Відсутність законного механізму проведення місцевих референдумів не є достатнім запобіжником від проведення незаконних плебісцитів, в той час як чітко прописаний в законодавстві порядок ініціації і проведення референдуму дозволить зупиняти прийняття незаконних рішень.
Про це у своїй статті для DT.UA пише програмний координатор Лабораторії законодавчих ініціатив Тетяна Чернуха. Автор вказує, що право брати участь у всеукраїнському та місцевому референдумах гарантується кожному громадянину Конституцією України (ст. 38). Але в 2012 році набув чинності закон України "Про всеукраїнський референдум", в якому законодавчо закріплений механизм ініціювання та проведення місцевих референдумів відсутній.
При цьому, з 1991 по 2012 роки в Україні було зафіксовано 178 ініціатив щодо проведення місцевих референдумів. Переважна більшість ініційованих референдумів були реалізовані, а рішення, винесені на голосування, схвалені.
Чернуха вказує, що відносно мала кількість ініціатив, визнаних недійсними або незаконними, дозволяє вважати використання механізму місцевого референдуму в Україні цілком ефективним.
"Відношення схвалених рішень до відхилених - дуже високе: 92 % рішень, винесених на референдум, було схвалено, тоді як лише 8 % - відхилено за результатами голосування. Слід при цьому зазначити, що тільки 3,5 % (з 8 %) референдумів було визнано недійсними за результатами проведення народного голосування, з огляду на нижчу від закріпленого законом кворуму явку (становила менше 50 % від зареєстрованих виборців). Це є підставою вважати, що несхвалені рішення є свідомо висловленою позицією громадян стосовно запропонованого питання, а не наслідком ігнорування ініціативи як такої", - зазначає автор.
За словами експерта, більшість референдумів в Україні стосувалися рішень, які, згідно із законом, могли бути прийняті виключно в результаті місцевого референдуму. Так, на вимогу закону було ініційовано 75 місцевих референдумів.
Автор, проте визнає, що в нинішніх реаліях основним проблемним аспектом права громади на референдум є загроза територіальній цілісності України. Тим не менш, Чернуха, з огляду на український досвід, зазначає, що ані відсутність детально описаного механізму, ані навіть відсутність законних підстав саме по собі не є запобіжником від незаконного проведення плебісциту.
"Референдум як універсальний механізм легітимації рішень завжди буде привабливим засобом для здійснення політичних переворотів та встановлення незаконної влади. Так, за певних політичних умов відсутність законного механізму не зможе завадити схожій акції. Натомість передбачення чіткого механізму ініціювання та проведення місцевих референдумів дасть достатні підстави для зупинення незаконних рішень.", - підсумовує вона.
Детальніше про використання інституту місцевих референдумів в Україні читайте у статті Тетяни Чернухи "Місцевий референдум в Україні: унормувати чи ігнорувати?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".