Нинішню політику України та Білорусі стосовно одна до одної визначають цинічно-прагматичні підходи. Тому, виступаючи за діалог білоруської влади та опозиції, засуджуючи репресії режиму Лукашенка, вимагаючи звільнити політичних в'язнів, Україна буде і далі торгувати з Білоруссю, утримуючись від жорстких дій у сфері економіки, пише оглядач відділу міжнародної політики ZN.ua Володимир Кравченко.
«Білорусь зайняла нішу, яку звільнила Росія після початку російсько-української війни, а українська влада роками не розв'язувала питання диференціації постачання стратегічних продуктів. Тепер Мінськ своїми рішеннями може дестабілізувати економічну ситуацію в Україні. Тому, будучи переконаним противником економічних відносин з лукашенківською Білоруссю, яка є для нас недружньою державою, все ж вважаю, що в політиці санкцій ми повинні керуватися своїми національними інтересами», - зазначив в коментарі ZN.ua економіст, співзасновник Інституту чорноморських стратегічних досліджень Юрій Смілянський.
Кравченко підкреслює, що прагматизм не повинен ставити під загрозу нашу національну безпеку: Київ повинен піти від залежності від Білорусі в бензині та дизпаливі, диверсифікуючи джерела постачання цих стратегічних продуктів в нашу країну.
Детальніше про те, чому Україна не запроваджує економічні санкції проти режиму Лукашенка, читайте в статті Володимира Кравченка "Заручники економіки" для ZN.ua.