Міністерство внутрішніх справ України під керівництвом Арсена Авакова пропонує доповнити Кримінальний кодекс статтею «переслідування». Наприкінці березня проєкт змін за особистим підписом Авакова передано на розгляд уряду, повідомляє Bihus.info.
Офіційно необхідність ухвалення законопроєкту пояснюють виконанням указу президента про боротьбу з домашнім і статевим насильством та захистом прав осіб, що постраждали від таких дій. Також метою вказано криміналізацію переслідування (сталкінгу), зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій.
Однак формулювання виписані так, що під кримінал може потрапити будь-хто, включно з журналістами. «Відтак, існує загроза, що під цю кваліфікацію можуть потрапити щоденна рутинна робота журналістів – які часто, вживу чи телефоном, задають політикам і чиновникам питання, які їм не подобаються, і від відповіді на які вони ухиляються», - йдеться у матеріалі.
Що проєкт закону пропонує вважати «переслідуванням» і яке покарання за це передбачає:
Чіткого визначення алгоритму оцінки стану здоров’я та визначення ступеню його погіршення у проєкті немає. Хто і як має вираховувати цей показник, невідомо.
Так само відсутнє чітке визначення терміну «нав’язування спілкування», хто, як і за якою шкалою вимірюватиме «нав’язливість», або від якої кількості телефонних дзвінків стартує «нав’язування» – взагалі не пояснюють.
Під таке трактування, по суті, потрапляють будь-які журналістські розслідування, які базуються на даних із відкритих соціальних мереж політиків, чиновників і їхніх родин.
У самому проєкті немає жодного слова ні про домашнє, ні про статеве насильство. А включити статтю до ККУ пропонують під номером 146-2, тобто не до статей про домашнє насильство (статті 26-1 та 91), і не в розділ про порушення проти статевої свободи і статевої недоторканості (статті 152-156).
Статтю пропонується відправити у розділ «Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи», між статтями про викрадення людини й захоплення заручників.
Зазначимо, пандемія COVID-19 стала впливовим фактором посилення репресій проти інакодумства. Карантинні обмеження виявилися зручним інструментом боротьби зі свободою слова, а обвинувачення у «поширенні неправдивих новин» – стандартним формулюванням для обвинувачення журналістів у низці країн, схильних до диктатури.