Анатолій Ткачук: Так званий неофеодалізм — це не рівень районів, це рівень регіону

Ключове твердження різних народних депутатів, експертів, політологів, журналістів: в Україні сформувалася система неофеодалізму на районному рівні, і тому ми маємо цю систему розвалити. Спосіб знищення такого неофеодалізму також простий - не обирати районних рад.

Загалом я дуже насторожено ставлюся до ситуації, коли раптом в інформполі починає домінувати одна теза, взята невідомо звідки. Навіть якщо її несподівано дістають із кишені мої однодумці, пише у своєму матеріалі для ZN.UA Анатолій Ткачук. Коли нема жодного дослідження, коли нема ніякого об'єктивного підтвердження тези, яку поширюють, чекай біди, адже, швидше за все, ця теза породжена десь в лабораторії проєктування керованого хаосу.

Коли взяти районний рівень в Україні, то в нинішніх районах нема феодалізму, він був зруйнований упродовж минулих п'яти років. Головним руйнівником впливу на всі районні процеси "господарників" районного рівня стала децентралізація, зміна функцій прокуратури, створення міжрайонних підрозділів органів державної влади - ті ж прокуратури, суди, податкові, пенсійний фонд тощо. (Безумовно, без реформи правоохоронної системи і судів ми не можемо говорити про стовідсотковий позитивний результат, але міжрайонні органи якраз і нівелюють районний "неофеодалізм").

На районі агровиробник на 2–5 тисячах гектарів був впливовою людиною, коли сільради були маленькі, і він їх потрохи підгодовував, і коли на районі були всі державні органи і через район йшли бюджетні кошти, він там також вирішував усі питання в сауні з головним міліціонером, прокурором, суддею, есбеушником... Після створення об'єднаних громад, їх виходу на прямі відносини з держбюджетом, втрати більшістю районів повного набору державних органів і за обмеженого бюджету ситуація кардинально змінилася.

Так званий неофеодалізм - це не рівень районів, це рівень регіону. Хіба ситуацію навколо Южного-Сичавки в Одеській області закрутила районна рада чи районний магнат? Ні, то депутат облради і ключовий магнат області. А Новодністровськ? Хто, по суті, виграв у Чернівецької ОДА та КМУ битву за Новодністровськ? Магнат обласного рівня, якому не по зубах виявилося місто, і він його взяв в облогу. І йому методика, рішення рад, рішення уряду не указ. Він переміг. А хто в Харкові вказав місце голові ОДА? Районний фермер? Якраз ні. Концентрація капіталів і достатнього впливу відбувається саме в межах регіону, а не району.

Саме тому ризик неофеодалізму йде не від районних рад, а від обласного рівня, де і відбувається концентрація капіталів і реальної влади олігархів. Коли хтось називає прізвища Коломойського, Ахметова, Жеваго, Вадатурського, Косюка, Веревського … всі розуміють, про які регіони йде мова.

Запровадивши тотально партійні вибори в обласні ради, ми точно породжуємо ситуацію для остаточного оформлення на цьому рівні феодалів, адже ці впливові регіональні магнати проведуть туди своїх перевірених кадрів чи просто куплять партійні структури, які є ключовими суб'єктами виборів. Якщо ж передамо на область іще й залишки природних для району повноважень,і райони позбавимо будь-якого представницького голосу, то феодалізм точно може стати реальністю.

Попри здоровий глузд, зараз відбувається багато надуманих дискусій щодо того, наскільки правильно завершується децентралізація, чого тут бракує і які ризики вона несе для українського суспільства та української держави.

Від керівництва держави суспільство чує досить різні повідомлення, значна частина з яких є досить контроверсійними, включаючи заяви про сепаратизм мерів і натяки на необхідність сильної руки.

Як наслідок, через нерозуміння консолідованої позиції сучасної української влади щодо реформи відбувається повна дезорієнтація суспільства, і це стає проблемою як самої влади, так і загалом українців.

Детальніше читайте у статті Анатолія Ткачука "Децентралізація. Стратегія змінюється?"