Зерна гніву

Скандал навколо самозахоплення землі та узурпації влади у смт. Глеваха спалахнув із новою силою. Дров у вогонь затяжного конф­лікту раз по раз підкидають попередній селищний голова Олександр Шепеленко, який, програвши вибори, а затим підтасувавши їхні результати, незаконно обіймає посаду керівника територіальної громади, та його покровителі. Завдяки останнім одіозний глевахівський «хазяїн», що прославився неабиякою щедрістю в роздачі земельних ділянок «на безоплатній основі» та незаконним вилученням майже 400 гектарів державних особливо цінних земель НАН України, залишається в кріслі селищного голови. Ще й ініціює низку судових позовів, намагаючись за будь-яку ціну утриматися на цій посаді.

Його суперник на виборах, якому територіальна громада селища віддала перевагу, - Валерій Жеребцов не здається, і прагне домогтися справедливості в суді. Односельці, які голосували за Валерія Володимировича, його в цьому підтримують. Вони глибоко обурені тим, що сталося під час виборів і після них, і готові будь-що захищати свої громадянські права.

Сьогодні селище розділяє не траса «Київ-Одеса», а ситуація із «двоголів’ям»: частина глевахівців залишилася на боці Ше­пеленка, частина горою стоїть за новообраного голову Жеребцова. Все селище втягнуто в це протистояння та з’ясу­вання стосунків. «У Глевасі - громадянська
війна!» - так і кажуть місцеві жителі.

Конфлікт спалахнув після того, як з’ясувалося, що після перерахунку голосів (на що не було жодних підстав) 263 бюлетені з голосами за В.Жеребцова виявилися недійсними. (Загалом за підсумками виборів Жеребцов набрав 1833 голоси, а діючий селищний голова О.Шепеленко - 1592). Дивно, що пакунки з виборчими бюлетенями були залишені на зберігання в сейфі у приміщенні Глевахівської селищної ради, як і те, що через три дні після оголошення результатів голосування Шепеленко зажадав проведення перерахунку голосів. Очевидно, він не сподівався, що деякі члени селищної виборчої комісії та двох дільничних виборчих комісій виявляться принциповими і незговірливими. Виявивши на бюлетенях познач­ки, яких не було при підрахунку голосів, вони викликали міліцію. Слідство встановило склад злочину, і прокуратура порушила кримінальну справу за фактом підробки виборчої документації.

Отож переможцем місцевих виборів було оголошено В.Же­реб­цова. У місцевій пресі надрукували відповідне повідомлення, новообраний голова провів установчу сесію, на якій було обрано секретаря і заступника.

Але Шепеленко, незважаючи на ганебно програні вибори, не звільнив свого кабінета, за свідченням очевидців, майже місяць дюжина дебелих хлопців, найнятих ним охоронців, практично мешкала у приміщенні селищної ради. А далі, заручившись підтримкою покровителів, він почав домагатися повернення на посаду через суди. Шальки терезів міс­цевої Феміди коливалися то на користь однієї сторони, то іншої, аж поки Київський апеляційний суд своїм рішенням від
28 грудня минулого року не поставив у цьому спорі крапки, визнавши законну перемогу В.Же­реб­цова. Та Шепеленка це аж ніяк не влаштовувало, і 10 січня 2011р. (з правового погляду це нонсенс, адже згідно із законом виборчий процес завершено) селищна виборча комісія ухвалила рішення, яким залишила на посаді попереднього селищного голову.

Відтоді розпочався новий виток судових процесів, що триває й донині. Суди (і судді), схоже, вже втомилися від «Глевахи» і ухвалюють суперечливі рішення, які потім оскаржуються, і справи ходять по колу місяцями, а то й роками. Ось і цими днями Ва­сильківський міськрайонний суд (суддя - І.Бондар) за адміністративним позовом В.Жереб­цова щодо встановлення у су­б’єкта (О.Шепеленка) владних повноважень, виніс рішення, що суперечить виборчому законодавству, визнавши правочинним рішення селищної виборчої комісії.

Звісно, боротьба за владу відволікає від службових обов’язків та турбот про інтереси територіальної громади. Місцеві жителі справедливо нарікають на те, що селище занепадає, землі розпродано невідомо кому.

- Давно обіцяних школи та дитячого садка так і немає. Діти змушені долати до школи довгий шлях через автотрасу, - розповідає жителька селища Тамара Бе­лен­ко. - Зелену зону знищено, її територію віддано приватним забудовникам. Звичайно, ніхто з громадою у таких питаннях не радиться, рішень по землі ніхто не бачив…

- Не можемо добитися, хто надав дозвіл на роздачу в приватні руки зеленої зони, - обурюється Галина Барсученко. - Раніше там протікала річечка Глева, на її берегах паслися кози, бавилися діти. Нині туди місцевим - зась! Усе - в приватних руках. Землю віддають гектарами. Навіть ділянку, що була відведена під дитячий майданчик, віддали сину депутата. Будяки там у людський зріст, а діти граються на дорозі, бо більше ніде. Навіть ставки - і ті вже не в громадському користуванні, а прихватизовані.

- Добралися вже й до лісу, вирубують під забудову, - приєднався до розмови інший мешканець Глевахи Андрій Півень. - Подумати тільки, на якій підс­таві ліс раптом став чагарником!? А саме так тепер він значиться в документах. Ділянки продають, а ліс - під сокиру. Таке свавілля терпіти далі нікуди. Гірше, ніж після нашестя завойовників…

Уже із цих уривків розмов можна зрозуміти настрої людей, яких дуже непокоїть те, що Ше­пеленко і далі правитиме бал у Глевасі. Поводиться він зухвало, бо має надійну підтримку у владних і силових структурах різного рівня. Перед виборами вступив у Партію регіонів (хоча раніше очолював васильківську рай­органі­зацію «Єдиного цент­ру»). Йому потурає районне та обласне начальство. Такі, як Шепе­ленко, керовані й гнучкі, партії влади дуже потрібні.

Те, що Шепеленко залишився сидіти в кріслі селищного голови, непокоїть і науковців, які працюють на дослідних виробництвах НАНУ, розташованих у Глевасі та її околицях.

«Ухвалені у 2010 - 2011 рр. судові рішення на користь держави в особі Національної академії наук не виконуються, - каже заступник директора Інс­титуту фізіології рослин і генети­ки НАН України, член-корес­пондент НАНУ Віктор Швартау. - Повер­нуті в судовому порядку землі НАНУ продовжують активно забудовуватися. На дослідних полях інституту приватні забудовники зводять котеджі, прокладають до них дороги, захоплюють нові земельні ділянки. Площі земельних ділянок, виданих «на безоплатній основі», причому не жителям Глевахи, а особам з різних областей Украї­ни, -1,5–2 га, і навіть 12 га. Дійш­ло до того, що на орних землях встановлено літак Іл-62 та зводиться розважальний комплекс, будівництво ведеться навіть на насіннєвих посівах озимої пшениці.

Районна та обласна адмініст­рації відсторонилися від оцінки законності роздачі земельних ділянок та видачі актів на землю фізичним особам на території провідного селекційного центру України. Місцеві органи влади по суті потурають незаконним захоп­ленням державних земель, фактично ігноруючи розпорядження прем’єр-міністра України від 22.06.2011 р., в якому вимагалося забезпечити дієвий захист інтере­сів держави у цьому питанні».

Кланові інтереси і кругова порука, відсутність контролю за виконанням рішень державних органів влади, залежні суди і судді - за таких обставин хай би скільки розпоряджень спускалося «згори», їх виконання просто блокується на місцях.

На початку вересня ц.р. президент Національної академії на­ук України академік Борис Патон змушений був звернутися з листом до голови Київської облдерж­адміністрації Анатолія Присяж­нюка з проханням ужити невідкладних заходів щодо припинення приватного будівництва на землях НАН України. У листі, зокрема, зазначається: «…Нехтуючи низкою судових рішень на захист майнового комплексу НАН Ук­раї­ни та її наукових установ, а також незважаючи на 25 поданих наприкінці 2010 року позовів прокуратури Київської області до
73 осіб, які незаконно отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, що є державними і знаходяться у постійному користуванні НАН України, будівництво активно продовжується, а кількість таких осіб зросла більш ніж у 1,5 разу».

Відповідь голови Київської облдержадміністрації на лист президента НАН України можна було б назвати типовою чиновницькою відпискою, якби не впадала в око одна суттєва деталь. Державний посадовець не вбачає нічого протиправного в тому, що на державні землі «громадянами отримані державні акти на право приватної власності».

«Парадокс, але останнім часом власники земельних ділянок, за які йдуть судові спори, подають позови з претензіями до Ака­демії наук у порушенні їхніх інтересів. Звичайно, можна зрозуміти людей, які придбали землю і тепер мають її віддати. Але чому вони не подають до суду на Глева­хівську селищну раду чи її голову, які виділяли (чи продавали?) їм земельну ділянку? Важко повірити, що ті, хто купував тут землю, ні сном ні духом не відали про те, які пристрасті вже не один рік вирують навколо неї, що ця земля охороняється державою як особливо цінна?..» - каже В.Швартау.

Проїжджаючи днями повз дослідні поля Інституту фізіології рослин і генетики, помітила, що за останній рік на них побільшало ділянок, де стрімко зростають будівлі.

Водночас дають буйні сходи зерна гніву, заронені в душі зневірених і ошуканих людей.

(Карту незаконних вилучень державних земель дивіться на сайті DT.UA.