ЗАТ «ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ?»

П’ятирічному ювілею від дня утворення Вищої ради юстиції була присвячена прес-конференція її голови Сергія Ківалова, яка відбулася на початку нинішнього тижня. Як повідомили інформаційні агентства, С.Ківалов, зокрема, ще раз підкреслив, що є легітимним головою ВРЮ, зазначаючи водночас, що йому вже дуже набридли розмови на цю тему.

Проте обговорення згаданої теми відбулося відразу. Бо після закінчення, так би мовити, офіційної частини заходу відбулася зустріч із журналістами інших членів Вищої ради юстиції Миколи Мельника й Олександра Нечипоренка, точка зору котрих на питання про легітимність голови ВРЮ діаметрально протилежна. Вони вважають, що голова ВРЮ зобов’язаний працювати на постійній основі, а не на громадських засадах. За словами М.Мельника, «незаконне перебування С.Ківалова на посаді голови ВРЮ створює ланцюжок ухвалення нелегітимних рішень», оскільки особа, котра діє на посаді голови фактично на громадських засадах, не має права підписувати рішення, затверджені ВРЮ.

Про цю проблему «ДТ» уже не раз писало на своїх сторінках, і вкотре звернутися до даної теми змушують зовсім не ювілейні міркування про шлях, пройдений ВРЮ. Як з’ясувалося, той факт, що очолювати ВРЮ на громадських засадах не може навіть така достойна людина, як С.Ківалов, визнають у приватних бесідах і члени ради, котрі не належать до трійки тих, хто вперто й послідовно обстоює цю позицію. Тобто не лише в О.Нечипоренка, М.Мельника та В.Шишкіна легітимність нинішнього голови викликає серйозні сумніви. У бесідах «не для преси» й інші члени ВРЮ визнають абсурдність сформованої ситуації: кажуть, тут і обговорювати нема чого, усім усе зрозуміло з цими «громадськими началами». А ось коментувати для преси навідріз відмовляються. Мовляв, дуже складне юридичне питання, нерозв’язна колізія. Водночас щойно настає час голосування, колізія сама по собі вирішується й голосують «за» — як під гіпнозом. Усі, крім трьох згаданих вище. Отож, очевидно, Сергій Ківалов займатиме стільки крісел, скільки йому захочеться, і так довго, як вважатиме за потрібне.

Надаємо читачам можливість докладніше ознайомитися з аргументами опозиціонерів у рядах ВРЮ, вивчивши витяги з їхнього звернення до колег, які останні, як водиться, проігнорували.

Ось про що йдеться в зверненні до колег О.Нечипоренка, М.Мельника й В.Шишкіна: «Через незаконне перебування С.Ківалова на посаді голови Вищої ради юстиції стало неможливим функціонування цього органу на законних підставах. Правова легалізація рішень цього органу неможлива через відсутність легітимного в правовому плані голови ВРЮ. Адже саме йому за законом належить право підписувати подання про призначення та звільнення суддів за рішенням ВРЮ.

Надалі ставиться під сумнів легітимність рішень, прийнятих на основі таких документів (указів Президента, постанов Верховної Ради України), щодо призначення та звільнення суддів, а далі — легітимність здійснення такими суддями правосуддя. Як відомо, у судах уже перебуває низка справ, у яких судді, щодо яких ВРЮ прийняла рішення про внесення подань про звільнення з посади або відкрила провадження про порушення ними присяги, оскаржують (на наш погляд, цілком обгрунтовано) правомірність цих рішень на тій основі, що їх підписав нелегітимний голова Вищої ради юстиції.

Крім того, в указаних обставинах функціонування Вищої ради юстиції на законних підставах виключається також тому, що особа, яка незаконно обіймає посаду її голови, не може розпоряджатися фінансами, видавати накази, приймати на роботу і звільняти з неї, тобто реалізувати організаційні повноваження. Попри це, наскільки можна судити з наявної інформації (доступ до офіційної документації в нас обмежений), С.Ківалов, обіймаючи посаду голови ВРЮ «на громадських засадах», видає накази, приймає на роботу і звільняє з неї співробітників апарату, котрі є державними службовцями, застосовує дисциплінарну владу (заохочує і притягає до відповідальності) тощо. З указаних причин усі його дії та рішення такого роду також можуть бути оскаржені в суді через їхню нелегітимність.

Таким чином, орган, що за своїм призначенням має бути зразком правової та моральної чистоти, почав асоціюватися в юридичного загалу, населення України з інституцією, що ігнорує Право й Закон, що діє за принципом кругової поруки, інституції, що фактично перетворилася на своєрідну касту. Члени Вищої ради юстиції, котрі за своїм статусом у суспільстві повинні були б асоціюватися з найкращими представниками юридичної еліти, через ситуацію, створену з С.Ківаловим, сприймаються... як особи, для яких закон не писаний, для яких пріоритетним є задоволення особистого й вузько корпоративного інтересу.

Через незаконне перебування С.Ківалова на посаді голови ВРЮ реальною стала загроза припинення фінансування діяльності цього конституційного органу. На розгляд парламенту внесено законопроект (за наявною інформацією, його вже підтримав профільний парламентський комітет), яким пропонується припинити фінансування Вищої ради юстиції, яка, вказано в пояснювальній записці до законопроекту, «реально вийшла за рамки визначеного законного поля внаслідок ігнорування його головою та більшістю членів відповідного закону й норм Конституції», фактично перетворилася на закрите акціонерне товариство.

Ми глибоко переконані, що члени Вищої ради юстиції добре розуміють, що С.Ківалов незаконно обіймає посаду голови ВРЮ, а також чому це відбувається (це підтверджується спілкуванням із багатьма членами ВРЮ)».

Члени ВРЮ, котрі поставили свої підписи під цим документом, вважають також, що не слід обманювати себе й інших, стверджуючи, що питання про перебування на посаді голови ВРЮ народного депутата С.Ківалова уже вирішено. Оскільки в юридичному плані рішення ВРЮ, про які йдеться, нічого не змінили. Вони не можуть мати юридичної чинності, оскільки за своєю суттю є неправовими, незаконними й у принципі не можуть розв’язати цю проблему.

Окремі висловлювання пана Ківалова дають підстави припускати, що він планує зберегти за собою статус голови на громадських засадах ще протягом року. У такому випадку, вважають троє членів ВРЮ, котрі є переконаною в своїй правоті меншістю, ще протягом року ВРЮ функціонуватиме поза законом, ускладнюючи ситуацію з формуванням суддівського корпусу, посилюючи загрозу розвитку колапсу в діяльності судової влади.