ЗАРУЧНИКИ ТЕРИТОРІЇ

Проблема, про яку піде мова, турбує жителів багатьох міст. Але в Одесі вона набула такого розмаху, що вилилася в довгі судові розгляди. Зрештою — у мільйонний позов. Вона навіть потрапила в поле зору Координаційного комітету по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України. Вона змусила народних депутатів від Одеси ініціювати внесення змін у законодавство. Проте пішов четвертий рік, а світла наприкінці тунелю не видно. А йдеться усього лиш про порушення тиші у вечірні й нічні години. Щороку з настанням курортного сезону ця пора доби перетворюється для людей, котрі живуть у прибережній зоні, на справжнє пекло.

Порушниками спокою стали бари, кафе й нічні клуби, розташовані на головній алеї знаменитого одеського пляжу «Аркадія». Саме тут, під відкритим небом, на тлі моря організатори розваг облюбували місце для проведення дискотек і естрадних концертів. Звук досягає житлових кварталів 7-ї станції Великого Фонтана, а це приблизно 1,5 кілометра. Уявіть собі супергучні динаміки дискотек, заїжджих гастролерів усуміш із п’яним завиванням «караоке». Ця гуркітлива какофонія обрушується на спляче узбережжя. До неї додаються залпи феєрверків. І так до ранку, щодня, від травня до вересня.

Законодавство, як відомо, забороняє на вулицях, площах, парках, пляжах голосно кричати, співати, грати на музичних інструментах. Після 23.00 відповідно до санітарних норм узагалі має бути тиша. І ніяких дискотек і концертів на відкритих майданчиках. На жаль, у «Аркадії» після одинадцяти вечора тільки все розпочинається. В умовах жорсткої конкуренції гучною музикою дискотеки закликають відпочиваючих. І ніхто їм не указ.

Гра в піжмурки

Одесити позиваються з міськими структурами, бо ті не докладають зусиль для захисту їхнього права на відпочинок. Суди виносять рішення на користь жителів і велять усунути порушення. Але влада за чотири роки так і не змогла навести порядку. Немає жодного спеціального рішення міськради з питання тиші. А державні закони й норми, які забороняють шуміти та гриміти, в Одесі не діють. Тому одесити були змушені звернутися до суду, вказуючи на бездіяльність місцевої влади, міліції, державних служб і безпосередніх винуватців — розважальних закладів.

Влада в цій ситуації була не просто бездіяльною, визнав суд. Гірше. Саме влада породила проблему, зіштовхнувши лобами городян і заклади. Саме з її мовчазної згоди відкрилися дискотеки й концертні майданчики під відкритим небом. І замість того, аби загасити вогонь конфлікту, вона щорічно підкидає у нього поліна. У вигляді дозволів на цілодобову роботу.

При цьому влада демонструє бурхливу діяльність — наради, комісії, перевірки, прочухани, попередження, штрафи. Хоча всім зрозуміло, для розважальних закладів — це як мертвому припарки. У результаті жителі підрахували завдану їм матеріальну шкоду й виставили в січні нинішнього року позов у 1 млн. 100 тис. грн. Кожному відповідачеві — по 100 тисяч.

Сума позову на перший погляд шокує і здається завищеною і нереальною. Але після знайомства з товстими папками судових справ, скаргами, листами, відповідями стає зрозуміло: проти великих грошей управа одна — гроші. «Відчувати у своєму власному будинку безпомічність і незахищеність від вулиці — це, повірте, психологічно непросто, — пояснювали жителі. — А коли твоя дитина від шуму та «святкової» стрілянини ховається під ліжко, то хочеться взяти в руки автомат і навести порядок. А уявіть, як перебувати в кімнатах у нестерпну спеку при зачинених вікнах»?.. Ніхто з нас не ставить за мету отримати ці гроші. Головне — змусити підприємців і чиновників рахуватися з нашими правами».

Мешканці сподіваються, що сума в 100 тис. змусить владу добряче подумати перед тим, як видавати на поточний рік дозволи на роботу дискоклубам. Чи вплинув цей захід, покаже курортний сезон, що наближається.

Звісно, невідомо, чого змогли б домогтися городяни, якби серед ущемлених у правах не були впливові й відомі в Одесі та за її межами люди. Приміром, Михайло Жванецький, а також інші власники особняків і котеджів.

Як пояснили автору цих рядків у податковій, інформація про те, що перепадає казні від усіх цих галасливих закладів — закрита. За даними міськфінуправління, заклади в основному працюють на єдиному податку. Отож, які там надходження! Але міську владу згадане питання, схоже, не вельми хвилює. А даремно. Два роки тому було зроблено депутатський запит у податкову. Згідно з відповіддю: заклади на узбережжі — збиткові.

Загалом, справа про тишу демонструє улюблену для можновладців гру в піжмурки.

Справа про тишу

Першу скаргу на чиновників і хазяїв закладів жителі «Аркадії» направили в Приморський районний суд м. Одеси ще 2001 року. Серед відповідачів значилися посадові особи Приморського райвідділу міліції, обласної і районної СЕС, Приморської райадміністрації, управлінь міськради. І найзатятіші порушники спокою — кафе «Сільвер» (ПП ПКФ «Любава») і три клуби: «Ібіца» (ТОВ «Ультра»), «Ітака» (ТОВ «Дерева раю») і «Атлантіс» (ТОВ «Едванс»). Чимало з них до суду навіть не з’явилися. А ті, хто постав перед законом, просив відмовити жителям у задоволенні скарги. Із перших пояснень чиновників стало зрозуміло: проблему пущено на самоплив.

Міськвиконком божився, що не винний. Мовляв, міський голова контроль над тишею поклав на управління торгівлі й побутового обслуговування населення міськради. А ще міліцію, СЕС і районні адміністрації міськвиконкому. Управління торгівлі заявило, що вправі видавати дозвіл на цілодобовий режим роботи. Стосовно ж концертно-видовищних заходів, дискотек, феєрверків і контролю над ними, то це не їхня компетенція. Міліція запевняла: вона складала протоколи й направляла їх до Приморської райадміністрації для реагування. Райадміністрація у свою чергу пояснила: скарг від мешканців не надходило. Але міліцейські протоколи розглянуто, порушників притягнуто до адміністративної відповідальності.

Нічого дивного, що після такої плутанини у відповідях суд визнав бездіяльність посадових осіб. І зобов’язав чиновників установити контроль над роботою закладів. А керівникам барів, ресторанів і дискоклубів — усунути порушення. Проте рішення суду проігнорували. Упевнені в своїй уседозволеності заклади й не думали підкорятися. У відповідь вони відправили в апеляційний суд свої заперечення. Аргументи навели приголомшливі. Нехай, мовляв, громадяни доведуть, що вони жителі курортної зони. А заодно пояснять, які це будинки в них там: цегельні чи дерев’яні. І ще доведуть: чий саме заклад порушує спокій. Мовляв, моє тут ні при чому, це сусідське шумить. А виміри шуму СЕС проводила не в усіх кафе. Вірити ж громадянам на слово суд не повинен. При цьому підприємці доводили: із їхнього боку все законно — кафе відкриті відповідно до розпорядження влади, статутні документи в порядку, видано право на цілодобову роботу. І розташовані вони від скаржників із Полуничного, Кришталевого й інших провулків на пристойній відстані.

Там же в суді міське управління архітектури й містобудування, виправдовуючись, повідомило, що всі ці заклади — тимчасові об’єкти й ніяких дозволів на їхнє відкриття воно не видавало. Іншими словами, побудовані вони самовільно, без затвердження проектної документації, із порушенням норм. Проте кожен, хто бачив ці кафе, ніяк не назве їх тимчасовими. Це справжнісінькі капітальні споруди і зводили їх на очах контролюючих структур і всього міста. Отож, запитання, куди дивилися чиновники, цілком закономірне.

Апеляційний суд Одеської області залишив рішення Приморського районного суду без змін. Але поки апеляція розглядалася, настав новий курортний сезон, і «Аркадія» знову загриміла. 2002-й рік був найгучнішим. На головній алеї пляжу відкрився новий нічний клуб «Луксор». Найбільша дискотека в Україні, запевняла реклама. Відкрита також нібито самовільно. Коли вона будувалася, головний архітектор міста пояснював жителям, що споруджується сімейно-оздоровчий центр. Хоча в робочому проекті був наявний багатоярусний відкритий майданчик з естрадою. Але архітектурне управління запевняло, нібито узгодило об’єкт без нього. СЕС також дала добро, але доводила: дискотека в документації не значилася, лише бар з естрадою. Чому самовільно зведена споруда (як і чимало інших) відкрилася, одержала дозвіл на цілодобову роботу та гриміла на все узбережжя? Куди дивилися після виявленого «обману» контролюючі структури?

Конфлікт того року досяг найвищого піку. Постійні дзвінки жителів у правоохоронні органи, виклик наряду міліції, перевірки, рейди, штрафи, розпорядження, рекомендації.... І нуль результату. Дискоклуби й кафе на певний час заглушали звук, перевіряльники йшли геть, і все продовжувало гриміти. Потрібні були кардинальні заходи. Але влада не діяла. Жителям нічого не залишалося, як знову звертатися до суду. Позови та скарги того року направили як окремі громадяни, так і низка дачно-будівельних кооперативів. На жаль, Приморський райсуд також не поспішав їх розглядати.

Усе-таки влітку 2002 р. Приморський райсуд виніс ряд ухвал про заборону від 23.00 до 7.00 проводити дискотеки, естрадні концерти з використанням звукопідсилюючої апаратури. Приморська райадміністрація формально вживала заходів. Хоча адмінкомісія зобов’язана розробляти та проводити заходи із запобігання порушенням, виявляти й усувати їхні причини. Зважаючи на все, такою причиною є міське управління торгівлі. Суд визнав: воно видавало дозволи на цілодобову роботу, явно знаючи, що кафе — розважальні заклади. Більше того, у них уточнювалося, що підприємствам надається право на цілодобове використання звуковідтворюючої апаратури. Хоча це компетенції СЕС. Жителі неодноразово просили владу впорядкувати видачу дозволів. Але влада їх не чула. Запитується, що ж заважало заборонити своєму управлінню їх видавати?

Урешті-решт відреагувала на порушення Приморська райпрокуратура. У середині липня направила в суд позовні заяви з проханням заборонити кафе використовувати звукопідсилюючу апаратуру. Позови було подано в інтересах міськради, через бездіяльність котрої усе й відбувалося. Іншими словами, це був судовий захист місцевого самоврядування від самого себе. А тому закінчився так само абсурдно, як і розпочався. Прокурор направив позови перед завершенням курортного сезону, а через місяць їх відкликав. Сезон, мовляв, закінчився, отже, і предмет суперечки також.

Проте суд справу не закрив. Він встиг винести проміжний вердикт про заборону в нічний час дискотек і концертів. А через чотири місяця, січневого морозного дня, виніс рішення — прокуратурі відмовити. Підстави? Суперечка, виявляється, підлягає розгляду в господарському суді. Раніше суддя не міг дійти такого висновку. Чекав, що скаже міськрада, у чиїх інтересах позов подавався.

У такий спосіб охоронці закону зуміли одним пострілом убити двох зайців: узяли участь у захисті інтересів громадян, і дали змогу відпрацювати сезон підприємцям. Проте, на думку юристів, такий крок спричиняє у майбутньому неможливість розгляду позовів між тими самими особами та з тієї самої суперечки. Що за систематичності й сезонності порушень створює перешкоди для захисту інтересів громадян у суді. Іншими словами, прокурор більше нашкодив, ніж допоміг. Жителі поскаржилися в Генпрокуратуру. З Києва їхній лист переслали в обласну. І надія на незалежний розгляд суперечки остаточно луснула.

У листі до адміністрації Президента України, і повторно до Генпрокуратури жителі писали: охоронці закону в Одесі перебувають під великим пресом із боку осіб, зацікавлених у розширенні на узбережжя високоприбуткового бізнесу. Але обласна прокуратура відреагувала й навіть виявила численні порушення законодавства контролюючими структурами. Гадаєте, щось змінилося?

«Безпорадність» влади

Після судових заборон шуму менше не стало. Дискотеки після 23.00, як і раніше, гриміли. СЕС пояснювала: зробила все, що змогла. Тільки за 2002 р. видано 108 постанов про припинення експлуатації об’єктів, стягнуто 350 штрафів, 65 справ направлено в прокуратуру. Але ось ключова фраза головного санітарного лікаря Одеси: виконати рішення суду неможливо. Під час спільного рейду при спробі відключити звукопідсилюючу апаратуру, адміністрація і відвідувачі дискотек вчинили опір працівникам СЕС і міліції. А ось відповідь міліції. управління торгівлі не погоджує з УВС режим роботи розважальних закладів. За скаргами громадян порушники залучалися до адмінвідповідальності. Проте копійчані штрафи від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на них не впливають. До того ж адмінкомісія невчасно розглядає матеріали з правопорушень, і вони з закінченням сезону втрачають свою актуальність.

Цікаво, що ж заважало застосувати весь набір штрафів, на які заслуговують порушники тиші, а це вже не копійки. За самовільну будівлю без затвердження проектної документації належить пристойна сума штрафу. До речі, громадяни розсилали контролюючим структурам пам’ятки про їхні повноваження в питаннях тиші. Обласне УВС одержало висновок доктора юридичних наук, професора одного з одеських вузів на 14 сторінках. У ньому перераховано права міліції, котра може не лише видавати розпорядження, а й, приміром, опечатувати приміщення.

Загалом, спостерігаючи за «безпомічністю» влади з 1999 р., жителі після стількох років боротьби із шумом розуміли: розв’язувати проблему, як і раніше, доведеться самостійно. Тому і про штрафи вони також подбали самі. Із їхньою допомогою народні депутати від Одеси ініціювали зміни до законодавства про тишу. У результаті народився законопроект «Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти стосовно забезпечення захисту населення від шумових впливів». Сьогодні він пройшов перше читання. У ньому, зокрема, передбачено: звукопідсилююча апаратура не може використовуватися від 23-ї до 7 години. Місцеві ради можуть встановлювати триваліший час, але тільки в закритих приміщеннях, за межі яких шум не проникає. За порушення норм — штраф у розмірі від 500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо порушення не усувається, штраф у розмірі 100% від виторгу, отриманого від «гучної» діяльності.

Ну а поки нову систему штрафів не ухвалено, жителі вирішили застосувати свою, із допомогою позовів. Зокрема у 2003 р. було поданий позов до господарів дискоклубу «Луксор» про відшкодування морального збитку на 850 тис. грн. І на початку нинішнього року, як уже повідомлялося вище, на 1 млн. 100 тис. грн. до клубів «Ітака», «Ібіца», «Атлантіс» і кафе «Сільвер». А головне до Приморської райадміністрації і райвідділу міліції, обласної і районної СЕС. Річ у тому, що в діях чиновників за всі ці «гучні» роки мало що змінилося. Як не було остаточного, затвердженого плану розвитку «Аркадії», так і немає. Управління торгівлі як видавало дозволи на цілодобову роботу, так і продовжувало видавати.

Приморський райсуд у порядку забезпечення позову наприкінці січня виніс дві ухвали на адресу винуватців проблеми. Управлінню торгівлі він заборонив видавати дозволи на цілодобову роботу. Міліції і СЕС — узгодження. Підприємствам — відчужувати свої кафе, бари та клуби. Цікаво, яким буде остаточний вердикт? Чиновники заявили, що підготували проект рішення міськвиконкому. Планується встановити режим роботи до 23.00. Нагадаю, у 2001 р. було видано розпорядження міського голови, відповідно до якого режим роботи для підприємств громадського харчування, котрі використовують звуковідтворюючу апаратуру, установлено до 23.00. І хто його дотримувався?

Але жителі не мають наміру поступатися. Їхні вимоги жорсткі: виключити використання звуковідтворюючої апаратури на відкритих площадках від 23.00 до 7.00 і встановити шумоізолюючі конструкції. Причому їхні умови стосуються не лише шуму, а й території в цілому. Жителі вимагають прибирати сміття, стежити за газонами, лавками, доріжками. Упорядкувати каналізаційні мережі. Одне слово, побудувати нові. При цьому жителі наполягають на узгодженні з ними будівництва мереж і будь-яких нових об’єктів і розширенні старих. Вони також потребують укласти договір з УВС на охорону й патрулювання території. Бо ходити в цьому районі стало небезпечно.

Сумно констатувати, але таке можливе лише в місті, де закони не діють. І в країні, де права людини — ніщо. Власне кажучи, для влади Одеси — це норма. Завжди, коли йдеться про порушення прав громадян, влада захищає підприємства й організації.