Заповідник на продаж

Як із напівзруйнованих сараїв сколотити капітал? Ніяк. Запитаємо інакше: як із напівзруйнованих сараїв, що містяться в рекреаційній зоні національного заповідника острова Хортиця, сколотити капітал? Треба продавати їх разом із усією прилеглою територією, обіцяючи покупцям, що вона стане їхньою приватною власністю на довгі роки.

Дев’ятого вересня 1998 року ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (ЗАлК) узяв в оренду земельну ділянку площею 151 240 кв. м під базою відпочинку «Січ», яка належить заводу, у виконкому Запорізької міськради. 27 серпня 2003 року термін дії договору оренди скінчився. Будівлі, розміщені на орендованій ЗАлКом території, було продано ТОВ «Мальва-Плюс».

До речі, тодішній директор заповідника Георгій Андрійович Крапивка відразу відчув недобре й написав в облдержадміністрацію лист, у якому висловив сумнів щодо законності цього продажу. «Об’єкти охорони здоров’я, згідно із законом, мають передаватися в комунальну власність, проте їх усе-таки вирішили продати, — каже Георгій Крапивка. — Коли документи про продаж подавали мені на погодження, я відразу ж сказав: купили будиночки — забирайте їх і вивозьте куди завгодно! Але ж вони з самого початку розраховували мати землю! До того ж передбачалося зразу змінити профіль бази: навіть мови не було про те, що фірма «Мальва-Плюс» займатиметься охороною здоров’я та рекреаційною діяльністю. Я дозволу на продаж бази не дав. Але там задіяли дуже впливових людей. Вони все провернули за моєю спиною».

Георгієві Андрійовичу відповіли, що будівлі не належать до житлового фонду, тому їх можна продати. Приватизації не підлягають тільки земельні ділянки заповідників, проте ця заборона не поширюється на майно, яке перебуває на балансі держпідприємств.

Рокіровка

Що ж це були за будівлі? Літні будиночки зводилися понад сорок років тому. Не обладнані ні каналізацією, ні водогоном, ні газом, ні електропостачанням, на час продажу вони встигли прийти в жалюгідний стан. Не дивно, що всі їх загальною площею близько 2 тис. кв. м продали за символічну суму. За яку конкретно, з’ясувати не вдалося, але 23 вересня 2003 року (не минуло й місяця!) було укладено договір №10 між ТОВ «Мальва-Плюс» (директор Олександр Єрьоменко) і ТОВ «Преміум-2003» (директор Денис Євстигнєєв) про продаж останньому будиночків за 30 тис. гривень без ПДВ. Цікаво, що серед засновників «Преміум-2003» значився Іван Михайлович Бастрига — колишній генеральний директор ВАТ «ЗАлК»! Очевидно, прямий продаж за копійки майна заводу фірмі, заснованій його екс-директором, видавався занадто небезпечним.

Усього через два місяці генеральному директорові ВАТ ЗАлК А.Федотову від директора ТОВ «Преміум-2003» надійшов лист, у якому той повідомляв, що планує оформити договір оренди земельної ділянки бази відпочинку. Лист, мабуть, набирали поспіхом і на радощах, бо в ньому пропущено кілька слів. Наприклад, Євстигнєєв просив згоди Федотова на передачу йому земельної ділянки. Той черкнув резолюцію «не заперечую».

Сьомого червня 2005 року новий директор ТОВ «Преміум-2003» такий собі С.Новиков написав директорові заповідника Костянтину Сушку лист, у якому відверто заявив, що очолювана ним фірма є власницею вже не сорока будівель, а всієї бази відпочинку «Січ». І конкретизував. «На цій же території в реАКРАційній зоні розміщений і міський пляж, — писав, плутаючи букви, задоволений Новиков. — Територія бази оснащена автомобільним майданчиком на 30 автомобілів». Що ж стало причиною таких радощів директора «Преміума»?

Підступ доморослих олігархів

У запорізьких газетах почали з’являтися рекламні оголошення. У них цинічно повідомлялося, що «головною визначною пам’яткою нашого міста, його перлиною була, є і, незважаючи на всі підступи доморослих олігархів, буде Хортиця». Далі пропонувалося придбати будиночки, розміщені на велетенській території 15 га, за ціною від 500 у.о. за один квадратний метр! Загальна площа куплених «Преміумом-2003» у «Мальви-плюс» за 30 тис. грн. будиночків була 2 тис. кв. м. Зробивши нехитрі арифметичні операції, ми можемо прикинути, що сума, на яку замахнулися наші доморослі олігархи, починалася від 5 млн. гривень. Оце підступи! За 30 тис. у.о. пропонували на продаж лише один дерев’яний зруб площею 20 кв. м.

Як же сталося, що непридатні для житла халупки так виросли в ціні? Відповідь проста: ділки пропонували їх покупцям разом із прилеглою територією для наступної перебудови й перетворення на шикарні особняки. Такий собі Костянтин Курносов навесні 2007 року купив у фірми «Преміум-2003» будиночок за 100 тис. грн. Відразу ж по тому він став вимагати в міста надати йому в оренду земельну ділянку терміном на десять років. Проект майбутнього будиночка пана Курносова (виконаний ТОВ «Проектбудсервіс») передбачав перед спорудою плавальний басейн, гараж і під’їзну дорогу для автомобіля. Якимось магічним чином нежитловий фонд раптом перетворився на житловий, і ні сіло ні впало виник житловий кооператив «Січ-Преміум». А доки у владних структурах залагоджували формальності, кооператори вирішили накласти руку на два-три гектари земель, які прилягають до бази відпочинку вглибину острова, та ще на шість із лишком гектарів — до Дніпра. Ці території обгородили високими парканами. І дозвіл на ці паркани видав сам директор заповідника Костянтин Сушко!

«Преміум-2003» проти міськради: 1:1

Дев’ятого жовтня 2005 року Запорізька міськрада прийняла рішення №5 «Про видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою національного заповідника «Хортиця». Це рішення веліло передати заповідникові 2359,24 га землі включно з ділянками, на яких розміщена база відпочинку «Січ». Здавалося б, що тут такого: адже заповідник отримував тільки землю, а не куплені ТОВ будиночки! Проте 18 травня 2006 року суддя Жовтневого районного суду О.Беклеміщев розглянув позов від ТОВ «Преміум-2003» до виконкому Запорізької міськ­ради. На судовому засіданні було встановлено, що база відпочинку «Січ» належить позивачам за правом власності! Мало того: будиночки рішенням суду перевели в житловий фонд. Тобто земля одним розчерком пера перейшла від міськвиконкому прямо в загребущі руки «Преміума» на термін до 27 серпня 2011 року!

24 жовтня 2007 року це рішення було скасоване постановою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області. Колегія судів справедливо зазначила, що позивачам належать будівлі, а не земля, на якій вони розміщені.

У «Преміумі» відчули, що пахне смаженим, і відразу створили ліквідаційну комісію, яку очолив Андрій Петренко. «Я здогадуюся, навіщо вони це зробили, — сказала юрист заповідника Ганна Бондаренко. — Несподівано директор фірми пан Дрозденко заявив, що в ТОВ дуже багато боргів. Тому все вирішили хутенько продати нібито для їх сплати. За законом, фізичні особи, які купують за борги майно фірми, не знаючи про його походження або ознайомлені з недостовірною інформацією про нього, стають сумлінними набувачами». Таким чином, фірма-боржник після ліквідації вже не є власником будиночків, але гроші від їх продажу абсолютно легально надходять нібито для сплати боргу на розрахунковий рахунок Х. А кредитором може бути, скажімо, бабуся директора фірми-боржника.

Отже, відповідно до рішення суду й міськради, земельна ділянка, на якій стоять куплені «Преміумом» будівлі, була повноправною власністю заповідника, тому двометровий частокіл, зведений навколо «володінь» свіжоспечених нуворишів, підлягав демонтажу. Перша спроба це зробити припала на 24 листопада 2007 року. Фірмачі пригнали для захисту паркану важкі вантажівки з причепами й зайняли кругову оборону. Пробити її того дня не вдалося.

Між іншим, один зі співвласників фірми, Максим Дрозденко, стверджує, що частокіл він звів на підставі пункту 2.1.8 договору про спільну діяльність, підписаного заступником гендиректора із режиму й масової роботи Сергієм Сурченком. Саме цим договором і розмахував пан Дрозденко під час демонтажу паркану, воюючи з зазіханням на його кровно зароблену власність. Проте Сергій Сурченко заявив, що здалеку не бачить, і що, можливо, його підпис та печатку на договорі підроблено.

«У договорі йшлося про те, що всі питання мають вирішуватися тільки за погодженням із заповідником, — сказав Сергій Сурченко. — Мені ж дали на підпис папір, у якому слова про узгодження були пропущені. Одне з двох: або колишній юрист заповідника Павло Гаврилов неуважно прочитав договір, або він зробив це надто уважно. У мене відразу ж виникли сумніви з приводу його фахової порядності. Юрист Гаврилов звільнився за власним бажанням, щойно новий директор заповідника Максим Остапенко змінив на посаді Костянтина Сушка».

Сам Гаврилов коментувати слова Сурченка відмовився. Проте співробітники заповідника повідомили, що колишній юрист телефонує їм, настійно рекомендуючи в цю справу не лізти, і навіть погрожує. Є й звукозапис погроз Гаврилова.

Договір цей і справді підписаний між ТОВ та колишнім директором заповідника Костянтином Сушком, але реальної юридичної чинності не мав, оскільки Костянтин Іванович, підмахуючи його, взяв на себе авансом повноваження кількох міських служб, які видають дозволи на проектування та будівництво в заповіднику будь-чого. Представники ДАСКу, присутні на демонтажі паркану, заявили, що навіть нічого не чули про нього.

Під час другої спроби демонтувати огорожу з’їздом козацьких сил кілька міцних парубків улаштували бійку й навіть напали на нинішнього директора заповідника Максима Остапенка, поваливши його на землю. Таким чином, фірмачі вбили відразу двох зайців: спробували залякати своїх противників і припинили демонтаж. Адже міліція, що була присутня там, не стала розбиратися, хто винен, а хто — ні, просто розігнала збіговисько.

Почому честь із гідністю й діловою репутацією?

Максим Дрозденко відразу сфабрикував проти Сергія Сурченка позовну заяву на тисячу гривень, стверджуючи, що той принизив його честь, гідність і ділову репутацію. Виходить, що кожна з вище перелічених чеснот пана Дрозденка коштує 333 грн. 33 коп.? Ціни доволі помірні. До речі, заяву цю було подано не в суд, а самому Сергієві Сурченку особисто. Одне з двох: або Дрозденко вирішив отримати плату за честь, гідність і ділову репутацію не відходячи від каси, або просто захотів пошити Сурченка в дурні.

Але такі заяви засновників «Преміума» не дали бажаного результату: відповідно до постанови прокуратури й визначення суду, 17 січня 2008 року паркан остаточно розібрали і сховали на складі заповідника.

А Васько слухає та їсть...

Я зателефонував на номер, зазначений у рекламі, й сказав, що хочу придбати будиночок. «Ви можете як завгодно перебудувати куплений будиночок, — відповів мені представник «Преміума-2003». — Хоч двоповерховий особняк там звести! Якщо хочете, оформляйте його як житловий будинок і поселяйтеся там. Туди проведено електрику, але води й газу поки що немає. Ви не хвилюйтеся! Тільки-но всі будиночки викуплять, буде створено житловий кооператив, і вся земля відійде вам в оренду терміном на сорок дев’ять років. Ось тоді і водогін проведемо, і газ, і все що забажаєте!»

Почувши про це, нинішній директор заповідника Максим Остапенко дуже здивувався. «Якщо вони ще не зрозуміли, що ніякого кооперативу там не буде, то ми знайдемо спосіб довести це, — сказав він. — У жодному разі туди не проведуть ні газ, ні водогін».

Питання лише в тому, скільки знайдеться довірливих покупців. Адже поруч із порохнявими сарайчиками вже збудували кілька особняків. А за лихим прикладом і сам лихий станеш.

«Що-небудь зносити чи будувати на території заповідника заборонено законом, — прокоментував ситуацію слідчий міської прокуратури Олексій Савченко. — За фактами захоплення землі, будівництва особняків та заподіяння збитків культурно-заповідному фонду Хортиці вже порушено кримінальну справу. Відповідно до останніх даних, у фірми «Преміум-2003» близько десяти клієнтів. Громадяни, які купують будиночки, зупиніться! Вас обманюють шахраї!»

А куди ж, хочеться запитати, у такому разі дивиться міська влада? «Ми не володіємо достатньою інформацією щодо цього, — сказала начальник управління культури Запорізької обл­адміністрації Лариса Сезенцова. — Зверніться до керівництва заповідника. Українське законодавство побудоване так, що влада не завжди може втрутитися й зупинити неподобство з розпродажем Хортиці. Навіть якщо почнеться судовий розгляд, то люди, котрі купили будинки, швидше за все, зможуть довести своє право на них. Паркан же поставили абсолютно незаконно».

Залишилося тільки надати слово обвинувачуваним. Говорить заступник директора ТОВ «Преміум-2003» Катерина Івченко: «Наша фірма займається посередницькою й виробничою діяльністю. Розміщені на базі відпочинку будиночки ми продаємо як оптом, так і вроздріб. Щойно буде створено кістяк із власників, вони самі організують житловий кооператив і займуться проведенням газу та гарячої води. Житловий це фонд чи нежитловий, я не пам’ятаю, про те, що територію заповідника заборонено переводити у житловий фонд, — не знаю. Ми продаємо ці будиночки так дорого тому, що вони розміщені на острові Хортиця. Адже люди передусім купують правильно оформлену нерухомість, яка розташована у вдалому місці. Паркан ми встановили, щоб захистити відпочивальників від наркоманів. Встановлення і навіть форму паркану було узгоджено з директором заповідника Сушком. Огорожа прикрашала місцевість. Тепер наша фірма ліквідується й частина будиночків продається за борги. Сума боргу мені не відома. Іван Бастрига не є засновником фірми «Преміум-2003», я ніколи його не бачила. Він володіє одним із будинків на території бази відпочинку. Провокацію з його побиттям директор заповідника Максим Остапенко сам організував для самореклами. Він залишився дуже задоволений її результатами. Ми не захоплювали додаткову територію, всі паркани розмістили, погодивши це з Костянтином Сушком. Не плануємо ми й приватизовувати землю».

Про фірму «Преміум-2003»

Що ж собою становить ця фірма-вітрило? При створенні 18 липня 2003 року «Преміум-2003» перебував за юридичною адресою, де мешкає співзасновник фірми Ольга Олександрівна Єрьоменко. Серед різновидів діяльності було перераховано:

1. Надання місця для короткотермінового проживання в літніх будиночках, котеджах, квартирах, які здають під час відпусток.

2. Оптова торгівля іншим (?!) промисловим обладнанням.

3. Дрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах без переважання продовольчого асортименту.

4. Посередництво при торгівлі меблями, домашнім посудом і залізними товарами.

5. Туристичні агентства і бюро подорожей.

Директором на час реєстрації значився Денис Євстигнєєв. Склад засновників ТОВ «Преміум-2003»: Олексій Валентинович Подпорін, Максим Вікто­рович Дрозденко, Вік­тор Антонович Дрозденко, Валентина Іванівна Дрозденко, Іван Михайлович Бастрига.

Базу відпочинку «Січ» фірма купила через два місяці після її створення. При створенні ТОВ у його статутний фонд було внесено за погодженими цінами майно, яке мало бути компенсацією на випадок відповідальності по зобов’язаннях фірми. Д.Євстигнєєв «вніс» трансформатор силовий ТМ-400 вартістю 8325 грн. Цей агрегат продається за ціною 48 100 грн. Отже, або в нього був 85-відсотковий знос, або ціну занизили. Ольга Олександрівна Єрьоменко «внесла» теплогенератор ТГФ-2,5Б вартістю 10 175 грн. Ціну також дуже занижено. Між іншим, директором ТОВ «Мальва-Плюс» був не хто інший як Олександр Миколайович Єрьоменко!