Закон про судовий збір: подарунок «піратам» у сфері інтелектуальної власності

З 1 листопада 2011 р. авторам, власникам патентів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та іншим суб’єктам права інтелектуальної власності вестиметься несолодко. Річ у тому, що з цього дня набирає чинності Закон України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 р. №3674-VI (далі - закон про судовий збір), згідно з яким впроваджується збір при поданні до суду:

позовної заяви про захист прав на твори, винаходи та інші об’єкти права інтелектуальної власності, а також інших заяв, передбачених процесуальним законодавством;

апеляційної й касаційної скарг тощо.

Слід зазначити, що судовий збір впроваджено замість оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів.

Крім того, законом про судовий збір скасовано пільги зі сплати державного мита для позивачів за позовами про захист авторського права, а також права на відкриття, винахід, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і раціоналізаторські пропозиції (з Декрету КМ Ук­раїни «Про державне мито» від 21.01.1993 р. №7- 93 вилучено пункт 2 частини першої статті 4, - далі Декрет).

Таким чином, захист права інтелектуальної власності в суді стає не по кишені багатьом авторам та іншим суб’єктам права інтелектуальної власності.

На прикладі захисту в господарському суді авторського права на твір, наприклад статтю, яка використовується третьою особою без дозволу автора, розглянемо склад судових витрат автора тепер і після набрання чинності законом про судовий збір.

Умовний приклад. Стаття пра­вомірно опублікована в одній із газет і передрукована в іншій газеті без дозволу автора. Ос­кільки при неправомірному використанні статті маємо, щонайменше, три порушення авторсь­кого права (порушено право на відтворення, право на опублікування та право на розповсюдження примірника твору шляхом пер­шого продажу), то мінімальна ціна позову, при мінімальній заробітній платні 960 грн., становить 28800 грн. (про розрахунки ціни позову можна прочитати у статті «Скільки коштує порушити авторське право?», опублікованій у газеті «Дзеркало тижня. Україна» №24 від 24 червня
2010 р. ).

Зараз позивач звільнений від сплати державного мита й, окрім того, він звільнений від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів у господарських судах (Пос­танова КМ України від 21 грудня 2005 р. №1258).

Після 1 листопада 2011 р. позивач муситиме сплатити:

1) державне мито при поданні:

позовної заяви у розмірі 288 грн. (1 відсоток від ціни позову, однак не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);

апеляційної скарги в розмірі 144 грн. (50 відсотків від мита, сплаченого при поданні позовної заяви);

касаційної скарги в розмірі 144 грн. (50 відсотків від мита, сплаченого при поданні позовної заяви).

2) судовий збір при поданні до суду:

позовної заяви в розмірі 1440 грн. при мінімальній заробітній платі 960 грн. (2 відсотки від ціни позову, але не менш як 1,5 мінімальної заробітної плати і не більше 60 мінімальних заробітних плат);

апеляційної скарги в розмірі 720 грн. (50 відсотків від судового збору, який підлягає сплаті при поданні позовної заяви);

касаційної скарги в розмірі 720 грн. (50 відсотків від судового збору, який підлягає сплаті при поданні позовної заяви).

Слід зазначити, що від судового збору звільняються позивачі за подання позовів, пов’язаних із виплатою компенсації (п. 4 ч. 1 ст. 5 закону про судовий збір). У зв’язку з цим, захищаючи права інтелектуальної власності, позивачі повинні вимагати виплати компенсації, а не відшкодування збитків (матеріальної шкоди) або стягнення доходу, отриманого порушником у результаті порушення ним права інтелектуальної власності.

Висновок. У країні з непомірно високим рівнем піратства у сфері інтелектуальної власності протиприродно збільшувати судові витрати авторів та інших суб’єктів права інтелектуальної власності. Цю несправедливість слід якомога швидше усунути. Однак пільги не потрібно відновлювати в попередньому обсязі, а слід поширити їх на всі об’єкти права інтелектуальної власності, внісши відповідні зміни до закону про судовий збір та Декрету.