ЮТТА ЛІМБАХ: «НА СКАРГИ ГРОМАДЯН У НАС ПРИПАДАЄ 95% ВІД ЇХ ЗАГАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ»

Про день народження Конституції нам завжди нагадує червона дата в календарі, яка дарує додатковий вихідний день. Таке важко не помітити. Тим паче теплої червневої пори... Зовсім інша річ — день народження Конституційного суду України, який відзначався минулого тижня. Навіть з урахуванням того, що це був 5-річний ювілей, — подія не для пересічного українця. Він поки що не дуже вірить у диктатуру права, на варті якого покликаний стояти Конституційний суд, значною мірою визначаючи шлях розвитку суспільства. Утім, і сам Конституційний суд України, певне, зі скромності, не оповістив широкий загал про таку знаменну подію свого публічного життя. Тож конференція, присвячена ювілеєві, привернула увагу переважно фахівців. Зокрема, у святкуваннях брали участь президент Європейського суду з питань прав людини, представники з Брюсселя й конституційних судів багатьох країн. Серед почесних гостей — президент Федерального конституційного суду Німеччини Ютта Лімбах. Професор Ютта Лімбах добре інформована як про хитросплетіння конституційного судочинства загалом, так і про його українські особливості. А Федеральний конституційний суд Німеччини серйозно допоміг становленню Конституційного суду України. Досить символічно, що, відсвяткувавши наприкінці вересня 50-річчя німецького суду, Ютта Лімбах напередодні 5-річчя українського люб’язно погодилася дати інтерв’ю «ДТ».

— Пані Лімбах, які заходи і зустрічі заплановано на час вашого візиту в Україну?

— Ми починаємо з відвідання опери. Певна річ, це не головна причина мого приїзду в Україну. Вже завтра я буду гостем на святкуванні п’ятої річниці Конституційного суду України. Дві наші правові інституції єднають давні стосунки. Невдовзі після створення українського суду його делегація приїжджала до нас у Карлсруе, щоб ознайомитися з роботою Федерального конституційного суду Німеччини та обговорити питання конституційного права. Досі німецькі й українські судді регулярно зустрічаються то в Києві, то в Карлсруе. Ми обмінюємося матеріалами судової практики, і коли, спираючись на свою піввікову практику, зі свого боку, бачимо, що в українських колег постають певні проблеми, то ділимося з ними досвідом розв’язання аналогічних проблем у Німеччині. Не подумайте, що процес обміну досвідом має однобічний характер. Навпаки — це взаємний обмін. Для нас він теж важливий.

Після урочистого акту на честь ювілею Конституційного суду України ми разом із представниками різних конституційних судів обговорюватимемо актуальні питання конституційного права.

— Чи не означає сказане вами, що Конституційний суд України створювався за образом і подобою німецького?

— Можна сказати, що це стосується не тільки України, — після 1990 року модель конституційного суду Німеччини стала, так би мовити, експортним хітом у країнах Східної Європи. Хоча, звісно, регулювання не в усіх країнах однакове. Зокрема, у своєму виступі на конференції я говоритиму про такий інструмент, як конституційна скарга. Вона дозволяє кожному громадянинові безпосередньо звернутися в Конституційний суд, коли він вважатиме, що якийсь акт державної влади ущемляє його основні права.

— У такому разі нашим читачам цікаво буде знати, хоча б у загальних рисах, особливості устрою Федерального суду Німеччини.

— Одна з особливостей суто правового характеру. Її запозичили багато країн. Федеральний конституційний суд є конституційним органом. Це означає, що він стоїть на одному рівні з рештою конституційних інституцій: парламентом, федеральним урядом і президентом. Федеральний суд повністю незалежний і не підпорядкований жодному міністерству (зокрема й міністерству юстиції) і має свій власний бюджет. Але найважливіша його особливість — дуже широка палітра розв’язуваних завдань. Суд може вказати федеральному уряду й парламенту, коли їхні дії або законодавчі акти суперечать положенням основного закону. У такий спосіб він повертає їх у рамки конституції. Крім того, під час виникнення конфліктів між конституційними органами суд виступає також своєрідним третейським суддею. Приміром, коли федеральний уряд і парламент починають сперечатися про свої компетенції, повноваження, вони можуть звернутися в суд для владнання конфлікту. Я вже говорила про конституційні позови, які дають можливість будь-якому громадянинові звертатися безпосередньо в конституційний суд. Це, безумовно, важливий інструмент, яким пошановуються права кожного громадянина. Нині 95% усіх справ у німецькому конституційному суді пов’язані з індивідуальними скаргами. Протягом року ми розглядаємо приблизно 4800 індивідуальних позовів.

Ще одна особливість: конституційний суд може розпустити будь-яку політичну партію як неконституційну. Громадяни Федеративної Республіки Німеччина звикли до того, що вони не беззахисні перед актами державної влади. Водночас і представники державної влади змирилися з розглядом справ у суді. Вони визнали, що, крім права підкорятися, існує право оскаржувати їхні рішення в суді. Хочу навести слова, сказані під час святкування 50-річчя суду: «Діяльність конституційного суду дозволила створити правопорядок, що відповідає принципам і основам правової держави, на які спирається Федеративна Республіка Німеччина».

— Скільки всього скарг надходить у Федеральний суд протягом року, і скільки їх розглядається?

— Можна сказати, що після об’єднання Німеччини загальна кількість скарг коливається в межах 4500—5000. Але слід пам’ятати, що тільки 2,7% всіх звернень у конституційний суд мають успіх. Причому ця цифра залишається практично незмінною протягом півстоліття існування суду. У нас є спеціальна процедура, яка дозволяє відділити зерно від полови. Колегії, що складаються з трьох судів, розглядають скарги й вирішують, чи порушується в цьому позові справді конституційне питання. Ми не займаємося дрібницями, навіть якщо вони стосуються конституційного права. Хіба що саме життя громадянина залежить від цього незначного питання. Зокрема, ми розглядаємо скарги з приводу ув’язнення, бо вважаємо, що позбавлення людини волі має для неї архіважливе значення. Чи коли в нас з’являється підозра, що формується халатна судова практика. У таких випадках навіть у незначних справах приймається рішення. Якщо говорити точно й коротко, то можна просто сказати, що протягом року ми приймаємо рішення тільки у 120 справах. Решта просто не доходить до стадії ухвалення рішення.

— Яку допомогу Німеччина надала у становленні КС України?

— Передусім це постійний обмін досвідом. Двоє наших суддів особливо активно спілкувалися з українськими колегами з питань виборчого права. Допомагали також спеціальною літературою.

— Наскільки мені відомо, сам закон про Конституційний суд України писався з допомогою німецьких фахівців.

— Безумовно. І мій попередник, згодом федеральний президент Роман Герцог теж надавав значну допомогу. При міністерстві юстиції ФРН навіть створено німецький Фонд міжнародного правового співробітництва. Він багато років допомагає Конституційному суду України.

— Нинішнього літа німецький політолог Александер Отт в інтерв’ю «Німецькій хвилі» негативно оцінив одне з рішень Конституційного суду України, відповідно до якого парламентарій після виходу з фракції позбавляється депутатського мандата. А як ви оцінюєте роботу КС України?

— Вважаю, що рішення Конституційного суду України, зокрема стосовно страти або ув’язнених громадян, які теж можуть брати участь у виборах, дуже важливі й принципові. Вони роблять честь суду. Водночас, відповідно до німецького законодавства, депутат, залишаючи фракцію, не втрачає свого мандата.

— Не таємниця, що конституційне судочинство тісно переплітається, з одного боку, з правом, з другого — з політикою. Чи завжди вдається Федеральному конституційному суду Німеччини уникнути надмірної політизації у своїй діяльності та яким чином? Що ви могли б порадити у цьому зв’язку українським колегам?

— Хочу відповісти на ваше запитання відверто й чесно. За піввікову історію свого існування Федеральному конституційному суду Німеччини не завжди вдавалося залишатися поза політикою, але в більшості випадків — так. Конституційний суд повинен обмежуватися скасуванням законодавчих актів, які суперечать конституції. Суд не мусить замислюватися над тим, яким чином законодавець зобов’язаний будувати свою подальшу законотворчу діяльність. Але треба розуміти, що конституційний суд, тлумачачи основний закон, впливає, безумовно, й на політику. Це абсолютно очевидно.

— Ви вважаєте, що федеральний конституційний суд у Німеччині — реальна третя влада, більше того — дійовий контроль над виконавчою та законодавчою гілками?

— Я в цьому глибоко впевнена. Якщо ви звернете увагу, як часто представники великої політики реагують на наші рішення, то зрозумієте, що нас справді сприймають всерйоз і контроль справді існує. Те саме можу сказати і про інші спеціалізовані суди в Німеччині. Зокрема про адміністративні суди, які інколи опиняються в незручному становищі, доходячи висновку при розгляді тих чи інших актів державної влади, що ці акти суперечать конституції. Коли бути конкретнішою, то федеральний конституційний суд 523 рази скасовував закони й підзаконні акти у зв’язку з їх неконституційністю. А вищий федеральний адміністративний суд не раз приймав рішення щодо мирного використання атомної енергії. Ще один момент. Якщо ви звернете увагу на результати соціологічних опитувань, в яких ідеться про довіру до різних інституцій, то побачите, що на першому місці, як правило, федеральний конституційний суд. З ним у цьому плані суперничає центральний банк, інші суди, інколи поліція, але політичні партії завжди в нижній частині списку. Коли хтось звертається в конституційний суд, то кажуть, що він подався в Карлсруе. А сама загроза звернутися в Карлсруе сьогодні стала поширеною зброєю в арсеналі політиків.

— Наскільки сьогодні далека від такого стану речей Україна?

— Мені важко судити про це з Німеччини, але один важливий момент я хотіла б підкреслити. Суд не впливає безпосередньо на громадян, на адміністративні органи. Тут дуже важливу роль відіграють контакти з вільною пресою. У цьому питанні суд дуже балуваний. У нас є власна юридична прес-конференція, на якій акредитовано практично всі найбільші засоби масової інформації. Ми проводимо наступальну інформаційну політику. Коли ми розглядаємо якісь складні справи, то завчасно інформуємо журналістів. Федеральний суд справедливо прославився завдяки практиці розгляду справ про свободу думки та слова. Ми з самого початку виходили з того, що свобода слова — це важлива складова основ справжньої демократії.

— Хотілося б знати вашу думку про малу судову реформу, проведену нинішнього літа в Україні відповідно до перехідних положень Конституції. Як ви вважаєте, що ще необхідно зробити Україні, щоб і в нас суди стали реальною третьою владою?

— Я — суддя і навіть у Німеччині не наважуюся відповідати на запитання щодо правової політики, адже може статися, що рано чи пізно справа з такого питання опиниться в нас на столі. Можу лише сказати, що ефективна система юриспруденції теж належить до основ справжньої демократії. У вас конституція дуже багатослівна, містить багато обіцянок. Аби все це не залишалося тільки на папері, потрібна дієздатна судова система. Тоді громадяни зможуть обстоювати свої права. Мені здається, що німецька юстиція може пишатися тим, що в нашій правовій практиці знайшли застосування й укоренилися основні принципи, закріплені конституцією. Проте в перший день існування ФРН усе не було настільки ідеальним. На це пішло багато років.

— Що ви порадите своїм українським колегам під час святкування 5-річного ювілею їхнього дітища?

— Я хочу їм побажати зробити свій вагомий внесок у побудову правової держави в Україні, наповнити Конституцію життям і щоб одного чудового дня Конституційний суд України перетворився на справжній суд громадян.

Із досьє "ЗН"

Професор доктор Ютта Лімбах, президент Федерального конституційного суду Німеччини

Народилася 27 березня 1934 р. в Берліні. Одружена, має трьох дітей.

1963—1966 рр. — науковий асистент із правознавства Вільного Берлінського університету.

1966 р. — здобула 1-й учений ступінь. Тема: «Теорія і практика товариства з обмеженою відповідальністю».

1971 р. — здобула 2-й учений ступінь. Тема: «Громадська діяльність, мислення та знання в суддівському вироку».

З 1972 р. — професор права Вільного Берлінського університету.

1982 р. — професорська діяльність у Бремені.

1987—1989 рр. — член наукової консультативної ради з питань сім’ї у федеральному міністерстві молоді, сім’ї, жінок і здоров’я.

З 1987 р. — член правління товариства з питань законодавства.

1989—1994 рр. — сенатор (міністр) юстиції землі Берлін.

1992—1993 рр. — член загальної конституційної комісії бундесрату й бундестагу.

Березень 1994 р. — віце-президент Федерального конституційного суду, голова другого сенату.

З вересня 1994 р. — президент Федерального конституційного суду.