Підтримати
Путін любить стверджувати, що проводить денацифікацію України, аж ось його самого розшукує міжнародний суд за деякими з тих самих звинувачень, які висувалися проти нацистів, пише Джеймі Деттмер, редактор POLITICO Europe.
Це слова рейхсфюрера Генріха Гіммлера під час розмови зі своїми генералами СС у Познані в 1943 році.
За даними Польського Червоного Хреста, близько 200 тисяч польських дітей, а також невідома кількість дітей інших національностей були вивезені зі своїх домівок під час Другої світової війни та перевезені до нацистської Німеччини. Переважно їх забирали на германізацію, хоча деяких використовували на примусових роботах, а тих, хто не пройшов расову оцінку, відправляли до спеціальних центрів для медичних експериментів.
Деякі польські діти, як-от Ян Хшановський, якому був лише один рік, коли його вивезли, були настільки повністю германізовані та інтегровані в прийомні німецькі сім’ї, що, зрештою, знайдені після війни, вони відмовилися повертатися до Польщі. Але інші з самого початку чинили опір своїм викрадачам, як старші польські діти в одному з центрів перевиховання, які вночі будили молодших, щоб прочитати їм молитви польською, щоб ті не забули, звідки вони.
Перемотуємо на 70 років вперед, і тепер вже російські чиновники стверджують, що тисячі дітей, яких вони депортували до Росії з українського Донбасу — Україна стверджує, що їх кількість сягає 16 тисяч — були вивезені, щоб захистити їх від конфлікту, або тому, що вони сироти. Але так звана російська уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова викрила себе в Telegram у вересні, коли визнала, що справжньою метою крадіжки дітей було перетворити їх на патріотичних росіян.
А наприкінці минулого тижня, коли Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової за цю масову депортацію українських дітей, у цьому було чутно відлуння 1949 року і восьмої справи Нюрнберзького процесу, у якій 14 підсудних — усі були посадовими особами різних організацій СС — були засуджені за викрадення польських та інших дітей з їх батьківщини, зокрема під час Другої світової війни.
Щодо дітей, яких сьогодні вивезли з України, Львова-Бєлова розповіла, що спочатку вони інколи демонстрували, як вона назвала, «негатив»: група з 30 осіб з Маріуполя зухвало співали гімн України, погано відгукувались про президента Росії Владіміра Путіна, і скандували «Слава Україні». Однак через деякий час, як вона радісно зазначила, ставлення дітей «трансформувалося в любов до Росії».
Український підліток на ім'я Філіп, якого вона всиновила, також спочатку був непокірним, нескінченно розповідаючи про те, як брав участь у демонстраціях на підтримку української армії. Але 21 вересня Львова-Бєлова заявила, що він «отримав паспорт громадянина РФ і не випускає його з рук!»
«Він чекав цього дня в нашій родині більше за всіх, і він вдячний великій російській родині, яка його врятувала», — додала вона.
Для прокурорів Нюрнберга мета судових процесів полягала не лише в тому, щоб забезпечити засудження та покарання військових злочинців, а й у тому, щоб світ чітко побачив докази нацистських жахів, делегітимізувати нацистів в очах німців і закріпитти злочин агресії в міжнародному праві.
Сьогодні головний прокурор МКС Карім Хан не має можливості висунути Путіну звинувачення в широкомасштабному злочині агресії за наказ про вторгнення в Україну — МКС досі не має на це законних повноважень. Але він зробив наступний крок і готується висунути звинувачення російському лідеру у військовому злочині, який, як він наполягає, дійсно належить до сфери компетенції Гаазького суду — у незаконній депортації українських дітей.
Ймовірно, за цими будуть висунуті інші звинувачення. У розмові з POLITICO минулого місяця в кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки Хан сказав, що важливо притягнути до відповідальності всіх, зокрема і за зґвалтування та напади на школи чи лікарні — за всі злочини, які, на його думку, суд уповноважений розглядати.
Однак деякі юристи-міжнародники — і Москва — стверджують, що МКС стоїть на хиткій юридичній основі з ордерами на арешт Путіна та Львової-Бєлової, оскільки Росія не є учасником Римського статуту, який регулює діяльність МКС. Офіційні особи Кремля заявили, що ордери є «недійсними», тоді як Путін продемонстрував свою зневагу та байдужість, провокативно завітавши до дитячого центру в Криму під час, як це назвали офіційні особи, раптового візиту.
Але Хан відхиляє твердження про те, що МКС не має юрисдикції, стверджуючи, що Україна — яка також не ратифікувала договір — визнає юрисдикцію суду, що дозволяє йому розглядати справи про військові злочини, скоєні на її території.
Нюрнберзький процес так само був центром юридичних і політичних суперечок, і він зіткнувся з процедурними труднощами — особливо тому, що досі не було прецеденту для міжнародного суду над військовими злочинцями. А після того, як чотири держави-союзниці вийшли з конфлікту, 12 із 13 судових процесів мали проводитися військовими трибуналами Сполучених Штатів.
Відомий американський юрист Чарльз Візанскі розглядав їх як «високу політику, яка маскується під закон», і стверджував, що вони «можуть уповільнити настання дня світового права», а не сприяти цьому. Інші, включно з обвинуваченими, критикували ці дії як форму правосуддя переможця або як приклад закону постфактум — тобто законів, які криміналізували дії, вчинені до того, як закони були розроблені.
Але на відміну від прокурорів у Нюрнберзі, сьогодні МКС не можна звинуватити у застосуванні закону ex post facto.
Тепер Хан може спиратися на Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього , яку допоміг сформувати судовий процес щодо расової політики та переселення. Положення Конвенції про геноцид вважаються обов’язковими для всіх націй, незалежно від того, чи є вони сторонами конвенції, і навіть Росія ратифікувала цю конвенцію.
Крім того, є також прецедентне право, яке МКС вже встановив під час судових процесів, включаючи перший вирок суду в 2012 році, коли він визнав Лубангу Дійло, конголезького воєначальника, винним у вербуванні дітей в солдати.
Хан сказав POLITICO, що його надихає бажання притягнути Росію до всебічної відповідальності.
«Ми бачимо дуже чітко, що міжнародне право розглядається як одна з найважливіших опор для забезпечення підтримки миру та безпеки. Йдеться не лише про юриспруденцію та важливі нормативні цінності, це справді про основні стандарти поведінки, які забезпечують підзвітність і безпеку», — сказав він.
Хан також зазначив, що МКС є відповідним судовим органом для цього, а не спеціальним трибуналом, до якого закликають деякі, зокрема президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та Європейський парламент.
Побоювання тут полягають у тому, що спеціальний трибунал зіткнеться з тими самимм сумнівами та перешкодами, які завадили Нюрнберзькому процесу. МКС, на переконання Хана, є впливовим судом.
«Минула чверть століття від моменту підписання Римського статуту. У нас встановлена юрисдикція. Рада Безпеки ООН чітко визнає нас міжнародним судом. Я вважаю, що моя робота полягає в тому, щоб закон діяв», — додав він.
На запитання перед оприлюдненням ордерів на арешт, чи міг він коли-небудь уявити, що Путін опиниться на лаві підсудних, як сербський Слободан Мілошевич, він додав: «Ми починаємо з доказів. І це те, що ми робимо».
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google