ВІДЛУЧЕННЯ ВІД ВЛАСНОСТІ

За пособництва чиновників колишньої Ватутінської райдержадміністрації ділки приватного підприємства «Промбуд» спробували здійснити незаконну оборудку й пограбувати населення приватизованих квартир більш як на 700 тис. доларів. Але будинкові комітети дали відсіч сваволі.

Операція «Пограбування»

Наприкінці липня 2001 р. мешканці будинку № 33 по вул. Закревського стали свідками дивної будівельної лихоманки на порозі їхньої стандартної багатоповерхівки серії «Т». Ціла команда робітників приватного підприємства «Промбуд» жваво вивантажила з автомобілів плити, пісок, цемент, руберойд і не менш жваво почала завантажувати все це прямісінько в підвал згаданого вище будинку. Оскільки питання — хто, що, навіщо й почім — горе-майстри проігнорували, заступник голови будинкового комітету Ольга Трухан, жителі будинку Валерій Поплавський і Тетяна Трухан розпочали власне розслідування.

— І чого це ви так розхвилювалися, шановні? — почули, нарешті, від підрядників активісти. — Ми просто переносимо вашу електрощитову з приміщення колясочної до підвалу.

Доблесним будівельникам нагадали, що на проведення будь-яких робіт у будинку непогано б запитати згоди в мешканців цього будинку, про що, до речі, недвозначно йдеться в Законі України від 19.06.1992 «Про приватизацію державного житлового фонду».

Представники «Промбуду» намірилися перенести щитову в підвал, попередньо забравши її з передбаченого проектом допоміжного приміщення, розташованого на першому поверсі та спеціально пристосованого для цих цілей, т.зв. колясочної.

— Через прориви труб підвал неодноразово заливався, — ділиться враженнями з кореспондентом Валерій Поплавський. — Затхлий, вогкий підвал — не місце для електрощитової під напругою. Через коротке замикання весь будинок залишиться без електрики. Скрізь, де щитові перенесли до підвалів, не припиняються аварії, люди по кілька днів сидять без світла, адже на ремонт дорогого устаткування ніколи немає грошей. Ось ми і вирішили, що нам цей головний біль ні до чого.

...Загалом, організовані будкомом жителі просто не пустили будівельників у підвал. Правда, зібрати матеріали й поїхати геть промбудівці відмовилися, бо вони, мовляв, виконують замовлення «згори». Який же був подив мешканців, коли вони побачили «хазяїна квартири», якогось Сергія Соловйова. За його словами, ще в лютому 2001 р. він заплатив за нежиле технічне приміщення з працюючою електрощитовою еквівалент 6200 доларів, збираючись переобладнати його на однокімнатну квартиру, яку можна буде перепродати за 9 тисяч! А невдовзі жителям стали відомі й пособники «дійства». На прийомі в райдержадміністрації заступник глави Ватутінської РДА В’ячеслав Мандибура повідомив членів будинкового комітету про розпорядження Ватутінської РДА № 1210 від 01.12.2000 «Про додаткові заходи щодо збільшення житлового фонду». Мовляв, із колясочної ми зробимо зайву однокімнатну квартиру, подивіться, які черги на житло...

На допомогу жителям будинку № 33 прийшли їхні сусіди з
35-ї висотки на чолі з членом тамтешнього будинкового комітету Віталієм Черняховським. Віталій переконаний: найдійовішим і найдоступнішим засобом у боротьбі за свої права для громадян є органи самоорганізації населення (ОСН), котрі відповідно до ухваленого Верховною Радою України Закону «Про органи самоорганізації населення», який набрав чинності з 15 серпня 2001 р., одержують статус представницької влади.

— Ми, активісти будкомів, хочемо, аби в свідомості співвітчизників ОСН закріпилися саме як влада, демократично обрана самим народом, на відміну від державно-чиновницької піраміди, побудованої за принципом кумівства й особистої відданості, — каже Віталій Черняховський. — Якщо ОСН часто-густо вказуватимуть на беззаконня влади чиновників, остання залишить поле бою.

...Так і вийшло. Наступного дня біля будинку № 33 зібралася «представницька» делегація. Хто тут тільки був! Приватні підрядчики на чолі зі своїм директором Олександром Велікдусом ховалися за спини комунальників, котрих послала Ватутінська РДА. На будкомівців обрушилися погрози викликати ЗМОП і телебачення.

— Хто ви такі? Ви ніхто! — нахабно заявили законним власникам приміщень загарбники.

І ось халепа: не врахували начальники того, що в руках членів будинкового комітету до цього часу виявився ще один прямий доказ незаконності дій Ватутінської РДА. Розпорядження РДА про збільшення житлофонду, з’ясувалося, виконується всупереч ст. 2, 3 указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Воно навіть не було зареєстровано у Ватутінському райуправлінні юстиції в м. Києві, не внесено до державного реєстру. Відповідно не набрало чинності й не має ніякої юридичної сили!

Після цього «представницькій делегації» не залишилося нічого іншого, як разом із будматеріалами піти собі геть. На спільних зборах жителів двох будинків представники РДА переконалися в тому, що у колясочних є законний хазяїн. І ось офіційна відповідь Ватутінської РДА голові будинкового комітету житлового будинку № 35 по вул. Закревського Т.Мельнику: «Враховуючи незадоволення мешканців (...), роботи з переобладнання вказаних приміщень (електрощитових) призупинено». Так бюрократична влада закінчилася на порозі підвалу.

— Ми здобули першу, нехай невелику, перемогу, — розповідає Віталій Черняховський. — Чиновники зіткнулися цього разу не з беззубою «громадськістю», а зі справжньою народною владою, котра вміє поставити закон вище сваволі.

Але це була лише перша серія грабежу...

* * *

Горезвісне незаконне розпорядження РДА стосується не двох, а 52-х будинків серії «Т» на Вигурівщині-Троєщині. У деяких із них — по два-три під’їзди. Таким чином, за середньої вартості однієї квартири 10 000 доларів ділки від «Промбуду» замірилися вкрасти в населення понад
700 000 доларів, а «влада» санкціонувала грабіж одним розчерком пера! Та хіба писані закони ділку й бюрократу? Дали по шапці будкоми двох будинків — підемо в інші, може, там люди дурніші виявляться. Менш як через два місяці масованій атаці «промбудівців» було піддано аж шість будинків по вул. Бальзака.

Перший сигнал наша група в складі члена будинкового комітету будинку № 35 по вул. Закревського Віталія Черняховського, незалежного юриста Ніни Рудої й автора репортажу одержала 18 вересня від мешканців будинку № 68 по вул. Бальзака. Вторгнення очікують наступного ранку, і ввечері ми стаємо учасниками багатолюдних зборів, організованих будкомом. Черняховський і Руда роз’ясняють схвильованим громадянам юридичну казуїстику відстоювання власності, яка належить жителям. Збори одностайно ухвалюють: уранці закрити вхідні двері, зайняти пости й не допустити «промбудівців» у підвал і колясочну.

19 вересня о 8.00 наша трійця — разом із «народним ополченням» на посту. Біля під’їзду тупцюють будівельники. Член правління Спілки власників житла м. Києва Вікторія Косміна терпляче пояснює їм, що райдержадміністрація своїм розпорядженням порушила права мешканців, а за законом, навіть якби проти перенесення щитової виявився лише один (!) власник приватизованої квартири, її чіпати було б не можна.

«Орган місцевого самоврядування не має права продавати, здавати в оренду допоміжні приміщення будинку без згоди інших учасників спільної часткової власності (власників квартир)» (З висновку науково-правової експертизи при Інституті держави та права ім. В.Корецького НАН України).

Довелося «промбудівцям» піти ні з чим.

Анатомія сваволі

Чому ж керівники міських і районних інфраструктур так просто дали «добро» на перенесення електрощитових у вогкі затоплювані підвали, які ніхто не охороняє? Звісно, мешканцям нещасливого будинку № 44 по вул. Бальзака, де встигли-таки «загнати» електроустаткування в підвал, у самих будівельників дізнатися нічого не вдалося. У хлопців у спецівках не те що відповідей на конкретні запитання — навіть допуску до роботи не було! На нараді 20 вересня в заступника глави РДА В.Мандибури будкоми з Віталієм Черняховським на чолі домоглися головного: за вказівкою В’ячеслава Володимировича «будівельну лихоманку» зупинено. А о 17.00 біля 16-поверхівки № 44 розгорнулися головні події — В.Мандибура прибув особисто відзвітувати перед зборами всього будинку.

За його словами, Вигурівщина-Троєщина — уже п’ятий район столиці, де заправляють горезвісні приватники з «Промбуду»! Звідки взагалі взялося незаконне розпорядження? В.Мандибура на момент ухвалення розпорядження ще не працював у райдержадміністрації! Та й що це за історія з «новоспеченими» квартирами, які, ясна річ, не черговикам дають, а просто ними торгують! Приміром, колясочна в одному із будинків дісталася головному інженеру жеку № 1307 О.Сірош (звідси й запопадливість окремих жеківців-подільників у грабежі). А ось і відповідь, яка проливає бодай певне світло на те, що відбувається: під розпорядженням стоїть підпис колишньої глави адміністрації Тетяни Меліхової, контроль за виконанням покладено на її заступника Миколу Фредюка.

— Як експлуатаційник я проти переносу електрощитових у підвали та зроблю все, аби зупинити проект і скасувати розпорядження колишньої Ватутінської РДА, — підкреслив В.Мандибура.

Заступник глави адміністрації дотримав слова, давши команду зупинити незаконне переобладнання. Через певний час на настійну вимогу мешканців щитову в будинку по вул. Бальзака, 44, повернули в колясочну. Як же ми здивувалися, коли дізналися, що спроби захоплення допоміжних приміщень тривають! У будинку по вул. Бикова, 4, «промбудівці» поводилися особливо агресивно й нахабно. От що розповів житель будинку Юрій Шилкін:

— Ще місяць тому, повертаючись із роботи, я дізнався від сусіда, інваліда-чорнобильця Андрія Слісаренка, що хтось вломився в колясочну й викинув коляску мого онука й милиці Андрія в коридор. Я звернувся до будівельників, щоб вони пояснили свою поведінку. У відповідь майстер почав мене ображати й замахнувся кувалдою.

За місяць переобладнану на квартиру колясочну було продано, а 2 жовтня група загарбників на чолі з головним інженером «Промбуду» Валерієм Криштофовичем уже показувала «житло» покупцеві. Але новосілля не вийшло. Збори мешканців будинку ухвалили рішення не пускати в колясочну ані робітників, ані покупців. І не пустили!

17 жовтня в будинок № 9в по вул. Драйзера з’явилися «покупці» — Тетяна Чекерда та її чоловік Олександр Євлаш (запам’ятайте це прізвище). Коли ж на запитання обурених мешканців, як вони могли заплатити гроші за електрощитову, чіткої відповіді не було отримано, законні господарі попросили «гостей» залишити територію будинку. Так що ж, грабіж триває за інерцією?

Але ось і обнадійливі факти. Затятий опір народу змушує чиновницьку владу поволі поступатися позиціями. Розпорядженнями Деснянської райдержадміністрації
м. Києва № 24 від 20.09.2001 і № 248 від 15.11.2001 із списку «пограбування» виключено відповідно 5 і 16 будинків на Вигурівщині-Троєщині, хоча саме горезвісне розпорядження № 1210 не скасовано. В жовтні активісти будинкових комітетів на чолі з Віталієм Черняховським оскаржили неправомірні дії Деснянської (колишньої Ватутінської) РДА в Деснянському районному суді м. Києва з вимогою визнати розпорядження № 1210 незаконним.

Як відомо, у ст.2484 Цивільного процесуального кодексу України сказано: «Подання скарги до суду зупиняє виконання оскаржуваного акта». Відповідно ніякі роботи в колясочних виконуватися не повинні. Але події продовжували наростати, як снігова грудка! Покупцеві колясочної будинку по вул. Ніколаєва, 15б, допомагав вломитися туди особисто начальник жеку №1310 Олег Рудич.

Кілька колясочних махінатори примудрилися продати двічі.

На колясочну багатостраждального будинку по вул. Закревського, 67 (де електрощитову перенесли до підвалу) об’явилося аж два претенденти! Спочатку С.Соловйов (уже якось вигнаний із будинку
№ 33 по вул. Закревського) із погрозами доводив жителям право на допоміжне приміщення, розмахуючи свідоцтвом про право власності на ім’я своєї дружини І.Соловйової. Назвати продавця Соловйов відмовився. Коли ж погрози не подіяли, «інвестор», який не відбувся, запропонував голові будинкового комітету цього будинку Миколі Курінному купити в нього колясочну за 8 000 доларів! Зате дані іншого покупця — В.Крудо — шокували будкомівців. За документами, ще в березні 2001 р. він уклав інвестиційний договір із ПМБП «Хімбуд» на переобладнання колясочної на однокімнатну квартиру, заплативши 6300 доларів США. І хто ж, гадаєте, виявився директором «Хімбуду»? Уже знайомий нам О.Євлаш, котрий скупив кілька колясочних і торгує ними!

— Через місяць мені знову довелося зустрітися з «покупцем» Соловйовим, — розповідає Микола Курінний. — Він об’явився біля будинку разом із тестем і молодою людиною міцної статури. У відповідь на мої запитання про те, що ця трійця забула в допоміжному приміщенні, я почув:

— Тобі ще не викололи очі викруткою? Уб’ю! Мене посадять, а завтра я вийду, ти мене не знаєш!

Довелося написати заяву до районного управління міліції.

...Тим часом в іншому постраждалому будинку — по вул. Драйзера, 9г, — невідомі зловмисники намагалися зламати електрощитову в підвалі, аби викрасти метал. Увесь будинок міг би залишитися без світла.

І, напевно, під час судового розслідування ми дізнаємося точно, у скількох троєщинських будинках грабіжники продали чужу власність.

P. S. Між першою й наступними «серіями» сваволі води чимало спливло. Величезний житловий масив став частиною Деснянського району, в.о. глави його адміністрації призначили відомого вже троєщинцям Анатолія Мокроусова, ось тільки відлучати законних хазяїв від їхньої законної власності в деснянських можновладців бажання не поменшало. Кореспондентові «ДТ» стало відомо ще про одну скаргу до Деснянського районного суду:

— 8 жовтня 2001 р. Деснянська РДА видала розпорядження
№ 79, за яким службову житлову квартиру в кооперативному будинку по вул. Шолом-Алейхема, 14, передано двірникові жеку № 1301 С.Берченко, — говорить голова правління кооперативу «Дніпровський-2» Надія Мамалига. — Але відповідно до Примірного статуту ЖБК і Закону України «Про власність» наш будинок із усіма складовими — власність кооперативу! На якій же підставі РДА розпоряджається власністю, яка їй не належить?

Повертаючись до історії з колясочними, троєщинці звернулися з проханням розглянути правомочність розпорядження РДА до київського міського голови. Як випливає з відповіді Київської міської державної адміністрації, «переобладнання нежилих службових приміщень в жилі законодавством України не передбачено», розпорядження № 1210 від 01.12.2000 повинно бути скасоване.

...То що ж робити нашим співвітчизникам із місцевими «князями», котрі часто-густо підмінюють закони України власними волюнтаристськими розпорядженнями? Пригадується, як улітку торік ми з Віталієм Черняховським стали свідками народження на Вигурівщині-Троєщині справді народної влади. У будинку № 56 по вул. Бальзака збори жителів зробили перший крок по створенню будинкового органу самоорганізації населення:

— Будинкові комітети — це вже влада народу, здатна обрати демократичну райраду, яка, у свою чергу, створить виконком, що охоронятиме законність і порядок, — говорить Віталій. — Що тоді залишиться від влади призначених «згори» чиновників-бюрократів?