ПРОТИСТОЯННЯ В СТИЛІ БЕТМЕНА

Пам’ятаєте, як в американському фантастичному фільмі «Бетмен» людина-кажан допомагає людям перемогти мафіозі, котрий обплутав своїми тенетами місто? У реальному житті кияни мікрорайону № 2 Вигурівщини—Троєщини і Райдужного на собі відчули принади становища тих самих городян із бойовика. Понад вісім місяців минулого року жителі декількох троєщинських висоток тримали кругову оборону і відбивали одну за другою атаки фірми «Біонт Лтд», котра поблизу цих житломасивів розпочала будівництво автозаправної станції.

Як відомо, автозаправка — не піцерія і зовсім не той об’єкт, який можна будувати, де заманеться. Однак будують. І АЗС вибухають, забираючи людські життя.

На початку липня вибухнула автозаправна станція в столиці Туреччини Анкарі. Постраждали майже 190 чоловік. За розповідями свідків, вибух прогримів тоді, коли на станції розвантажували бензовоз. Пожежа швидко поширилася на сусідні будинки, в одному з яких святкували весілля.

Прогримів вибух на автозаправці ТОВ «МДМ» на 92-му кілометрі траси Самара—Ульяновськ. Зловмисники підклали вибуховий пристрій поруч із підземним резервуаром, який, на щастя, був порожній. У Тольятті вибухнула АЗС, що належить компанії «Техніксервіс», і розташована поруч з однією з найбільш завантажених трас міста — Московським проспектом, де приблизно за сто метрів від бензоколонок розташовані багатоквартирні житлові будинки. Один із міліціонерів, які охороняли заправку, загинув, другий охоронець і контролер були тяжко поранені. Двоє робітників загинули в результаті вибуху на АЗС під Мінусинськом.

Наприкінці вересня 2003 р. у Багдаді від вибуху та пожежі на автозаправці постраждало більш як 20 осіб і троє загинуло. Жителі багдадського району Аллауї, відзначаючи поновлення подачі електрики, стріляли в повітря. Одна з куль влучила в бензоколонку. Роком раніше троє чоловік загинули і десятки отримали поранення від вибуху АЗС у єврейському поселенні міського типу Аріель на Західному березі ріки Йордан.

І знову Росія. Вибух на одній зі споруджуваних у безпосередній близькості від житлового будинку автозаправці в Саратові послужив приводом розслідування на рівні уряду. Губернатор Саратовської області Дмитро Аяцков віддав розпорядження посилити контроль за дотриманням протипожежних, екологічних, технічних норм і правил при будівництві нових об’єктів зберігання та реалізації нафтопродуктів.

Оскільки НП на цих вибухонебезпечних об’єктах — не рідкість, а винуватцем може бути не лише терорист, а й будь-який водій, котрий знехтував правилами безпеки, у діючих на території цивілізованих країн будівельних нормах чітко сказано, де можна і де не можна розміщати АЗС, щоб не наражати на небезпеку мирних громадян.

Однак дві безлико-аморфні істоти — інвестор і чиновник — ігнорують усі закони спільного людського проживання, норми, правила та безпеку. Адже якщо АЗС, начинену бензином, збудували в житловому кварталі, чи не означає це, що той, кому це було дуже потрібно, напевно, непогано дав чиновнику на «лапу», щоб отримати дозвіл?

В українській столиці небезпечні автозаправки теж будують. Будують поблизу житла, будують масово — із кричущим порушенням усіх норм, правил і законів. Будують, попри протести громадськості й на догоду виключно меркантильним інтересам все тих же двох істот — інвестора та чиновника.

Наведемо у подробицях хроніку протистояння на Вигурівщині—Троєщині. Адже недарма ж казав великий Герцен: «Я навмисно згадав лише дрібниці. Мікроскопічна анатомія повніше дає уявлення про розкладання тканини».

До виборів

У середині березня 2002 р. фірма «Біонт Лтд» будує паркан навколо ділянки і стягує сюди техніку. Бульдозером знімається трав’яне покриття, краном зриваються залізобетонні плити з упорядкованих укосів технологічної водойми. За лічені години викорчовуються дерева, руйнується пішохідна доріжка.

Та не від знущання з упорядкованого куточка в усіх встало волосся дибки, а й від того, що буде, коли дозволити незваним гостям закінчити будівництво автозаправки. Ось які аргументи навів мешканець одного із сусідніх будинків (ці докази лягли в основу звернень ініціативної групи в різні інстанції):

— Під землею, на місці будівництва АЗС, проходить тепломережа. До чого може призвести таке сусідство? Але найбільше нас лякає те, що поруч із передбаченим місцем розміщення АЗС проходить високовольтна ЛЕП (110 кВт). Досить однієї іскри, щоб станція злетіла в повітря! Навпроти — ринок, а за кілька десятків метрів — дитячий майданчик. Крім того, АЗС з автомийкою погіршать і без того брудне довкілля й передусім повітря, насичене вихлопними газами з проспекту Ватутіна. Бензин і брудна вода з автомийки хлинуть в озеро Гнилуша. Та й навіщо взагалі тут потрібна автозаправка, якщо в напрямку до Московського моста на відстані 500—700 м від місця будівництва вже діють дві АЗС?

Група жителів звертається до в.о. глави Деснянської райдержадміністрації Анатолія Мокроусова. 23 березня на передвиборній зустрічі з виборцями А.Мокроусов обіцяє розібратися із ситуацією.

Але вже 26 березня з жителями житломасиву зустрічається директор «Біонту» Олег Котько — для «проведення роз’яснювальної роботи серед населення». Роз’яснення директор проводить своєрідно:

— Будівництво АЗС буде доведене до кінця, попри протести, оскільки документи на її спорудження оформлені правильно!

* * *

А коли так, то як тоді трактувати документ (вихідний номер № 01-679 від 11.04.2002), відправлений Деснянською РДА на ім’я київської міського голови Олександра Омельченка? Текст цього листа наводимо повністю:

«Шановний Олександре Олександровичу!

Нашим листом (№ 01-1835 від 20.09.1996) узгоджено місце розташування АЗС на перетині проспекту Маяковського і проспекту Ватутіна. Однак всупереч цьому проектування АЗС і відведення земельної ділянки, а також продаж здійснено за 0,5 км від наміченого в узгодженні місця.

У даний час фірма «Біонт Лтд» оформила відповідні документи і приступила до виконання будівельних робіт, що викликало велике соціальне напруження, численні звернення й обурення жителів прилеглих будинків 2-го мікрорайону житломасиву Вигурівщина—Троєщина і житломасиву Райдужний.

Просимо Ваших доручень із розгляду питання переносу АЗС в інше місце».

Чому ж змінилося місце будівництва? Ось що сказав мешканець мікрорайону Іван Гринь:

— На старому місці реконструювали «клумбу» — кільце і під’їзні дороги. Оскільки в нову конфігурацію «біонтівська» автозаправка не вписувалася, ДАІ заборонило фірмі щось там будувати. І керівництво «Біонту» не вигадало нічого кращого, крім як будувати свою АЗС біля зупинки «Райдужний», практично знищивши зелений куточок! А вкладати додаткові гроші й шукати інше, безпечне, місце у керівництва фірми бажання не було.

Зате у жителів навколишніх будинків з’явилося бажання діяти.

Після виборів

Третього квітня злощасна ділянка знову огороджується, і роботи відновлюються. Наступного дня жителі житломасиву збираються на стихійний мітинг біля воріт споруджуваної АЗС, а потім живим ланцюгом на півгодини перекривають проспект Ватутіна. Прибулий до мітингуючих начальник Деснянського райуправління міліції Володимир Тарасенко пообіцяв домовитися про зустріч із заступником глави РДА Миколою Фредюком. Зустріч відбулася. І 22 квітня за підписом жителів відправляються листи на адресу народного депутата України А.Мокроусова, глави Київської міської держадміністрації, а також у ряд інших інстанцій. У клопотаннях наводяться всі можливі аргументи проти будівництва АЗС.

— Начебто почався пошук консенсусу з фірмою, — повідомляють жителі. — 29 квітня в адміністрації члени нашої ініціативної групи зустрілися з представниками «Біонту».

Під час цієї зустрічі команда О.Котька викинула свій головний «козир» — горезвісне рішення Київради № 186/620 від 27.12.2001, відповідно до якого фірмі продаються земельні ділянки для будівництва АЗС — ті самі ділянки, підкреслимо, на яких розміщення автозаправки з автомийкою становило чималу небезпеку для житлового масиву! Одного не врахували керівники «Біонту» — чинного законодавства. Коментує депутат Деснянської райради Віталій Черняховський:

— Геть незбагненним і протизаконним є рішення Київради №186/1620 від 27 грудня 2001 р. про продаж фірмі земельної ділянки під будівництво АЗС. Адже відповідно до Указу Президента України від 19.01.1999 р. «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», котрим рішення керується, купувати і продавати можна лише ті земельні ділянки, на яких знаходяться приватизаційні об’єкти нерухомого майна. Тим часом на місці будівництва АЗС узагалі немає ніяких споруд! То як же можна посилатися на президентський указ і відразу порушувати його?! Крім того, проектування будівництва зроблено без урахування Змін № 10 Державних будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відстань від осі ЛЕП до найближчого з вибухонебезпечних пристроїв АЗС має бути не меншою, аніж півтори висоти опори —
36 м. У проекті ж ця відстань становить усього 32,5 м. Ті ж ДБН визначають, що в щільно забудованих районах міст із населенням 200 тис. чоловік і більше допускається розміщення АЗС тільки без мийки автомобілів. А проект автозаправки передбачає й автомийку. І чого після цього варті докази команди О.Котька про «правильне оформлення документів»?

Та все ж, здавалося б, на зустрічі сторони досягли певного перемир’я. «Біонт» зобов’язався до 10 травня не вести роботи на об’єкті.

А 11 травня роботи на будівництві відновляються прискореними темпами...

Батогом і пряником

17 травня багато жителів виявили в поштових скриньках розмножені витяги окремих статей Кримінального кодексу про відповідальність за організацію масових заворушень, хуліганство і т.п. разом із ще одним «папером»:

«...У період будівництва АЗС буде здано в експлуатацію паркову зону... завершиться спорудження дитячого містечка... організовано дитячий відпочинок у курортній зоні на березі Чорного моря».

Та не допомогли ні батіг, ні пряник: конфлікт розпалювався. Показовими в цьому плані є події 4 червня. На призначені жителями збори запросили депутата райради В.Черняховського. Люди захотіли подивитися, які роботи проводилися на будмайданчику за два останні дні. Однак при підході до огородження «біонтівські» охоронці відкрили стрільбу з газових пістолетів. У відповідь із боку жителів полетіли камені, молодь стала штурмувати паркан. Щоб не допустити його відновлення, паркан спалили.

І закрутився з новою силою маховик протистояння.

У середині літа глас народу почули «вгорі». Рішенням Київради № 127/127 від 11 липня 2002 р. із проекту забудови земельної ділянки на проспекті Генерала Ватутіна виключено автомийку. А місце подій на початку серпня відвідав заступник глави Київської міськдержадміністрації Іван Салій. І вже тоді, за словами одного з керівників ініціативної групи, народного депутата України Олександра Бондарчука, із керівництвом міста було досягнуто домовленості про те, що АЗС будуватися не буде аж до розгляду питання на сесії Київради.

— На жаль, попри кількаразові звернення депутатів, голова Деснянської райради і райдержадміністрації Віктор Лага не вніс питання про звернення до Київради про скасування незаконного рішення про продаж фірмі землі на сесію райради, — констатує Віталій Черняховський.

Тож у «Біонта» знову були розв’язані руки.

12 серпня жителі вчетверте із початку боротьби перекрили проспект Ватутіна на знак протесту проти ігнорування їхніх інтересів. Народний депутат Олександр Бондарчук сказав:

— Нинішньою акцією ми спростували надії тих, хто думав, ніби нас задовольнять облаштування доріжок і будівництво магазина. Людям не потрібна тут АЗС! Сподіваємося, що за домовленістю з міською владою питання протягом серпня професійно вивчить комісія Київради з урахуванням інтересів обох протиборчих сторін. Очолити комісію ініціативна група просить особисто Олександра Омельченка.

Легким порухом... депутата б’ють арматурою, а «Біонт» перетворюється на «КЛО»

Однак надії виявилися марними. Події осені 2002 р. повною мірою проілюстрували, як і чиї інтереси захищає наша «демократична», «народна» влада. 15 серпня Київрада одержує протест міської прокуратури № 24/615, у якому наказується скасувати рішення про продаж земельної ділянки ТОВ «Біонт Лтд» як незаконне і забороняється проводити будь-які будівельні роботи на даній території. Тим часом справа стала «доповзати» і до сесії Київради. Наприкінці вересня створюється робоча комісія з 11 депутатів міськради від Деснянського району. 8 жовтня протистояння в стилі Бетмена перемістилося під стіни міськради — поки комісія засідала, люди пікетували міську владу. І ось нарешті довгождане рішення: забезпечити надання ТОВ «Біонт Лтд» рівноцінної земельної ділянки в іншому місці. Рішення озвучено на сесії Київради 24 жовтня 2002 р. і підписано головою комісії, заступником глави КМДА Валерієм Бідним. А через деякий час у Господарському суді м. Києва опинилися дві позовні заяви міської прокуратури: 1) про визнання незаконним рішення Київради про продаж земельної ділянки «Біонту»; 2) про визнання недійсними договору купівлі-продажу цієї ділянки і державного акта права власності на землю. Перемога? Не так сталося як гадалося...

Вся річ у юридичній казуїстиці. Адже при подачі протесту, а потім і позовів, представники міськпрокуратури якось «забули», що ні те, ні інше саме по собі не зупиняє на законних підставах дії «Біонта». Блокувати їх могла лише подача в суд скарги на неправомірні рішення органів державної влади — ст. 2484 Цивільного процесуального кодексу України. Однак такої скарги з боку прокуратури із невідомих (?!) причин не було. І вже тим більше будівництво не могло зупинити рішення комісії Київради від 24 жовтня! Тож «Біонт» знову отримав свободу маневру.

Депутат Деснянської райради Віталій Черняховський увечері 22 листопада був побитий трьома невідомими, потрапивши в результаті в лікарню швидкої допомоги.

28 листопада 2002 р. на черговій сесії Київради група депутатів несподівано проголосувала за відхилення протесту міської прокуратури. Так «інвестору» остаточно увімкнули «зелене світло».

І ще один маленький, але дуже важливий нюанс. Лише після завершення будівництва АЗС з’явився справжній хазяїн автозаправки. Розумні голови і раніше здогадувалися про те, що «Біонт» на всемогутнього інвестора, котрий маніпулює владою, щось не дуже тягне, особливо коли врахувати, що ділянку застовпили 1996 р., а купили лише 2001-го. Та й справді, виявившись усього лише підставною структурою, по закінченні будівництва «Біонт» відразу ж передав об’єкт у володіння відомій «бензиновій» фірмі «КЛО», котра у свою чергу є джобером (діючим під вивіскою і логотипом) «Тюменської нафтової компанії» (ТНК).

А найцікавіше, що методи, якими діяли їхні господарі, волею чи неволею видали самі представники «Біонту», прохопившись на різного рівня нарадах за участю міських і районних депутатів про те, що 4 млн. грн., витрачених на будівництво (за ціни продажу землі — 727 тис. грн.) пішли аж ніяк не в бюджет міста — на хабарі управлінцям.

Ось, виходить, під чию дудку танцюють київські чиновники!

* * *

Так, сьогодні в нашій столиці і в інших великих містах замість будівництва дитячих майданчиків, охорони зелених насаджень, реставрації пам’ятників старовини й освоєння нових територій споруджуються фітнес-центри й суперофіси, ліпляться мансарди і штампуються автозаправки. Знищується саме поняття зонування і руйнуються генеральні плани забудови наших мегаполісів. Тому що інвестору не потрібні пам’ять і безпека. Йому потрібен виключно чистий доход. А влада, яку ми вибирали (чи вибирали?), служить не нам. Вона служить інвестору.

Ось чому кияни об’єднуються. Спілка власників житла, численні об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, органи самоорганізації населення і будинкові комітети — лише перші ластівки. І, звісно ж, не пропало даремно протистояння жителів проспекту Генерала Ватутіна з «Біонтом» і «КЛО». Адже саме під його впливом міській владі довелося таки розробити програму цільового розміщення автозаправок. Колись із цих об’єднань вийде справжня народна влада, яка служить не собі, не інвестору, а нам.