Відгомін м’ясної контрабанди

Усі, напевно, пам’ятають шум навколо імпортного м’яса, що зібралося в портах. Відтоді минув понад рік. Влада тоді переконувала: країна позбулася продукції сумнівної якості. Проте майже все м’ясо, заборонене для ввезення в Україну, дотепер лежить в Одеському порту. Це більш ніж 2 тис. тонн.

Вісімдесят шість рефрижераторних контейнерів, у яких воно зберігається, можуть у будь-який момент вийти з ладу. Усі розуміють, чим загрожує зберігання такої небезпечної продукції, коли попереду літо. Усі за найшвидше розв’язання проблеми. Та лишень віз і нині там. Чому? Скільки ще часу м’ясо пролежить у порту? І чи не опиниться воно зрештою на нашому з вами столі?

Контейнери з м’ясом надійшли до порту ще наприкінці 2005 року. У січні 2006-го, коли стало зрозуміло, що до України, використовуючи контрабандні схеми, завозять продукцію з країн, неблагополучних у епізоотичному плані, всі вивантажені в порту контейнери в кількості 321 штуки були заарештовані за постановою прокуратури. Згодом під арештом залишився тільки вантаж, який надійшов із Китаю. Оскільки за розпорядженням головного дер­жавного інспектора ветеринарної медицини України з травня 2005 року імпорт китайського м’яса до нашої країни заборонений.

У серпні минулого року надзвичайна протиепізоотична комісія при Одеській облдержадміністрації ухвалила рішення утилізувати м’ясну продукцію, яка знаходилася в 14 контейнерах. У них виявилася курятина, свинина і кролятина. Документи про походження, якість і безпеку цієї продукції були відсутні. Проте знищили вміст лише чотирьох контейнерів. Решта десять і досі перебувають у порту.

Проблема й у тому, що всі ці контейнери з м’ясом після того, як були заарештовані, перетворилися на безгоспний вантаж. Одержувачі за ним не з’явилися. І відтоді за його зберігання ніхто не платить. Рефрижераторні контейнери не просто займають місце в порту, а й «з’їдають» величезну кількість електроенергії. М’ясо глибоко заморожене й потребує підтримання певного температурного режиму. До речі, був випадок, коли контейнер вийшов із ладу, і для перевантаження м’яса докерів одягнули в спеціальні костюми, щоб жодна зараза не пристала. Насправді ніхто до пуття не знає, якої якості продукція в контейнерах.

Представники дочірнього підприємства «КОСКО Одеса судноплавство і торгівля» (агент китайської контейнерної лінії COSCO), які доставили контейнери до Одеського порту, переконують: м’ясо не заражене. За їхніми словами, були відібрані проби й проведені лабораторні дослідження, які підтвердили: продукція відповідає всім вимогам і нормам.

Коли це так, то безгоспне м’ясо, що зібралося — це ліквідний товар, за який можна отримати великі гроші. Іншими словами, дуже ласий шматок для тих, хто зможе докласти до нього руки. Найвірогідніше, це й є однією з причин того, що м’ясо залежалося в порту. Поділити не можуть, кажуть знаючі люди, тому вантаж заблоковано. Тим часом вихід із ситуації, яка виникла, є, було б бажання.

Усі сходяться на тому, що сьогодні є два шляхи розв’язання проблеми.

Перший — м’ясо знищити або відправити на утилізацію. Ті, хто не має корисливої мети, вважають: це дорого й довго. Оскільки платити за все доведеться державі. А знищення лише одного контейнера з м’ясом глибокої заморозки, кажуть, обходиться в 10 тис. доларів. Можете уявити, скільки знадобиться грошей, аби позбутися всього вантажу. А скільки часу? Чотири контейнери палили чотири дні. При цьому є побоювання, що м’ясо не буде знищене, а потрапить на переробку для виробництва ковбас та іншої продукції. Як це практикувалося в 2005 році. Суди ухвалювали рішення конфіскувати м’ясо на користь держави. За паперами його утилізували, а насправді відправляли в торговельну мережу та на м’ясокомбінати. Слід думати, саме з цієї причини СБУ сьогодні періодично нагадує порту, що у разі вивезення контейнерів для утилізації, він зобов’язаний повідомити Службу безпеки України.

Другий шлях — відправити контейнери морем подалі від берегів України. Він найприй­нятніший. Його дотримуються портовики, готові позбутися залежаного вантажу, який, крім збитків і головного болю, нічого не дає. Проте реалізувати цей варіант наразі неможливо. Певне, надто багато зацікавлених осіб у тому, щоб м’ясо не залишило митну територію України або залишило на певних умовах. Принаймні у багатьох створилося враження, що влада намагається перешкоджати вивезенню м’яса за межі України, вимагаючи документи, які не можуть бути надані.

Охочі завантажити м’ясо на судно й вивезти до іншої країни є. Проте все впирається в дозвіл української влади. Вона готова дати згоду на відправлення морем, коли вантажовідправники нададуть документи, які підтверджують згоду країни-одержувача. Вантажоперевізники здивовані такою позицією влади. Вони запевняють, жодна країна, із якої відвантажується продукція, не запитує згоди іншої на її ввезення. Тим паче, що вантаж протягом прямування може бути перепроданий до третьої країни. До цього слід додати: сертифікати на м’ясо прострочені. Хто надасть нові документи, неясно.

Тому недавня спроба отримати дозвіл на вивезення контейнерів до Абхазії провалилася. Ветеринари вимагали надати документи, які підтверджують згоду грузинської сторони. Документи надані не були. В Одеській регіональній службі держветсанконтролю на кордоні та транспорті вважають, що це загрожує міжнародним скандалом, і згоди на вивезення не дали.

Є ще одна причина, яка стримує розв’язання проблеми. Контейнери перебувають під арештом. Щоб вивезти м’ясо з порту, потрібно одержати дозвіл Генпрокуратури. Кримінальна справа, порушена понад рік тому у зв’язку з ввезенням до України забороненої продукції, дотепер розслідується. Тепер уже СБУ. Тому той, хто виявляє цікавість до м’яса, відразу потрапляє в поле зору правоохоронних органів. Звичайно, у такій ситуації ніхто не хоче брати на себе відповідальність за прийняття рішення щодо залежаного вантажу.

Недавно в порту побував губернатор області Іван Плачков і пообіцяв портовикам допомогти зрушити проблему з мертвої точки. Чекає Одеса, і на те, що скаже Київ. А раптом домовиться з китайською стороною на повернення її продукції. Ну а поки влада думу думає, приватні компанії, які зазнають збитків через зберігання безгоспного вантажу, збираються позиватися.

Оператор контейнерного термінала Одеського порту — ДП «ГПК Україна» (дочірнє підприємство німецької компанії «ГПК Гамбург порт консалтинг ГмбХ») вклав у розширення та модернізацію термінала близько 30 млн. гривень інвестицій. А в результаті залежані контейнери займають майже четверту частину площі. І за їхнє зберігання ніхто не платить гроші. Рефрижераторні контейнери підключені до електрики для підтримання певної температури. Тому витрати на їх утримання перевалили за 14 млн. гривень.

ДП «ГПК Україна» звернулося до суду, щоб стягнути гроші з ДП «КОСКО Одеса судноплавство і торгівля», яке на підставі договору залишило на зберігання 54 контейнери з м’ясом. Проте компанія платити не збирається. За словами її керівників, вона теж страждає, оскільки рефрижераторні контейнери перетворилися на склади. Дочірнє підприємство COSCO посилається на форс-мажорні обставини, які виникли через непередбачені дії органів влади.

Непередбачуваність, слід думати, полягає в тому, що комерсанти понад рік возили м’ясо з заборонених країн, і все сходило з рук. І раптом спрацювала система «Контрабанда-стоп». І все-таки за такої ситуації розумно було б заборонну продукцію відправити туди, звідки вона надійшла. Проте її не просто затримали, а наклали арешт як на речові докази за кримінальною справою, заведеною на осіб, котрі допустили ввезення м’яса на митну територію України. При цьому слідчі органи не визначили відповідального за зберігання, як вимагає Кримінально-процесуальний кодекс.

Тому історія з залежаним м’ясом може закінчитися тим, що компанії, які зазнають збитків, можуть подати в суд на владу України. Хто від цього виграє? Звичайно, не держава. І не ми з вами.