Вибори массандрівського розливу

На схід від Ялти, серед зелені лісів, що збігають із крутих схилів гір до самого моря, розкинулося курортне селище Массандра. Легендарний винний завод, ландшафтний парк — диво садово-паркової архітектури та Олександрівський палац, побудований у стилі рококо, зробили селище популярним і відомим в усьому світі. Раєм для туристів називають містечко в Європі. І Клондайком для підприємців вважають Массандру українські бізнесмени.

Інвестиційна привабливість селища забезпечила стабільний інтерес до Массандри з боку охочих як відпочити, так і заробити. Особливо загострився цей інтерес напередодні виборів. Адже відомо, що запорукою успішного бізнесу в нашій країні є зрощення підприємницької діяльності з владою. Особливо коли йдеться про бізнес у прибережних зонах. Тільки маючи владне лобі, можна обійти закони про заборону приватного будівництва в рекреаційних зонах і використання пам’яток архітектури з суто комерційною метою.

Вибори голови Массандрівської територіальної селищної ради стали не боротьбою за голоси виборців, а битвою з голосами виборців. Проте і в ході виборів массандрівці мали можливість ознайомитися з цілим набором чорних PR-технологій. Один із кандидатів на крісло глави селищної ради — Олександр Чабанов доклав максимум зусиль до дискредитації іншого кандидата на ту ж посаду, Любові Арзамасової. Фактично основний масив політичної агітації пана Чабанова зводився саме до того, щоб жителі селища не переобрали Арзамасову.

Оцінивши шанси Арзамасової на перемогу як найвищі, пан Чабанов зробив усе, щоб прибрати небажаного конкурента. Намагаючись зняти з реєстрації Любов Арзамасову, Олександр Іванович буквально завалив Ялтинський міський суд скаргами. Суть першої скарги полягала в тому, що Любов Костянтинівна, розвісивши в селищі кілька оголошень про зустріч із виборцями, набраних і видрукуваних на власному комп’ютері та принтері, нібито порушила закон про агітацію, оскільки не розмістила замовлення в друкарні й не оплатила його. Ялтинський міський суд задовольнив скаргу, проте Апеляційний суд скасував його рішення, визнавши, що оголошення про зустріч із виборцями аж ніяк не можуть вважатися агітацією.

Наступну скаргу Чабанов подав у суд 21 березня. Олександр Іванович був незадоволений тим, що Арзамасова, нібито використавши адмінресурс, 16 березня виступила на Ялтинському радіо в передачі про проблеми Массандри. Ефір був запланований редакцією радіостанції ще в січні. Ведуча відрекомендувала радіослухачам Арзамасову як жительку селища Массандра. У програмі не торкалися навколовиборної тематики. Попри повну відсутність агітації під час ефіру Чабанов подав скаргу і Ялтинський міський суд у ніч із 25 на 26 березня її частково задовольнив. Суд зобов’язав Массандрівську територіальну виборчу комісію розглянути питання про реєстрацію Л.Арзамасової як кандидата на посаду селищного голови. Розгляд скарги розпочався вдень 25 березня і затягнувся до глибокого вечора. Дивною є та обставина, що своє рішення суддя, перш ніж піти в дорадчу кімнату, обіцяла оголосити о 23.30, проте зробила це близько третьої години ночі вже 26 березня (день виборів). Таким чином, Арзамасова була позбавлена можливості подати апеляцію. Проте виборча комісія провела засідання вдосвіта, коли голосування вже розпочалося, і, розглянувши питання по суті, залишила реєстрацію Арзамасової в силі.

Проте факти свідчать про протилежне — Арзамасова на посаді селищного голови забезпечила будівництво будинку для Нікітської школи, реконструкцію і ремонт дитячих садків у селищах Нікіта, Схід, Совєтське, ремонт амбулаторії в Нікіті, фельдшерсько-акушерського пункту у Відрадному. Освітлені вулиці селищ, розпочато будівництво комунальної лазні в Массандрі. Жителі селища обрали її селищним головою на другий термін.

Однак і після перемоги Любові Арзамасової на цих виборах Чабанов доклав максимум зусиль до того, щоб переглянути результати голосування. 26 березня 2006 року массандрівці обрали Арзамасову селищним головою. Вона заручилася підтримкою більшості тих, хто проголосував. Попри потужну PR-кампанію, Олександр Іванович зазнав поразки, набравши 16 відсотків голосів. Тепер Чабанов, навіть не дочекавшись офіційного оприлюднення результатів, намагається оскаржити рішення комісії в суді. 31 березня відбулося судове засідання, однак розгляд справи був відкладений на клопотання Чабанова. Багато хто з депутатів, які побували на судових засіданнях 31 березня, згадували, що суд не надавав значення показанням свідків, зокрема представників радіокомпанії, яка запрошувала на ефір Арзамасову.

До речі, сам Олександр Іванович не може похвалитися тим, що він кришталево чистий перед законом. За даними МВС України, 22 квітня 1991 року рішенням Первомайського районного суду міста Владивостока Чабанов (Писаренко) був узятий під варту й засуджений на шість років позбавлення волі за розкрадання державної власності в особливо великих розмірах, зловживання службовим становищем, службову підробку, шахрайство. Про це Олександр Іванович забув згадати, коли обирався депутатом Ялтинської міської ради. Зате він згадав, що навчався і закінчив вуз. Цікаво, що термін його навчання саме й збігається з роками, коли Олександр Іванович перебував у місцях, трохи більш віддалених, ніж інститут. Хоча, може, ми називаємо одні речі різними іменами. У кожному разі, Далекосхідна академія наук, яку нібито закінчував Чабанов, не видає дипломів, і закінчити її він аж ніяк не міг.