СПРАВА ПРО ЗАКОРДОННІ ПАСПОРТИ РОЗСЛІДУВАННЮ НЕ ПІДЛЯГАЄ?

У листопаді 2000 року у Львівській області мав відбутися суд з приводу однієї резонансної кримінальної справи, підстави для відкриття якої виникли ще в далеких 1991—1992 роках.

Коли 1995 року розпочався обмін на нові закордонні паспорти, серед паспортів старого зразка, які здавали, були виявлені такі, що не проходять за обліками ВВіР. Фінансово-економічний відділ Управління МВС України у Львівській області мав відреагувати. Ревізії, проведені ним у липні-серпні 1995 року, з’ясували, що впродовж 1991—1992 років «незаконно видано 500 закордонних паспортів». Саме на це число бланків не вдалося знайти підтверджувальних документів: заяв-анкет, облікових карток, квитанцій про сплату державного мита й послуг ВВіР. Ревізори підрахували, що такими протиправними діями державі завдано збитків на 3000 гривень.

Кримінальну справу з цього приводу відділ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України порушив 19 березня наступного, 1996 року. 29 серпня 1997-го справу «зупинили» на підставі ст. 206 п. 3 КПК України. Прокуратурі міста Львова не вдалося знайти всіх громадян, котрі «у 1991—1992 роках одержали закордонні паспорти, не враховані за обліками ВВіР». Ті 114 чоловік, яких встановили й допитали, дали свідчення, що все заповнювали й оплачували. Не вірити допитаним слідчі не знайшли підстав, «оскільки ті, що дали свідчення, відповідають за їх неправдивість». «Було знайдено 69 квитанцій про сплату держмита». (Щоправда, на знайдених квитанціях чомусь значиться 1993 рік.) Зробити більше «не видавалося за можливе» — відповідні документи ВВіР «могли загубитися під час переїзду», а квитанції про сплату, кажуть, зберігаються лише три роки. З урахуванням усього цього зробили логічний висновок, що й інші, незнайдені громадяни могли оформити всі папери й розрахуватися з державою за послуги. А якщо так, то й особи, котра могла б скоїти злочин, немає! Наївний спостерігач може поцікавитися: «А халатне ставлення до архіву, імовірно, свідоме, — це не злочин?!» На цей випадок є також відповідь: «Це провина дисциплінарного плану».

Майже через три роки (третього квітня 2000 року) управління нагляду прокуратури області, не без нагадування ззовні, вирішило, що постанову про припинення розслідування прийняли передчасно. Кримінальну справу відіслали до слідчого відділу прокуратури області. Певне, слідство не подавало ознак активності. Тому Комітет ВР із питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією наприкінці червня звернув увагу Генеральної прокуратури на те, що «працівники прокуратури Львівської області на очевидний злочин належним чином не реагують, винних осіб до кримінальної відповідальності не притягують...» У такій поведінці комітет побачив ознаки «халатності» й «учинення корупційних діянь».

Не минуло й місяця, як на оперативній нараді при першому заступникові прокурора Львівської області слідчому, котрий вів справу, вказали «на тяганину»! На ім’я начальника Управління МВС України у Львівській області облпрокуратура надіслала представлення «щодо проведення службової перевірки та притягнення винних до відповідальності».

Уся ця «строгість» закінчилася тим, що слідчому вдалося довести число осіб, підозрюваних у незаконному одержанні закордонних паспортів, до 129 чоловік... Прокуратура прийняла рішення, відповідно до якого, кримінальна справа № 183-0003 судової перспективи не має!..

Слідство цікавилося лише фактом оплати (чи не було державі завдано матеріальних збитків). Питанням, скільки могли заробити причетні до справи посадові особи, ніхто не переймався. А, за оперативними даними (слідством це не доведено), за кожен такий паспорт «зловмисник» мав одержати від 500 до 5000 доларів США. Ос-кільки паспорт без перевірок (чи не проходить «зловмисник» за обліком у розшуку, за обліком дільничного, Державної служби захисту економіки, СБУ), приміром, оформлюваний на експортований для секс-бізнесу «матеріал» з-під поли, коштує як мінімум 2,5 тисячі у.о. А Комітет офіційно заявив, що він у взаємодії з Генпрокуратурою, МВС і СБУ під час виїзної перевірки встановив «випадки, коли на одну й ту саму особу видавалося по кілька паспортів на різні вигадані прізвища». Ніяких сумнівів не має комітет і щодо конкретних винуватців: «...тільки начальником ВВіР УМВС... незаконно власноручно було відкрито близько 500 віз для виїзду громадян за кордон». (До слова, того начальника ВВіР згодом зробили заступником начальника управління області з кадрів).