СМОГ НАД ФОНДОМ ДЕРЖМАЙНА

Події навколо приватизації контрольного пакета акцій «Криворіжсталі» привертають увагу не тільки вагою можливих політичних та економічних наслідків, а й кількістю юридичних помилок, які — складається враження — навмисне здійснюються на всіх етапах критично важливої державної справи.

Досить цікаво, що, коментуючи дії двох громадян України, які звернулися 28 травня ц.р.у Голосіївський районний суд зі скаргами на дії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) та Фонду державного майна України (ФДМУ), відповідальні державні особи досі не змогли доказово спростувати юридичні аргументи скаржників. Тим часом скаржники вважають, що дії цих шановних держорганів створюють перепони на шляху реалізації їхніх (скаржників) конституційних прав. У зв’язку з цим, на наш погляд, буде важливо ознайомитися з деякими аргументами скаржників.

12 травня 2004 року в газеті «Відомості приватизації» (№18(306) було опубліковано інформаційне повідомлення ФДМУ про проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь».

1. Рішення ДКЦПФР, яким було зареєстровано емісію акцій ВАТ «Криворіжсталь», незаконне і підлягає скасуванню.

Громадяни України мають право придбати акції емітента — як під час приватизації, так і надалі — на ринку цінних паперів. На думку скаржників, реєстрація емісії акцій ВАТ «Криворіжсталь», яку здійснила ДКЦПФР, відбулася з грубими порушеннями чинного законодавства, що надалі неминуче призведе до припинення існування такого майна, як акції ВАТ «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». На переконання скаржників, емісія акцій акціонерного товариства «Криворіжсталь» не могла бути здійснена взагалі, тому що це підприємство не може мати у власності майна, на вартість якого здійснюється емісія акцій. За таких обставин реєстрація випуску акцій акціонерного товариства «Криворіжсталь» призводить до того, що в обіг на ринку цінних паперів вводяться акції, номінальна вартість яких не забезпечена вартістю майна, яке перебуває у власності емітента, що, у свою чергу, вводить в оману покупців цих акцій. Бо, відповідно до статей 73 та 74 Господарського кодексу України, у державних комерційних підприємств майно у власності не перебуває.

2. Додаткові вимоги конкурсу неможливо виконати.

В Додаткових умовах проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ «Криворіжсталь» були встановлені вимоги для участі в конкурсі, які підтверджують відповідність учасників кваліфікаційним вимогам.

Скаржники вважають, що ФДМУ в особі його голови М.Чечетова своїми діями та своїм рішенням поклав на них як на громадян України обов’язки, не передбачені законодавством, і які тому є незаконними і підлягають скасуванню. Чому саме?

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» (ч.2 ст.2 — Пріоритети та принципи приватизації), громадяни України мають пріоритетне право на придбання державного майна. У Законі не йдеться про те, що громадяни України зобов’язані при цьому бути підприємцями. Однак, відповідно до Інформаційного повідомлення ФДМУ та Плану розміщення акцій, передбачено, що пакет акцій у розмірі 93,02% статутного фонду ВАТ «Криворіжсталь» підлягає продажу за конкурсом. При цьому Додатковими умовами конкурсу фактично зобов’язано потенційних покупців (не тільки юридичних осіб, а й громадян України) бути суб’єктами підприємницької діяльності і здійснювати відповідний обсяг господарських операцій із продукцією прокату чорних металів та коксу українського виробництва. За таких обставин скаржники небезпідставно зробили висновок, що Додаткові умови конкурсу порушують їхнє право як громадян України, передбачене ст.2 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки не тільки не надають їм пріоритетного права на придбання державного майна, а й покладають на них обов’язки, не передбачені цим Законом.

А от саме Закон України «Про державну програму приватизації», який затвердив Держпрограму приватизації на 2000—2002 рр., що діє до затвердження нової програми приватизації, тобто до цього дня (далі — Програма), зобов’язує ФДМУ запропонувати до продажу через організаторів торгівлі цінними паперами пакети акцій підприємств групи Г в розмірі до 5% статутного фонду, що передбачає можливість кожному громадянину України придбати акції ВАТ «Криворіжсталь» через організаторів торгівлі цінними паперами на фондовому ринку. Запам’ятаємо: кожному громадянину!

Тим часом План розміщення акцій ВАТ «Криворіжсталь», затверджений наказом ФДМУ №3-ПРА, взагалі не передбачає продажу жодної акції через організаторів торгівлі цінними паперами. Забули чи не захотіли?

Скаржники звернули увагу на те, що, відповідно до статті 8 Конституції, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Таким чином, право громадян України, передбачене ст.2 Закону України «Про приватизацію державного майна», має бути забезпечене державою в особі державних органів та посадових осіб органів державної влади та управління.

За таких обставин скаржники вирішили, що План розміщення акцій, Інформаційне повідомлення та Додаткові умови проведення конкурсу унеможливили реалізацію прав громадян України придбати акції ВАТ «Криворіжсталь» і створили перепони для їх реалізації.

Між нами кажучи, що заважало Фонду запропонувати продаж цих клятих 5% акцій на фондовому ринку? Навіть якби і купив їх хтось невідомий, або багато не відомих Фонду, то, в будь-якому разі, 5% акцій нічого не вирішують при здійсненні контролю акціонерним товариством. Помилка? Навмисна чи не навмисна? А тепер упродовж трьох років із дати публікації оголошення про конкурс кожен із громадян України має право звернутися до суду з позовом про визнання в цій частині умов конкурсу недійсними.

3. Процедурних термінів публікації оголошення про конкурс не дотримано.

А хто запропонував Фонду держмайна зробити наступну, надто просту помилку, щоб потім мати підставу оскаржити будь-які результати конкурсу в суді? Відповідно до пункту 156 чинної Програми приватизації, інформація про терміни та умови проведення відкритих торгів та конкурсів, яка стосується проведення конкурсів з приватизації об’єктів групи Г, підлягає опублікуванню не пізніше як за 75 днів до проведення конкурсу. А в пункті 11 Інформаційного повідомлення встановлено, що конкурс відбудеться через 30 днів після опублікування інформаційного повідомлення в газеті «Відомості приватизації». Тобто термін на підготовку до участі в конкурсі було скорочено більше ніж удвічі! Фактично право на утворення об’єднання інвесторів для участі в конкурсі було обмежене, оскільки терміни, встановлені в Інформаційному повідомленні для підготовки та подачі документації для участі в конкурсі, всупереч вимогам законодавства, скорочено більше ніж удвічі.

Навіть якщо зробити фантастичний висновок, що ФДМУ не додумав щодо перших двох юридичних проблем, на які звернули увагу скаржники, то помилку з терміном публікації дуже важко назвати випадковою.

Зрозуміло тепер, чому знайшлися громадяни України, які звернулися зі скаргою до суду з проханням визнати неправомірними і скасувати відповідні рішення ДКЦПФР та ФДМУ? Власне кажучи, з такими скаргами до суду міг би звернутися будь-який громадянин України. І не тільки на ці рішення й дії. І не тільки з приводу саме цієї приватизації.

Відтепер справа робити помилки доручена судовій владі.

Стежимо. Скарги було подано 28 травня 2004 року. Голосіївський районний суд м.Києва прийняв скаргу й порушив провадження у справі. А справи призначив до розгляду на 11 та 14 червня і повідомив ДКЦПФР та ФДМУ про зупинення дії їхніх відповідних рішень, що оскаржувалися.

Голова апеляційного суду м.Києва А.Чернушенко 7 червня 2004 р. попросив голову Голосіївського районного суду м.Києва передати справу на розгляд Печерському суду. Голова Голосіївського районного суду В.Усенко наступного дня «прохання» виконав. І того ж дня (пам’ятаєте Мукачеве?) Печерський суд відмовив у прийнятті скарг із посиланням на постанову пленуму Верховного суду України №13 від 03.12.1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян».

Суддя, прочитавши текст скарги, зрозумів, що у скаржниці виник «спір про право заявниці на участь у конкурсі». І відмовив у прийнятті скарги, керуючись п.9 постанови пленуму ВСУ. Але ж у цьому пункті постанови чітко написано: «..суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду… У разі з’ясування цих обставин при поданні скарги суддя відмовляє в її прийнятті…». Тобто суддя В.Кузьменко виніс ухвалу про відмову у прийнятті скарги, хоча скарга вже була прийнята Голосіївським районним судом! Саме про це Голосіївський районний суд повідомив Фонд держмайна і ДКЦПМФ 3 червня 2004 р. Таким чином, Печерський районний суд був зобов’язаний керуватися пунктом 2 тієї ж постанови пленуму ВСУ, в якій ідеться: «Враховуючи, що, згідно з ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не вправі з часу введення Конституції в дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень». Тобто, якщо вже так хотілося відмовити, то, відповідно до постанови пленуму ВСУ, Печерський суд мав розглянути скаргу у судовому засіданні і в судовому ж засіданні відмовити в її задоволенні. Ухвала, винесена В.Кузьменком, чинності не набрала. Здається, суддя В.Кузьменко це розумів, тому що сам же в ухвалі від 8 червня 2004 року так і написав: «Допустити негайне виконання вказаної ухвали. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 днів із дня, наступного за днем її ухвалення». Для неюристів пояснимо: тільки стосовно судового рішення (ухвали), яке не набрало законної сили, може бути допущене «негайне виконання». Рішення (ухвала), яке набрало законної сили, не потребує такого додаткового припису.

Якщо Фонд на радощах конкурс усе-таки проведе, то слід мати на увазі, що це буде здійснено на підставі ухвали суду, яка законної сили не набрала.

А як же все-таки словосполучення про «негайне виконання»? Та в тому ж і гумор. Суддя не зазначив, які саме дії потрібно негайно виконати! Що саме треба виконати, не чекаючи, поки ухвала набере законної сили? І хто саме має це виконати?

Правда, здорово? І скажіть після цього, що це не підстава майбутньому переможцю!

А тепер про деякі деталі, які додають впевненості, що майбутнього переможця, якого назвали задовго навіть до оголошення конкурсу, підставляють на всіх етапах. На хвилину уявімо, що ухвала судді В.Кузьменка зупинила дію скарг двох громадян України (хоча це не так, і голова ФДМУ, сподіваємося, це розуміє). Однак, якщо Фонд між 28 травня, коли були подані скарги, і 8 червня, коли суддя В.Кузьменко виніс ухвалу про відмову у прийнятті скарги, здійснював будь-які дії з проведення конкурсу, то вони є незаконними. Наприклад, якщо Фонд приймав заявки від потенційних учасників саме в ці дні і виграє учасник, який подав заявку між 28 травня і 8 червня, то це теж може бути використане учасниками, котрі програють, для звернення до суду з позовом про визнання недійсними результатів конкурсу.

Звинуватити розробників умов конкурсу з приватизації ВАТ «Криворіжсталь» у непрофесіоналізмі важко. Вони успішно провели безліч таких конкурсів. Чому ж усе-таки допущено ці помилки? Саме ці помилки?

І просто останнє. Голова Апеляційного суду м.Києва «прохав» передати справу в Печерський районний суд «на розгляд». А чому ж суддя В.Кузьменко не виконав прохання голови Апеляційного суду м.Києва й не розглянув цю справу? Не поважає?

А тепер — головне. Такої кількості зацікавлених та ще й до початку конкурсу скривджених потенційних іноземних інвесторів, до того ж із такими грошима й досвідом ведення судових справ по всьому світу, здається, в одному місці в Україні ще не збирали. Мінімум, із трьома країнами (звідки учасники конкурсу) — Індією, Росією, США — наша країна підписала угоди про взаємний захист інвестицій. Навіть якщо взяти до уваги, що інвестиція, власне, ще не здійснена, то судових позовів, пов’язаних із деякими непомітними, але критично важливими деталями, які містяться в цих угодах, не тільки за кордоном, а й на території України буде стільки, що мало нікому не здасться. Причому ці судові справи триватимуть уже після президентських виборів. На наш погляд, уроки останніх гучних програшів ФДМУ в судах мали би примусити не робити стільки й таких помилок саме в цьому випадку.