СИНДРОМ ГОНГАДЗЕ

Місцеві журналісти стверджують, що відлік виборчої кампанії-2002 на Черкащині розпочався з минулої п’ятниці - увечері 20 липня. Саме тоді в центрі Умані, у під’їзді будинку біля своєї квартири був жорстоко побитий Богдан Чорномаз, відомий як активний політичний діяч, рухівець і колишній дисидент.

Того вечора двоє чоловіків йшли слідом за Богданом від автовокзалу. Вони разом піднімалися до 5-го поверху, де раптово накинулися на Богдана зі словами: «Ти скривдив жінку!» Згодом ці слова будуть аргументом у міліцейській версії, пов’язаній з хуліганством. Прикриваючись дипломатом, Богданові вдалося уникнути тяжчих травм. Та, як засвідчив акт медичної експертизи, у лічені хвилини, внаслідок дій тупих твердих предметів, Богдан встиг отримати струс мозку, перелом кісток носа й двох ребер. Це було кваліфіковано як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Коли дружина, почувши галас, вибігла на площадку, нападники, облишивши закривавлену жертву, зникли. Потім Тетяна Чорномаз, вона ж - власкор радіо «Свобода» у Черкаській області, за її словами, протягом кількох годин даремно благала про допомогу міліцію, набираючи всі відомі їй телефони в Умані і Черкасах. Уманська міліція (найближчий райвідділ - у будинку навпроти) відгукнулася на заклик про допомогу сім’ї Чорномаз через 2,5 години. Для цього потрібно було звернутися до заступника начальника УВС України в Черкаській області полковника В.Бинецького.

Правоохоронці пояснили затримку тим, що в цей самий час до міськлікарні був доставлений уманчанин із важкими ножовими пораненнями, і всі були зайняті. З допомогою сусідів Тетяна Чорномаз майже відразу кинулася слідом за нападниками, і вже через півгодини їх наздогнали в центрі міста. Підозрювані поводилися агресивно, і їх не вдалося затримати. Міліція з’явилася лише через дві години. А ще через два дні почали створювати фоторобот нападників. Здавалося, процес не просто йде, а, як у Жванецького, - «проистекает», що навряд чи сприяє позитивному результату розслідування.

У понеділок, 23 липня, керівництво Уманського міськвідділу міліції все ще заявляло, що міліція виїхала на виклик через 15-20 хвилин, а напад має «суто побутовий характер». Справу порушувати не збиралися. Перший заступник начальника Уманського міськвідділу міліції Сергій Завальний і перший заступник начальника карного розшуку Олександр Ярощенко 23 липня ще доводили журналістам, що порушення кримінальної справи можливе лише за наявності скарг свідків чи заяви сусідів про порушення громадського спокою через бійку. Та стався інформаційний прорив: подію не вдалося замовчати. І Тетяна Чорномаз зважилася на крок розпачу: або створюйте резервацію для утримання політиків і журналістів, або оприлюдніть весь список тих, кого збираєтесь знищити!

У вівторок 24 липня картина радикально змінилася. Як повідомив начальник ЦГЗ УВС України в Черкаській області Владислав Мусієнко, 24.07.2001 р. Уманським міськвідділом міліції порушена кримінальна справа за ст. 102 КК (нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості) за фактом побиття колишнього дисидента Богдана Чорномаза. Створено спеціальну оперативно-слідчу групу, яка відпрацьовує дві версії нападу: хуліганство й політична діяльність. Хід розслідування на контролі в Міністерстві внутрішніх справ. Цього ж дня 24.07 здійснив безпрецедентний жест начальник Черкаського УВС Олег Кочегаров: він попросив вибачення у потерпілого за непрофісіональні дії уманської міліції.

Однак події в Умані спонукають до роздумів про незахищеність політичної діяльності громадян, так само як і журналістської. Створена незадовго до цього за участю Богдана з Тетяною організація «Чорний віл» влилася в ПРП. Це підсилило національно-демократичні позиції в краї. Що далеко не всім у регіоні подобається.

Подібний напад Б.Чорномазу вже довелося пережити в 1993 р. Тоді місяць він був прикутий до ліжка, наслідки відчутні дотепер. Злочин досі так і залишається нерозкритим, як і торішній замах у Черкасах на журналістку-правозахисницю В.Васильченко. У прес-центрі УВС все ще відповідають, що справу цю не закриватимуть: вона перебуває на контролі в міністра. Знати б, до чого це кого-небудь зобов’язує

Поки ж враження таке, що нічого не змінилося відтоді, коли 16 листопада 1972 року після оголошення вироку Черкаського облсуду за читання націоналістичної статті «Інтернаціоналізм чи русифікація», Богдан вирушив на три роки до 36-ї політзони, за 200 км від Пермі.

Можна, звичайно, стосовно цієї події довго обговорювати версію хуліганства. Та на тлі повсякденних заголовків у місцевій пресі, що «Чорномаза знову побили», спокій не настає.

І колеги Тетяни Чорномаз ніяких випадковостей у тому, що сталося, не бачать. Вони переконані, що триває безсоромне залякування політиків і журналістів напередодні виборів. Мабуть, «чорні технології» і надалі вражатимуть своїм варварством. Після Гонгадзе можна все?