Внутрішнє перегрупування правої парламентської більшості виштовхнуло на політичну авансцену нових потенційних олігархів, які квапляться обзавестися підконтрольними собі телеканалами. А оскільки їх уже практично поділено, то найближчим часом може спалахнути запекла «підкилимова» боротьба за перерозподіл українського телепростору. Почнеться вона, швидше за все, у регіонах. Першою ластівкою регіонального телеперерозподілу обіцяє стати ситуація, що склалася з багатостраждальним телеканалом СТБ, а точніше — з його дочірньою телемережею НБМ.
Історія ця почалася понад два роки тому, коли телеканал СТБ, розвиваючи своє регіональне мовлення, погодився стати співзасновником чернівецької телемережі НБМ. Тоді вона мала ліцензію на мовлення в десяти за-хідних областях України, але виходила в ефір лише в Чернівцях, та й то на орендованому обладнанні. Без технічних засобів і можливостей для наповнення ефіру власною телепродукцією НБМ розраховував стати регіональною підмережею СТБ.
Для фінансування цього проекту СТБ залучив ще одного інвестора — англійську корпорацію «Інтермарт». У липні 1998 року підписали новий установчий договір, відповідно до якого засновниками ТРК «НБМ» ставали ЗАТ ММЦ СТБ (21%) й «Інтермарт» (30%), а один з попередніх фундаторів НБМ — ТОВ «Ніко-Пі-Ер» — залишив за собою 49% акцій.
Нові інвестори справно внесли гроші й устаткування до збільшеного статутного фонду й фінансували діяльність компанії два роки, що дозволило налагодити мовлення ще в шести областях. А третій акціонер постійно затримував внесення своєї частки.
Тим часом несподівано виявилося, що ТОВ «ТРК НБМ» має велику заборгованість перед фірмами, керованими І.Ніколайчуком — директором компанії «Крістіан Лімітед», яка раніше вийшла зі складу засновників, і 680 тисяч гривень, перераховані ЗАТ ММЦ-СТБ у статутний фонд ТРК НБМ, використовувалися не на розвиток мережі, а на виплату цієї дивної заборгованості.
Коли кошти скінчилися, компанія «Ніко-Пі-Ер», щоб не вносити своєї частки й не повертати чужих грошей, розпочала судовий процес, вимагаючи розірвання установчого договору, позаяк фактичний власник «Ніко-Пі-Ер» І.Ніколайчук заявив, що він нібито не мав повноважень підписувати документи від імені компанії «Крістіан Лімітед». Проте навесні 2000 року, при перевірці цього факту київським УБЕЗом, І.Ніколайчуку довелося підтвердити свої повноваження, інакше йому світила кримінальна справа за фактом шахрайства.
Немає рації переповідати всі подробиці тривалого арбітражного розгляду — колегія Вищого арбітражного суду України, здавалося б, поставила крапку в цій справі, ухваливши, що установчий договір цілком правомочний. Проте «Ніко-Пі-Ер» несподівано знаходить у Києві покровителів, котрі швидко набирають вагу. І банальна схема незаконного викачування грошей із сумлінних інвесторів відразу набуває політичного забарвлення.
За підтримки покровителів і своєрідної інтерпретації місцевими судовими органами українського законодавства, «Ніко-Пі-Ер» починає новий виток судових процесів, тепер уже в районному суді Чернівців. Місцевий райсуд швиденько визнає установчий договір нечинним, навіть не повідомивши про розгляд справи ні ММЦ-СТБ, ні ТОВ «Інтермарт». На запит ММЦ-СТБ заступник голови обласного суду пан Патрюк дає просто знущальну відповідь: «Ваші аргументи про те, що при винесенні рішення суд порушив норми процесуального права, не можуть бути підставою для оскарження рішення суду, оскільки суд не вирішував питання щодо ваших прав і обов’язків».
Тобто, за логікою чернівецьких судів, коли установчий договір анулюється, то права інвесторів на вкладені ними в компанію інвестиції не ущемляються. Втім, перелік порушень закону різними інстанціями й посадовими особами Чернівців може зайняти не одну газетну шпальту.
Попри те, що Верховний суд України своїм протестом у порядку нагляду скасував рішення райсуду, на місцевому рівні терміново провели перереєстрацію НБМ з виведенням з числа її акціонерів СТБ й «Інтермарту». Нині проходить реєстрація дочірніх фірм, на баланс яких потім можна буде перевести майно й технічні засоби НБМ. І позаяк одним із головних активів НБМ є ліцензії на регіональне мовлення, логічно було б очікувати, що найближчим часом у Нацраду з питань телебачення й радіомовлення на-дійде (а може, вже й надійшла) заявка на переоформлення цієї ліцензії на підконтрольні І.Ніколайчуку та його покровителям структури. Зрозуміло, що рішення це активно лобіюватимуть зацікавлені по-літичні сили, які вже сьогодні неофіційно заявляють про створення власної регіональної телемережі. Залишається сподіватися, що Нацрада збереже статус-кво до завершення судового розгляду.