Про те, як Цушко за Луценка відзвітував...

На тлі свого епатажного і балакучого попередника міністр внутрішніх справ В.Цушко справляв враження людини, котра справді прагне вникнути в проблеми ввіреної структури. Та ба, тиждень тому країна почула величезну кількість закидів на адресу попереднього міністра і скромний перелік порушених кримінальних справ, які геть не відповідали цій розгромній реляції.

Від міністра очікували конкретики, а вона полягала лише в констатації того, що в МВС усе страшенно запущено і «ми розбираємося». То й треба було розповідати про все це, коли розберетеся й порушите, а краще — передасте в суд відповідні кримінальні справи. Адже В.Цушко сам сказав, що відтепер критерієм ефективної боротьби буде кінцевий результат, тобто направлення кримінальних справ у суд і винесений вирок. Напевно, не личить особі, яка обіймає настільки високий пост, просто розповідати про те, про що всій країні відомо не перший рік і про що безліч пересічних громадян можуть розповісти не менш барвисто й аргументовано.

Зрозуміло, що міністр затиснутий у жорстких лещатах між «політичною необхідністю» віддати належне невгамовному Ю.Луценку з його «рухом опору» і необхідністю спиратися на дані, подані йому підлеглими, серед яких (тасуй їх — не тасуй) удень із свічкою не знайти такого, кому можна довіряти. Важке, слід зауважити, становище. Часу розібратися «партійні довірителі» не надали, і «обітниця мовчання», оголошена В.Цушком сто днів тому, закінчилася гучним пшиком.

Що стоїть за ефектними цифрами, послужливо наданими підлеглими міністра й озвученими ним із трибуни?

В.Цушко: «Лише деякі попередні висновки свідчать про великий обсяг фінансових порушень. Серйозні прорахунки використання бюджетних коштів. На утримання центрального апарату перевитрачено 72 мільйони гривень. При центральному апараті МВС створено додаткові підрозділи з понадштатною чисельністю працівників.

Поряд із затвердженою Кабінетом міністрів чисельністю в 1 тисячу 897 працівників центрального апарату фактично фінансувалося майже 3 тисячі 800 осіб. При цьому ці підрозділи не фігурували у штатному розкладі міністерства, затвердженому Мінфіном.

Така система роботи попереднього керівництва МВС, крім фінансових порушень, могла мати серйозні політичні наслідки, оскільки йдеться про додаткові нелегальні оперативні підрозділи, у тому числі ті, які займаються прослуховуванням, зовнішнім стеженням, кримінальною розвідкою та іншими спеціальними операціями». Страшно слухати. От тільки за минулі три місяці, жахаючись наслідків діяльності попередника, можна було зробити в боротьбі за чистоту штатного розкладу як мінімум одну просту річ. Вийти зі свого кабінету і поцікавитися, ким і в яких підрозділах значиться велика кількість милих дівчат у 30-сантиметрових спідницях, які виконують у МВС функції секретарів. І поставити низку простих запитань. Чому секретарки неодмінно мають бути з погонами, якщо не менш важливу й секретну інформацію обробляють вільнонаймані працівниці? Ну та бог із ними, із погонами, але чому ці прекрасні німфи значаться не просто в якихось тилових службах, а на майорських посадах у «бойових» підрозділах, маючи всі пільги, належні тим, хто щодня за обов’язком служби ризикує життям? Це тільки один штрих. Може, якщо в МВС розберуться з питаннями такого роду, інформація про «додаткові нелегальні оперативні підрозділи», що займаються «спеціальними бойовими операціями», виявиться не настільки лякаючою? Але за минулі три місяці в цьому елементарно вирішуваному питанні принципово нічого не змінилося.

Де вже тут замахуватися на сотні фірм-«паразитів», які обліпили МВС, мов черепашки корабель, вже не просто уповільнюючи його рух уперед, але роблячи його неможливим. Такі фірми позбавляють бюджет, МВС, нас із вами колосальних коштів. Це відомо всім. І ніхто ще нічого не зміг чи не захотів нічого з цим зробити. Просте озвучування даної проблеми нічого не варте. І зробити з цим В.Цушку нічого не дадуть. Передусім — найближче оточення. Окрім того, щоб «передахувати» ці структури, підставити власну кишеню під грошовий потік, ще жоден міністр нічого не зробив.

«Штати підрозділу внутрішньої безпеки були невиправдано роздуті та змінено пріоритети їх діяльності в бік репресивних методів. Головним критерієм визначення ефективності роботи ДВБ була кількість кримінальних справ, порушених стосовно працівників міліції. Вона зросла у 3,5 разу, а стосувалися ці справи здебільшого працівників низової та середньої ланки. А розкручувалися вони за принципом шантажу та провокацій. Людину підставляли, потім називали ціну і, якщо отримували бажане, відпускали, якщо ні, жертва діставала покарання фактично за те, що не відкупилася. І діяльність цієї структури була поза критикою, будь-яким контролем», — розповів В.Цушко. Жахаючі факти. Треба сказати, перелік трудових подвигів ДВБ вищевказаним аж ніяк не вичерпується. Тільки от де кримінальні справи? Підставлені жертви, напевне, докази пачками готові приносити. А якщо доказів немає, то гріш ціна цим враженням цивільної особи від результатів діяльності Департаменту внутрішньої безпеки і МВС у цілому.

Що стосується реєстрованих (нереєстрованих) злочинів. Закиди В.Цушка попередникові в «махлюванні» зі статистикою цілком справедливі. Що стосується урочистої обіцянки міністра навести лад із реєстрацією заяв громадян, то це не нове. Кожен міністр внутрішніх справ і просто міліцейський начальник, прийшовши на місце, як правило, дає команду реєструвати всі злочини. У результаті виявляється, що попередник-негідник приховував реальний стан справ, і ситуація дуже плачевна. І все це справді так. Ось тільки через певний час новий начальник із цифрою обходиться точнісінько так само. Тому що за цими цифрами, які ні в кого не викликають довіри, у нас завжди оцінюють результати діяльності правоохоронних органів. І відтоді як обласні керівники, бувало, рапортували про 98-відсоткову розкриваність злочинів, нічого принципово не змінилося й донині. А поки що, говорячи про враження окремих громадян, які вважали себе потерпілими й звернулися в міліцію, нічого не змінилося навіть у столиці. Тож команду «реєструвати все» або не віддали, або її не зрозуміли.

КРУ здійснює перевірку діяльності МВС за минулий час. То воно вже здійснювало цю перевірку. І якщо її результати виявляться діаметрально протилежними попередній, то хтось із КРУ, за ідеєю, повинен буде залишити своє тепле насиджене місце. З речами.

Отже, повторюся: без доведених до пуття чи бодай порушених за волаючими оприлюдненими фактами кримінальних справ доповідь нового міністра по суті мало відрізняється від реляцій його попередника.

Утім, хоч би якою чесною, розумною і безсторонньою була людина, їй не під силу відчутно вплинути на сформовану правоохоронну систему. Бо для цього потрібна політична воля на найвищому рівні. Ю.Луценко мав хоча б шанс. В.Цушко має лише щільне кільце абсолютно політично незаангажованих «донецьких професіоналів».

І останнє, так би мовити, про наболіле. В.Цушко з парламентської трибуни заявив про те, що працівники ретельно відстежують усі публікації, що стосуються діяльності правоохоронних органів. Не знаю, як там у них відстежуються публікації. Проте нам достеменно відомо, як МВС реагує на офіційний запит, направлений їм за підписом головного редактора три місяці тому. Відповідь на який вони за законом зобов’язані були дати протягом місяця. Про суть запитань (що стосуються генерала-втікача О.Пукача, убитого полковника Р.Єрохіна, наслідків знаменитої «справи перевертнів», бурхливої діяльності колишніх і нинішніх кадровиків МВС у цьому контексті й ряді інших питань) ми розповімо в одній із майбутніх публікацій. Сьогодні поділимося лише задоволенням, що його дістали від спілкування з відповідними підрозділами МВС.

21 листопада минулого року в канцелярії міністерства було зареєстровано під №29943 переданий нами через приймальню громадян офіційний запит від редакції газети. 24 листопада, як повідомили в канцелярії, наш папір передали у внутрішню безпеку і зареєстрували під №8543. Там повідомили, що відповідь давним-давно підготовлено, але оскільки «зовнішні зносини» у них відбуваються виключно через департамент, який відає зв’язками з громадськістю, відповідь передали туди. Ще якісь кілька тижнів пішло на те, аби з’ясувати вже в цьому департаменті, що відповідь нам відправили. Про це повідомив товариш, який відрекомендувався помічником глави департаменту. Ми терпляче чекали, хоча всі строки, передбачені законом, давно спливли. Днів через п’ять зателефонував заступник начальника департаменту у зв’язках із громадськістю і сказав, що відповідь на наш запит... не можуть знайти. Так ви ж, кажу, нам її відіслали. Ні, виявилося, що не відсилали, оскільки знайти не можуть... Внутрішня безпека стоїть на своєму (підготували — передали), департамент у зв’язках із громадськістю у пошуках з ніг збився, відповіді немає. Вже у приймальні міністра два тижні тому допомогли з’ясувати, що справді немає нашої відповіді в департаменті у зв’язках із громадськістю, і начебто й не було ніколи. Що ж вони нам тоді «відправляли» і куди поділа цікаву нам інформацію служба внутрішньої безпеки? Внутрішня безпека вустами заступника начвідділу скорботно повідомляє, що начальник у відпустці, а особисто він нам нічим не може допомогти. У приймальні міністра минулого понеділка нам порекомендували... звертатися у внутрішню безпеку, зазначаючи, що нічим допомогти не можуть. Взагалі-то про допомогу ми не просили. Ми хочемо дістати відповідь на запитання, і міністерство зобов’язане було надати нам її в місячний строк, відповідно до закону. Натомість працівники, які мусили надати нам цю відповідь, тижнями тупо відфутболювали, відверто втішаючись непереможністю своєї структури. Чи може пересічний громадянин розраховувати бути почутим цією «конторою», якщо це не під силу газеті?

* * *

…Узагалі давно час називати наші ПРАВОохоронні органи якось інакше. Оскільки нові міністри внутрішніх справ і генпрокурори насамперед змушені займатися розслідуванням діяльності попередників на посаді. А частину правди про них самих повідають ті, хто прийде їм на зміну. Тому що у нас «просто зникають» системи прослуховування, які коштують чималих грошей. А посадовці причетних відомств плутаються у власних версіях, що їх видають на-гора, і брешуть, як дихають. Свідків і підозрюваних запрошують на допит із допомогою ЗМІ, називають злочинцями і... з богом відпускають. І ніхто за все це не відповідає.

Адже виявляється, що Щербань чистий, мов скельце, а в тому, що екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка застрелили, — немає складу злочину...