Почалися арешти у справі Гончарова

Цього тижня Генпрокуратура офіційно підтвердила інформацію про затримання одного з інспекторів режиму й охорони слідчого ізолятора №13 (Лук’янівського СІЗО) у Києві. Є інформація, що це - начальник конвою. Його арештовано за обвинуваченням у скоєнні злочину в рамках кримінальної справи за фактом перевищення службових повноважень працівниками СІЗО й нанесенні тяжких тілесних ушкоджень колишньому працівникові УБОЗ Ігорю Гончарову, котрий очолював так звану банду «перевертнів».

Перебуваючи під арештом, І.Гончаров помер 1 серпня 2003 року. Кримінальну справу було порушено майже через рік - 21 червня 2004-го. Ще три місяці знадобилося, щоб визначити, кому з працівників СІЗО висувати претензії.

Як пам’ятають читачі «ДТ», результати першої експертизи, котру проводили в зв’язку зі смертю І.Гончарова, принципово різнилися від висновків, до яких прийшли згодом. Якийсь час генпрокурор Г.Васильєв, попри існування результатів першої експертизи, про яку йтиметься нижче, перебував у щасливій упевненості, що Гончаров помер ненасильницькою смертю. Потім дійшли висновку, що насильство все ж мало місце. Сьогодні офіційна версія слідства така: причиною смерті Гончарова, померлого в Лікарні швидкої медичної допомоги, є спінальна травма, отримана ним ще під час перебування в Лук’янівському СІЗО.

Дозволимо собі кілька виписок із початкового висновку експертів, який став надбанням широкої громадськості завдяки гучному витоку матеріалів слідства в справі Гонгадзе, невід’ємною частиною котрих стали протоколи допитів «перевертнів».

Із запитань, поставлених експертам:

«2. Відповідно до показань потерпілого від 27 червня 2003 року, тілесні ушкодження у нього виникли внаслідок падіння з висоти власного росту, у тому числі при падінні з нар у СІЗО, зі сходинок. Чи можливе виникнення ушкоджень, виявлених при дослідженні тіла Гончарова І.І., при зазначених ним обставинах?

3. Яка причина смерті Гончарова І.І.?

5. На які захворювання страждав Гончаров І.І.? Внаслідок чого виникли дані захворювання потерпілого Гончарова І.І.? Чи існує причинний зв’язок між отриманими тілесними ушкодженнями, виявленими на трупі, й настанням хвороби потерпілого Гончарова І.І.?…»

Висновки експертів:

«2 (3 і 5). Смерть Гончарова І.І. настала від судинного ураження спинного мозку... Зазначене ураження є наслідком перенесеної 1995 року (коли Гончаров був ще діючим працівником органів внутрішніх справ. - «ДТ») черепно-мозкової травми, що підтверджується клінічним перебігом посттравматичного періоду, а також результатом судово-гістологічного дослідження.

Між виявленими ушкодженнями і смертю Гончарова І.І. прямий причинний зв’язок не вбачається.

Слід гадати, що вищеописані травматичні впливи на тіло могли сприяти загостренню передуючих хворобливих змін спинного мозку. Тривалість існування виниклих унаслідок даних впливів ушкоджень обумовлена не їхнім характером, а тяжкістю стану хворого, і мають ознаки ЛЕГКОГО ТІЛЕСНОГО УШКОДЖЕННЯ».

І далі в тому ж документі: «Проведене в стаціонарі лікування за встановленим діагнозом не було протипоказане хворому Гончарову І.І. Однак виявлений у біологічних об’єктах трупа Гончарова І.І. тіопентал натрію свідчить про те, що даний препарат уводився хворому незадовго до моменту настання його смерті (факт уведення тіопенталу натрію не відображено у медичній документації), беручи до уваги стан хворого і його гемодинаміку - був йому протипоказаний і, з огляду на фармакологічну дію тіопенталу натрію, через кардіотоксичний свій вплив міг сприяти швидшому настанню смерті Гончарова І.І».

Звісно, спінальна травма звучить простіше й зрозуміліше, ніж загадковий тіопентал натрію, про який ішлося у висновках першої експертизи. І застосування якого деякі ЗМІ досі, певне за інерцією, називають справжньою причиною смерті Гончарова.

Чому результати цієї експертизи не сподобалися Генеральній прокуратурі? Певно, тому, що вона невблаганно звужувала коло підозрюваних у справі про смерть Гончарова. Причина смерті у вигляді спінальної травми, отриманої в СІЗО, - зовсім інша річ. Вона залишає великий простір для маневру. Бо той, хто ще вчора конвоював співгромадян, сьогодні невесело розмірковує над мінливостями долі в контексті того, що від тюрми зарікатися не слід... І він як ніхто добре інформований про те, що буває з громадянами, котрі відмовляються допомагати слідству. Що очікує нині арештованого? А що завгодно. Звісно, всі ми знаємо, назвати людину винною може лише суд. Але підозрюваному в такій непростій справі просто дожити до суду - уже щастя. (Про те, до яких нетривіальних, м’яко кажучи, ходів удаються працівники компетентних органів, своєрідно турбуючись про безпеку підозрюваних, котрі надають цікаву слідству інформацію, зокрема у тій же справі «перевертнів», «ДТ» розповість в одному з наступних номерів.) Так от у нинішній напруженій політичній обстановці вказуючий перст начальника конвою Лук’янівського СІЗО може виявитися дуже навіть доречним.

Звісно, побиття підслідного в СІЗО - не якийсь там надзвичайний факт із повсякденного життя громадян нашої держави періоду становлення демократії. Тому звучить логічно й навіть буденно. Якщо не зважати на один нюанс. Справа «перевертнів» із самісінького початку мала винятковий характер. Першого з затриманих навіть утримували в ізоляторі СБУ. Вище керівництво МВС, до якого зверталися по санкцію, спочатку надавало можливість підозрюваним у причетності до діяльності банди звільнитися з органів внутрішніх справ і здати справи. Коли їх потім вистежували й виловлювали бійці УБОЗ, вони були вже «колишніми» працівниками, свіжоспеченими пенсіонерами. Статус Гончарова з самого початку передбачав допуск до нього винятково з санкції Генпрокуратури. Начальникові конвою все це, звісно, було добре відомо. І просто так бити не просто колишнього мента, а людину, котра проходить у настільки серйозній справі, працівники СІЗО не стали б. Робити це могли лише за вказівкою згори. Ще могли, зрозуміло, пропустити до Гончарова когось, чиє ім’я рука не піднімалася зареєструвати належним чином. Не виключено, що точно так само здригнулася рука самого І.Гончарова, котрий зазвичай складав заяви в прокуратуру з будь-яких найменших порушень режиму.

Виявившись сьогодні крайніми, працівники СІЗО реально можуть полегшити свою незавидну долю. Назвавши відвідувачів Гончарова, котрі так неінтелігентно повелися й не були зареєстровані (наприклад, тому, що мали силу переконання достатню, щоб змусити конвоїрів спочатку порушити режим, а потім приховати злочин). Зрозуміло, в цьому контексті може бути назване будь-яке ім’я. І тут - безсумнівна перевага спінальної травми як причини смерті І.Гончарова.

А от що сталося з Гончаровим насправді, швидше за все, стане ще однією вічною таємницею слідства. У той час, як прихід кожного нового генпрокурора буде ознаменований зневажливою оцінкою дій попередника з розслідування справи Гонгадзе й проведенням нової, «правильної» експертизи причин смерті «головного перевертня» Гончарова, тіло якого давно піддали кремації.