ПІДМІНА ПОНЯТЬ, АБО ПРО РІЗНІ ТЛУМАЧЕННЯ ТЕРМІНА «ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ»

Арешт десяти чоловік, неофіційно названих «бандою каскадерів», чернігівська міліція святкувала, наче передчасний Новий рік. Центр громадських зв’язків обласного УВС розтиражував новину зі швидкістю світла. Три дні поспіль не сходили з телеекранів кадри слідчого експерименту (і з кожним разом усе підвищувалися чин та звання начальника, котрий їх коментував). Воно й зрозуміло: покрасуватися на тлі таких зйомок не доводилося жодній голлівудській зірці.

...Ніч. Пустельний шлях. З величезною швидкістю (від ста до ста двадцяти кілометрів за годину — так нам сказали у ВБОЗі) рухається транзитна вантажівка. На хвіст їй сідає легковик. Підходить упритул. Опускається скло. На капот вибирається людина. Відчиняє з допомогою спеціальних пристосувань задні двері причепа або розрізає тент. Водій автопоїзда нічого не бачить і не чує. Потужний двигун заглушує всі сторонні звуки. Машина переслідувачів перебуває в «сліпій плямі» (у дзеркалі заднього огляду не відбивається)...

Жоден із дальнобійників, обікрадених таким чином, не помітив, що позбувається частини вантажу. Жоден. У кращому випадку, спохоплювалися біля посту ДАІ. У гіршому — на місці призначення.

Щоб показати таке в кіно, потрібну ділянку дороги дос-ліджують ледь не під мікроскопом. Кожен камінчик, кожен вибій. Хронометрують послідовність усіх операцій. За кермо вантажівки сідає спортсмен не менш досвідчений, ніж виконавець трюку (адже достатньо пригальмувати чи додати газу невчасно — і каскадер приречений). Їдуть машини зазвичай повільно. Ілюзія швидкості створюється за рахунок спеціальної техніки зйомки. Нарешті, все відбувається при сонячному світлі, в умовах відмінної видимості. День на ніч на екрані перетворюють особливі світлофільтри.

Слідчий експеримент, показаний телеглядачам, не повністю відповідає реаліям: автомобілі до ста кілометрів на годину не розганяли.

— Чи розганяли? — перепитали ми міліціонерів.

— Ні. Ніхто ризикувати не збирався.

Гадаю, справа не лише в рівні ризику та його доцільності. Щоб зробити таке «один в один», потрібен ювелірний розрахунок.

Слідчі не говіркі. І обіцяють докладніше розповісти про затриманих (жителів одного з райцентрів Полтавської області) тижнів через два, не раніше. Але вже тепер зрозуміло: швидше за все, крові на їхніх руках немає. Нікого не вбили і не скалічили. Не душогуби. Не зовсім зрозуміло інше. Заради чого багато разів пророблено на шляхах кількох областей смертельний гібрид автородео й екстремального ралі...

— Працювали «на хапок».

— Що це означає?

— Брали, що під руку трапиться.

— Але ж траплявся-то дріб’язок! Горілка, косметика... Спробуй ще продай це барахло.

— Не тільки. Іноді й цінні речі бували.

— Даруйте, але ж цінний вантаж зазвичай із супроводом возять.

— Ні. На машини з охороною вони не замахувалися.

Така ось розмова відбулася в нас із начальником слідчого відділу чернігівського ВБОЗу В.Лопатіним. Можна не сумніватися: «каскадери» поповнять саме ту клітинку міліцейської статистики, що відповідає злочинності організованій. Займалися цими людьми серйозно. Посилене патрулювання доріг велося з жовтня. Координував дії різних міліцейських служб — ВБОЗу, карного розшуку та ДАІ — спеціально створений оперативний штаб. Однак не будемо тішитися думкою, що цей арешт і справді започатковує кампанію зі знищення горезвісного «спрута». Насправді все не так просто. Адже якщо винести за дужки романтичний елемент нічної погоні й віртуозність крадіжок — у сухому залишку буде така незначна, як на масштаби нинішнього орга-нізованого криміналу, дрібниця, що й казати сором. Ну, скільки горілки можна завантажити в салон «Жигулів»? У повідомленні прес-служби обласного УВС сказано, що загальна вага викраденого вимірюється тоннами. Але яка ціна цих тонн? Коли гонщиків узяли на великій дорозі на гарячому, доказом злочину виявилася фарба для волосся, наважимось припустити — та сама гидота, якою на базарах торгують.

Чесно кажучи, «каскадери» разом із їхніми змінними капотами, на яких балансували вони вночі, відмичками та іншим реманентом якнайкраще ілюструють схему, коротко описану нашим знайомим правником:

— У чернігівському СІЗО-1 злочинним авторитетом зараз вважається той, хто бичка на фермі вкрав. Крупна справа. В інших підслідних справи не такі серйозні.

З реальною оргзлочинністю, тими добре й поіменно всім відомими угрупованнями, що ділять Чернігів на зони впливу, із цією поганню, котра робить достатньо успішні спроби легалізуватися, скупивши на корені все і всіх (від церковників і журналістів до силовиків), гарантувавши тим самим забуття всього зла, яке вони заподіяли і яке заподіюють землякам, у місцевих пінкертонів та джеймсів бондів стосунки трохи інші. Визначити їх можна трьома словами: співіснування, страх, зрощування. За кожною позицією не важко пред’явити конкретні факти: такі обвинувачення на вітер не кидають, зрозуміло.

Знизимо на частку градуса напругу і, не впадаючи в пафос, розповімо трагікомічну історію, яка добре характеризує місцевий кримінал на побутовому, так би мовити, рівні. (Робочі моменти його життя трохи інших властивостей). Шанована в місті людина, заввідділенням облтубдиспансеру В.Семеній зробив зауваження «крутому» (не найбільш «крутому», так, середньої крутості) з приводу паркування машини в неналежному місці (на газоні). Той не став катувати нахабу паяльною лампою чи розстрілювати з автомата, а просто прийшов додому до лікаря, чемно подзвонив у двері й досхочу його відгамселив. Вийшовши через місяць із нейрохірургії, доктор Семеній подав заяву в компетентні органи. Після чого його на вулиці зустріли невстановлені особи і знову побили. Побиття супроводжувалося напоумленням, що скаржитися зле. Для більшої переконливості в лікаря забрали всі наявні документи. Органи відреагували на подію, негайно оштрафувавши лікаря за втрату паспорта і прав водія (з урахуванням повторно сплачених податків, покарали його на чотириста гривень). Чим їхня участь у справі Семенія й скінчилася.

«Каскадерів» узяли на місці чергової крадіжки. Тепер їх посадять у в’язницю. Вони скоїли ряд злочинів. Це незаперечно. Незаперечно й те, що сус-пільство, в якому люди, наділені такими здібностями, можуть реалізувати себе лише в розкраданні пари ящиків губної помади, також не варте доброго слова. Всі біди держави стаються від того, що її громадяни позбавлені можливості реалізувати себе в справах, до яких найбільше схильні, і займаються тим, що їм від природи не властиве: воїнів змушують орати землю, філософів перетворюють на рабів, рабам довіряють керувати... Це сказав Платон. Цікаво, що написав би великий ідеаліст про державу, де і у філософа, і воїна, і орача єдина перспектива: багато-багато разів бути обкраденими, обманутими, постійно відчувати себе зайвим та беззахисним?

У нашому архіві сила-силенна касет із записами історій земляків, які звернулися до «Дзеркала тижня» з проханням допомогти. А як допоможеш, якщо кривдники чхати хотіли на всі гілки влади, у тому числі й четверту? Нас і самих, соромно сказати, з ваучерами «кинули». Респектабельна людина в таку ніч на капот не полізе, а навіщо їй?

Яка там горілка, вкрадена вночі з ризиком для життя з транзитної вантажівки? Справи, до яких вдаються серйозні люди, — тихі й непомітні. Афери з приватизацією, банківські шахрування. Нецільове використання кредитів на багато мільйонів. Створення липових навчальних закладів (із проектами такого роду вже навіть до райцентрів добралися!), які не дають реальних знань, але беруть за диплом казкові гроші. Бензинова «пересортиця» на АЗС. Що ще? До пуття ніхто не знає. Втім, і не хоче знати.

Власне, у комісара Каттані зі «Спрута» основні проблеми почалися саме через надмірну цікавість до цього непримітного й затіненого боку життя злочинного світу. Поки він стріляв із табельного «Сміт- Вессона» по розбійниках-мотоциклістах, це нікого із серйозних людей жодним чином не торкалося.

...Десяток чоловік, геніїв автогонок, які так і не відбулися, дуріли на українських і російських шляхах...

Купка молодиків, які надивилися бойовиків та вирішили погратися в гангстерів...

Кілька (ми чули — сім) кримінальних угруповань, що ділять Чернігів на зони впливу і зводять рахунки між собою вже не пострілами і вибухами (хоч раніше й таке бувало), а з допомогою цілком цивілізованих прийомів. «Зливання компромату», наприклад. Тільки на нас зі схожими пропозиціями виходили через посередників тричі. Ми відмовлялися. Два рази з трьох інформація випливала в інших газетах.

Все це — явища абсолютно непорівнянні. Хоча їх кваліфікують одним терміном «орга- нізована злочинність». З юридичної точки зору, це, напевно, справедливо. А по суті — підміна понять.