ДІАЛОГИ З ФОРДОМ

Дійові особи:

Кондратенко Михайло Васильович, начальник служби розрахунків з побутовими споживачами Чернігівських міських електромереж;

Форд Генрі, видатний менеджер і конструктор (фізичну участь у розмові брати не міг, бо помер 1947 року);

власні кореспонденти «Дзеркала тижня» по Чернігівській області.

Кор.: У медсестри Ганни Андріївни, людини самотньої, вкрали електричний лічильник. Усе життя Ганни Андріївни було підпорядковане суворим самообмеженням. Копійки, в які вкладалася ціна кожного зекономленого кіловата, були далеко не зайвими в її убогому бюджеті. Подзвонила вона нам (своїм старим знайомим) у легкій паніці: що робити? Перспектива платити, виходячи з середньостатистичного особистого енергоспоживання — аж до встановлення нового апарата, — її зовсім не тішила. Встановити новий прилад протягом трьох місяців їй, як і кожному мешканцю багатоквартирного державного будинку, мав або жек, або постачальник електроенергії. Ані жек, ані Чернігівські міські електромережі коштів, необхідних для цієї операції, не мали. Ганна Андріївна — також. Звикнувши до того, що за все в цьому житті потрібно платити акуратно й у термін, вона не могла змиритися з думкою, що їй відмовляють у законному праві на точність у цих розрахунках. Прикрість літньої людини зафіксувалась у клітинках нашої пам’яті та зникла, витиснута серйознішими бідами багатьох людей, котрі зверталися до газети по допомогу... Заплативши за не витрачені нею кіловат-години (а куди дінешся!), Ганна Андріївна вперше за багато років увімкнула світло у всіх кімнатах, телевізор і підсвічування акваріуму. У дім постукали зимові холоди, і вона пригадала про електрокамін, що припадав пилюкою на антресолях...

Генрі Форд: «Добробут виробника залежить, зрештою, також і від користі, яку він приносить народу. Жадібність до грошей — найвірніший засіб не домогтися грошей».

Михайло Кондратенко (про існування Ганни Андріївни та її проблеми не знає; звернувся до газети за власною ініціативою з проханням про допомогу — у зв’язку з тупиковою ситуацією, у яку потрапило його відомство): в Чернігові значиться понад триста вкрадених лічильників. Крім того, багато розбитих, доведених до повної непридатності, таких, що не підлягають ремонту. Гадаю, в інших містах та сама проблема. Чому? Річ у тім, що абонент нині матеріально зацікавлений у псуванні чи виході з ладу облікового приладу. Перед «зникненням» пристрою людина довгий час не сплачує чи сплачує за малу кількість кіловатів. А визначається середнє споживання енергії з цих показань. Організації-електропостачальники або відповідальні за збереження приладів обліку опинилися у важкому становищі. Зверталися ми до Національної комісії регулювання електроенергетики України з листом — як бути? Суть нашої пропозиції зводилася до наступного: зробити так, щоб платити без лічильника стало невигідно. Виходити в нарахуванні плати з існуючих норм.

Раніше за схоронність лічильників відповідали жеки. Де-не-де і нині вони намагаються захистити ці апарати, наварюють грати, залізні вушка. Але робиться це не скрізь і не завжди допомагає. А облік має бути відновлений! Для цього потрібні нові норми, хоча б тимчасові. Ми можемо вирахувати, яке реальне середнє споживання електроенергії в місті, в квартирах: однокімнатних, двокімнатних і т.д. Мають бути запроваджені додаткові правила користування електроенергією. У разі крадіжки лічильників, місцеві ради можуть установлювати свої норми споживання, залежно від кількості мешканців або житлової площі.

Генрі Форд: «Узагалі, з допомогою законодавства мало чого можна домогтися: воно ніколи не буває конструктивним. Воно не здатне вийти за межі поліцейської влади, і тому чекати від наших урядових інстанцій... того, що вони зробити не в змозі, виходить, марно витрачати час. Доти, поки ми чекаємо від законодавства, що воно вилікує бідність і прибере зі світу привілеї, нам судилося споглядати, як зростає бідність і примножуються привілеї».

Кор.: Відповідь, надіслана територіальним представництвом Національної комісії регулювання електроенергетики України на ім’я заступника директора Чер-нігівських міських електромереж В.Петраша (реєстраційний №232), була грізною та недоладною. Не без зусиль пробравшись крізь нагромадження канцеляризмів, помилок і тавтологій (на кшталт «електропостачання електричної енергії»), ми зрозуміли з нього, що ідея зробити суворий облік спожитої енергії вигідним для користувача в рамки нині чинних правил не вкладається. Що ставити новий прилад замість украденого мають або жек, або електромережі.

Відчувалося, що рукою чиновника, котрий підписав циркуляр, рухала розгубленість. Руйнувався звичний для нього світ, коли електролічильникам ніхто війну не оголошував, і вони мирно старіли разом із мешканцями, перетворюючись мало не на антикваріат.

Генрі Форд: «Звичка спонукає до певної тупості, будь-яка перешкода відлякує, як горе чи нещастя... Купці гинуть разом із своєю справою тому, що вони прив’язуються до старого методу торгівлі і не можуть зважитися на нововведення. Їх зустрічаєш скрізь — цих людей, котрі не знають, що вчора це вчора, і котрі прокидаються вранці з минуло-річними думками.

Кор.: Головна біда Чернігівських міських електромереж, проте, не в морально застарілих правилах користування електроенергією (затверджених, до речі, 1999 року). Справжньою катастрофою стало інше: не одна і не дві людини, а тисяча чоловік, пізнавши принадність гри без усяких правил, зайнялися масштабними, витонченими, винахідливими кра-діжками як самої електроенергії, так і засобів її доставки.

Михайло Кондратенко: ...Повідомлення про зникнення напруги надійшло на диспетчерський пункт міських електромереж від жителів відразу трьох вулиць — Седнєвської, Рокосовського, 1 Травня. У трансформаторній підстанції 558 оперативно-виїзна бригада помітила трьох молодих людей, котрі відразу сховалися. Двері трансформатора-1, трансформатора-2 та розподільного пристрою в десять тисяч вольт було виламано, розбито прохідний ізолятор. Напруга зникла. «Погасли» район зеленгоспу, житлові будинки та міська лікарня №3. Аварію вдалося ліквідувати лише через дві години. Відчинити ТП не могли випадкові люди. Хтось добре проінструктував їх. Сторонній у складній будові підстанції не розбереться. Ми звернулися до міліції.

Кор.: Аварійне відключення лікарні №3 (одного з двох ургентних лікувальних закладів міста, які надають негайну допомогу) було, звісно, подією надзвичайною. З ким би не трапилося лихо, чи з самим мером чи губернатором, — його повезуть саме сюди. Пролежати ж пару зайвих годин у наркозі під погаслими бактерицидними лампами операційної — це не жарт (як показує досвід, резервне живлення — річ ненадійна).

Така НП мало б підняти на ноги всіх силовиків міста, стати газетною сенсацією аж ніяк не місцевого масштабу. А вона пройшла непоміченою, повсякденне життя Чернігова не сколихнула. Міліція на цей виклик навіть не приїхала...

Генрі Форд: «...Щастя та добробут здобуваються лише чесною роботою. Людські нещастя є значною мірою наслідком спроби звернути з цього природного шляху. Справи — не що інше, як робота. Навпаки, спекуляція з готовими продуктами не має нічого спільного зі справами — вона означає не більше і не менше, як пристойніший вид злодійства, що не піддається викоріненню шляхом законодавства».

Висловлення Генрі Форда цитуються за виданням: Форд Генрі. «Моє життя, мої досягнення», переклад з англійської, Ле-нінград, 1924 рік.