Орендні спори

Неприпустимо, коли сумно відома практика рейдерства, де Одещина утримує першість, поширюється навіть на об’єкти національно-культурних товариств, зокрема на законно орендовані ними споруди. У цій історії йдеться про спробу відібрати руками влади Центр національної культури у 200-тисячної болгарської громади. «Скандал навколо Всеукраїнського центру болгарської культури не сприяє зміцненню авторитету України в Європейському Союзі, членом якого є Болгарія», — заявив парламентар-одесит Сергій Гриневецький, піддавши публічній критиці позицію керівництва облради щодо Асоціації болгар, очолюваної А.Кіссе.

На підтримку позиції національно-культурного товариства виступив і генконсул Республіки Болгарія в Одесі Георгій Проданов, висловивши занепокоєння болгарського уряду з приводу намірів одеської влади відібрати будинок, котрий є культурним осередком болгар України. По суті, асоціація є своєрідним мостом у взаєминах між Болгарією та Україною, і болгарський уряд зацікавлений у вирішенні конфлікту навколо Центру національної культури.

Втім, і Господарський суд Одеської області, який розглянув доводи сторін і всі обставини у справі, ухвалив рішення припинити провадження за позовом «Обласна влада проти Асоціації болгар України» у зв’язку із відсутністю предмета спору.

…На презентацію Конгресу болгар України засновники коштів не шкодували. В один із найкращих особняків, орендованих на морському узбережжі — Бу­динок прийомів Одеської обл­ради, у серпні минулого року з’їхалися почесні гості, включно з керівництвом регіону. «Чого б це тринькати стільки грошей? — дивувалися деякі лідери й активісти національно-культурних товариств Одещини. — Чи не краще б використати їх на статутні цілі громадської організації?» Своєрід­ною відповіддю була заява новообраного керівника конгресу Юрія Грамматика про бажання очолюваної ним організації взяти в оренду престижний будинок колишнього кінотеатру ім. Ко­товсь­кого в провулку Віце-адмірала Жукова, 9. Усупереч тому, що ще з 1996 року цей будинок по сусідству з Дерибасівською вулицею орендує, згідно із розпо­рядженням глави облдержадміністрації і відповідного орендно-охоронного договору, Всеукраїнська асоціація болгарських національно-культурних товариств і організацій України. І завдяки десятирічним зусиллям численного активу асоціації, впливового лідера та депутата обласної ради Антона Кіссе Центр болгарської культури став другим будинком для балканських переселенців, осередком культури і мистецтва, котрий приваблює відвідувачів можливістю вивчати в недільній школі болгарську мову та літературу, користуватися фондом болгарської бібліотеки, брати участь у різних гуртках, фестивалях, виставках, наукових конференціях.

З урахуванням цього активісти болгарської громади, об’єднані навколо асоціації, дуже насторожено сприйняли заснування альтернативної громадської організації. І, схоже, небезпідставно: відразу ж виникли тертя на ґрунті поділу між двома організаціями престижного приміщення, реконструйованого на кошти, зібрані членами організації-орендаря — Асоціації болгар. Втім, значно небезпечнішим викликом для керівництва громади став судовий позов про розірвання орендно-охоронного договору з асоціацією, поданий обласними чиновниками — начальниками управління охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини та управління з питань майнових стосунків обласної ради. Пізніше також на адресу Асоціації болгар надіслало Додаткову угоду №2, що підлягає виконанню, управління охорони пам’яток культурної спадщини. Керівництву організації пропонувалося підписати заднім числом документ, за яким орендна плата для Центру болгарської культури мала бути підвищена... в десять разів. Крім того, слід було, знову ж таки заднім числом, сплатити понад 150 тис. грн. нібито в рахунок боргу за оренду приміщення починаючи із січня 2006 року.

Втім, із моменту заснування альтернативної болгарської організації, до складу якої ввійшло 14 банківських структур і яку було доручено очолити першому заступникові голови АКБ «Імексбанк», багато хто небезпідставно припускав, що слідом за цим цілком можуть вдатися до спроб під будь-яким приводом виселити асоціацію з орендованого будинку. Причому вилучити ці квадратні метри спробують красиво — без шуму та пилу.

Справді, слід віддати належне чиновникам облради, очолюваної екс-головою Імексбанку Миколою Скориком, — відповідача навіть не сповістили про підготовку судової справи до розгляду.

Проте в ході судового розгляду представники Асоціації болгар намагалися не давати приводу для ухвалення рішення про розірвання договірних стосунків з обласною владою, контрольованою представниками Партії регіонів, і домоглися підписання мирової угоди. За словами юриста асоціації Віталія Петкова, «після виплати витребуваної доплати за оренду будинку між асоціацією та обласним управлінням культурної спадщини укладено новий договір оренди. А договір, який діяв до того, автоматично втратив силу. Надалі болгарська громада скористалася своїм правом подати клопотання про припинення судового провадження у зв’язку з відсутністю предмета спору, відповідно до ч.1 ст. 80 Господарсько-процесуального кодексу України».

Коли ж з’ясувалося, що рішення судової влади знову не влаштовує осіб, зацікавлених в об’єкті культурної спадщини, на вулиці Одеси вийшли сотні активістів Асоціації болгар з акціями протесту проти продовження безпідставного судового позову.

Станом на сьогодні, конфлікт, здавалося б, залагоджено. Але от що заявив днями юрист Асоціації болгар В.Петков, коментуючи судовий позов, який триває до цього часу: «Після того як ухвалою Господарського суду Одеської області справу було припинено, представники обласної влади подали апеляцію на цю ухвалу. Однак Апеляційний господарський суд Одеської області не визнав їхні доводи переконливими і залишив у силі вердикт про припинення справи. Не заспокоївшись на цьому, юристи обласної влади звернулися з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, котрий місяць тому ухвалив — скасувати рішення першої і другої судових інстанцій і направити справу на новий розгляд. Цю постанову колегії Вищого господарського суду оскаржила Асоціа­ція болгар України у Верховному суді України. Коли ми ознайомилися із цим документом, здивувала не лише правова позиція колегії, а й той показовий факт, що ухвалу Вищого господарського суду України підписали лише двоє з трьох судів ВГСУ, котрі розглядали справу. Сподіваємося, що Верховний суд України дасть вичерпну правову оцінку і винесе свою постанову в цій резонансній справі».