"Не бажаєте відкупитися? Тоді ми йдемо до вас!.."

Зараз багато розмов про те, що в Україну повертаються хвацькі 90-ті. На вулицях знову стали стріляти, на людей нападають і б'ють посеред білого дня, підприємці платять данину за умовно спокійне ведення бізнесу. Але є відмінність. Тоді у бандитів був ворог - правоохоронні органи. А тепер лиходіїв потіснили, і звільнене місце часто займають ті, хто повинен із ними боротися.

Щоб керувати людьми, потрібно примусити їх боятися. Це розуміли рекетири 90-х, розуміють і сучасні здирники. Але тепер здирництво, рекет, залякування, шантаж, заподіяння збитків, обмеження та позбавлення волі - все це набуло зовнішніх ознак "законності"...

12 липня 2013р. працівники Петровського райвідділу міліції м.Донецька відкрили кримінальне провадження за фактом скоєння посадовими особами ТОВ "Комбінат шкільного харчування №1" злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (службова підробка). Дивно, але заявника у цій справі не виявилося - буцім працівники міліції самостійно встановили кримінальне правопорушення. (Від себе додамо, що за Петровським РВВС закріпилася лиха слава: його працівників уже притягували до відповідальності, зокрема, за згвалтування чоловіка кийками, побиття людей за розпивання пива).

ТОВ "Комбінат шкільного харчування №1" - фірма, яка постачає гаряче харчування у школи та дитячі садки. Її річний прибуток становить близько
55 тис. грн, а дитячі обіди коштують від 5 до 10 грн.

Близько півроку тому фірма виграла тендер на постачання продуктів дитячого харчування. Серед документів, поданих у Петровський райвно для участі в тендері, була довідка про кількість співробітників. У списку значилося 40 осіб, із них 30 числилися у штаті, а 10 залучалися до роботи за трудовою угодою (люди, котрі працюють лише по цьому тендеру на термін договору, і тому в штат не оформлені).

Однак працівники міліції вгледіли у цифрах невідповідність. У документах вказано
40 осіб, а в штаті - 30. Далі логіка правоохоронців звузилася до мінімуму: невідповідність у цифрах означає хибні дані, а хибні дані - це злочин.

Потім до справи долучився Артур Остапенко, який керує у Петровському районі прокуратурою. Кажуть, цей чоловік дуже близький до генерального прокурора Віктора Пшонки та прокурора Дніпропетровської області Наталії Марчук. Втім, не дивно, адже Артур Остапенко - виходець із Краматорська Донецької області, де Віктор Пшонка розпочинав свій трудовий шлях у місцевій прокуратурі, а Наталя Марчук тривалий час працювала.

Прокурор Остапенко призначив одразу двох (!) процесуальних прокурорів, А.Щепихіна і К. Румянцева. Це при тому, що зазвичай група прокурорів призначається тільки для особливо складних справ. Заступник начальника райвідділу Є.Собкін, усвідомивши всю "важливість" справи, призначив на розслідування злочину одразу чотирьох слідчих: А.Шонію, Н.Титову, Є.Антипова і А.Євтухову.

Група з 6 передових працівників міліції та прокуратури розпочала розслідування кримінального провадження за ч.1 ст. 366 КК України, яка передбачає максимальне покарання у вигляді... штрафу (навіть не позбавлення волі).

В існуючій практиці кримінальні справи за ч. 1 ст. 366 завжди розслідують дуже швидко. Таку справу вже через 10 днів можна подати в суд, оскільки порушення за цією статтею передбачає наявність підробленого документа. Не можна відкрити кримінальне провадження за службовою підробкою (підробкою документів), якщо немає самих документів і не встановлено посадову особу, котра здійснила підробку. Немає документів - не може бути й справи. Якщо не встановлено посадовця, але є підроблений документ, це кваліфікується за ст. 358 КК України. Інших варіантів не існує. Виявивши підроблені документи, слідчий визначає об'єктивну сторону, мотив і збиток, бере показання у свідків і підозрюваного і направляє справу до суду.

Однак у нашому випадку справу не направили ​​в суд ні через 10 днів, ні через 20, ні через місяць. Слідча група взялася за роботу всерйоз. Почалися оперативні заходи стосовно працівників підприємства.

Згідно с практикою органів МВС, такі оперативні матеріали, як аудіо- та відеозаписи можуть бути легалізовані тільки при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів, які передбачають міру покарання 10 років позбавлення волі і вище. Оскільки ж міліціонери в діях керівника підприємства не виявили нічого протиправного, вони взялися за підлеглих.

Ось витяг із пояснювальної на ім'я директора однієї зі співробітниць, Тетяни Красникової: "Я була допитана працівниками міліції з питання розкрадання грошових коштів в особливо великих розмірах на підприємствах вугільної промисловості Російської Федерації... Мене попросили поставити підпис, що я й зробила без окулярів, виписаних мені лікарем, без яких я не бачу рукописного тексту". Однак у протоколі допиту цієї жінки про жодні розкраданнях в Російській Федерації не йдеться, а написано, що з 2010 р. вона ніде не працює, що нібито має підтверджувати підробку. У протоколі зазначено, що Красникову допитували у райвідділі міліції, хоча насправді допит відбувався у неї вдома.

У пояснювальній іншої працівниці - Тетяни Горєлової - сказано: "28 липня 2013р. з 11:00 по 11:30 (дата і час її допиту, зазначені в протоколі. - Авт.) я перебувала вдома, що може підтвердити сусідка. У цей період у РВВС Петровського району не приходила, жодних пояснень не давала". Однак у матеріалах справи є протокол із поясненнями цієї жінки і навіть нібито її підписом. Не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб визначити: підписи Горєлової на трудовому договорі і пояснювальній відрізняються від підпису на протоколі допиту. До речі, саме це й називається підробкою документів.

І тоді як у Петровському районі Донецька залишалися нерозкритими сотні злочинів, включно з тяжкими та особливо тяжкими, райвідділ міліції трудився над справою однієї фірми, де нібито було здійснено службову підробку.

15 серпня 2013-го слідчий із прокурорами заявили клопотання про проведення обшуку на складі фірми. Слідчий обгрунтував клопотання необхідністю отримати доступ до правовстановлюючих та бухгалтерських документів, наказів про призначення працівників і штатного розпису.

Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс передбачає два способи отримання доступу до документів і предметів у кримінальному процесі. Перший - виїмка, коли за рішенням суду слідчий просить надати йому документи і речі, необхідні для вивчення. Виїмку застосовують у більшості кримінальних проваджень, за винятком тих, де є ризик ретельного приховування або знищення шуканих об'єктів. Другий - обшук. Його використовують тоді, коли виїмка не дозволяє отримати потрібні документи і речі. Наприклад, якщо відомо, що в будинку зберігається героїн і злочинець не віддасть його добровільно, слідчий подає клопотання на проведення обшуку. Для вилучення незлочинних документів обшуків, як правило, не проводять, адже їх видають добровільно.

І все ж через півтора місяця оперативних заходів у рамках кримінального провадження, де покарання передбачає штраф, слідчий просить дозволити обшук для отримання правовстановлюючих документів і штатного розпису. Суддя Петровського районного суду В.Іванов, навіть не дослідивши клопотання, тут-таки його задовольняє: "Дозволити проведення обшуку за адресою: вул. Кірова, 150б".

Однак будівель із такою адресою немає, а склад підприємства розміщений на вул. Кірова, 150а. Про що свідчить папка з документами, підготовленими для приватизації складу.

Однак це не завадило працівникам міліції діяти всупереч рішенню суду і Конституції України. 22 серпня на склад приїхали 15 оперативних співробітників. Міліціонери зібрали й завели весь персонал в окрему кімнату, попередньо відібравши мобільні телефони та склавши їх у коробку. Налякані люди не могли навіть прийняти ліки чи сходити в туалет (окрім як під конвоєм). Тим часом оперативники, озброївшись сокирою, стали виламувати двері, перекидати столи і вивертати їх вміст. Було розбито кондиціонер, телефон, вкрадено фотоапарат. Заради кількох документів, які могли бути видані протягом
5 хвилин, обшуком міліціонери завдали підприємству збитків на суму 16 тис. грн.

Але й тут правоохоронці не знайшли нічого, що дозволило б перекваліфікувати кримінальне провадження, використовуючи серйознішу статтю.

Хочу звернути увагу на протокол обшуку. Згідно з документом, серед іншого міліція вилучила системний блок чорного кольору та системний блок сірого кольору. Жодних серійних номерів самих блоків чи жорстких дисків, просто: "блок такого-то кольору". Крім того, працівники міліції вже після проведеного обшуку, зробивши необхідні виправлення, підготували ще один протокол, і саме він фігурував у матеріалах справи.

Війна зі "злочинцями" тривала, і через тиждень той-таки суддя Іванов дозволяє проведення ще одного обшуку - вдома у директора підприємства Любові Сергєєвої. Там міліціонери шукають чернетки ведення подвійної бухгалтерії, але нічого не знаходять. З'ясувавши, що Любов Сергєєва мешкає за іншою адресою, через три дні слідчі отримують дозвіл судді Іванова на проведення обшуку й там. І знову нічого!

Справа не клеїлася. Вже через два місяці весь райвідділ міліції, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку для перекваліфікації справи в щось серйозніше, трудився над однією фірмою, котра оформила 10 співробітників за трудовими договорами, а не в штат.

17 вересня 2013-го правоохоронці вдалися ще до одного стандартного прийому. Оперуповноважений С.Нагорний прийшов на склад загальноосвітньої школи (ЗОШ) №104, показав службове посвідчення і забрав для проведення експертизи в санепідемстанції продукти харчування (сосиски та ковбасу) на суму близько 800 грн. Однак у оперуповноваженого Нагорного не було рішення суду, що дозволяє виїмку. Міліціонер просто забрав чуже майно. Більше того, такі дії співробітників міліції Кримінальний кодекс кваліфікує як зловживання службовим становищем, що передбачає покарання до 10 років позбавлення волі.

Навіщо правоохоронцям знадобилася ковбаса ? Очевидно, розраховували, що хоч санепідемстанція щось накопає, і це дозволить опечатати склади підприємства, позбавивши його можливості нормально працювати. Але в незаконно вилучених продуктах патогенної та умовно-патогенної мікрофлори експертиза не виявила.

Однак енергія сищиків не випаровувалася. Співробітникам ТОВ "Комбінат шкільного харчування №1" стали надходити дзвінки. Як зазначено у скарзі директора підприємства Любові Сергєєвої на ім'я прокурора Кіровського району А.Марахіна, невідомий, відрекомендувавшись С.Нагорним, погрожував кухареві Т.Мигаль, обіцяючи закувати її в наручники і посадити в "мавпятник" (аналогічні дзвінки надходили працівникам ЗШ №78, №69, №88). Двоє оперуповноважених проводили допит Т.Мигаль, не бентежачись присутністю дітей...

Кримінальне провадження було передано до суду. А 5 вересня 2013 р. в тому ж райвідділі міліції стосовно Любові Сергєєвої відкрили нове кримінальне провадження за ч.1 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем). Співробітники СДСБЕЗ виявили документ, котрий нібито відображає фіктивний прихід товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТЕК", що дозволило сформувати податковий кредит для ТОВ "Комбінат шкільного харчування №1" на суму чи то 29 987 грн 20 коп., чи то 1701 грн - у Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР) не вказано (!) вартість товарно-матеріальних цінностей.

Фіктивний прихід товарно-матеріальних цінностей, тобто безтоварні операції, зазвичай використовуються з метою ухиляння від сплати податків. Наприклад, одна фірма нібито поставила 10 тис. цеглин, а друга - за це заплатила. Цегла залишилася на місці, а гроші після переведення в готівку повернулися у великій сумці. Ось тільки визначити безтоварну операцію можна лише за наявності: оперативних даних (аудіо-, відеоспостереження, затримання тощо), показань свідків або ж рішення госпсуду, який визнав угоду недійсною.

Згідно з двома договорами та двома накладними, ТОВ "ТЕК" поставило ТОВ "Комбінат шкільного харчування №1" огірки, томати, кабачки і перець на загальну суму 31 688 грн
20 коп. Ця товарна операція підтверджується не тільки відповідними документами, а й заявами двох сторін, що повністю виключає фіктивність приходу товарно-матеріальних цінностей. З боку міліції жодних доказів протилежного нема - тільки думка: мовляв, ми вважаємо, що операція була безтоварною. Чому ви так вважаєте ? У документах відповіді на це запитання немає.

Уявіть, що ви купили в магазині хліб, ковбасу, кілограм картоплі і пачку майонезу. Ви дали касиру гроші. Касир видав вам чек. На виході вас зустрічає міліціонер і каже, що ви провели безтоварну операцію. Ви заперечуєте: ось товар, а ось чек. А міліціонер вам каже: "Підпишіть повідомлення про підозру: тепер вас судитимуть".

Це кримінальне провадження було відкрите як епізод кримінального провадження у справі підробки документів і мало бути об'єднане в одну справу. Але тоді це унеможливило б подальший тиск на керівництво підприємства. Тому стосовно Любові Сергєєвої з'явилися вже два кримінальних провадження: за ч.1 ст. 364 і ч. 1 ст. 366 КК України.

Припустімо, що посадові особи підприємств справді провели безтоварну операцію, і державі завдано збитків майже на 32 тис. грн (точніше, на величину податку від цієї суми). Але ж Кримінальним кодексом визначено, що класифікаційною ознакою злочину за ч. 1 ст. 364 є збиток на суму від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у кримінальному провадженні вважається як 50% від мінімальної зарплати. Тобто, щоб відкрити провадження за ч.1 ст. 364, збиток має становити 57 350 грн. Все, що менше, належить до адміністративних порушень.

Та, оскільки міліціонери говорять про "податковий кредит", то йдеться про ухиляння від сплати податків, а це ст. 212 КК України, належить до підслідності податкової міліції. Для відкриття кримінального провадження за цією статтею несплачений обсяг податків має становити від 573 500 грн.

Таким чином, фактично йдеться про явно незаконне кримінальне переслідування. Можна, звісно, припустити, що працівники міліції, процесуальні прокурори і прокурор району не знали про незаконність відкриття провадження за цією статтею з викладених обставин. Але в такому разі є привід ставити під питання їхню професійну придатність.

На початку жовтня 2013 р. прокуратура Донецької області відкрила кримінальне провадження за фактами зловживання службовим становищем співробітниками Петровського райвідділу, допущеного в рамках розслідування конкретної справи. Зараз триває досудове розслідування. Однак, як свідчить практика, такі провадження дуже швидко закриваються, у зв'язку з тим, що "факти не підтвердилися".

До речі, 16 жовтня 2013 р. у Петровському районному суді м. Донецька розглядали скаргу Любові Сергєєвої на бездіяльність прокуратури. Директор ТОВ "Комбінат шкільного харчування №1" скаржилася на О.Іванцову, яка відмовилася вносити до ЄРДР дані про розкрадання С.Нагорним продуктів харчування. Близько 10 ранку в суд прибули процесуальний прокурор К.Румянцева, оперуповноважений С.Нагорний і начальник слідства. Вони зайшли до
кабінету судді і близько 20-
25 хвилин звідти не виходили. Після чого суддя Ю.Слещенко у задоволенні скарги відмовив. Ось таке правосуддя.

Можливо, саме заява про скоєний злочин послужила причиною того, що 14 жовтня 2013р. слідчий О.Антіпов, всупереч КПК, діючи на території чужої підслідності, повідомив Любові Сергєєвій, що вона підозрюється у скоєнні третього злочину - кваліфікованого ч. 3 ст. 176 КК України (порушення авторських прав - використання неліцензійного програмного забезпечення в комп'ютері). Дивно, але факт: попри те, що вилучені під час обшуку комп'ютери ("системні блоки чорного і сірого кольору") не перебували на балансі підприємства, а належали фізособам, міліція пред'являє директору підозру в тому, що в цих чужих комп'ютерах стоїть неліцензійне програмне забезпечення!

І тепер у вилучених "системних блоках чорного і сірого кольору" можна виявити що завгодно: від неліцензійних програм до дитячої порнографії та документів із грифом "Таємно", оскільки в протоколі не було зафіксовано серійних номерів обладнання, і поміняти жорсткі диски або ж встановити неліцензійні програми не становитиме жодних труднощів.

Але навіщо ж працівники прокуратури і міліції незаконно відкрили кримінальне провадження за ч.3 ст. 176 КК України? З однією-єдиною метою:
18 жовтня 2013 р. в Петровський районний суд м. Донецька було заявлено клопотання про обрання запобіжного заходу для Любові Сергєєвої у вигляді застави на суму 43 тис. грн. Попри те, що кримінальне провадження було відкрите незаконно, а зарплата Любові Сергєєвої становить 1200 грн на місяць, той-таки суддя Ю.Слещенко визначив підозрюваній заставу на суму 30 тис. грн.

Не встигла Любов Сергєєва вирішити, у кого їй позичити гроші для застави, як співробітники Петровського райвідділу пред'являють їй чергову (вже четверту) підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Цього разу її підозрюють (обвинувачують) у тому, що в тендерній пропозиції вона вказала обладнання, якого немає на балансі підприємства. Обладнання є, а на балансі його немає. Злочин?

Треба окремо пояснити, що службова фальсифікація, як правило, - спосіб скоєння іншого, більш тяжкого злочину. Службову підробку можна використовувати з метою переведення в готівку грошей, розкрадання державних бюджетних коштів, ухиляння від сплати податків. Якби хоч один із цих злочинів було виявлено впродовж чотирьох місяців терору, то про ст. 366 в міліції вже давно б забули. За таку статтю не подовжують відпустку і не дають ордени. За такі статті зазвичай носять хабарі, щоб позбутися цього головного болю.

Однак кримінальні провадження за ч.1 ст. 366 КК України набули популярності тільки у 2013 р. (табл.). Зверніть увагу: цього року кількість кримінальних проваджень щодо службової підробки в Донецькій області (тобто в тих випадках, де вже встановлено і факт злочину, і конкретного фігуранта) зросла майже вдвічі, порівняно з минулим роком. При цьому якщо 2012 р. майже всі справи було розкрито і направлено до суду, то 2013-го закрито 226 кримінальних проваджень, а це більше, ніж загальна кількість закритих справ за цією статтею за останні 8 років! Чому? Беручи до уваги корумпованість правоохоронної системи, гадаю, неважко буде здогадатися не тільки про причини закриття цих кримінальних проваджень, а й про мету їх відкриття.

За останні 2 тижні на підприємстві з'явилися спочатку санепідемстанція, вслід - податкова інспекція, а потім і Держфінінспекція. Шукали й нічого не знайшли. Яким буде наступне звинувачення - припустити складно. Кримінальний кодекс великий, із 447 статей напевно можна підшукати щось підходяще.

У зв'язку з обставинами цієї історії постає запитання: якщо така армія правоохоронців і такий набір інструментів використовуються проти підприємства, річний прибуток якого становить 55 тис. грн., то на що готові піти, коли йдеться про фірми зі значно серйознішими оборотами та прибутками? Залякуватимуть рідних і близьких кримінальними провадженнями? Вивозитимуть підозрюваного в ліс на слідчі заходи? Закриватимуть у клітці за рішенням суду? Підкидатимуть наркотики, арештовуватимуть майно (і не віддаватимуть його роками), регулярно проводитимуть обшуки (і вилучатимуть комп'ютерну техніку з усією потрібною інформацією)? Залучатимуть до "розслідування" весь особовий склад?

Адже злочинність, слід гадати, у країні вже перемогли...