Ми законні власники! — А ми тоді хто?

«Так - Ні» - поєднання, одночасно можливе лише в Україні. Коли у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником підприємства значиться одна особа, котра вільно відвідує його офіс. А печатка, оригінал статуту, свідоцтво про державну реєстрацію та бухгалтерська документація перебувають в іншої особи, котра себе вважає керівником. Коли партнери першої запевняють: володіємо контрольним пакетом акцій. А дзуськи - парирують компаньйони другої особи. В одній групі акціонерів - екс-генеральний директор, у іншій - екс-голова спостережної ради. Коли і одна, і інша, на доведення своєї правоти, надають судам копії сертифікатів акцій. Коли у контексті вище переліченого ще й компанію, котра вела реєстр власників іменних цінних паперів підприємства, позбавлено ліцензії, реєстр визнано втраченим, а проти керівника порушено кримінальну справу. Коли то одна, то інша група акціонерів поперемінно схиляє шальки судових терезів у свій бік. А людям у мантіях складно встановити, хто справжній власник контрольного пакету акцій. «Так - Ні» - таке можливе лише в Україні.

Львівське ВАТ «Сортна­сіннєовоч» б’є всі рекорди по судових справах у регіоні. І, звісно, це позначається на діяльності підприємства. Один із лідерів на ринку насіння колишнього Союзу тепер пасе задніх навіть у Галичині. Справи колишнього гіганта з вирощування, заготівлі та реалізації насіння овочевих і баштанних культур, кормових коренеплодів та картоплі другий рік поспіль слухаються у всіх можливих судах Львова. Районні суди загальної юрисдикції, господарські та адміністративні намагаються встановити істину: хто насправді є законним власником підприємства. А тут ще й кримінальні справи, в яких фігурують посадові особи ВАТ. Картина невтішна.

…28 грудня 2009 року. Михайло Мельник заходить у чималеньке офісне приміщення поблизу центральної частини міста Львова. Незмінний керівник підприємства з 1993 року, як і більшість українців, готується до Нового Року та Різдва. Він ще не знає, що за декілька хвилин стануться події, які змінять його життя на «до» і «після». Генеральний директор, зайшовши до кабінету, відкриває сейф, аби дістати печатку. Далі - як у бойовиках: люди в камуфляжах, новий керівник Назарій Брезіцький із нібито протоколом загальних зборів акціонерів. Мовляв, ознайомтесь: мене призначено генеральним директором, а ваші повноваження достроково припинено. Окрім того, М.Мельник довідується, що Н.Брезіцький нещодавно купив близько 19% акцій.

Зі зборами цікаво: протоколом від 22 грудня стверджується присутність акціонерів, які володіють понад 64% акцій. Окрім пакету Н.Брезіцького, 23% належать Оксані Литвин і 19% - Теклі Рокиті. Що, все законно? Акціонери (власники) підприємства усувають із посади керівника. О.Литвин - голова спостережної ради ВАТ «Сортна­сіннєовоч» - не приховує: через спеціалізовану організацію понад шість місяців скуповувала пакети малих акціонерів. Потім частину акцій продала Т.Рокиті та Н.Брезіцькому.

М.Мельник звертається у міліцію, прокуратуру, Шевчен­ківський районний суд. Його аргументи: загальні збори і, відповідно, прийняті ними рішення - незаконні: не були присутні головні акціонери. На підтвердження надає суду ксерокопії сертифікатів акцій. Три пакети тягнуть на 61%: 26.2% - М.Мельника, 18.7% - його родича П.Глушика та близько 16.93% - С.Жученка. Усім правоохоронним органам М.Мельник аргументує, що саме вони троє - законні власники.

Своїм основним завданням М.Мельник бачить унеможливлення продажу майна підприємства новим керівництвом. Заява про забезпечення позову задоволена, у суді слухається справа про нелегітимність зборів та всіх ухвалених на них рішень.

Так, відповідно до рішення зборів, М.Мельника звільнено на підставі п. 1-1 ст. 41 КЗпП України. У рішенні підставами звільнення зазначено - за грубі порушення та зловживання, постійну відсутність, важкий фінансовий стан підприємства. Однак пункт вказаної статті Кодексу законів про працю стосується винних дій керівника підприємства, внаслідок яких виплачувалася несвоєчасно або нижче від розміру мінімальної заробітна плата. Тобто у рішенні серед підстав звільнення взагалі не йшлося про невиплату зар­плати - і водночас звільнено за правовою нормою, яка передбачає тільки цю підставу звіль­нення.

Тим часом новий керівник Н.Брезіцький організовує проведення аудиторської перевірки. Що цікаво - в аудиторському висновку у графі «акціонери, що володіють більше 10% акцій» вказано Петра Глушика, Сергія Жученка та Михайла Мельника! І жодних згадок про нових акціонерів.

Аудитори накопали і нестачу товару на понад 44 тис. гривень, і відсутність на складі пакетованих товарів на суму 198 тис. грн. Було з’ясовано, що збитки ВАТ за 2009 рік становили 719 тис. гривень. Також ауди­торським висновком доведено і звинувачення, яке голова спостережної ради Оксана Литвин закидала М.Мельнику: продаж майна підприємства за надто низькою ціною. На­п­рик­лад, наприкінці 2008 року приміщення картоплесховища (площею понад 400 кв.м) було відчужене за 195 788 гривень. Аудитори ж з’ясували - його реальна вартість мала б сягнути понад один мільйон гривень. Ба більше: з аудиторського висновку дізнаємося: оплату за це приміщення здійснено не було, і в обліку зазначена операція не числилася.

Щедрість пана Мельника пояснює договір купівлі-продажу - покупцем виступила його невістка. І це не єдиний факт продажу майна підприємства своїм родичам. М.Мельник продав, щоправда - іншій невістці, і два магазини у центральній частині Львова.

Стосовно приміщення картоплесховища Н.Брезіцький надсилає до правоохоронних органів повідомлення про вчинення злочину. Прокуратурою Шевчен­ківського району навіть було порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення та розтрати майна в особливо великих розмірах службовими особами ВАТ. Але надалі цю постанову скасував Шевченківський районний суд.

Тоді нові власники вирішили піти іншим шляхом і визнати недійсним договір-купівлі продажу у судовому порядку. Недавно Жовківський районний суд м. Львова таки задовольнив ці позовні вимоги. Тепер чекаємо на розгляд апеляції.

Окрім цього, нове керівництво намагається в судах визнати незаконними і купівлю-продаж магазинів підприємства.

Назарій Брезіцький ініціює й проведення службового розслідування, результатом якого стає встановлення фактів неодноразового використання М.Мель­ником коштів підприємства на закупівлю паливно-мастильних матеріалів та ремонт власного автомобіля.

Заслуговують уваги і пояснення продавців магазинів у м. Буськ, Рава-Руська, Стрия, які повідомляли, що частину товару постачав М.Мельник. Він же й забирав вилучені від продажу кошти. Накладних на поставлений товар продавці не отримували. Продавці з міста Радехів та одного з ринків Львова також підтверджували поставляння М.Мель­ником особистого товару.

Однак нове керівництво розуміє, що колишній генеральний директор М.Мельник, оскарживши своє звільнення з посиланням про невиплату заробітної плати, може виграти справу в суді. І тому призначає проведення чергових загальних зборів акціонерів на 14 лютого 2010 року. Тоді пан Мельник звертається у той-таки Шевченківський суд і просить постановити ухвалу шляхом заборони ВАТ проводити ці збори. З метою забезпечення позову суд заяву колишнього гендиректора задовольняє. Державні виконавці повідомляють про це зацікавлені сторони. Однак 14 лютого акціонери таки збираються. Тому, за фактом умисного невиконання службовою особою ухвали суду, прокуратура Личаківського району порушує кримінальну справу проти Н.Брезіцького. У матеріалах наявна копія протоколу №1 загальних зборів акціонерів від 14 лютого. Однак оригінал слідству знайти не вдається. Як зазначено в копії протоколу, на зборах підтверджено повноваження генерального директора Н.Бре­зіцького.

Захист у кримінальній справі стосовно нового керівника базується на кількох ключових тезах. Адвокат О.Мицик вважає, що рішення суду про заборону проведення зборів було абсолютно незаконним. Згодом, 12 жовтня 2010 року, з його точкою зору погоджується і Апеля­ційний суд Львівської області, який скасовує ухвалу Шевчен­ківського районного суду м. Льво­­ва про заборону проводи­ти чергові загальні збори акціонерів товариства. Згідно з мотивувальною частиною ухвали суду апеляційної інстанції, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані з втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств, зокрема забороняти скликати загальні збори.

До того ж і Н.Брезіцький, і присутні на зустрічі 14 лютого 2010 року акціонери запевняють, що жодних зборів не проводили, а провели тільки нараду (зібрання) акціонерів. Окрім того, державний реєстратор виконкому Львівської міської ради показала у суді, що зміни в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців про ВАТ «Сортнасіннєовоч» було внесено на підставі протоколу загальних зборів від 21 лютого 2010 року.

Що ж маємо, панове? Проведення зборів 14 лютого суд заборонив? То провели їх через сім днів після того. М.Мельник у судах оскаржує рішення, прий­няті й на цих зборах.

Одна важлива деталь: зазначеною ухвалою про заборону проведення зборів акціонерів Шевченківський районний суд також забороняє ТзОВ «Гал-Ера» вчиняти дії, пов’язані з наданням будь-яким особам реєстру власників іменних цінних паперів.

Ось так плавно ми дійшли до ще одного фігуранта нашої історії - компанії-реєстратора. Коли у ВАТ одночасно з’явилося дві групи, котрі володіли контрольним пакетом акцій, виникли запитання до реєстратора ТзОВ «Гал-Ера». Діяльність товариства почала перевіряти Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (Комісія), а проти керівника ТзОВ порушили кримінальну справу. Комісія також позбавили компанію ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.

Спочатку про перевірки. Результатом їх стало винесення Комісією постанови про визнан­ня системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ втраченою та без можливості її відновлення силами реєстро­утримувача. Комісія виявила істотні розбіжності: так, із виписки з реєстру про стан особового рахунку П.Глушика, в ньому не обліковуються цінні папери. Однак, згідно з випискою з системи реєстру власників іменних цінних паперів, на його рахунку є 18,73% статутного капіталу.

Були й інші істотні розбіжності. Наприклад, згідно із записами у «Витязі з журналу обліку записів», 17 грудня 2009 року (зверніть увагу на дату - п’ять днів до зборів акціонерів, на яких звільнили М.Мельника) було проведено дві операції: з Петра Глушика списано 174 100 акцій та 24 000 - з Василя Мельника (сина пана Михайла). Списано акції було на Оксану Литвин. Однак у «Витязі з журналу обліку записів у реєстр ВАТ «Сортнасіннєовоч» ці операції пропущені.

Окрім того, комісія встановила, що ТзОВ «Гал-Ера» не подала до органу ліцензування (центрального апарату комісії) інформацію про зміни на рахунках власників, які володіють пакетами акцій більше 10% статутного капіталу. Знову звертаємо увагу на дати: 9 грудня 2009 року проведено операцію зарахування акцій на особовий рахунок О.Литвин. Внаслідок цього з’яв­ляється власник, котрий володіє більш ніж 10% акцій. 21 грудня, за день до зборів, із рахунку п. Литвин частина акцій списується й зараховується Н.Брезіцькому та Т.Рокиті. І вже вони обоє мають понад 10% акцій кожен.

Тепер щодо акцій М.Мель­ника. Згідно із випискою з системи реєстру, на його особовому рахунку значиться лише 8,26% цінних паперів у статутному фонді. На такій кількості наполягає й Оксана Литвин. М.Мель­ник же запевняє, що володіє пакетом понад 26%. І така ж кількість акцій фігурує у виписці з реєстру про стан особового рахунку! Маємо аналогічні розбіжності, як із П. Глушиком.

Із акціонером П.Глушиком теж усе досить заплутано. Так, є копія сертифікату акцій на пакет 18,73%. Але перевіркою, проведеною прокуратурою Шевчен­ківського району, встановлено, що службова особа ТзОВ «Гал-Ера», без отримання анкети зареєстрованої особи, без будь-яких правовстановлюючих документів щодо набуття П.Глушиком права власності на акції ВАТ «Сортнасіннєовоч», заповнила, підписала і надалі завірила сертифікат про наявність акцій, що становлять 18,73% статутного фонду, та опісля безпідставно внесла відповідні дані в систему реєстру акціонерів підприємства. Аналогічні обвинувачення лежать і в основі згаданої кримінальної справи, що продовжує розслідуватися проти керівника «Гал-Ери».

Варто згадати і про ухвалу Шевченківського районного суду від 13 травня 2010 року. Суд вирішує поновити на посаді М.Мельника. Аби не було ще однієї кримінальної справи за невиконання ухвали суду, 17 травня на ВАТ «Сортна­сіннєовоч» проводять спільне засідання наглядової ради та ревізора підприємства. М.Мельника поновлюють на посаді. Але тільки до… 21 лютого 2010 року, дня проведення позачергових загальних зборів. Аргумент залізний: їхнім рішенням передбачено зміни в статуті, посади генерального директора вже немає. А керівником - директором обрано Н.Брезіць­кого. Надалі посаду керівника замінюють на президента товариства.

Вдруге М.Мельника поновили 19 липня 2010 року. Відповідні зміни внесено і до Єдиного державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності: М.Мельника вказано керівником ВАТ «Сортнасіннєовоч». Того ж дня наглядова рада відсторонює його від виконання обов’язків. М.Мельник оскаржує таке рішення до суду…

… Другий рік для забезпечення позову на майно ВАТ накладаються арешти. В одних судах - за заявами сторони М.Мельника, в інших - Н.Бре­зіць­кого. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців керівником ВАТ «Сортнасіннєовоч» значиться Михайло Мельник. Він вільно відвідує офіс підприємства. Ось тільки печатки в нього немає. Як і оригіналу статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, бухгалтерської документації. І посади, яку обіймав М.Мельник, на підприємстві більше немає: змінами в статуті посаду генерального директора замінили на посаду директора, а потім - президента. І хоч би скільки разів поновлювали суди на посаді М.Мельника, його конкуренти стільки ж разів зможуть змінити статут і провести ті зміни через рішення загальних зборів акціонерів.