Підтримати
Прорвало… Так лаконічно і водночас містко можна охарактеризувати події, що відбулися цими днями і в епіцентр яких несподівано потрапило подружжя Родненків — Марина і Юрій. (Нагадаємо: про рейдерське захоплення Херсонського колегіуму, засновниками якого вони були, йшлося в публікації «Спецоперація «Колегіум» — «ДТ», №15, 2005 р. — Ред.) Пістряк визрівав довго, завдаючи часом нестерпних страждань, аж тут раптом винесло на поверхню таке…
Було десь опівдні, коли Марину, яка саме з головою поринула в роботу, викликали до керівництва. Нічого не підозрюючи, зайшла до кабінету, де побачила двох молодиків, котрі сказали, що прибули з Херсона і для з’ясування деяких обставин справи, якою займаються херсонські правоохоронці, необхідно пройти з ними до найближчого управління внутрішніх справ. У Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві, куди привели жінку, херсонські прибульці заявили, що в них є постанова про примусовий привід М.Родненок до Суворовського райвідділу міліції м. Херсона. Марина зателефонувала по мобільному своєму чоловікові і попросила негайно зв’язатися з адвокатом. Довідавшись про затримання Марини і порадившись з юристом, я вирушила до Подільського райуправління міліції з наміром з’ясувати, що ж сталося. Прибувши на місце, біля віконця чергового побачила Ю.Родненка і Т.Монтян, адвоката. Вони марно намагалися достукатися до когось із керівництва райуправління, адвокат наполягала, щоб її допустили до клієнтки, однак на те ніхто не реагував. Пред’явивши редакційне посвідчення, я запитала, хто може надати інформацію про причину затримання М.Родненок, але мене начебто не чули, і лише після кількох повторних звертань черговий відрубав «За злочин!» і рвучко зачинив перед нами віконце.
Марина певний час іще відповідала на дзвінки, а після того, як Юра почув «Мене тут били і прикували наручниками», зв’язок з нею обірвався. Ми занепокоїлися, побачивши перед входом карету швидкої допомоги. А незабаром двоє людей у цивільному вивели Марину. Вона була бліда, з розтріпаним волоссям, зап’ястя її правої руки міцно стискали наручники, від чого рука набухла, виднілися крововиливи. Адвокат почала вимагати в невідомих осіб дати пояснення і показати протокол затримання. Вони категорично відмовилися, а коли чоловік затриманої заступив їм дорогу до виходу, його схопили кілька співробітників міліції. Марина знепритомніла, а коли трохи отямилася, працівники херсонської міліції, зрозумівши, що їм так просто, без будь-яких пояснень вивезти жінку не вдасться, спробували затягти її знову за турнікет. При цьому Марину було травмовано, вона пронизливо закричала і важко осіла на підлогу. Голосно вилаявся в бік місцевих міліціонерів, що стояли, не втручаючись, один із прибулих оперів. Марину потягли по підлозі кудись коридором. Через турнікет проскочила адвокат, але дорогу їй заступили працівники міліції. А.Надєїн, який представився як заступник начальника райуправління, наказав Т.Монтян повернутися назад, за турнікет. Вона відмовилася виконати наказ, заявивши, що порушення права на захист — це злочин, передбачений статтями 374 та 397 КПК України, за що посадова особа може понести відповідальність. Це буквально вивело з рівноваги міліцейського начальника, і він наказав своїм співробітникам кинути її за грати.
Інформація про інцидент розлетілася миттєво, невдовзі до Подільського райуправління міліції прибули тележурналісти, колеги посадженої за грати Монтян з Комітету захисту прав адвокатів (виявляється, навіть адвокати в нас потребують захисту). Згодом до нас вийшла Марина. Адвоката випустили приблизно через годину. Журналістам пояснили, що за вчинення адміністративного правопорушення їй доведеться нести відповідальність. На Тетяну Монтян тут-таки було заведено справу, і наступного дня зранку почався її розгляд у Подільському районному суді.
Що ж послужило глибинною причиною цього гучного інциденту? Чому ось уже кілька років Марину Родненок постійно розшукує херсонська (та й не лише херсонська) міліція? За який злочин її залякують, погрожують тюрмою і вбивством? Чому, зрештою, це робиться в такий спосіб? Тим більше що нині триває судовий процес у справі, якої, за словами адвоката, фактично немає. Про все це я вирішила розпитати Марину Родненок, яка, до речі, за час, поки її розшукувала херсонська міліція, здобула юридичну освіту в Київському національному університеті внутрішніх справ і тепер знає, як потрібно відстоювати свої права.
— Мій адвокат Василенко Юрій Олександрович наразі оскаржує постанову про порушення кримінальної справи проти мене в Суворовському районному суді м. Херсона, — розповіла Марина Єгорівна. — Мене звинувачують у шахрайстві, що передбачає відповідальність за статтею 358 КК, ч. 1 і 3. Документів, на підставі яких було порушено цю справу, ні прокуратурою, ні органами внутрішніх справ суду так і не надано. Відбулося вже кілька судових засідань, однак співробітники міліції та прокуратури не надають суду матеріалів справи.
— Чому?
— Це дуже цікавить і мого адвоката, і мене особисто.
— На судові засідання ходить ваш адвокат?
— Так. Оскільки в мене є серйозні підстави уникати зустрічей із херсонськими правоохоронцями.
— Але ж, як бачимо, якщо Магомет, чи то пак Родненок, не йде до гори, то... Що їм від вас потрібно?
— Про це я можу лише здогадуватися. Можливо, щоб приховати, скажімо, наслідки своєї незаконної діяльності, хочуть примусити нас підписати відповідні процесуальні документи і закрити цю справу у зв’язку зі спливом строку давності. А це — нереабілітуючі обставини, на що ми, звісно, не погоджуємося.
Є й інші припущення… Коли кілька років тому мій чоловік поїхав до Херсона, щоб провідати хвору матір, то навіть не встиг переступити поріг рідної домівки, як його затримали.
Ця кримінальна справа вже не перша. Їх була ціла низка, починаючи з січня 2004 року, коли відбулося силове захоплення колегіуму. Спочатку мене намагалися звинуватити в підробці документів. Цю справу згодом закрили за відсутністю ознак складу злочину. Але з неї було виокремлено ще кілька кримінальних справ, у результаті чого мого чоловіка ув’язнили, і він сім місяців провів у херсонському СІЗО. Зрештою, хоч як старалися херсонські поборники законності, проте ніякого криміналу проти Ю.Родненка так і не знайшли.
— А в чому звинувачують вас? У якому шахрайстві? Ви підробляли якісь документи, комусь щось заборгували, когось обдурили?..
— Жартуєте? Якби щось таке було насправді, я вже давно сиділа б за гратами. Свого часу, коли колегіум опинився на межі виживання, ми вирішили взяти кредит у банку. Під заставу власної трикімнатної квартири. При його оформленні я подала довідку про власні доходи, де була зазначена сума нарахованої (підкреслю: нарахованої, але не отриманої) заробітної плати за рік.
Банківський кредит ми погасили через два місяці після його отримання. Обставини тоді складалися так, що ми змушені були піти на те, щоб продати власне житло.
Після захоплення колегіуму всі фінансові документи потрапили до рук рейдерів. На сьогодні в матеріалах справи є лише кілька сумнівних папірців, з ознаками підробки. Так, зокрема, на довідці про власні доходи ми з величезним подивом виявили, що «Затримки у виплаті заробітної платі не було», хоча грошей тоді я не отримувала. Ця фраза з граматичною помилкою дивним чином з’явилася невідомо звідки. Є й інші ознаки стороннього втручання в цей документ.
Після розбійного захоплення колегіуму самопризначений директор О.Башук, помічник народного депутата Г.Омельченка, найняв приватну аудиторську структуру — «Рада-аудит» (керівник — Корчевська). Результати її перевірки й послужили основою для банкрутства Херсонського колегіуму. Аудитор Корчевська особисто написала заяву до правоохоронних органів про начебто зловживання колишнього керівництва школи. До речі, на запит до Аудиторської палати України нам повідомили, що вони не можуть нічим підтвердити правильність аудиторських дій, оскільки аудитор Корчевська знищила всі документи «у зв’язку із втратою їх практичного значення».
Отримавши доступ до чотиритомної судової справи про банкрутство школи (що була порушена за заявою рейдера О.Башука), ми побачили, що документи, надані Корчевською, ні за змістом, ні за формою не відповідали юридичному статусу освітнього закладу — Херсонський колегіум не був суб’єктом підприємницької діяльності. У цих документах сфабриковано фінансові підстави виникнення заборгованості колегіуму. Більше того, на момент банкрутства до заборгованості включаються послуги колегіуму, зокрема приватній охоронній структурі, яка... вчинила рейдерський напад, а також аудитору Корчевській.
На превеликий подив, ми виявилися ще й боржниками О.Башука — у матеріалах справи є сумнівні розписки із начебто нашими підписами та печаткою про передачу нам великих грошових сум — на десятки тисяч доларів. Хочу офіційно заявити, що за всі роки існування Херсонського колегіуму Башук не вніс жодної копійки на рахунок цього навчального закладу, хоча в ньому навчалася й утримувалася його дитина.
Незважаючи на це, проти мене і мого чоловіка було розгорнуто брудну кампанію. Мені періодично телефонували, погрожували, вдавалися до інших методів психологічного тиску. Зокрема телефонували моїм близьким про те, що знайдено тіло мого батька і щоб я приїхала «для опознания трупа». Іншим разом мені пропонували зустрітися біля Бессарабського ринку, щоб показати якісь важливі документи. До речі, за весь цей час ми не отримали жодної повістки в слідчі органи, хоча в Херсоні проживають наші близькі родичі, і місце моєї реєстрації правоохоронним органам відоме.
— Цікаво, що сьогодні в приміщенні колишнього колегіуму?
— Мені про це не відомо. Я давно не була в Херсоні. Після рейдерського нападу колегіум фактично припинив своє існування. Від колишніх його працівників чула, що там хотіли відкрити кав’ярню, магазин. Думаю, що в плани самопризначеного керівництва не входила підтримка діяльності навчального закладу. Реалізувати наміри рейдерам, вочевидь, завадили певні несприятливі обставини та економічна криза. Кажуть, зараз територія колегіуму геть занедбана…
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google