МАЄТОК-2

І все ж це був Маєток. «Нові трахтемирівці» кажуть, що назва приживається як псевдонім. Мисливський же будиночок «на узвишші», за документами, іменується «Туристичний центр «Трахтемирів», як стверджує голова правління АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» Андрій Слоневський.

Нагадаю, що несподіване відкриття Маєтку випало на звичайний будень. Не так довго процес творення в заповіднику супроводжувала напружена тиша. Приїхавши сюди, черкасці були вражені, як багато змін сталося. Таємнича реформація територій державного історико-культурного заповідника в АТЗТ «Трахтемирів» цілком несподівано явила світові перший і єдиний у своєму роді зразок Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів», що офіційно діє з 15 травня 2000 р.

По суті, революційні перетворення певний час тут проходили в таємничій обстановці. Але тепер завісу піднято, і країна може дізнатися про своїх героїв. Щоправда, не дуже комфортно почуватися полярним поглядам у рамках однієї теми. Але, власне, тема від цього тільки виграє! А там, дивись, і відкриється істина...

Історія шляху АТЗТ «АЕО «Трахтемирів»

Це товариство було створене 29.01.1997 року з ініціативи А. Слоневського і за участі засновників — двох КСП та одного київського банку. Відразу було визначено мету — реалізувати комплексний проект недержавного заповідника у формі Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Саме структура РЛП мала забезпечити збереження особливо цінних природних, історико-культурних, геологічних пам’яток, які розміщені на території Київської та Черкаської областей. Ці території належали сільським радам — Малобукринській Миронівського району та Григорівській Канівського району. Створити цілісний лісомисливський комплекс на території «Трахтемирова», отримавши в користування мисливські угіддя і землі держлісфонду, було складовою великого проекту. Основну мету планувалося доповнити також створенням цілісного виробничо-переробного сільськогосподарського комплексу на базі двох сільгосппідприємств. Їх слід було реорганізувати і приєднати до АТЗТ «АЕО «Трахтемирів».

Для припинення полювання на території, що не належить досі АТЗТ «АЕО «Трахтемирів», потрібно було ці території закріпити за собою. Цілеспрямована робота увінчалася передачею в користування недержавній структурі мисливських угідь на території 11,4 тисячі гектарів. Це стало можливим у результаті прийняття рішень Київською та Черкаською облрадами, відповідно 25 і 26 грудня 1997 року.

Цей крок викликав ланцюгову реакцію ще більших нерозв’язаних проблем. Територія мисливських угідь АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» одночасно належала кільком землекористувачам. Ті продовжували тут жити і діяти на власний розсуд, що не завжди відповідало екологічним вимогам і не сприяло збереженню середовища унікальних територій. Наступним кроком була концентрація всіх структур і суб’єктів землекористування під егідою АТЗТ «АЕО «Трахтемирів», щоб діяльність землекористувачів відповідала цілям товариства.

Хронологія дальших подій така. Розміщеним на території АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» КСП «Григорівське» Черкаської області і КСП ім. Ватутіна Київської області спочатку було виділено фінансову допомогу. Це не дало відчутних результатів. КСП ім. Ватутіна на той час уже було оголошене банкрутом, відповідно до рішення Київського обласного суду.

Тоді вдалися до радикальних засобів, які вплинули б на ситуацію. Весною 1998 року в господарствах «Григорівське» й ім. Ватутіна було проведено загальні збори, які одностайно ухвалили рішення про приєднання їх до АТЗТ «АЕО «Трахтемирів». Процедура реформування виявилася трудомісткою і не до кінця визначеною в чинному законодавстві. Президентський указ «Про реформування АПК», яким значно спрощено процедуру реорганізації КСП, побачив світ лише через два роки.

Фактично, на початку 1998 року всі активи КСП «Григо-рівське», а також ім. Ватутіна влилися в АТЗТ, а їхні члени автоматично стали акціонерами товариства, що, у свою чергу, ставало правонаступником усіх зобов’язань КСП, у тому числі їхніх боргів. Наприкінці грудня 1999 року АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» виконало всі боргові зобов’язання за КСП «Григорівське» перед бюджетом та Пенсійним фондом. Реорганізацію КСП «Григорівське» у формі приєднання до АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» було завершено, коли в Україні реформування тільки планувалося.

Логічне завершення реорганізації КСП ім.Ватутіна затягнулося через те, що після погашення товариством його боргів перед недержавними кредиторами, котрі ініціювали оголошення КСП ім.Ватутіна банкрутом, — знову було ініційовано справу про банкрутство. Завершити її поки що не вдалося.

У керівництві АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» вважають, що реорганізація КСП дозволила знайти оптимальне розв’язання проблем лісу. Ліси перебували в користуванні КСП, але необхідних робіт не велося через фінансові проблеми. В результаті реорганізації ліси переходили до АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» як до правонаступника. Таким чином з’являлася можливість створення спеціалізованого лісомисливського господарства й законного ведення лісового господарства, як наголошується в історичній довідці АТЗТ «АЕО «Трахтемирів», засвідченій підписом керівництва.

Спеціалізоване лісомисливське господарство АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» у формі дочірнього підприємства отримало державну реєстрацію 31.08.1998 р. На його території розляглися величезні лісові масиви, що належали державі й перебували в користуванні Канівського (Черкащина) і Ржищівського (Канівщина) держлісгоспів. Керівництво АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» звернулося до держави в особі органів лісового господарства й органів місцевого самоврядування з пропозицією — взяти на себе всі витрати з утримання лісу й проведення лісозахисних робіт. Натомість органи місцевого самоврядування мали прийняти рішення про передачу лісів АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» — у постійне користування для ведення лісового господарства. Київська та Черкаська обласні ради пристали на цю пропозицію і, природно, задовольнили прохання АТЗТ «АЕО «Трахтемирів».

Далі перед товариством постала проблема охорони й відновлення природних, історико- культурних та інших пам’яток, що містяться на території Трахтемирівського півострова. У АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» вважали, як вони стверджують, що це питання вирішуватиметься простіше, бо 1994 р. було створено Державний історико-культурний заповідник «Трахтемирів». Але, як наголошує голова правління товариства А.Слоневський, «більш ніж за чотири роки роботи не було навіть вирішено проблему виділення землі під територію заповідника. Причина — обмежене фінансування й пасивність керівництва державного історико-культурного заповідника, попри фінансову допомогу товариства. Таким чином, держзаповідник залишався тільки на папері, а відсутність закріпленої за ним, відповідно до закону, території — не давала права займатися статутною діяльністю».

Така версія керівництва АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» причин того, чому державний заповідник «Трахтемирів» опинився поза законом.

Але повернімося знову до позиції та документів АТЗТ «АЕО «Трахтемирів». У зв’язку з ситуацією, що склалася з охороною та відновленням історико-культурних па-м’яток на території Трахтемирівського півострова, товариство звернулося з проханням до Археологічної інспекції Черкаської облдержадміністрації про передачу історико-культурних па-м’яток під охорону АТЗТ. Керівництво Археологічної інспекції підтримало цю ініціативу, підписало відповідні документи і передало пам’ятки під охорону АТЗТ «АЕО «Трахтемирів».

Як випливає з вищезгаданої історичної довідки АТЗТ «АЕО «Трахтемирів», завершальним етапом реалізації комплексної природоохоронної й економічної програми товариства було створення на Трахтемирівському півострові заповідної території місцевого значення. На думку керівництва товариства, чинне законодавство України про природно-заповідний фонд передбачає можливість створення об’єктів природно-заповідного фонду недержавної форми власності, але механізм реалізації такої можливості практично не визначений.

«З метою підготовки обгрунтування створення об’єкту природно-заповідного фонду у формі Регіонального ландшафтного парку місцевого значення на території Трахтемирівського півострова фахівці Інститутів ботаніки та зоології НАН України організували й провели протягом 1999 року комплексне обстеження зазначеної території на предмет її можливої заповідності. В результаті проведених досліджень виявлено, що кількість червоно-книжних рослин, тварин та інших природних організмів на цій території навіть перевищує необхідні параметри для заповідності. Унікальний ландшафт цієї місцевості тільки підсилив упевненість фахівців у необхідності створення тут режиму заповідності. Але не повного, як практикується в нашій державі, а комплексного, який враховував би інтереси місцевих жителів, дозволяв би (із дотриманням відповідних екологічних вимог) вести господарську діяльність на цій території», — офіційно повідомляє керівництво АТЗТ «АЕО «Трахтемирів». На підставі вищевикладеного, оптимальним рішенням було визнано створення на цій території об’єкта природоохоронного фонду у формі Регіонального ландшафтного парку місцевого значення, засновником якого має стати АТЗТ «АЕО «Трахтемирів». Ті, хто приймав рішення, були одностайні в думці, що зазначена форма дозволить вирішувати питання збереження цінних пам’яток природи й історії. Створення РЛП також дозволило б без серйозних обмежень господарювати і розвивати міжнародний туризм та просвітницьку роботу.

Таким чином, на початку 2000 року, за підтримки та сприяння Міністерства екологічної безпеки України, Київського й Черкаського обласних управлінь Мінекобезпеки, Київської та Черкаської обласних адміністрацій, а потім і Черкаської обласної ради, було ухвалене остаточне рішення про організацію Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». Він є власністю АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» і фінансується власником у повному обсязі.

Голова правління товариства Андрій Слоневський зазначає, що сьогодні АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» проводить велику роботу із завершення створення Регіонального ландшафтного парку, його державної реєстрації. Також триває облаштування туристичних маршрутів світового рівня, будівництво вольєрів для тварин, які переселяються в РЛП, та інші роботи.

Інформація для роздумів

Дискусія про доцільність діяльності АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» на території однойменної колишньої першої козацької столиці і також однойменного колишнього державного історико- культурного заповідника вже цілком недоречна. З тієї причини, що як на рівні ус-відомлення, так і організаційно-правовому, вона виграна, а отже і завершена ще 29.01.1997 р. Суперечку продовжують ті, для кого вищевикладені факти були або залишаються невідомими. Для тих, хто відкрив їх для себе, дискусії вже не актуальні.

Андрій Слоневський — як дзеркало трахтемирівської еволюції

Знайомство з головою правління АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» відбулося через місяць після відкриття Маєтку. «Я не отримую насолоди від розкоші. Моя розкіш — здорові емоції та спілкування. Але якби я мав пристрасть до тютюну, алкоголю та розв’язності, то, напевно, моє коло спілкування було б набагато ширшим. Але кожен по-своєму хоче залишити слід на Землі. І я один із них, — скромно засвідчив А.Слоневський. — Розумію, що зі створенням недержавного заповідника в Трахтемирові я вже якось в історію потрапив».

— Андрію Павловичу, як я розумію, основний напрямок вашої діяльності — це лісомисливське господарство?

— Взагалі-то так. Я аматор полювання, і чотири роки тому виникла ідея створення тут лісомисливського господарства. Потім ця ідея оформилася в комплексний проект. Особисто я також проти приватних регіональних парків. Але наразі це виправдано, бо ми підходимо до проблеми комплексно.

Треба сказати, що за три роки нашої присутності на цій території не було зроблено жодного пострілу, не відбулося жодного полювання. Хоча відстріл вести необхідно. Наприклад, на час, коли ми сюди прийшли, диких кабанів із черкаського боку, які жили тут постійно, було лише сім штук. Зараз їх у 20 разів більше. Дикі тварини, звісно ж, завдають шкоди місцевому населенню. Тому полювати потрібно.

Але ми зараз активно проводимо біотехнічні заходи. 100 тонн зерна завезено в РЛП для підгодівлі диких тварин. Роботи багато. Про діяльність АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» у цьому напрямку доповідав у Польщі на спеціальному конгресі з проблем мисливствознавства М.Костенко, головний мисливствознавець лісомисливського господарства «Трахтемирів».

У нас дуже кваліфікований колектив. Усі наші єгері — з вищою освітою. Дисципліна — найсуворіша. Тому народ у нас працює тільки непитущий. Куріння ж співробітникам коштує тридцять відсотків зарплати. А всього в нас працює 220 чоловік.

— Як відомо, спочатку ви в Трахтемирові взяли до рук лісомисливське господарство, потім було передано ліси, потім землі, і виник Регіональний ландшафтний парк. Насторожує, що всі ці дії відбувалися так тихо...

— Ми просто працювали. Причому суворо у відповідності до чинного законодавства. А закони не забороняють створювати парк. Ми не чекали манни з небес, а почали реформаторські дії. Реалізована нами схема була придумана і впроваджена вперше.

Мисливське господарство — це в основному повітряний простір. І його не можна вести окремо від лісового господарства. Що стосується землі, то, знов-таки, не може заповідник існувати окремо, а незаповідник на Трахтемирівському острові — окремо. Тут потрібен комплексний підхід. І він у нас таким і є, а не панським, як ви говорите. Панський — це коли тільки біля дому порядок.

— Скажіть, а призначення сітки рабиця — теж в інтересах розвитку лісомисливського господарства?

— Звісно. Плануємо створити вольєрне господарство. А це вже цілком новий — європейський рівень полювання. Великий вольєр буде на території 3100 га, а також буде новий вольєр. Це моя давня мрія — створити ферму зі штучного відтворення мисливських тварин. Так, наприклад, ми вже закупили ланей у кращих мисливських господарствах Європи. Підписано з цими господарствами угоди про закупівлю благородного оленя. Чутки про те, що ми випускали в Трахтемирові лисиць і гадюк, хочу спростувати — ні, не випускали.

Плануємо проводити тільки трофейне полювання. Нинішнього року наймали людей розчищати джерела, щоб диким копитним було що пити. Ми піклуємося про тварин. Чергування по мисливському господарству ведеться цілодобово. Єгерська служба оснащена раціями, автомобілями, й усю територію охоплено радіоточками. Але тільки мисливським господарством займатися в Трахтемирові мені нецікаво. Мене більше цікавить екологія.

— Як складаються стосунки з колгоспниками?

— Не зовсім гладко. Люди тут дуже убогі. Колгоспи як система розвалилися. Але сільське господарство — це той фундамент, на якому все тримається. 2000 року в сільське господарство АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» вклало 1,2 млн. грн., із них 500 тис. грн. було заплановано в збиток. Населення на 70 відсотків складається з пенсіонерів. Тому на зборах із жителями я говорив, що вигідніше було б нічого не робити, а просто виплачувати людям зарплату. Середня врожайність на цих землях — 10 центнерів із гектара. Але я розумію, що без нових людей і без нових взаємовідносин життя не зміниться.

— Чи є вакансії в АТЗТ «АЕО «Трахтемирів»?

— Так, звісно, директора лісомисливського господарства ще не призначено. Ми шукаємо, даємо оголошення. Продовжуємо набирати фахівців — агрономів, бухгалтерів, зоотехніків. І здійснюємо житлову програму, бо без молоді Трахтемирів не виживе. Так, заплановано спорудження 40 котеджів для співробітників АТЗТ, із них уже 23 будинки проплачено. У Малому Букрині завершуємо реконструкцію гуртожитку — це буде 12-квартирний житловий будинок.

— Розкажіть, будь ласка, про свої успіхи у веденні сільського господарства.

— Для того щоб тут вижити, треба думати про нові технології і про перепрофілювання сільського господарства. А поки що закупили для сільгоспробіт 12 тракторів, сівалки, борони, плуги, культиватори, жатки. Що мені дуже приємно, ми змогли купити також нинішнього року два імпортних зернозбиральних комбайни і комбайн силосний — «Ягуар». Гроші в сільгосптехніку вкладені чималі.

— Ви вірите, що врожайність —10 центнерів з гектара — вдасться в майбутньому підняти?

— У Київській області врожайність трохи вища — 20 центнерів з гектара. Через ерозію грунтів ситуація просто катастрофічна. Гадаю, що коли зайнятися тваринництвом, розорювання, можливо, зменшиться. Та за ерозією грунтів Трахтемирів перший у Європі, й це місце за ним, напевне, збережеться назавжди. Адже родючий шар грунту тут майже повністю змитий. Тому, вкладаючи в землю кошти, ми водночас не можемо розраховувати на самоокупність. Земля — не та. Хоча я дуже радів появі техніки і тому, що в людей буде хліб.

— Чи виконуються зобов’язання перед селянами, чия земля передана до АТЗТ «АЕО «Трахтемирів»?

— Так, цілком і повністю. Виплачено всім відсоток за оренду землі. Працівники отримують своєчасно зарплату. Але незадоволених багато, оскільки тепер тут суворий порядок. З 1 вересня у селах раз на два тижні кожен житель отримує безплатно по буханцю хліба. Незабаром будемо видавати один раз на тиждень. Але все одно є незадоволені: а чому мало, а чому — без ковбаси і т.п. Інколи особливо невдоволеним я пропоную вийти з АТЗТ. А люди починають розуміти, що буде, якщо звідси піде АТЗТ «АЕО «Трахтемирів».

Втім, зобов’язань у нас дуже багато і крім села. Необхідно зміцнювати берег від водної ерозії, що метр за метром щороку і щодня з’їдає півострів. Незабаром усього цього може взагалі не залишитись. І робити це слід було ще вчора.

— Скажіть, а чи була у Регіонального ландшафтного парку альтернатива, крім державного заповідника, і чим ваша ідея краща?

— РЛП — це оптимальна форма співіснування історико-культурних пам’яток та рідкісних рослин. Тут охоплюють екологію з усіма екологічними нішами, ми все зрівноважили, і незабаром завдяки РЛП запанує справжня ідилія. В історико-культурного заповідника — вужча спрямованість. Але ми підходимо до справи комплексно, хоча це земля заповідна і вона «тягне» на державний заповідник.

Але Регіональний ландшафтний парк — це сьогодні діючий об’єкт, ми його запустили, і він працює. Як правило, РЛП повинен фінансуватися з місцевого бюджету, тобто, приміром, із бюджету Черкаської облради. Але фінансуємо його ми. А державний заповідник зараз зробити не можна. Зараз ми в Трахтемирові будуємо готельний комплекс, крім туристичного центру, буде ще 12 будиночків. Створюється інфраструктура для іноземного туризму. Телефонні дзвінки з Канади, Америки, інших країн уже свідчать, що на Трахтемирів попит буде. Нам ще потрібно 2—3 роки, щоб запустити цю програму.

— Зацікавлення громадськості Трахтемировом, погодьтеся, виправдане. Хоча б його великим історичним значенням. Тому до вас багато запитань і претензій. Чи згодні ви, що діяльність АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» не може бути таємницею за сімома печатями?

— На свою адресу останнім часом я чую багато звинувачень. У тому числі від черкаського Українського вільного козацтва на чолі з А.Щербатим. Він приїжджав до мене. Нормальний хлопець. Мислення в нього, звичайно, соціалістичне й дії — незрозумілі. Козаки в нас законодавство не читають і через те не хочуть зрозуміти, що ми в Трахтемирові діємо відповідно до закону.

— Козаки перешкоджають вашій діяльності?

— Правильніше буде сказати, що ця група козаків просто сіє розбрат і смуту. І дуже близько до цієї смути стоїть партія «Батьківщина».

У мене був задум підтримувати рух козацтва. Але тепер я не впевнений, що це слід робити. Останнім часом козаки організовують поїздки до Трахтемирова — без дозволу, без оформлення перепусток, як, наприклад, 15.10.2000 р. Але це була остання навала козаків із порушенням законодавства, внутрішнього розпорядку і режиму РЛП «Трахтемирів». Більше такого не буде!

Звичайно, найчастіше цю метушню ініціюють журналісти. Звинувачення на мою адресу породжуються з чуток, хоча для того, щоб спілкуватися особисто зі мною, ніяких перешкод не існує. А із взаємин з козаками я роблю сьогодні висновок, що немає серед них ніякого патріотизму. Козаки разом з А.Щербатим два місяці тому лише довідалися, де розташований Трахтемирів. Донедавна вони були не в курсі. І взагалі, всі мовчали, коли ця земля була нічиєю і коли там нічого не робилося 200 років поспіль!

— Козаки туди приїжджають за традицією...

— Я знаю, що за традицією. Але вони приїжджають до Трахтемирова вшановувати козаків, навіть не знаючи, що козацький цвинтар міститься не там, де вони чинять обряди. І могила козака Мухи теж, до речі, зовсім в іншому місці, а не там, де вони служили молебень.

Але я ще хочу сказати, що якби вони були патріотами, то не коїли б хаосу і безладдя. Вони не шукають компромісів. А це ненормально, коли в мирний час влаштовуються такі провокації. Приміром, приїзд козаків з уна-унсовцями до Трахтемирова 15.10.2000 р., не узгоджений зі мною, супроводжував загін «Беркута» чисельністю 35 чоловік і півсотні міліціонерів.

— Які перспективи взаємин з опонентами, зокрема з українськими козаками?

— Я міг би порадити тому ж таки українському вільному козацтву з Черкас не сумувати так з приводу Трахтемирова, а згадати бодай про Чигирин чи інші козацькі святині. На відміну від Трахтемирова, де господаря визначено, є багато місць, де він украй потрібен. Отже, вони могли б не витрачати багато часу даремно, а робити справу.

— Скажіть, а володарем номінації «Печериця Слоневського» — ви стали випадково?

— Знаєте, мені немає в чому виправдовуватися. Знайти новий вид на земній кулі непросто. А саме у Трахтемирові зробили відкриття нового виду гриба роду Гельвела. Так, «Печериця Слоневського» — це відкриття. І я справді пишаюся цим.

— Андрію Павловичу, відколи ви відчули себе хазяїном у Трахтемирові?

— З перших кроків, щойно отримали від Григорівської сільради і КСП 1997 року згоду на використання мисливських угідь. До речі, опору ніякого не було. Ми відразу ж розпочали роботу.

— Важко повірити в ідилію на тлі такого конфлікту інтересів — «моє» і «наше» на споконвіку заповідній землі. Адже конфлікт був?

— Зрозуміло, але на нашій роботі це майже не позначалося. Нерозуміння спочатку відчувалося звідусюди: від колгоспника до обласної Ради. Ми й це пережили. Але це нормально, оскільки нове завжди важко рухати.

— Чи не передбачаєте ви можливість відступу в цій справі? Чи не пригадуєте ви і чи не лякають вас морально застарілі історичні паралелі — націоналізація, експропріація?..

— Я гадаю, що зараз уже діють інші поняття. Для того щоб придбати, приміром, Трахтемирів, необхідно, відповідно до закону, викупити землю в її власників. А власник цієї землі — АТЗТ «АЕО «Трахтемирів».

— І ви будете готові її продати?

— Нехай куплять, хто бажає. У встановленому законом порядку.

— Охочі матимуть у такому разі справу з повноправним приватним власником?

— Приватного тут нічого немає. АТЗТ — колективна власність його чотирьохсот засновників.

— Чи не засмучує вас, що той самий мисливський будиночок споруджено за пару сотень метрів від цвинтаря?

— В багатьох населених пунктах цвинтарі лежать майже за парканом. І нічого — живуть люди. Але треба сказати, що і з геологічного погляду в Трахтемирові дуже складно визначитися з будь-яким будівництвом... У принципі, тут нічого ніде не можна будувати. Але працівникам АТЗТ «АЕО «Трахтемирів» теж треба десь жити. А потім, я ще хотів нагадати, що до АТЗТ територія поруч із цвинтарем була освоєна піонерським табором канівського заводу «Магніт». А за часів піонерських таборів, тобто задовго до нашого пришестя, також їздив бульдозер Трахтемировом.

Могили наших предків

А.Слоневський пред’явив документи від археологічної інспекції Черкаської облдержадміністрації з висновками обстеження земельної ділянки в межах будівельного майданчика зі спорудження житлового будинку, де зазначається: «До будівельного майданчика прилягає могила козака Мухи (Петрашенка В.А., звіт ІА НАНУ за 1993 р.), що досліджувалася середньовічною експедицією Інституту Археології НАНУ в польовий сезон 1991 р. В її напрямку прокладено вимощену камінням доріжку...» Вказано також, що на ділянці біля Кам’яного хреста виявлено дитячий череп із фрагментами посуду, що не виключає ритуального поховання жертви у вигляді дитячої голови. Є інформація, що раніше при розкопках із буцімто могили козака Мухи був витягнутий жіночий скелет, що потім засвідчили антропологічні дослідження в лабораторії ІА НАНУ. У Фондах ІА НАНУ зберігаються дані про археологічні розвідки в Черкаській області на території Трахтемирова під час Канівських експедицій, у тому числі 1993 року під керівництвом Л.Виногродської та В.Петрашенка. Але за всі роки роботи наукові матеріали про результати досліджень цієї могили чомусь не публікувалися.

Однак у Трахтемирові загубилася не лише ця могила. На жаль, під час 10 археологічних розвідок не було знайдено й місця розташування трахтемирівського козацького монастиря. Колись запорізькі козаки віддавали цілу десятину на цей монастир і шпиталь, щоб покалічені в боях воїни гідно доживали свого віку. Сьогодні вони удостоєні іншої честі, по-нашому.