КОНТРАПУНКТ

В історію правоохоронних органів Чернігівщини нинішній рік увійде принаймні двома неординарними подіями: першим в Україні судовим процесом у справі №585 (про змову з метою повалення конституційного ладу) і арештом мешканця обласного центру Б. Успішного підприємця, якому не чужа добродійність. Людини, відомої на Поліссі значно більше, ніж ті, кого обвинувачують сьогодні у спробі державного перевороту.

Початок судового слухання й арешт Б. практично збіглися в часі. Перша подія набула вибухового резонансу. Про неї повідомили національні телеканали і столична преса. Про другу навіть місцеві газети не написали жодного рядка.

Спробу змови викрили спецслужби в Чернігові торік восени, точніше — наприкінці вересня. З перших кроків розслідування супроводжувала нечувана публічність. Те, що відбувалося, коментували на прес-конференціях. Відразу ж, за гарячими слідами, журналістам повідомили прізвища заарештованих, надали докладну інформацію щодо намірів і планів цих людей. 24.09.2000 р. на брифінгу для преси перший заступник начальника управління департаменту державної безпеки СБУ Віталій Циганок акцентував на політичному значенні події: вперше створено прецедент притягнення до кримінальної відповідальності за ст.56.1 КК України (дії, спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади). Через це Чернігів опинився в центрі уваги всієї країни.

...Підприємця Б. затримало близько місяця тому міліцейське управління з боротьби з організованою злочинністю. Всі наші спроби отримати офіційні дані з цього приводу виявилися марними. УБОЗ взагалі ніколи не коментує своїх дій. Центр громадських зв’язків обласного УВС обмежився лаконічним формулюванням: «даних з цього приводу ЦГЗ не має». У приватних розмовах працівники органів охорони правопорядку називали нам багато причин такого мовчання: від складності ситуації, в якій опинилися міліціонери, що постійно бояться начальницького окрику, до абсолютно непередбачуваної реакції на публікацію про Б. з боку злочинного світу. Ми не зазіхали на таємницю слідства, зовсім ні. Щоб назвати речі своїми іменами, вистачило б скупого рядка офіційної міліцейської хроніки. На жаль.

...На лаві підсудних у справі про змову виявилися два літніх чоловіки, Юрій Петровський і Валентин Булахов. Решту причетних до спроби перевороту старих (відставних військових) залучали до суду як свідків. Процес був відкритим, однак більшість місць у залі займали вочевидь нудьгуючі юнаки в цивільному. Обвинувачуваних тримали під час засідань у чорній металевій клітці: 56-та ст. передбачає як запобіжний захід утримання під вартою. Свідкам — теж довелося сутужно. Випробування слідством і судом виявилося явно їм не по літах. (Адже вони — військові пенсіонери, які вийшли у відставку ще на початку сімдесятих.) Окрім стандартних запитань про ім’я, прізвище і місце проживання, суддя Тетяна Широян, головуюча на процесі, зверталася до них із не зовсім звичними словами:

— Ви добре мене чуєте? Ні? Якщо ні — я говоритиму голосніше!

Старі плуталися у свідченнях. Не зовсім розуміли зміст звернених до них реплік. Часто перепрошували. Іноді не могли відповісти на найпростіші запитання, наприклад, чи бачать вони різницю між поняттями «змова» і «заклик до змови». Це тяжке взагалі-то видовище інколи викликало сміх у залі. Тоді суддя незлобиво обіцяла виставити публіку:

— Це не театр, а нормальна кримінальна справа.

Під час розслідування свідків викликали на допити багато разів. Один з тих, хто проходив у справі №585, В.Красиловець, суду не дочекався. Помер. Цей факт відбито у відповідних документах. Під час попереднього слідства порушувалося також питання про стан здоров’я одного з обвинувачуваних — Булахова. Його адвокат спробував оскаржити в судовому порядку арешт, посилаючись на те, що в підзахисного хворе серце, а на утриманні мати і двоє дітей. Суддя Анжела Скрипка в задоволенні скарги захисту відмовила. Інформацію про це було опубліковано в пресі.

...Джерела, які ніколи нас не підводили, не змогли повідомити про причини арешту Б. нічого конкретного. Утримується в місцевому СІЗО. Ордер санкціонував заступник обласного прокурора Микола Даценко (документ став одним з останніх, підписаних ним перед виходом на пенсію). Що саме інкримінується, яка стаття, які судові перспективи у справи, наскільки взагалі доступний Б. правосуддю? Невідомо. Якщо вже обвинувачення висунуто, звинувачуваного заарештовано, — домогтися суду і вироку для органів охорони правопорядку принципово важливо. Це питання честі мундира, зрештою. Проте реальний досвід такого роду розслідувань, що й раніше відбувалися в різних регіонах України, свідчить про виняткову складність завдання, яке стоїть перед служителями Феміди, й абсолютну непередбачуваність його результатів.

...Серед обвинувачень, висунутих проти змовників (а оприлюднені вони були ще на початку попереднього слідства), фігурував намір захоплення бронетехніки з наступним танковим маршем на Київ, плани диверсій на великих гідротехнічних спорудах і атомних електростанціях. Серед речових доказів — вилучений в одного зі свідків несправний протигаз, обгорілий клаптик політичної карикатури (щоб знайти його і долучити до справи, під час обшуку просіювали попіл) і наявна у вільному продажі топографічна карта. Ми були присутні на судовому засіданні, де свідки давали показання саме з приводу тієї зустрічі, на якій і пролунали заклики до повалення конституційного ладу. Ось розшифровка деяких фрагментів магнітофонного запису, зробленого під час процесу.

Прокурор: Чи обговорювалося питання захоплення гончарівської танкової бригади?

Свідок: Шановний прокуроре, але це — наївне питання.

Суддя: Відповідайте. Може, і наївне, але воно у справі йде.

Свідок: Я зрозумів. Вибачте.

Прокурор: Чи обговорювалося питання про шляхи руху на Київ?

Свідок: Ну, для підтримки повсталого народу, може, і знадобилися б один чи два танки...

Прокурор: А звідкіля взялися б ці танки?

Свідок: Звідкіля? А х... його знає звідкіля.

Можливо, у тексті ця цитата смішна. Але уявіть залізну клітку з підсудними, конвой, старого на місці свідка— і відчуття комічного атрофується.

...Як працюють люди Б. — ми бачили тільки один раз. Було це років п’ять тому. І ми й досі не впевнені, що нам і справді трапилася його команда, а не якісь самозванці, що скористалися популярним ім’ям. Все мало геть не кіношний вигляд. Оточили пристойно одягнені чоловіки непокірного торговця на ринку. Про щось неголосно і довго розмовляли з ним. Охоронці порядку у формі, що тинялися поблизу, підкреслено не дивилися в той бік.

— Вище за Б. нікого немає! — тицьнув пальцем у небо один з учасників розмови. Ясна річ, мав він на оці не Бога.

Згодом ми розповіли про побачене тодішньому керівникові УБОЗу, заступникові начальника УВС області полковнику Михайлу Нестеренку. Нестеренко нам не повірив. Тим більше що жодних скарг з ринку до міліції не надходило.

— Щоб люди лідера найсерйознішого з семи кримінальних угруповань, які ділять Чернігів на зони впливу, поводилися ось так демонстративно? Не може бути, їм зовсім не потрібна така слава, вони тепер серйозними речами цікавляться: бензином, хлібом, цеглою, таким іншим. Ви, напевно, на якихось психів наскочили.

Того самого вечора один з нас переказав у загальних рисах побачене і міліцейський коментар у вечірній програмі радіо «Промінь». Ніякої реакції на передачу не було.

Напевно, це наш журналістський гріх: багато років працюючи над конфліктними темами, ми вкрай скупо розкрили на шпальтах газети моторошнувату складову нинішнього життя, пов’язану з організованою злочинністю. (Винятком може бути хіба що стаття «Свинцева логіка» — «ДТ», 22.03.1997 р.) Виправдати нас може лише одне: працювати над такими темами дуже важко. Майже неможливо відшукати документальні підтвердження очевидних фактів, упросити людей хоч щось розповісти для преси, заручитися надійними свідченнями. Ще сутужніше — відфільтрувати достовірну інформацію від «зливу», виявити вектори прихованих інтересів. Сьогоднішні «круті» — це не «Чорна кішка», що ховається по малинах. Їхні зв’язки широкі (від церковних діячів до — на жаль — наших цехових побратимів, журналістів). Їм по кишені високоякісний юридичний захист і фахова — на рівні, гідному спецслужб, — інформаційно-аналітична діяльність. Напевно, немає рації зайвий раз нагадувати, що саме існування організованої злочинності неможливе без більш-менш налагоджених контактів як з правоохоронними органами, так і з органами державної влади. Стрілянина, вибухи, криваві розбірки, підпали (що, до речі, Чернігівщину також не оминуло) — брак у діяльності кримінальних структур. Небажані крайнощі. Корупції не потрібні танки. Не потрібні диверсії на АЕС і греблях водосховищ, щоб завдати колосального збитку державним інтересам. Вона руйнує країну зсередини, стаючи практично невід’ємною частиною державних інституцій.

Взагалі-то, немає нічого дивного у відсутності інформації про арешт Б. Радше заслуговує подиву сам факт його арешту.

...Визнаємо, нас до останнього моменту не полишала надія на те, що вирок чернігівського суду у справі про змову не виявиться для обвинувачуваних суворим, а для престижу країни — вбивчим. Чи відбулася на Чернігівщині реальна, хоч і безглузда спроба державного перевороту?

Розуміючи, що з’ясувати це — виключна прерогатива суду, ми однак усвідомлювали: якщо слова про захоплення жменькою старих бронетехніки в суперелітному військовому з’єднанні наводять на думку про психічне нездужання того, хто їх виголошував, то карне переслідування за такі висловлювання як за реальний путч змушують засумніватися в демократичній природі держави, яка допускає таке. Не в останню чергу ми покладали надії на опубліковані ще у квітні поточного року слова керівника СБУ Володимира Радченка, що у викладі газети «Деснянська правда» мали такий вигляд:

«Разом із тим керівник спецслужби наголосив: якщо «хтось запитає його думку, він буде «категорично проти» притягнення цих людей до кримінальної чи іншої відповідальності. «Вони уже у тому віці, коли треба город садити і збирати урожай»... («ДП», №40, 2001 р.).

Ю.Петровського було засуджено до шести років позбавлення волі в колонії посиленого режиму з конфіскацією майна і позбавленням офіцерського звання. В.Булахов, що розкаявся, відбувся терміном умовним.

Чи пройде коли-небудь відкритий судовий процес над Б.? По суті, це не так і важливо, як може здатися на перший погляд. Навіть якщо припустити оптимальний для правоохоронних органів вихід, крапку в історії організованої злочинності регіону він усе одно не поставить.