Історія про однобоке слідство та довічне ув’язнення

У Львові триває розгляд гучної кримінальної справи. Але перебіг слідства і судового процесу змушують говорити про неї вже сьогодні.

Четвертий рік у СІЗО

Я побачив перед собою групу чоловіків, котрі, нічого не пояснюючи, накинулися на мене. Схопивши за руки, одночасно наносили удари кулаками по голові, тулубу та спині. Два з них взяли за ноги ззаду і одночасно здушили статеві органи, продовжуючи наносити удари. Один із чоловіків мене міцно тримав і говорив іншим: «Я його тримаю, а ви його бийте». Мобільний телефон у мене вирвали з рук… (обвинувачений М.Русин)

27 січня 2007 року мікрорайон Рясне у місті Львові сколихнула жахлива трагедія — відбулася сутичка між Миколою Русином та групою молодих осіб. У результаті бригада швидкої допомоги, що прибула на місце події, боролася за життя двох молодиків. Завдяки професійним діям медиків життя одного вдалося врятувати. Інший помер від втрати крові і знекровлення організму, спричиненого ножовим пораненням.

Микола Русин наполягає на тому, що група молодиків напала на нього з метою заволодіти дорогим мобільним телефоном. Аналогічну версію висунула й помічник начальника у зв’язках із громадськістю Шевченківського райвідділу ЛМУ УМВС України у Львівській області, старший лейтенант міліції Ліна Штойко, яка прокоментувала подію так: «Того вечора четверо молодиків віком від 21 до 23 років вийшли на вулицю напідпитку. Вони побачили людину з нестандартною зачіскою та в незвичному одязі. Один із підпилих друзів згадав, що колись його образив схожий на цього «неформал», за що, мовляв, слід провчити. Без жодних пояснень четвірка кинулася на «неформала» й почала бити…» (газета «Високий Замок» від
3 лютого 2007 року).

Молодики стверджують, що М.Русин був ініціатором сутички і під незначним приводом розпочав бійку. На цій версії наполягає і слідство. Старший слідчий прокуратури Шевченківського району Львова Андрій Пшеничка порушив проти М.Русина кримінальну справу за ст. ст. 115 ч.1, 121 ч.1 КК України — умисне вбивство та завдання тілесних ушкоджень.

У Миколи виявили тілесні ушкодження, що підтверджує версію про самозахист. Однак слідчий зазначає, що тілесних ушкоджень хлопчина зазнав під час затримання працівниками міліції, водночас підкреслюючи, що ті діяли в межах своїх повноважень. Оперативні ж працівники Шевченківського райвідділу міліції Р.Колос та Я.Мавдрик заявили, що потреби в застосуванні сили не було, оскільки затримуваний не чинив опору.

Хто ж має рацію? Судіть самі: судмедексперт О.Смолоногіна, яка виявила в Миколи синці та садна на обличчі, на правій руці, садно на слизовій оболонці нижньої губи й дефекти коронок центральних різців на верхній щелепі, стверджує, що такі тілесні ушкодження могли утворитися за три-п’ять діб до огляду. Оскільки затримання М.Русина відбулося в день проведення експертизи, то задокументованих тілесних ушкоджень аж ніяк не могли завдати працівники правоохоронних органів.

Інший значущий момент: молодики наполягають на тому, що не були не тільки п’яні, а й напідпитку, оскільки того дня вживали горілку символічно! Однак медики відзначають протилежне. У повідомленні №152 (а.с.429) лікарі швидкої медичної допомоги чітко вказують на алкогольне сп’яніння. В результатах експертизи зазначено, що на момент надходження в лікарню у одного з молодиків було чути запах алкоголю з рота. Аналіз загиблого показав наявність 1.5 проміле, тобто середню ступінь алкогольного сп’яніння (т.1, а.с.11).

Та найбільше здивувала у перебігу слідства відсутність матеріалів дослідчої перевірки, що відбувалася з 27 по 29 січня 2007 року. За словами свідка О.Шулика, її проводили оперативні працівники обласного управління. Ця інформація не фігурувала в матеріалах кримінальної справи і не досліджувалася на початку судового слідства. Лише завдяки неодноразовим зверненням захисту Русина її частково приєднали… у 2009 році! Батько і захисник Богдан Русин переконаний, що в цих (повних) протоколах допиту молодиків була чітка доказова база того, що його син завдав тілесних ушкоджень у стані необхідного захисту і без перевищення його меж. Відсутність матеріалів дослідчої перевірки у повному обсязі є «свідоме приховування і ще одне грубе порушення з боку слідства важливої і правдивої інформації, адже молодики, які не встигли на той момент домовитися між собою, як виправдовуватися, на мою думку, зізналися у скоєнні нападу», — каже Б.Русин.

Адвокат Юлія Боднарчук наполягає, що її підзахисний діяв у стані необхідної оборони під час нападу на нього групи людей. За таких умов, відповідно до ст.36 КК України, особа має право захищатися. Адвокат обурена, зокрема, тим, що досудове слідство базувалося лише на показаннях потерпілих.

Та важко не погодитись і з позицією Тараса Зубача — адвоката родини загиблого. Він повідомляє: «Обвинувачення пред’явлено правильно. М.Русин вчинив вбивство і замах на вбивство, який не довів до кінця з незалежних від нього причин. Тілесні ушкодження одного з потерпілих належать до категорії особливо тяжких, і кожне з них могло призвести до смерті. Удари ж наносилися професійно — у різні боки легень та печінку. Якщо Русин захищався, навіщо було завдавати ударів тричі?..»

Якість слідства

Захист Миколи наполягає на затягуванні слідства, звинувачуючи таке у вчиненні грубого порушення процесуального порядку. Промовистий факт: з 10 квітня по 11 травня 2007 року А.Пшеничка, пославшись на п.2 ст. 206 КПК України, зупинив досудове слідство (т.1 а.с. 83-84). Однак на психічне або інше тяжке захворювання М.Русин не страждав, перешкод закінченню провадження у справі не було.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області окремою ухвалою (від 26 серпня 2008 року) зазначила, що встановлено низку порушень вимог кримінально-процесуального закону, яких припустилися працівники Шевченківської районної прокуратури Львова. Колегія інформувала прокурора області про бездіяльність слідчого А.Пшенички й посадових осіб прокуратури Шевченківського району Львова. У свою чергу, прокурор області О.Баганець повідомив, що за неналежне виконання службових обов’язків під час здійснення нагляду за розслідуванням цієї кримінальної справи прокурора Шевченківського району Львова В.Лучківа та старшого слідчого прокуратури А.Пшеничку притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Попри те, адвокат молодиків вважав, що дії М.Русина повинні кваліфікуватися суворіше, отож подавав клопотання про скерування справи на додаткове досудове розслідування. Двічі суд першої інстанції задовольняв ці клопотання, і двічі Апеляційний суд Львівської області не погодився з таким рішенням, скасовуючи ухвали Шевченківського районного суду. Але й після цього, втретє, вже прокурор Ростислав Мота подав клопотання про направлення справи на додаткове розслідування. І хоча Б.Русин, апелюючи, зазначав, що «такі клопотання є повторними і суперечать п.9 постанови пленуму Верховного суду України (від 11 лютого 2005 року №2)», справу направили на додаткове розслідування. Тож на сьогодні Миколу звинувачують за п.7.ч.2 ст.115; ч.2 ст.15-п.1.ч.2 ст.115 КК України, які передбачають навіть довічне ув’язнення, а справу розглядає колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області.

Нові слідчі — нові порушення

У розслідуванні бере участь уже третій слідчий. Однак і надалі у матеріалах кримінальної справи не прийнято рішення за клопотанням обвинуваченого щодо наявності в його діях стану необхідної оборони. Як зазначає Апеляційний суд Львівської області у постанові від 27 травня 2009 року, «кваліфікація дій Русина М.Б. не відповідає фактично встановленим обставинам справи слідчим як у обвинувальному висновку, так і в постанові про пред’явлення обвинувачення, що порушує його право на захист і є істотним порушенням вимог КПК України».

Попри те, слідчі прокуратури Шевченківського району вважають достатньою наявність доказів, котрі вказують на вчинення М.Русином злочинів, за які передбачається довічне ув’язнення. Судом з’ясовано, що під час провадження досудового слідства допущено й інші істотні порушення вимог чинного законодавства. Та видається, що слідчі ігнорують і Апеляційний суд Львівської області. Так, досі не виконано вказівок, даних ще 27 березня 2009 року, — про необхідність встановлення та розкриття мотиву та спрямованість умислу підсудного. Зважаючи на це, Б.Русин наполягає на бездіяльності прокуратури Шевченківського району. І таке твердження має під собою підстави, адже, як видно з матеріалів справи, слідчим І.Росою (який проводив досудове слідство після А.Пшенички) було лише допитано двох свідків, складено протокол огляду документів та винесено три постанови. А старший слідчий прокуратури Шевченківського району С.Броневицький взагалі не брав участі у проведенні будь-яких слідчих дій.

Апеляційному суду Львівської області також вдалося з’ясувати, що «на досудовому слідстві було порушено право обвинуваченого на захист». І це є істотним порушенням вимог КПК України, а О.Сліпенький, державний адвокат М.Русина, взагалі брав формальну участь у досудовому слідстві.

Суди та розумні строки

Як відомо, ст.124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Про це пишуть Б.Русину у відповідь на його скарги всі можливі інстанції, починаючи з Вищої ради юстиції.

У неодноразових скаргах Богдан Васильович вказує на «позбавлення Апеляційним судом Львівської області права учасників судового процесу на отримання копій судових рішень, винесених у вказаній справі». Вважаючи, що такі дії судді суперечать п.3,п.8 ст.9 Закону України «Про доступ до судових рішень». Суддя ж повідомляє, що, відповідно до законодавства України та норм КПК України, ухвали судових засідань, винесені в порядку ст.273 КПК України, не оскаржуються, а видача їх копій учасникам судового розгляду законом не передбачена. Таке твердження захисник ставить під сумнів, посилаючись на згадуваний Закон України «Про доступ до судових рішень», яким і передбачено видачу копій.

Окрім того, Б.Русин повідомляє, що з самого початку затягується розгляд справи. І справді, кримінальна справа щодо обвинувачення Миколи Русина надійшла на розгляд до Апеляційного суду Львівської області 25 серпня 2009 року. Відповідно до ст.241 КПК України, у разі складності справа мала бути призначена до попереднього розгляду не пізніше тридцяти діб з дня надходження її до суду. Фактично попередній розгляд справи відбувся 19 жовтня, тобто із затримкою на 24 дні. На недопустимість цього звернено увагу і в постанові ПВСУ від 30.05.2008 р. №6 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавств при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції».

До сьогодні справу по суті не розглянуто, що суперечить ст.6 європейської конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», а судове слідство зупинили на чотири з половиною місяці. На неприпустимість таких дій звертає увагу і судова палата у кримінальних справах Верховного суду України в узагальненнях від 01.01.2003 року : «...досить поширеною є тяганина при судовому розгляді зазначених справ. Особливе занепокоєння викликають випадки, коли вона допускається щодо підсудних, які тримаються під вартою. Верховний суд України неодноразово вимагав від голів апеляційних судів усунути зазначені недоліки».

Голова Апеляційного суду Львівської області В.Государський на закиди про зволікання з розглядом справи повідомляє, що, з метою забезпечення принципу незмінності складу суду, провадження у кримінальній справі про обвинувачення М.Русина було зупинене на такий тривалий час у зв’язку з хворобою народного засідателя. У цих діях суду Б.Русин вбачає порушення вимог ст.ст. 257, 258 КПК України, які передбачають, що судове засідання у кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку. Якщо ж хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею.

Варто згадати, що Верховний суд України у листі від 25.01.2006 року звертає увагу голів апеляційних судів України на те, що перевищення розумних строків розгляду справи становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 згадуваної конвенції. А відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає внаслідок нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, повторного направлення справи на додаткове розслідування.

М.Русин четвертий рік перебуває у Львівському СІЗО. Справа про обвинувачення у скоєнні ним тяжких злочинів і надалі не розглянута по суті...