Голова НАЗК Олександр Новіков: «Ми будемо наполегливо ініціювати в закони такі норми, які підірвуть корупційну систему зсередини»

Після рішення Конституційного суду України (КСУ) про скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування та конституційної кризи, що настала після цього, голову КСУ Олександра Тупицького не впустили в його робочий кабінет, зате голова Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Олександр Новіков — бажаний гість на майданчику будь-якого українського ЗМІ.

Однак, попри публічну підтримку позиції НАЗК усіма гілками влади, в контексті боротьби Банкової з нечистоплотним КСУ, який завдав кілька руйнівних ударів по антикорупційному блоку загалом, парламент так і не повернув НАЗК попереднього обсягу повноважень. У результаті, замість залізної піки, що прицільно коле в серце корупції, агентство озброїли гумовою.

Понад те, багато законопроєктів, реєстрованих депутатами і президентом усі останні місяці у ВР, суперечать підготовленій НАЗК державній Антикорупційній стратегії на 2021–2024 роки. Хоча документ публічно підтримали перші особи держави в рамках Національної ради з питань антикорупційної політики при президенті України, а народні депутати навіть збираються до кінця лютого проголосувати Стратегію у другому читанні.

Ці очевидні розбіжності слів і справ правлячої партії і голови держави ставлять під великий сумнів коли й не прийняття, то дальшу реалізацію ключового державного документа. Він, як і багато інших, може легко перетворитися на ще одну бутафорську вітрину для європейців, котрі щедро фінансують боротьбу з корупцією. А створені за буквою закону антикорупційні інституції (НАЗК, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Вищий антикорупційний суд (ВАКС) та інші) так і не наповняться його духом, не отримавши стовідсоткових гарантій незалежності.

Однак у колишнього прокурора Генпрокуратури й нинішнього голови НАЗК Олександра Новикова є власне бачення просування до поставленої мети.

Як правильно стимулювати вищу політичну волю до боротьби з корупцією? Які антикорупційні гачки розставляти в законах, щоб домогтися їх автоматичного виконання? Чи потрібно ліквідувати банківську таємницю і позбавити чиновників можливості приховувати вкрадене? Як правильно руйнувати картелі і бити по монополіям? Чому важливо проводити антикорупційну експертизу законопроектів і перезавантажити Вищу раду правосуддя? Як підтримка міжнародних інституцій та громадськості може вплинути на антикорупційну політику України?

Відповіді на ці та інші питання ми шукали під час першої частини інтерв'ю.

Бліц

— Пане Олександре, рік по тому ви, як і раніше, вважаєте, що стали ідеальним кандидатом на посаду голови НАЗК?

— Мій основний конкурент Іван Пресняков працює в мене заступником. А правильність дій команди НАЗК підтвердив Конституційний суд, реакційно вдаривши по декларуванню.

— У своїй анкеті ви написали, що перше, чим мали зайнятися Генпрокуратура, НАБУ і САП після Революції Гідності, — це розслідування злочинної діяльності 14 людей із санкційного списку ЄС. Чому цього не сталося?

— Процес створення антикорупційних органів — НАБУ і САП — критично затягнули. На 2017 рік, коли в них з'явилася інституційна спроможність діяти, терміни прийняття рішень у частині проваджень були пропущені, а доступ до окремих доказів – втрачений. Але Генпрокуратура, яка мала на тому етапі забезпечити ефективне розслідування, самоусунулася. Не було вищої політичної волі.

— Тоді скількох людей уже з постмайданної влади ви додали б до списку 14? І як оцінюєте дії команди Зеленського в цьому контексті?

— Усі вищі посадові особи з попередньої влади, стосовно яких була, зокрема, й публічна інформація про корупційну діяльність, мали стати предметом активних розслідувань антикорупційних органів.

— Немає волі в НАБУ й САП?

— Законодавцеві потрібно розблокувати роботу САП і дати можливість виконувачеві обов'язків керівника на час відсутності голови підписувати повідомлення про підозру.

— Але в парламенті формально діє пропрезидентська коаліція, яка, на подання очільника держави, призначає генпрокурора. Він тепер і підписує підозри замість голови САП. Так в Україні неможливий досвід Сінгапуру?

— Якщо Вищий антикорупційний суд почне працювати на повну потужність, то можливий. Але це реально тільки в тому випадку, якщо буде прийнято й реалізовано вже проголосовану в першому читанні Антикорупційну стратегію на 2021–2024 роки. Особливо в частині вдосконалення кримінально-процесуального законодавства.

— На це є вища політична воля президента країни, повторюся, який поки що контролює парламент?

— Бачене мною під час засідань Ради національної безпеки і оборони та Національної ради з питань антикорупційної політики свідчить, що принаймні в самого президента така воля є. Основне питання в тому, чи є в державних інституцій здатність цю волю впроваджувати.

— Із сильним президентом, який подасть чіткий сигнал Системі, така можливість завжди є.

— Тому що в сильного президента завжди є команда, що правильно ретранслює цей сигнал.

— Міністр юстиції Малюська, який подав вчора до урядового законопроєкту про НАБУ правку про звільнення Ситника, по-вашому, правильно зрозумів сигнал?

— Текст законопроекту поки що не був опублікований. Як посадова особа я не можу обгрунтовувати свої відповіді без ознайомлення з відповідними документами.

Про принципи стратегії, гачки для корупціонерів та формальних уповноважених

— Пане Олександре, ви не філософ-утопіст, а прокурор із великим досвідом, який працював усередині системи не один рік. Зокрема і в часи (як ви самі одного разу висловилися) висококласного професіонала-корупціонера Пшонки. Чому тоді ваша Антикорупційна стратегія в багатьох викликає посмішку?

— У тих, хто знає як працює Система не викликає.

У стратегії є п'ять основних загальних принципів: формування нульової толерантності до корупції; невідворотність покарання; оптимізація функцій держави та місцевого самоврядування (відмова від тих, котрих держава не може виконувати); діджиталізація всіх процесів (скорочення дискреції); зручні законні сервіси від держави. Це принципи, які мають реалізовуватися в кожному русі й нормативному документі держави.

Так, формування нульової толерантності до корупції — це питання не п'яти років, а глобальний цивілізаційний процес. Однак решту ми маємо починати робити прямо зараз. Включно з численними інструментами фінансового контролю, виключенням конфлікту інтересів, моніторингом способу життя тощо для забезпечення доброчесності державного службовця і скорочення поля його корупційних практик.

— Звучить красиво. Але в умовах інституційно слабкого президента й очевидного тиску влади на антикорупційний блок, квітучого становища Окружного адміністративного суду Києва, торпедування Офісом генерального прокурора справи Микитася/Татарова, демонстративного нерозслідування справи «Привату», а також посиленого бажання Банкової зберегти недоторканною корумповану Вищу раду правосуддя — це занадто відірвано від реальності.

— Наведу лише один приклад. Якщо взяти ті ж таки практики нового Верховного суду, то в них є список неприйнятних для суду доказів. Тобто таких, які суддя апріорі не бере до уваги, розглядаючи справу та виносячи вирок. Однак ВС стабільно ухвалює рішення, ігноруючи цей список, включаючи в нього нові докази. До чого це призводить?

Одного разу ВС у прецедентній справі, пов'язаній із наркотиками, прийняв рішення, що всі обшуки, які проходять без участі слідчих, — це не докази. На користь обвинувачуваного, звісно. Бо справа була такою глобальною, що двоє слідчих фізично не могли бути присутніми відразу в десятьох місцях. Однак це рішення не тільки дозволило уникнути відповідальності злочинцям у конкретній справі, а й вплинуло на всі наступні корупційні справи. Хоча в Кодексі норми про обшуки немає. Тому в Стратегії є рядок про те, що докази не можуть бути використані в суді виключно у разі їх наявності в переліку. Одне просте слово «виключно» повністю змінює все правозастосування.

— Тобто ваш метод — у проведенні норм-гачків, яких не обійти, до законів та актів уряду, що забезпечать подальшу реалізацію Стратегії?

— Так. Знаючи, як працює Система, ми будемо наполегливо й планомірно ініціювати в закони такі норми, які підірвуть корупційну систему зсередини. І вони стосуються трьох умовних сфер — безпосереднього поля діяльності чиновника/політика, котрий уже корумпований або може корумпувати (тут — орбіта НАЗК і самої держави), тих, хто корумпує чиновника (бізнес, монополії тощо) і сфери, де розслідується злочин і виноситься покарання (антикорупційний блок, правоохоронна система та суди).

— Якщо говорити про вашу сферу, то в Стратегії йдеться про створення системи моніторингу боротьби з корупцією? Поясніть, буквально, на пальцях.

— Раніше НАЗК раз на рік готувало звіт, який мав обговорювати парламент у рамках антикорупційних слухань. Такі слухання, до речі, жодного разу не проводилися. Ми пропонуємо розлучитися з цією формальністю і перевести все в онлайн. Мета? Кожен орган центральної влади, в перспективі, повинен працювати як антикорупційний. А не тільки НАБУ, САП і НАЗК. За рахунок чого? Антикорупційна стратегія торкається діяльності, практично, всіх органів центральної влади, і в окремих випадках — влади місцевої. Після її затвердження уряд має прийняти план дій за чіткою формою.

Наприклад, для того, щоб мінімізувати корупцію на будівельному ринку, потрібно створити Єдиний містобудівний кадастр. Отож у плані має бути назва заходу, термін його виконання та відповідальний. І це все — публічно, коли будь-який журналіст і громадянин у режимі реального часу зможуть бачити, на якій стадії перебуває проєкт. Те ж саме стосується й уніфікації інформації про результати роботи компетентних органів (НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС), якої зараз немає.

— У нас уже зараз є формальний інститут антикорупційних уповноважених. НАЗК має на нього якийсь вплив?

— Уповноважені перебувають у штаті міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), їхніх територіальних відділень, обласних рад, держадміністрацій тощо. Ми затверджуємо типове положення про вповноваженого працівника, надаємо методологічну допомогу, зокрема й стосовно проведення перевірки актів міністерств і відомств. Вони допомагають заповнювати декларації працівникам ЦОВВ, урегульовують конфлікт інтересів, візують накази керівників, оцінюють корупційні ризики та складають антикорупційні програми. Насправді в них досить широкий функціонал.

— Із пшиком на виході, оскільки всі вони підпорядковуються начальникові, який узяв їх на роботу.

— Але звільнити їх можна тільки за погодженням із НАЗК. Тобто якщо уповноважений виявив корупцію і повідомив, то ні міністр, ні губернатор просто так його не позбудуться.

— І скільки за рік таких випадків виявленої корупції зафіксовано?

— Загалом, за минулий рік ми отримали понад три тисячі повідомлень про корупцію. З них 10% — "анонімні". Кількох таких людей ми захищали в суді й поновлювали на робочому місці. Безумовно, інститут уповноважених потрібно зміцнювати.

Про ліквідацію банківської таємниці, про кінцевих власників та вигоду прозорості

— Влада і бізнес в Україні давно й міцно зрослися, чиновником часто стає бізнесмен, який ще вчора корумпував іншого чиновника. Створення єдиного реєстру рахунків фізичних і юридичних осіб, а також індивідуальних банківських сейфів і надання доступу до нього НАЗК, НАБУ, САП та іншим антикорупційним органам — це справді неслабкий удар. Експерти парламенту зробили висновок, що ви взагалі вирішили ліквідувати банківську таємницю як даність.

— Насправді не йдеться про розкриття банківської таємниці. Ця стаття стратегії передбачає створення реєстру номерів рахунків та банківських сейфів. Тільки номерів, а не фіксації руху грошей. До того ж реєстр закритий. Це полегшить життя мільйонам декларантів, які вручну вводять усі номери рахунків. І убезпечать їх від претензій правоохоронних органів, бо хтось може забути вказати рахунок.

— Тонко про «забути».

— У всіх цивілізованих країнах такі реєстри рахунків створені. Навіщо їх створюють? Конкретний приклад. Розслідується кримінальне провадження людини, котра живе за рахунок незаконного збагачення та крадійства. Ніби відкрили справу, але притягти до відповідальності неможливо, бо та ж таки поліція ніколи не знайде рахунків, на яких лежать її гроші. Наявність реєстру рахунків дозволяє повернути отримане злочинним шляхом державі або потерпілому.

— А зараз, у момент розслідування, антикорупційні органи мають доступ до рахунків?

— Тільки до тих, які знайшли. А за наявності реєстру якраз і буде де шукати. Чесним людям нічого боятися. А нечесним — так.

— Верифікація інформації про кінцевих бенефіціарних власників із Реєстру юридичних осіб приватного права та громадських організацій — до цієї ж скарбнички?

— Безумовно. Із 2019 року до реєстру декларацій осіб, що займають особливо відповідальне становище, вноситься інформація про підприємства, які вони фактично контролюють. Але треба сказати, що міністри й народні депутати дуже забудькуваті. Тому за повної перевірки, маючи в розпорядженні механізм верифікації реєстру юридичних і фізичних осіб, ми зможемо бачити, чи відповідають дані декларації дійсності, та знаходити компанії, які високопосадовець реально контролює. І притягати до відповідальності у разі, якщо інформацію приховали.

Цей самий механізм слід впровадити в закони про державні закупівлі. Зокрема в законі про оборонні закупівлі вже є норма, що в торгах не може брати участь орган, який не розкрив інформації про бенефіціарних власників. Тобто потрібно створити умови, за яких буде невигідно приховувати кінцевого власника. Немає власника — немає можливості співпрацювати з державою. Це теж одна з норм-гачків, про які ви говорите.

— Хто реально повинен це забезпечити?

— Міністерство юстиції, звісно.

Про удар по картелях, справжні бажання олігархів і оплески Павлюка

— Для стимулювання розкриття картельних змов має з’явитися порядок звільнення або пом’якшення відповідальності учасників картелю, які повідомили до Антимонопольного комітету.

— І які обов’язково надали відповідні докази. Стратегія справді велику увагу приділяє посиленню повноважень Антимонопольного комітету. Їх недостатньо чітко врегульовано в законодавстві, й нам точно відомо, коли учасники картельних змов і готові були б свідчити, але у зв’язку тим, що закон не передбачає зниження відповідальності, вони мовчать. Тільки така норма могла б допомогти зруйнувати будь-який картель.

— «Роттердам+» Ахметова, газопостачальна монополія Фірташа, державний «Нафтогаз», що не пускає на ринок газовидобутку приватників, державна митниця Павлюка й Ко, «Велике будівництво» Тимошенка/Голика… У нас дуже багато приватних і державних кейсів, де чітко простежуються і картелі, й монополії, і корупція. Вам, звичайно, голосно аплодували й у парламенті, й на Національній раді з питань антикорупційної політики, але при цьому точно тримали дулю в кишені.

— У мене до вирішення цього питання своєрідний підхід. Насправді всі, зокрема фінансово-промислові групи (ФПГ), мають бути зацікавленими в Антикорупційній стратегії. Поясню, чому. Тому що стратегія саме про те, як зробити Україну високорозвиненою європейською країною. До чого це приведе?

Зокрема до зростання вартості активів ФПГ. Стратегія передбачає заміну корупційних практик на некорупційні. ФПГ зможуть задовольнити свій економічний інтерес у законний спосіб, а не корумпуючи міністрів.

— Ви серйозно вважаєте, що люди, які побудували свої імперії, спочатку одержавши ексклюзивний доступ до приватизації промислових активів держави, а потім паразитуючи на маржі від цієї ж держави, отак просто дозволять вам скласти графік відповідальних і викласти його в онлайн, щобми всі спостерігали, як вони валять власні імперії, повіривши в державний інтерес?

— Наше завдання — показати їм вигідність реалізації стратегії. Не буває нічого відразу. Навіть маленькі кроки дають результат. Наприклад, впровадження платформи ProZorro заощадило 180 мільярдів гривень для скарбниці й вигідне для всього бізнесу. Розумієте?

— Із ProZorro теж навчилися домовлятися.

— Навіть формальні інституції дають результат. Той же «Нафтогаз». Так, він іще монополіст, але демонополізація ринку газу відбулася. За останні роки «Нафтогаз» одержав утричі менше ліцензій на видобуток газу, ніж інші гравці ринку. В основному бізнес зацікавлений у нормальних правилах гри та прозорості.

Про антикорупційну експертизу, цинічні схеми й чинник публічності

— Стратегія залишає за НАЗК обов’язкову антикорупційну експертизу проєктів і чинних нормативно-правових актів. Які ваші успіхи і якими силами ви нині здійснюєте експертизу тисяч законодавчих і підзаконних актів?

— У відділі антикорупційної експертизи працюють шість осіб. Чому це важливо? Тому що часто до законів цілеспрямовано закладаються корупційні норми. Так, можливість одному громадянинові відмовити в наданні земельної ділянки, а іншому — дати ділянку, закладено в законах і нормативних документах. Наше завдання — знаходити ці корупційні норми й попереджати про них.

— Можна приклад?

— Закон про гральний бізнес. Ми склали висновок антикорупційної експертизи й закликали президента накласти вето на закон.

У чому була проблема? З одного боку, вимоги до обладнання встановлювала комісія із грального бізнесу, а з іншого — вона через атестовані нею ж інституції повинна сама ж і перевіряти це обладнання. Тобто функції регулювання і контролю навмисно об’єднали в одному органі.

Інший приклад. Міністерство розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства представляло проєкт постанови про локалізацію закупівель. Що він передбачав? Мінекономіки формує реєстр, йому вносять заявки від підприємств, які міністерство вносить до реєстру, даючи їм 30% фори по ціні при участі в держзакупівлях. Привабливо? Так. Тільки не визначено ані списку документів для подачі, ані термінів розгляду, ані підстав для відмови. Це величезний простір для корупції. Але в міністерстві дослухалися, доробили проєкт постанови й усе визначили.

— Скільки законопроєктів на рік «проковтнуть» шестеро людей? І якщо до вас не дослухаються ні депутати, ні президент, як у законі про гральний бізнес, який механізм відповідальності? Інакше в чому сенс вашої експертизи?

— Ми працюємо інноваційно. У нас є постійна база експертів, яких ми залучаємо. Плюс громадські організації. Які ще механізми впливу? По-перше, початок антикорупційної експертизи на десять днів зупиняє рух законопроєкту у ВРУ. І якщо Рада прийме його до закінчення експертизи, то його легко можна оскаржити в КСУ. По-друге, закон про запобігання корупції вимагає обов’язкового врахування і Кабміном, і ВРУ висновків НАЗК.

— Без механізму покарання.

— У цьому разі в цивілізованих країнах мається на увазі, що люди, які займають такі високі державні позиції, не можуть ігнорувати висновків незалежного антикорупційного органу. Але в Україні ми саме й розраховуємо на публічний аспект і можливість говорити про ситуацію на рівні громадськості, експертів, політиків і міжнародних партнерів. Тобто це апріорі рух і вплив. І це ще один гачок, за який можна зачепитися в боротьбі з корупцією. Мало хто погодиться стати публічним автором корупційної схеми.

— Ну так погодилися ж у випадку із гральним законом. Дивіденди переважили ганьбу. І щодо землі цікавою була б думка НАЗК, але на сайті я не знайшла висновків щодо цього закону. А як ви вибираєте законопроєкти для експертизи?

— Законопроєкт про ринок землі було ухвалено до повноцінного запуску напрямку антикорупційної експертизи НАЗК, тому по ньому окремої експертизи не було. Проте, розуміючи важливість цього напрямку, 2020 року ми не лише здійснили антикорупційну експертизу двох ключових законопроєктів, що реформують земельні правовідносини (№2194 щодо децентралізації та №2195 щодо земельних торгів), а й посвятили цій темі нашу окрему аналітику — огляд корупційних схем, що їх породжує відсутність ринку землі. 

Незабаром вийде комплексна аналітика від наших експертів, у якій буде описано найпоширеніші корупційні ризики в земельній сфері, а також шляхи їх мінімізації.

Законопроєкти відбираємо за спеціальною методикою. Ми розуміємо, що 95% законопроєктів ніколи не стануть законами. Беремо ті, які подають депутати більшості та Кабмін. У нашому фокусі сфери дискреції — адміністративні послуги, врегулювання повноважень антикорупційних органів. Як нині у ВР зареєстровано законопроєкт про Національне антикорупційне бюро, що передбачає можливість забрати в НАБУ будь-яку справу. Це чистий корупційний факт. Уся методологія в нас на сайті. Будь-яка людина може читати, аналізувати, робити зауваження публічними й надсилати нам. Це хороший інструмент.

— Для країни, де немає політичної волі в боротьбі з корупцією, цілком.

— У НАЗК є право у разі вже сформованої корупційної схеми через депутатів, що не поділяють корупційних практик, звернутися в КСУ з проханням скасувати закон або акт Кабміну. До того ж я можу винести припис прем’єрові про приведення акта в рамки закону. До речі, уперше НАЗК у липні 2020 року скористалося цим правом, щоб вказати про усунення корупційних ризиків у постановах про створення НАЗЯВО й Національного агентства кваліфікації.

— Постанову про нові райони, які часто нарізали на замовлення, перевіряли?

— За письмовим зверненням народного депутата Юрчишина робили експертизу двох розпоряджень уряду про затвердження перспективних планів Закарпатської та Донецької областей. Прямих свідчень, що підтверджують корупцію, не знайшли.

— А ви перевіряли акти Кабміну щодо антикорупційного чинника при розподілі коштів із ковідного фонду на «Велике будівництво»? Публічна ж історія.

— Річ у тім, що Кабмін тільки в грудні минулого року розробив чіткий порядок, за яким нам надходять нормативно-правові акти. Таким чином, лише з 1 січня цього року ми одержуємо акти Кабміну на перевірку.

Про незалежність антикорупційних органів, перезавантаження ВРП  та подвійні стандарти влади

— Ви згадали про законопроєкт, що обмежує підслідність НАБУ, який, по суті, має закріпити нинішню схему вилучення руками генпрокурора резонансних справ у НАБУ, тоді як штучно затягується конкурс на голову САП. Якщо попередня стратегія створювала форму (НАБУ, САП, НАЗК, ВАКС), то ваша мусила якісно наповнити й дати гарантії незалежності цим інституціям.

— У стратегії передбачено посилення інституціональної спроможності НАБУ та САП. Проблема вилучення справ у НАБУ вирішується внесенням буквально кількох слів у Кримінальний процесуальний кодекс про те, що в період відсутності керівника САП його обов’язки в повному обсязі виконує в.о. Одна пропозиція вирішує проблему й у цьому разі. Насправді це відповідь на всі запитання про те, як побороти корупцію, — правильно виписати норми закону.

— Де і як шукатимете голоси в парламенті, щоб вписати цю й інші норми до чинних законів?

— Буде важко. Тому що деякі народні депутати, зокрема й монобільшості, є фігурантами кримінальних розслідувань.

— А сама Банкова разом із чинним президентом використовує цей інструмент, захищаючи свого співробітника Олега Татарова. Ваша стратегія розходиться з їхньою реальною тактикою.

Перезавантаження ВРП у стратегії є? Є. Ба більше, її офіційно підтримав президент, про що чорним по білому написано на його сайті. Однак законопроєкт президента про ВККС не передбачає перезавантаження ВРП.

— Стратегія — справді спільний продукт усіх гілок влади, експертів і наших міжнародних партнерів. Реформа ВРП і ВККС — це міжнародне зобов’язання України в рамках прийнятого ВРУ 2 вересня 2020 року меморандуму про взаєморозуміння з ЄС. Тому законопроєкт, який нині перебуває в парламенті й не відповідає цим зобов’язанням, не може бути проголосований. ВРУ повинна продемонструвати свою позицію. Тим більше що президент усе-таки почув голос громадськості й у неділю вніс інший законопроєкт, де всі положення Антикорупційної стратегії, що стосуються перезавантаження ВРП, враховано.

— Які новели стратегії ризикують бути вихолощеними депутатами?

— Саме створення реєстру банківських рахунків і норми, що стосуються судової влади, — забезпечення доброчесності як суддів, так і органів суддівського самоврядування — ВККС і ВРП. Це найкритичніші точки.

— Якщо їх все-таки приберуть?

— Може бути й таке. Але ми аналізували програми всіх партій у парламенті. І стратегія частково реалізовує програму кожної парламентської партії. Це буде маркер намірів депутатів. Але навіть якщо стратегію проголосують у лютому, як ми й очікуємо, основний спротив почнеться в момент реалізації та внесення змін до законів. Але ці норми так чи інакше має бути реалізовано. Це вимоги нашої Конституції та спільного плану України з НАТО і ЄС. По-іншому європейський вибір не працює. І рано чи пізно всім доведеться це прийняти.

— А тінь партій і депутатів аналізували?

— Не встигли, саме в момент перевірок декларацій народних депутатів по НАЗК завдав свого удару Конституційний суд.

Другу частину інтерв'ю читайте тут.