ГРА ЗА ПРАВИЛАМИ

26 червня в Канаді в аеропорту м.Гузбей заарештували літак Ан-124, що належить авіакомпанії «Антонов-Дизайнбюро», у зв’язку з позовом компанії «ТМР Енерджі Лімітед» до Фонду держмайна України.

Майно, яке належить українському державному підприємству, було заарештоване в рамках процедури з виконання рішення, що набрало чинності, Арбітражного інституту Стокгольмської торговельної палати, який 30 травня 2002 року задовольнив позов кіпрської компанії «ТМР Енерджі Лімітед» до Фонду державного майна України про сплату близько сорока двох мільйонів доларів. Рішення було прийняте двома голосами проти одного. Проти голосував росіянин С.Лебедєв, один із найдосвідченіших фахівців у галузі міжнародного комерційного арбітражу.

Можна, звичайно, як піарівський хід назвати дії кіпрської компанії «безпідставними». Це ще треба довести в суді. Проте факт залишається фактом. І, судячи з усього, це лише початок. Аналогічні заходи можуть бути вжиті найближчим часом у будь-якій іншій країні. Для початку в тих країнах, де юристи позивача мають своїх представників. Далі, як то кажуть, — скрізь.

Арбітражний інститут Стокгольмської торговельної палати був заснований 1917 року «для вирішення спорів у сфері торгівлі, промисловості та мореплавання». Цей арбітражний інститут є одним із найавторитетніших центрів із вирішення міжнародних комерційних спорів, хоча розглядає він їх щорічно менше, ніж, приміром, Американська арбітражна асоціація, Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торговельної палати чи, зрештою, МКАС при ТПП України. Шведський арбітраж має давню репутацію сумлінного, нейтрального та незалежного й вирізняється найвищою якістю рішень. І його справді практично неможливо звинуватити в односторонньому захисті «вітчизняного виробника». Міжнародні суперечки в Арбітражному інституті Стокгольмської торговельної палати можуть розглядатися за одним із п’яти регламентів, затверджених інститутом, чи за іншим регламентом, обраним сторонами, що позиваються.

Учасники ж цього процесу від початку були в критично нерівних умовах. Інтереси кіпрської компанії представляла юридична фірма Salans Hertzfeld & Heilbronn (яка восени 2002 року скоротила назву до Salans) з офісами в Парижі, Нью-Йорку, Лондоні, Варшаві, Києві й деяких інших світових центрах бізнесу. Одночасно від цієї юридичної фірми у процесі брало участь, разом з адвокатами та їхніми помічниками, до 15 осіб, не кажучи вже про найнятих за субпідрядом фахівців і консалтингових фірм. З урахуванням практично повної відсутності фінансування у розгляді спору з української боку брав участь тільки один юрист відомої української фірми. Незалежні експерти з українського законодавства, а також технічні експерти та свідки через відсутність фінансування приїхати для участі в процесі не змогли.

Особливості розгляду суперечок в іноземних комерційних арбітражних судах полягають у тому, що вирішальне значення у процесі має думка незалежного експерта із застосованого в процесі законодавства країни, а також показання свідків і експертів. З українського боку не було ні експерта, ні свідків. Тому суд більшістю голосів і взяв до уваги насамперед думку незалежного експерта, запрошеного позивачем, і свідків із боку позивача. За цієї ситуації докази професіональних українських юристів працювали мало. Хоча їм і вдалося вивести зі списку відповідачів Україну як державу, а також зменшити розмір суми вимог позивача.

Отже, рішення суду набрало чинності. Розпочата процедура виконання з дуже неприємними можливими наслідками для майна державних підприємств і органів України.

Незабаром після приходу до керівництва адміністрацією Президента професіонального юриста пана Медведчука 25 червня 2002 року Президент України ухвалив дуже корисний указ «Про порядок захисту прав і інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах». Цей документ дуже чітко розписує обов’язки органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для забезпечення захисту прав та інтересів України в таких випадках. До речі, цей указ був прийнятий уже після затвердження «закордонним юрисдикційним органом» рішення проти Фонду держмайна за позовом кіпрської фірми. Проте, дії сторони, що виграла й зуміла забезпечити арешт українського літака, застали багатьох українських чиновників зненацька. Численні звернення Фонду держмайна з проханням допомогти у вирішенні проблеми фінансування захисту його інтересів, на жаль, не призвели до потрібного результату.

За останньою інформацією, створено кризову групу в складі представників ФДМ, Мін’юсту, МЗС, Мінфіну, Мінекономіки, Мінпромполітики, СБУ, НБУ.

Безсумнівно, державі необхідно негайно засвоїти урок із цієї історії. Насамперед, визначити список українських адвокатів, які мають досвід участі в іноземних комерційних арбітражах, у тому числі тих, хто досконально знає англійську мову. Таких фахівців, на наш погляд, у країні не більш 25. На жаль. На підході близько сотні студентів старших курсів низки українських юридичних факультетів, що беруть участь у міжнародних студентських змаганнях з комерційного арбітражу в Австрії, Голландії та США. Однак їм потрібно ще кілька років набиратися досвіду. Необхідно також скласти список деяких професіоналів, яких можна залучати як незалежних експертів у галузі українського права, що мають досвід написання меморандумів для іноземних судів і участі в закордонних судових процесах. Зрештою, перекупити їх у тих випадках, коли таку роботу оплачують. Звичайно, необхідно створити систему координації роботи всіх цих фахівців, а також держчиновників, здатних брати участь у таких справах на рівних з іноземцями, яка б вирізнялася оперативністю прийняття рішень і швидкістю реагування на появу негативної інформації. Найгірше ж, що можна придумати за цієї ситуації, — то це лаяти фахівців, які працюють за запрошенням іншої сторони, тим паче грубіянити їм в особистій розмові по телефону. Хочете виграти — дійте за встановленими задовго до вас правилами. Нові правила для нас встановлювати в іноземних і міжнародних судах ніхто не буде.

Необхідно закласти в бюджеті кошти, достатні для захисту державних інтересів у закордонних судах. У низці випадків українські адвокати не можуть вирішити проблему без участі іноземних адвокатів, які працюють на своїй території. Це саме стосується, приміром, випадків із виконання вже ухвалених іноземними судами рішень. Поки ж можна говорити про те, що згаданий указ Президента України належним чином не виконується.

На наш погляд, потрібно також розпочати видання, нехай навіть у скороченому вигляді, всіх рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, як це робиться, приміром, щодо рішень аналогічного суду при ТПП Російської Федерації. Це потрібно для того, щоб усі українські юристи (а не лише невелика група втаємничених) мали можливість знайомитися з практикою рішень такого інституту. Видання дозволить найближчими роками підняти рівень захищеності не лише українських суб’єктів підприємницької діяльності, а й держави в цілому.