«ГЕНПРОКУРАТУРА СПРИЙНЯЛА КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ СТОСОВНО ПРЕЗИДЕНТА ЗАНАДТО ЕМОЦІЙНО», — ВВАЖАЄ СУДДЯ ЮРІЙ ВАСИЛЕНКО

27 листопада суддя Київського апеляційного суду Юрій Василенко, котрий порушив уже дві кримінальні справи стосовно Президента України Леоніда Кучми, підписав ще одну постанову. Цим документом він відмовляє заступнику генерального прокурора України В.Кудрявцеву в прийнятті касаційного подання й доповнення до нього на постанову про порушення кримінальної справи стосовно Л.Кучми. Постанова не може бути оскаржена в касаційному порядку й на неї не можна вносити касаційне подання.

Про деякі подробиці цієї справи розповідає Юрій Василенко — суддя, котрий ухвалив, напевно, найекстремальніше рішення в історії незалежної України:

— Генеральна прокуратура від самого початку пішла на порушення Кримінально-процесуального кодексу. Причому зробила це тричі. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи — нонсенс, вихід за рамки кримінально-процесуального закону. Навіть якщо, на їхню думку, у моїх діях не було законних підстав, Генпрокуратура не має права оскаржити мої дії, оскільки це не передбачено законом.

З постанови судді Василенка: «У касаційному поданні та доповненні до нього заступник Генерального прокурора України Кудрявцев В.В. порушує питання про скасування постанови. Кудрявцев В.В. порушив вимоги статей 383, 384 КПК України, він не мав законних підстав для внесення касаційного подання з приводу постанови про порушення кримінальної справи щодо Кучми Л.Д.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 383 КПК України в касаційному порядку можуть бути перевірені: вироки, визначення й постанови апеляційного суду, винесені ним як судом першої інстанції. … У суді першої інстанції розглядаються кримінальні справи, за якими закінчено дізнання чи досудове слідство, і кримінальну справу направлено прокурором до суду. Крім того, у суді першої інстанції розглядаються кримінальні справи, порушені суддею в порядку ст.27 КПК України, тобто в яких йдеться про злочини, передбачені статтями 125, 126 ч.1, 356 КК України, що закінчуються вироком або постановою. Таким чином, порушення кримінальної справи не є розглядом справи в суді першої інстанції, і заступник Генерального прокурора не мав законних підстав вносити касаційне подання на постанову про порушення кримінальної справи стосовно Кучми Л.Д.

Крім того, у визначенні Верховного суду від 22 жовтня 2002 року підкреслено, що апеляційний суд не з’ясував питання щодо суб’єкта касаційного подання. Статтею 384 КПК України визначено коло осіб, котрі мають право подавати касаційну скаргу чи вносити касаційне подання... Це право має прокурор, котрий брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, котрий затвердив обвинувальний висновок.

Заступник Генерального прокурора Кудрявцев В.В. не брав участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, бо такий розгляд узагалі не проводився в даному випадку й він не підтверджував обвинувальний висновок, бо обвинувального висновку взагалі не було. Таким чином, заступник Генерального прокурора України не мав законних підстав для внесення касаційного подання на порушення кримінальної справи стосовно Кучми Л.Д.».

Як я уже зауважив, Генпрокуратура тричі порушила закон, прагнучи продемонструвати перед Президентом свою запопадливість.

— Вирішивши, що ваша постанова про порушення кримінальної справи незаконна, Генпрокуратура мала лише право закрити цю справу?

— Так. У принципі, не проводячи ніяких слідчих дій, слідчий міг винести постанову про те, що згадана справа суперечить Конституції, закону, і припинити її. Це все, що вони теоретично могли б зробити. Утім, підстав для цього в них не було, оскільки моє рішення грунтується на законі.

Узагалі Генпрокуратура сприйняла порушення цієї кримінальної справи занадто вже, я сказав би, емоційно. Я ухвалив постанову 15 жовтня. Того ж таки дня їм став відомий її зміст, і тоді ж пан Кудрявцев вносить касаційне подання й направляє його до Верховного суду. Без жодних супровідних, без вихідних як із боку апеляційного суду, так і Генпрокуратури. Тільки Верховний суд уже зареєстрував цю справу перед тим, як направити її нам.

— Ви пригадуєте подібну спритність органів прокуратури щодо інших справ?

— Тільки коли розглядалася справа стосовно Юлії Тимошенко. Тоді Печерський райсуд ухвалив рішення про звільнення Ю.Тимошенко з-під варти, і того ж таки дня прокуратура направила касаційне подання. Уже ввечері зібралася президія, і рішення судді районного суду швиденько скасували. Отож, коли дуже потрібно, збираються й вечорами. Так само діяли і стосовно справи Фельдмана.

Коли з Верховного суду мені надійшли ці матеріали, в.о. голови Апеляційного суду м. Києва пан Глос сказав, що терміново потрібно ухвалити постанову. Я запитую: «Чому терміново?» За законом визначено термін — п’ять днів. Крім того, прокуратура передусім зобов’язана надати нам копії всіх документів відповідно до кількості зацікавлених осіб. Я все-таки змусив Генпрокуратуру зробити це. За законом я в п’ятиденний термін зобов’язаний направити їх Л.Кучмі та п’ятьом народним депутатам. Виконавши цю вимогу закону, я мав зачекати п’ять днів, які даються всім зацікавленим особам для подання пояснень або заперечень у справі. У середу я отримав відповідні документи від Ю.Тимошенко й О.Турчинова, після чого підписав уже відому вам постанову.

— Чи має право сам Л.Кучма оскаржити вашу постанову? Наскільки відомо, дане питання законодавчо не зовсім чітко врегульовано.

— Це питання справді не врегульовано законом. Я згадую справу, за якою суддя скасував постанову прокуратури про порушення кримінальної справи стосовно Ю.Тимошенко. Отож, прокуратура в цьому випадку сказала, що таке рішення судді незаконне, оскільки постанову ніхто не може оскаржити. Справа надійшла тоді ще до Київського обласного суду, котрий, без жодного вагання, направив її до Конституційного суду, аби він дав тлумачення, може чи ні, відповідно до Конституції, Ю.Тимошенко оскаржити рішення прокуратури про порушення стосовно неї кримінальної справи.

А щодо справи, про яку ми з вами говоримо, то, ймовірно, лише Л.Кучма може оскаржити цю постанову. Але ніхто інший, це точно.

— Як ви розцінюєте рішення Верховного суду в зв’язку з цією справою?

— Вважаю, його позиція на 100% відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. У рішенні вказується: суд має вирішити питання про те, чи має право заступник генерального прокурора вносити це касаційне подання.

— Ви переконані, що заступник генпрокурора не мав права вносити таке подання. Якщо це так, чому ВС не вказав на цю обставину?

— Тому, що він не має права давати такі вказівки судам. ВС зробив правильно, зазначаючи, яке питання вважають нез’ясованим, але не вказуючи, яке рішення ми повинні ухвалити.

— Під час нашої попередньої зустрічі ви казали, що, за вашою інформацією, є судді та слідчі, готові ухвалити таке саме рішення за цією справою. Ви можете назвати їх сьогодні?

— Я не хочу називати прізвища цих суддів і слідчого. Зокрема для того, аби це не виглядало так, що вони передчасно висловили свою думку щодо суті справи. Судді, із котрими я знайомий і підтримую стосунки, кажуть, що вони винесли б таке саме рішення за даною справою, оскільки підстав для порушення кримінальної справи, на їхню думку, досить і це не суперечить вимогам Конституції й кримінально-процесуального закону. Водночас як раніше, так і нині добродії Євдокимов, Лавринович, Онищук плутають два поняття: «порушення кримінальної справи» й «імпічмент».

— У зв’язку з цією справою виникає, хоча й суто теоретичне, але зовсім не пустопорожнє запитання. Скажімо, Президент вчинив тяжкий злочин. У такому разі представники правоохоронних органів можуть порушити кримінальну справу проти нього особисто, а не за фактом?

— Не приведи Господи, звісно, але уявімо, що Президент, зумисне чи незумисне, приміром, застрелив когось. У такому разі будь-який слідчий або прокурор не лише можуть, а й зобов’язані порушити проти нього кримінальну справу. Його навіть можуть затримати на місці вчинення злочину. Так, після з’ясування всіх обставин він може бути звільнений. Але такі дії представників правоохоронних органів у жодному разі не зазіхають на його недоторканність.

— Якими будуть ваші подальші дії з даної справи?

— Я направлю підписану мною постанову про відмову заступнику генпрокурора В.Кудрявцеву в прийнятті касаційного подання й доповнення до нього. Копію надішлю зацікавленим особам, а всі матеріали справи — для досудового слідства до Генпрокуратури України.

— І який прогноз щодо подальших кроків ваших опонентів?

— Гадаю, Генпрокуратура знаходиться сьогодні в безвихідному становищі. Варіантів у неї немає, вона зобов’язана виконати рішення суду. Проте, що вони робитимуть, мені спрогнозувати важко.