ГЕНПРОКУРАТУРА НЕ МАЄ РАЦІЇ

Учора голова Печерського районного суду столиці Микола Замковенко задовольнив скаргу матері журналіста Георгія Гонгадзе, яка вимагала визнати її потерпілою. Дії заступника генерального прокурора О.Баганця, який вважав таке прохання матері безпідставним, суд визнав неправомірними й зобов’язав його позитивно вирішити це питання, причому негайно.

Це рішення суду, без перебільшення, можна назвати історичним. Адже, як з’ясувалося, навіть для юристів Генеральної прокуратури виявилися цілком недоступними здавалося б зрозумілі й абсолютно однозначні положення низки чинних законів. З огляду ж на це рішення, надалі громадянам України, можливо, не доведеться довго й болісно домагатися реалізації свого права на оскарження в судовому порядку дій посадових осіб. Права, яке довгими роками існувало в нас у дуже укороченому вигляді. Та й сьогодні пан Баганець вважає, що його дії - правомірні і можуть бути оскаржені лише в поданні до генерального прокурора, інакше це буде втручанням суду в хід слідства.

Проте частина друга статті 55 Конституції України гласить: «Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб». Спеціально для тих, кому незрозумілий зміст цієї статті, Конституційний суд у своєму рішенні від 2 грудня 1997 року дохідливо роз’яснив: «Частину другу статті 55 Конституції України варто розуміти так, що кожний, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхнє рішення, дія або бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця або особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження в органі, посадовій особі вищого рівня стосовно органу і посадової особи, які прийняли рішення, вчинили дії чи припустилися бездіяльності).

Подання скарги органу, посадовій особі вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій або бездіяльності в суді». Рішення Конституційного суду України, як відомо, обов’язкове для виконання на території України, остаточне і не може бути оскаржене.

Отже, що ж реально дасть матері Гії Гонгадзе визнання її потерпілою? Можливість заявляти клопотання, які повинні бути розглянуті протягом трьох днів, надавати докази в справі, а також мати свого представника. Щоправда, за словами дружини Георгія Мирослави Гонгадзе, вже було прийняте рішення про визнання її потерпілою, потім його... скасували, і насправді факт визнання потерпілою реально дає не так і багато.

Українські юристи стверджують, що у вітчизняному кримінальному процесі найменш захищеною стороною, яка має мінімальні права, досі є, хоч як це парадоксально, сам потерпілий. Отже, нинішню перемогу швидше можна вважати моральною. Проте це все-таки перемога і значний для української судової практики прецедент.