Фасадна імперія

Знадобилося майже десять років вправлятися у нарахуванні податку на додану вартість на найнеймовірніші форми платежів, аби керівництво держави нарешті осінило. Стосовно того, що український ПДВ є лише страхітливою пародією на ПДВ в цивілізованих європейських країнах, а зовсім не основним способом наповнення державної скарбниці, як начебто від самого початку було задумано. Недоліки, виявлені в роботі ДПА України, настільки вразили уяву Президента, що віднині контроль над роботою українських податківців має стати невід’ємною частиною роботи МВС та СБУ — органів, чия діяльність, на думку Леоніда Кучми, мабуть, успішніша. Причому настільки, що саме їм під силу освоїти цілком нову лінію роботи і сприяти ефективному виправленню тих недоліків у роботі українських податківців, через які в ДПАУ змінили керівництво.

Правда, не слід було б забувати, що певні «порядки» і навіть «традиції» у роботі української податкової були закладені задовго до Юрія Кравченка.

За словами Ігоря Орла, засновника газети «Кадиевка», яка вперше в Стаханові почала називати речі своїми іменами, ще взимку 1998 року, під час виборчої кампанії, йому загрожували розправою. Причому розправою не фізичною, а «законними» методами. Так, за його словами, за три тижні до виборів йому додому зателефонувала працівник податкової міліції Н.Кравцова й повідомила, що перевірятиме приватне підприємство «Орел», директором якого він був. Сам І.Орел вважає: це була спроба натиснути на нього, аби в такий спосіб вивести з боротьби деяких кандидатів на посаду міського голови. Крім того, як голова громадської організації «Вибір» за підсумками виборчої кампанії він подав заяву про численні порушення під час виборів у виборчу комісію і прокуратуру, а також 25 протоколів про порушення Закону «Про вибори» на виборчих дільницях.

Перевірка ПП «Орел» розпочалася відразу після виборів, у квітні 1998 року, а закінчилася 16 червня 1998 року порушенням кримінальної справи за ст.148-2 КК України за фактом ухиляння від сплати податків стосовно посадових осіб ПП «Орел». За час попереднього слідства було проведено два обшуки (16.06.98 р. — у квартирі, машині й гаражі І.Орла і 17.06.98 р. — в офісі ПП «Орел»), а 3.07.98 р. — вилучення документів. Основними порушеннями визначено віднесення транспортних витрат ПП «Орел» на витрати за період 1996—1997 рр. Підставою для цього стала не відсутність шляхових листів, а, мабуть, неблизьке знайомство з «Інструкцією... про шляхові листи». Зокрема з тим, що це правило «не поширюється на приватний транспорт». Це послужило приводом до того, щоб усі витрати за доставки й розвезення товару за два роки вважати приховуванням доходів і нарахувати штраф, який перевищує місячний оборот підприємства. Діяльність ПП «Орел» втратила сенс, 15 співробітників залишилися без роботи, утворилася значна заборгованість постачальникам...

Тоді ж І.Орел розпочав листування з різноманітними інстанціями з проханням переглянути санкції стосовно підприємства, а також розслідувати порушення кримінально-процесуального законодавства, допущені під час попереднього слідства. І з кожною новою перевіркою обласної прокуратури чи ДПА в Луганській області факти, викладені у скаргах І.Орла, «частково знаходили своє підтвердження».

Так, було виявлено порушення під час ведення попереднього слідства в частині призначення громадянинові Орлу амбулаторної психіатричної експертизи без винесення постанови про притягнення його як обвинувачуваного, за що старшому слідчому ДНІ м.Стаханова С.Полянському оголосили догану, а також суворо вказали заступнику начальника слідчого відділу А.Сидоровичу. З приводу претензій І.Орла стосовно незаконно проведеного обшуку (як поняті в ньому, порушивши цим КПК, брали участь «зацікавлені» особи) досить довго перевірки показували, що, понятий Антоненко на час проведення обшуку 16.06.98 р. ніде не працював, бо лише наприкінці квітня 1998 року повернувся з дійсної служби у Збройних силах України, 16.06.98 р. прийшов до податкової міліції, аби з’ясувати питання про можливість свого працевлаштування на роботу, і був запрошений співробітниками податкової міліції поїхати з ними на обшук як понятий, а зарахований на посаду оперуповноваженого відділу податкової міліції тільки 1.07.98 р. Чи можна в такому випадку назвати вказаного вище громадянина незацікавленою особою?

Лише на 19.09.99 р. перевірка прокуратури Луганської області встановила, що на час вилучення в І.Орла документів господарської діяльності та складання протоколу вилучення К.Антоненко уже фактично з 01.07.98 р. працював стажистом оперуповноваженого Стахановського головного відділу податкової міліції. Наказ про зарахування його на цю посаду з 01.07.98 р. начальником ДПА в Луганській області підписаний 22.07.98 р. За «таких обставин» заява І.Орла «в цій частині знайшла підтвердження». Також, після тривалого періоду «недовідності», прокуратура області все-таки виявила порушення п.2 ст.186 КПК України в частині невідображення в протоколі обшуку індивідуальних ознак вилучених предметів та документів. За свідченням І.Орла, працівники податкової міліції взяли блокноти з телефонами, його особисті записи, комп’ютер, матеріали, які він використовував для газети, — за що колишнього оперуповноваженого податкової міліції М.Богомаза згодом піддано дисциплінарному покаранню, а наказом начальника ДПА Луганської області №453-к від 17.12.98 р. звільнено з податкової міліції 15.12.98 р.

Усі факти підтверджувалися листами ДПА України від 28.12.98 р. №14522/11/26-1416, Луганської обласної прокуратури від 19.01.99 р. №14-3142-98. І все це після того, як перевірка прокуратури м. Стаханова (яку на той час очолював Н.Пляшков, нині прокурор м. Алчевська) з’ясувала: «співробітники податкової міліції діяли відповідно до функціональних обов’язків і керувалися нормами кримінально-процесуального законодавства», а «з питання конституційних прав заявника, які він вважає порушеними, також проведено перевірку, і факти, зазначені в заяві, не знайшли свого підтвердження»...

27 вересня 1999 року, через місяць після того, як І.Орел відмовився від пропозиції припинити справу за амністією, кримінальну справу №0298, порушену Стахановським РГВ ПМ стосовно посадових осіб ПП «Орел» за ознаками ч.2 ст.148-2 КК України, прокуратура Луганської області припинила через відсутність складу злочину. Відповідно до висновку управління податкових розслідувань УПМ ДПА в Луганській області №38) 2,26-76, висновки ревізорів Стахановського РГВ ПМ у частині неправомірності віднесення на витрати виробництва ПП «Орел» витрат, відповідно до пред’явлених рахунків приватним підприємцем І.Орлом вартості послуг із перевезення, були не обгрунтовані (мабуть, вчиталися нарешті в «Інструкцію... про шляхові листи»). Три особи, котрі в різний час працювали бухгалтерами ПП «Орел», у своїх свідченнях повідомляли, що взагалі-то у малих приватних підприємствах ведеться спрощений бухгалтерський облік. Останнє також підтвердили в ДПІ м. Стаханова.

Що ж це було — свідчення тієї самої обурливої некомпетентності наших таких шанованих органів, які часто за важливістю своїх повноважень забувають про дотримання законності, чи банальна спроба розправи? Чим можна пояснити припинення справи за відсутністю складу злочину — простою халатністю працівників, котрі її порушили, чи спробою тиску за «неправильні» політичні переконання — тиску ціною власної репутації?

Незаконні дії органів попереднього слідства були оскаржені І.Орлом у Луганській обласній прокуратурі, проте, за його словами, на порушення ст.229 КПК України, постанови про припинення справи в порядку ст.214 КПК України він не отримав. Відповідно до листа Луганської обласної прокуратури від 27.09.99 р. №14-3142-98, І.Орлу просто повідомили про припинення кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину. Копію постанови вручили йому лише 31.03.2000 р., через півроку після офіційного закриття справи. 26.04.2000 р. рішенням № 4673/25-08 Стахановської ДПІ штрафні санкції проти ПП «Орел» скасували, причому, за словами самого І.Орла, повторний акт скасування штрафу складала та сама людина, котра наклала їх 1998 року. На порушення ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування збитку», ні орган дізнання, попереднього слідства, ні прокуратура не винесли ухвали про відшкодування шкоди, заподіяної І.Орлу порушенням і обмеженням процесуальних прав громадянина. Цим він зайнявся сам.

Попри аргументи обласної прокуратури та ДПА в Луганській області про те, що в період проведення попереднього слідства І.Орел і співробітники виступали лише як свідки у кримінальній справі, обвинувачення нікому не висувалося і запобіжний захід ні до кого не застосовувався, тобто на відшкодування збитків, зокрема й витрат на надання юридичної допомоги, претендувати вони не можуть, — восени 2000 р. І.Орел подав позов на відшкодування збитків у результаті неправомірних дій працівників Стахановської ДПІ. У серпні 2001 р. він збільшив суму позову у зв’язку з письмовим протестом на його позов, підписаним заступником начальника Стахановської ДПІ Л.Куницькою від 21.03.2001 р., у якому є цікава фраза: «Кримінальна справа по ПП «Орел» була припинена виключно за фактом недоведення наміру у скоєнні злочину, а саме ухиляння від податків, тобто сам факт ухиляння підтверджується. Виходить, обікравши державу на суму несплачених податків, громадянин Орел намагається додатково вилучити з казни держави значну кількість коштів». На думку самого І.Орла, це свідчить про ігнорування ст.62 Конституції України та привласнення посадовими особами Стахановської ДПІ прерогативи суду виносити обвинувачення.

7 травня 2001 року Стахановський суд ухвалює рішення стягнути з розрахункового рахунку ДПІ м. Стаханова на користь І.Орла за рахунок державного бюджету 10 тисяч гривень і зобов’язати прокуратуру опублікувати в газеті «Стахановское знамя» інформацію про припинення кримінальної справи стосовно І.Орла за відсутністю в його діях складу злочину. На це рішення ДПІ м. Стаханова 16.05.2001 р. подає касаційну скаргу за підписом начальника ДПІ А.Пустової, фраза з якої — «громадянин Орел справді винний в ухилянні від сплати податків (що підтверджується рішенням ДПІ)», — на думку І.Орла, уже свідчила про те, що ДПІ м. Стаханова, попри припинення кримінальної справи та скасування штрафних санкцій, фактично ставить під сумнів рішення облпрокуратури та ДПА в Луганській області. Крім того, зумисне чи через незнання, з огляду на винятковість ситуації, суддя зазначив: стягнення має бути здійснене з розрахункового рахунку ДПІ. А це — незаконно, бо стягнення має бути здійснене з казначейства за рахунок бюджету. Тому згодом Луганський обласний суд згадане рішення скасував.

14 травня 2002 року Стахановський суд вирішує «позовні вимоги І.Орла задовольнити частково», стягнувши на його користь у частині відшкодування моральної шкоди з державного бюджету за рахунок коштів, виділених на утримання ДПІ, лише дві тисячі гривень, і не повідомивши громадськість м. Стаханова про цю справу. 2.12.2002 р. Луганський апеляційний суд, а 5.03.2003 р. — Верховний суд залишає це рішення в силі.

Природним результатом зазначених рішень стало те, що Луганське обласне управління Держказначейства до Держказначейства України надіслало документи за №2-05/818 від 30.04.2003 стосовно виплати за рішенням суду відшкодування моральної шкоди. Як повідомили І.Орлу в канцелярії, цим документам було надано вхідний номер №6-1512 від 5.05.2003, а виконавцем визначили юридичне управління. Проте в юридичному управлінні документів під таким номером не знайшли...

Через рік «напружених» і, вочевидь, безуспішних пошуків рішення суду так і не виконано. 29.04.2004 р. І.Орел написав лист главі Державного казначейства України П.Петрашку з проханням вжити негайних заходів із виплати йому призначених судом коштів, а також повідомити про причину тяганини, і нині очікує реакції у відповідь. Через місяць, відведений законодавством України на відповіді громадянам, І.Орлу все ще не повідомили, з яких причин загубилася його справа та які заходи вжито за цим фактом...

Після описаного інциденту приватне підприємство перестало існувати, а сам І.Орел стверджує, що нізащо не займатиметься у Стаханові господарською діяльністю.

Нескладно підрахувати «трофеї» в результаті «перемоги» податківців у площині вигоди для бюджету — здавалося б, їхнього безпосереднього обов’язку: 15 чоловік залишилися без роботи; спроба «здерти» додатковий податок із підприємства у вигляді штрафних санкцій не лише не увінчалася успіхом у зв’язку з необгрунтованістю їх нарахування, а й позбавила бюджет майже 10 тис. грн. на рік, які справно сплачувало ПП «Орел»; не отримуватиме бюджет перерахувань і від І.Орла як від приватного підприємця. Усе це, та ще нехай дві тисячі гривень, призначені судами всіх інстанцій до виплати постраждалому від неправомірних дій працівників Стахановської ДПІ з державного бюджету, — тавро, достатнє, аби підвести до реального висновку: за десять років існування українська податкова інспекція мало наблизилася навіть до подоби податкової системи цивілізованих країн, за прикладом якої, здавалося б, створювалася. І поки що виходить: Ігор Орел витратив кілька років життя й ознайомився з методами лікування в Стахановській психіатричній лікарні та втратив бізнес, аби за це комусь оголосили догану, комусь призначили дисциплінарне покарання, а комусь «суворо вказали». Бо важко повірити, що М.Богомаза усунули з посади в податковій міліції саме за порушення у цій справі.

Той факт, що документи на відшкодування моральної шкоди підприємцеві загубилися в надрах кабінетів такого авторитетного закладу, як Держказначейство України, цілком можна пояснити простою халатністю кадрового персоналу. Яка, приміром, на тлі халатності персоналу військової частини під Новобогданівкою, звісно, видається дитячими пустощами. Що, втім, мало виправдовує її просто-таки традиційну присутність в українському апараті державного управління.