Експерт: Рішення Конституційного суду призведе до позбавлення ВСУ його ролі у судовій системі

Рішення КС, ухвалене 11 березня у справі щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», знівелює роль Верховного суду як вищої судової інстанції країни та призведе до хаосу судової системи, пише у статті для «ДТ» старший науковий співробітник Інституту держави і права Микола Сірий.

У вердикті КС, ухваленому 11 березня у справі щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України, у рекомендаційній формі стверджується, що касаційним судом має визнаватися вищий спеціалізований суд, а не Верховний суд, який наразі є єдиною касаційною інстанцією.

На думку правника, це рішення призведе до різних варіантів тлумачення закону і конкуренції судових рішень.

«Річ у тому, що кожна ланка спеціалізованих судів відбиває не загальносуспільні політико-правові, соціально-економічні та інші інтереси, а інтереси виключно свого суспільного спектра. І саме під впливом цих вузькоспрямованих інтересів і прагне завжди «по-особливому» тлумачити закон», - пише експерт.

«Внаслідок недосконалості законодавства та різноваріантності його тлумачення в судовій системі об’єктивно виникає конкуренція судових рішень, що переростає в глобальну проблему невизначеності у праві. Саме для її подолання та забезпечення однаковості застосування правових норм усіма без винятку судами країни і утворюється Верховний суд як єдина касаційна інстанція», - пояснює Микола Сірий.

Натомість у резолютивній частині ухвали вказується, що в Україні має існувати дві касаційні інстанції для перевірки рішень спеціалізованих судів, тобто Вищий господарський суд та Вищий адміністративний суд. А «за бажання» Верховної Ради України, їх може побільшати до чотирьох (ідеться про наміри створити Вищий кримінальний суд та Вищий цивільний суд).

«Касаційна інстанція, в повному розумінні цієї правової категорії, — це судова інстанція, що поширює свою юрисдикцію на всю систему національного права в цілому, є вищою для всіх судів без винятку, - наголошує експерт. – Відтак, не може називатися касаційною інстанцією орган чи установа, що поширює свою юрисдикцію лише на частину національного права. Як законодавчий орган може бути лише один у правовій системі, так має бути лише один і касаційний суд».

Крім того, наголошує правник, Верховний суд країни є касаційною інстанцією ще й тому, що функція касації — найвища функція в ієрархії судових функцій. Вище касаційної функції жодних інших судових функцій не може бути за визначенням.

І хоча в Конституції України немає прямої вказівки на те, що судова влада належить Верховному суду (як це записано, наприклад, у Констиутції США), проте вважається аксіомою, що Верховний (касаційний) суд країни тому за своїм призначенням і верховний, що він — вищий суд над усіма іншими судами. Відповідно, має повноваження скасувати або змінити рішення будь-якого суду в країні, тому передача повноважень на здійснення касації у будь-якому вигляді на рівень нижчих судів (зокрема Вищому господарському та Вищому адміністративному) не відповідає змісту Основного Закону.

Тому, на думку експерта, рішення КС є «бомбою уповільненої дії» для України.

«У разі запровадження трьох, чотирьох, п’яти відокремлених касаційних судів уся судова практика перетвориться на суцільний хаос. Під впливом окремих політичних та соціально-економічних інтересів кожна касаційна інстанція формуватиме власні, окремі від інших складових судової системи правові позиції та підходи у правозастосуванні, масових масштабів набуде конфлікт у питаннях визначення підсудності. Окрім того, постійна «війна» між окремими судовими юрисдикціями не тільки блокуватиме судову систему, — вона об’єктивно руйнівним чином буде впливати на законодавчий процес та розбалансовувати основи правової системи країни», - стверджує правник.

Детальніше про рішення Конституційного суду та його можливі наслідки читайте в статті Миколи Сірого «Касація. Чиє слово останнє?» у свіжому номері «ДТ»