ДРУЖИНА В.ЮЩЕНКА: «ТЕПЕР МИ ПРИВАТНІ ОСОБИ І Я ПОВИННА ЗАХИЩАТИСЯ!» У ШЕВЧЕНКІВСЬКОМУ СУДІ МІСТА КИЄВА ЛЕЖИТЬ ПОЗОВНА ЗАЯВА ДРУЖИНИ ЕКС-ПРЕМ’ЄРА УКРАЇНИ

На запитання «ДТ» «кому конкретно загрожує перспектива стати відповідачем за статтею 7 Цивільного кодексу за порушення права на повагу честі, гідності й таємницю приватного життя?» адвокат Катерини Михайлівни Микола Полуденний відповів так:

«Позов безумовно подано на журналіста Михайла Леонтьєва, автора програми «Однако» (ГРТ). Оскільки цю програму транслював у записі «Інтер» (після програми «Подробиці»), то другим відповідачем є «Інтер» за поширення неправдивої інформації. Третій відповідач — газета «Київські відомості». Як же пояснює свою ініціативу сам позивач — дружина екс-прем’єра Катерина Чумаченко — і чому вона вирішила звернутися до суду саме тепер, а не раніше, по гарячих слідах?

— У статтях і телепрограмах немає ані краплі правди про мене й моє минуле. Михайло Леонтьєв, газета «Київські відомості» й канал «Інтер» грубо втрутилися в моє особисте життя. Звісно, я розумію, що метою була не я, а мій чоловік. Отож раніше я і не хотіла піднімати це питання. Адже тоді вирішувалася доля мого чоловіка. Але тепер ми вже приватні особи і я повинна захищатися. Одна високопоставлена персона організаторам усієї цієї кампанії говорила: «Навіщо ви терзаєте її? Вона народила йому двох дітей, вони люблять одне одного. До чого все це?» Відповідь була така: «Ми все це знаємо, але в нас немає нічого іншого на Ющенка, крім того, що його дружина народилася в Америці».

Для мене це надзвичайно болюче питання. Як можна було звинувачувати мене в роботі проти України? Адже для неї я працювала ще тоді, коли вона не була незалежною. Звинувачувати мене в зраді України — те саме, що звинуватити в зраді моєї родини. Я справді працювала в американських державних установах, хоча мені справді було набагато простіше працювати в якомусь банку, де я заробляла б чималі гроші, — адже саме цьому я й навчалася. Але після моєї роботи в кількох політичних кампаніях мені запропонували роботу в держдепартаменті. Чому я мала не погоджуватися на цю пропозицію, адже там я могла підняти справи та спробувати допомогти українським дисидентам, тим, чиї людські права порушувалися в Україні. Під час моєї роботи в держдепартаменті президент Рейган постійно передавав списки емігрантів із Радянського Союзу, котрих не випускали з СРСР. Мій керівник надав мені змогу готувати списки не лише євреїв чи баптистів, а й українців, котрі сиділи у в’язницях або переслідувалися. Саме з цієї причини СРСР дуже не полюбляв наш відділ. Адже в цих списках були такі прізвища, як Лук’яненко, Горинь й інші.

До мене в цьому відділі працював один литовець американського походження, і він увесь час запрошував у Білий дім своїх. Чому я не могла робити те саме для українців, чому не могла надати їм таку можливість? Тепер мене за це критикують, до того ж, піднімають питання, на кого ж я працювала?!! Я ніколи не працювала ні на які спецслужби й тепер завдання відповідачів довести, що я це робила.

Мене коробить від однієї думки, що люди можуть повірити в цю брехню, що я мовби була агентом ЦРУ та що моя сім’я — це не любов, взаєморозуміння й повага, а нібито якась спецслужбівська операція. У них будуть на це підстави, якщо я не захищатимуся. Я чітко бачу, що багато людей із нашого кола спілкування після цих програм почали на мене дивитися з певною недовірою: «А що, коли це справді так?»

Це серйозний удар по моїй репутації та по моєму здоров’ю. Адже свої перші статті на цю тему «Київські відомості» опублікували тоді, коли я була вагітна. Через стрес, пережитий після цих матеріалів, я практично втратила молоко. Тоді, коли моя дитина тяжко хворіла й перебувала між життям і смертю, я нібито, за словами видання, займалася проведенням якихось політичних акцій. Уся ця брехня не може залишитися безкарною.

— Чи означає це, що ви вимагатимете грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду?

— Так, вимагатиму. У позові говориться про суму в 200 тисяч гривень. Це не до кожного видання, а до всіх трьох відповідачів разом.

— Попереду парламентські вибори, і зрозуміло, що один раз напрацьованими схемами можуть ще не раз скористатися під час кампанії, тим паче, що ваш чоловік планує балотуватися. Ви збираєтеся подавати в суд у кожному випадку використання подібної інформації?

— Нині разом із моїм адвокатом ми розглядаємо можливість звернутись у суд із приводу інших публікацій на цю саму тему. Зараз для мене дуже важливо відновити моє реноме, оскільки зачеплено мою честь. Як буде далі, час покаже. Головне, що караван Віктора Ющенка йде.

З розмови з адвокатом Миколою Полуденним

— Де проходитиме судовий розгляд, якщо серед відповідачів — громадяни інших держав?

— Тут діє правило вибору підсудності, враховуючи думку позивача: якщо відповідачі проживають на різних територіях і перебувають під юрисдикцією різних судів, то, природно, йому надається право вибору. Це право позивач реалізував і обрав підсудність Шевченківському суду міста Києва. Тим паче що й «Інтер», і «Київські відомості» перебувають на території Шевченківського району.

— Чи знають уже відповідачі про позов проти них?

— Їм напевне все відомо, адже позов подано давно, позовні заяви відправлено, слухання призначено.

— І коли ж має відбутися засідання суду?

— 26 червня ц.р.

— Як ви думаєте, чи довго триватиме цей судовий розгляд?

— Що-небудь прогнозувати дуже складно. Ситуація досить цікава. У нас один із відповідачів — громадянин Росії. Якщо він, приміром, не приїде і причину неявки суд визнає поважною, то, безумовно, справу доведеться відкласти. Є нюанси.

— А яким ви бачите сьогодні рішення суду?

— Ясна річ, ми налаштовані й розраховуємо на задоволення в повному обсязі вимог нашого довірителя. Як далі буде — подивимося. Зараз складно сказати.

— У чому суть вимог заявника?

— Вимоги в захисті порушеного права на повагу честі, гідності й на таємницю приватного життя.

— І в чому може виражатися компенсація?

— В опублікуванні спростування.

— ЗМІ відмовляють вам у спростуванні?

— Річ у тому, що ми до них не зверталися з тієї простої причини, що закон надає право відразу звернутися в суд.

— Чи можуть відповідачі ігнорувати запрошення в суд і що буде в цьому випадку?

— У цьому випадку стаття 172 Цивільного процесуального кодексу надає суду право розглянути справу за їх відсутності. Причому там є достатньо жорстка норма: якщо відповідач не прийшов на засідання двічі незалежно від причин (поважна чи неповажна), суд, за умови достатності матеріалів, може розглянути справу за його відсутності й винести рішення.

— Як буде виконано рішення суду, якщо відповідач є громадянином іншої держави?

— Рішення виконуватиметься відповідно до закону. Стосовно М.Леонтьєва, то є спеціальний порядок щодо виконання таких судових рішень. Усе це робиться через Міністерство юстиції. Процес досить тривалий, але цілком реальний. Загалом-то, як я розумію, не приходити в суд відповідачам просто невигідно. Ст. 7 Цивільного кодексу, на основі якої подано позов, встановлює обов’язок відповідача довести, що інформація, поширена ним, є правдивою. Якщо він не приходить, суд може витлумачити його неявку як відсутність у нього доказів правдивості інформації.

— Інші ЗМІ можуть стати відповідачами за поширення подібних публікацій, що принижують честь і гідність Катерини Чумаченко?

— На наш погляд, перед відставкою уряду було розв’язано цілу кампанію в пресі. І я думаю так, що наш довіритель нині розглядає питання про ініціацію подібних позовів.