«Чорна трійка»: далі буде

Кожна судова справа — складний клубок антагоністичних інтересів сторін, і її вирішення, хоч би на чию користь було винесено рішення, завжди залишає щонайменше одну зі сторін невдоволеною. Навіть у разі усвідомлення стороною безпідставності своїх вимог від оскарження судового рішення її найчастіше стримує лише необхідність сплати державного мита та вартості юридичних послуг. Для більшості людей природно вважати усі рішення на свою користь законними та справедливими і навпаки. Кожний, кому доводилося бути арбітром у якій-небудь суперечці, знає: сторона, яка програла, скоріш за все буде вважати рішення несправедливим і упередженим.

У номері «ДТ» від 12 березня 2005 р. було опубліковано статтю Анатолія Єрьоменка «Чорна трійка»: все інше справи не стосується». Проблеми, порушені у ній, є вельми важливими і актуальними для сучасного українського суспільства. Складовою частиною статті є розповідь директора АТЗТ «Донбасресурси» В. Чернишова про нібито виявлену ним протизаконну діяльність суддів Господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду.

Втім, з ясувалося, що в багатьох людей образа пана Чернишова на Господарський суд Донецької області та Донецький апеляційний господарський суд викликала здивування. Адже як за кількістю справ, у яких рішення були прийняті на користь очолюваного ним АТЗТ «Донбасресурси», так і за їх «вагомістю» підстави для цього, швидше за все, могли бути у його опонентів. Взяти хоча б рішення у справі 38/251, відповідно до якого на користь позивача (АТЗТ «Донбасресурси») було стягнуто 262776 грн. 32 коп. і відмовлено у стягненні 14 грн. 95 коп. — суми, на яку сам позивач добровільно (!) зменшив позовні вимоги. І не можна не відзначити, що саме ця справа є типовою і показовою у відносинах пана Чернишова з органами судової влади.

Проте у статті як приклад наводиться інша справа — № 8/55 пд. Чомусь поза увагою залишилося клопотання директора АТЗТ «Донбасресурси» Чернишова В. про розгляд справи колегіально відповідно до ст. 4—6 Господарського процесуального кодексу України. Зазначимо для не-юристів, що ця стаття передбачає можливість колегіального розгляду справи у місцевому господарському суді залежно від її категорії і складності. Проте своє клопотання В.Чернишов мотивував лише необхідністю уникнути тиску на суд з протилежної сторони (а це не є підставою для колегіального розгляду справи). Тобто за буквою закону суд міг відхилити клопотання Чернишова як таке, що не грунтується на правовій нормі. Проте суд, виходячи з категорійності справи і значного обсягу досліджуваних обставин, клопотання задовольнив. Виходить, що скаржник або не здатний зрозуміти текст правової норми (при цьому дозволяє собі критикувати судові рішення), або свідомо провокував суд відхилити клопотання, аби мати змогу згодом заявити про його упередженість.

Але навіть за наявності позитивного рішення щодо складу суду у справі 8/55пд В.Чернишов категорично заявляє, що «потім в обхід чинного законодавства справа «розписується» на потрібного суддю». Нескладно побачити, наскільки такий висновок суперечить фактам. Так само, як і те, що «рішення завжди приймається на користь клієнта», буцімто в апеляційній інстанції діє «так звана чорна трійка». Більш ніж образливим звучить його остаточний висновок про те, що «всі там одним миром мазані».

Єдиний законний спосіб домогтися від суду рішення на свою користь — діяти в межах закону та надати у достатній кількості переконливі докази. Та деякі особи (навряд чи можна назвати їх законослухняними громадянами) не гребують і іншими заходами. Якщо мета виправдовує засоби, чому б не спробувати їх усі? Найпростіший (з точки зору реалізації, але — наголошуємо на цьому — неефективний і найменш етичний) спосіб схилити суд до винесення «потрібного» рішення — зробити попередження на кшталт: краще зі мною не зв’язуватися. Маніпулюючи суспільною думкою, такі особи намагаються вплинути на рішення посадових осіб, у тому числі суддів. Бо ж мало кому захочеться бути віднесеним до «чорної трійки».

Зараз у Господарському суді Донецької області знаходиться справа з участю АТЗТ «Донбасресурси». То чи не є трагіфарс пана Чернишова спробою залякати суд і вплинути на його майбутнє рішення? Мовляв, стаття про «чорну трійку» може мати продовження із зазначенням прізвищ непохитних суддів, і нехай вони спробують потім довести свою незаплямованість в очах суспільства. Адже відомо: що вищий соціальний статус обіймає людина, то більш схильне суспільство бездоказово вірити у щонайменш вірогідну плітку про неї, і обґрунтовувати доводиться вже свою невинуватість.

Таким чином, роботі господарського суду Донецької області та Донецького апеляційного господарського суду дано негативну оцінку, яка є необгрунтованою. Зокрема немає підстав стверджувати, ніби в зазначених судах існує організована група, яка займається протизаконною діяльністю. У господарському суді Донецької області та Донецькому апеляційному господарському суді не практикується сприяння зацікавленим клієнтам «у позитивному вирішенні» явно програшної справи». Крім того, працівники цих судів ніколи нікому не рекомендують певних юридичних фірм. Не відповідає дійсності й те, що в судах в обхід чинного порядку справи розписуються на «потрібних суддів», після чого рішення завжди приймаються на користь клієнта. У судів немає й не може бути «клієнтів», а судові рішення за згаданими у статті справами приймалися після неупередженого дослідження всіх обставин справи та наданих сторонами доказів.

Немає жодних підстав для висновку про те, що в більшості людей, котрі пройшли господарський суд Донецької області та Донецький апеляційний господарський суд, опускаються руки, вони втрачають віру у справедливість і вже нікуди не звертаються.