Чим далі в ліс, тим більше дров

Наприкінці січня Кримська правозахисна група (КПГ) в окремому звіті окреслила порушення прав людини, які Росія вчиняла упродовж 2020 року в окупованому Криму. Правозахисники впевнені, що держава-агресор продовжуватиме політику політичних переслідувань і серйозно посилить наступ, зокрема на свободу слова та свободу мирних зібрань.

Політичне переслідування

На кінець 2020 року, за даними КПГ, у місцях несвободи в межах кримінальних справ перебувало 109 людей, яких Росія переслідувала з релігійних або політичних мотивів. Востаннє політв’язнів звільняли у вересні 2019 року. Відтоді режим Владіміра Путіна не звільнив жодного кримського політв’язня.

Загалом, за минулий рік російські силовики незаконно позбавили волі ще 24 особи з релігійних чи політичних мотивів. А незаконні кримські й російські суди ухвалили 260 рішень про тримання під вартою та продовження цього запобіжного заходу. Кримські правозахисники стверджують, що окупаційна влада свідомо зволікає з розглядом апеляційних скарг на запобіжні заходи.

Торік окупаційні та російські суди також ухвалили 15 вироків про позбавлення волі. Десять із них — на термін від 12 до 19 років. У межах кримінальних справ Росія позбавила волі 69 людей, можливості вільно пересуватися — п’ятьох.

Переважна більшість справ стосувалася «Хізб ут-Тахрір» та організацій, що їх держава-окупант розцінює як терористичні або екстремістські, втім, за українським законодавством, вони такими не є.

На кінець 2020 року у справах «українських диверсантів та шпигунів» перебували в ув’язненні 15 людей — Андрій Захтей, Володимир Дудка, Олексій Бессарабов, Дмитро Штибліков, Гліб Шаблій, Геннадій Лімешко, Леонід Пархоменко, Костянтин Давиденко, Денис Кашук, Дмитро Долгополов, Анна Сухоносова, Юнус Машаріпов, Іван Яцкін, Костянтин Ширінгу та Галина Довгопола.

У цих справах експерти зафіксували незаконні методи ведення слідства, застосування тортур для отримання свідчень і зізнань, порушення презумпції невинуватості та поширення ФСБ відео «зізнань» через російські ЗМІ.

«Суди» в цій категорії справ 2020 року ухвалили два вироки. Один стосувався Юнуса Машаріпова, якому ув’язнення замінили на примусове лікування в психіатричній лікарні. Тепер кожних шість місяців судова медична комісія вирішує, чи тримати чоловіка й далі у психіатричній лікарні. Другий вирок стосувався Дениса Кашука, якого «суддя» незаконного «Армянського міського суду» Лариса Лихачова ув’язнила на три роки та вісім місяців.

В ув’язненні на кінець року також перебували Наріман Межмедінов, Меджит Аблямітов, Февзі Саганджі, Ділявер Гафаров, Едем Кадиров та Айдин Мамутов — у межах справ проти кримськотатарського добровольчого батальйону ім. Номана Челебіджіхана. Росія звинувачує їх у тому, що вони не з’явилися у ФСБ й не заявили про свою участь у цьому батальйоні. Як докази діяльності батальйону проти інтересів РФ слідчі в «судах» наводять інформацію зі ЗМІ, що метою його створення була деокупація Криму.

Крім того, Росія позбавила волі шістьох людей у межах кримінальної справи проти «Свідків Єгови». Двоє вже отримали вироки по шість років, ще четверо продовжують перебувати під вартою.

«Проаналізувавши справи 2019–2020 років, бачимо, що РФ використовує своє «антитерористичне законодавство» для переслідування представників громадянського суспільства, для придушення будь-яких мобілізацій людей, будь-яких об’єднань, які не влаштовують російську владу. Ситуація критична, адже політв’язні в російських тюрмах зазнають знущань та проблем зі здоров’ям», — каже голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Правозахисники констатують, що Росія порушує право громадян України на справедливий судовий розгляд. У кримінальних справах вона використовує здебільшого співробітників ФСБ як таємних свідків. Почасти свідки в «судах» заявляють про тиск, який на них начебто чинили з боку обвинувачуваних під час досудового розслідування.

Російські слідчі наводять у судах як докази лінгвістичні експертизи розмов кримських мусульман. Але доказів, які надають сторони захисту, окупаційні та російські судді зазвичай не беруть до уваги.

Одразу після перемоги на президентських виборах Володимир Зеленський зустрівся з правозахисниками і заявив, що готовий підтримати законопроєкт «Про соціальний і правовий захист осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України», над яким працювали профільні державні органи, правозахисники та експерти з міжнародного гуманітарного права. Документ визначає критерії належності до «людей, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України». Він також регулює питання надання щорічної або одноразової допомоги, працевлаштування, надання в тимчасове користування житла та отримання безкоштовної освіти. Втім, президент досі не вніс до Верховної Ради проєкт закону, який усе ще перебуває в його офісі  на погодженні.

Тортури

Торік Росія так і не розслідувала належним чином випадків насильницьких зникнень, задокументованих правозахисними організаціями. Винних у цих злочинах досі не встановлено й не притягнуто до відповідальності.

Проаналізувавши судові рішення, у КПГ дійшли висновку, що Росія ефективно не притягує своїх силовиків за катування. У російському кримінальному кодексі немає відповідної статті. Навіть якщо справу й порушують, то слідчі використовують статтю про перевищення службових повноважень. «Судді» також ухвалюють вироки з умовним терміном. Та й присуджують менші строки покарання, ніж передбачено цією статтею.

Кримські правозахисники зазначають: жоден випадок катування з боку співробітника ФСБ так і не дійшов до суду, тоді як політв’язні у своїх свідченнях наголошують, що саме ефесбешники найжорстокіше катують під час досудового слідства.

У своєму звіті правозахисники також прирівнюють до тортур неналежні умови тримання у Сімферопольському СІЗО. Раніше кримський адвокат Еміль Курбедінов заявив: російські слідчі погрожують кримчанам ув’язненням у цьому слідчому ізоляторі, якщо вони не визнають своєї вини.

Колонізація півострова як воєнний злочин

Правозахисники також констатують, що Росія принаймні не перешкоджає заміщенню населення півострова своїми громадянами.

Відповідно до міграційної інформації «Кримстату», на листопад 2020 року щонайменше 33 тисячі осіб переїхали до Криму та Севастополя в межах «міжрегіонального переміщення».

Загальна кількість таких осіб із початку тимчасової окупації на кінець 2020 року перевищує 200 тисяч людей. Правозахисники зазначають, що до цієї статистики «Кримстат» долучає переміщення жителів із Севастополя до «Республіки Крим» та у зворотний бік. Крім того, ця статистика не враховує переміщення військовослужбовців і працівників силових структур.

Лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що до Криму незаконно перемістилися, щонайменше, 500 тисяч росіян. За його словами, якщо до моменту окупації населення Сімферополя становило 300 тисяч людей, то тепер там 600 тисяч.

Право на охорону здоров’я

Правозахисники нарікають, що РФ не створила під час пандемії умов для захисту населення від коронавірусної інфекції. Ба більше, сприяла її поширенню.

Держава-окупант не змогла розбудувати медичну систему на півострові. Проблеми, пов’язані з нестачею медиків, несплатою гарантованих їм виплат і неналежним облаштуванням лікарень, були постійно. Правозахисники фіксували випадки, коли медзаклади могли надати допомогу, але людей із симптомами коронавірусу відправляли лікуватися додому й навіть не скеровували на тестування. Такі ситуації вони пов’язують із політикою Росії на заниження статистики щодо поширення інфекції та ковідної смертності у Криму.

КПГ задокументувала підтвердження того, що Росія приховувала факти смертей, наприклад, серед медиків. Вони не потрапляли до офіційної статистики. Влітку окупаційна влада змінила підхід до підрахунку смертності від коронавірусу, чим у кілька разів занизила ці дані.

КПГ також моніторила кримські аптеки й виявила, що в більшості зі 124 аптек немає базових ліків, необхідних для лікування ускладнень від COVID-19.

Тим часом, зауважила Ольга Скрипник, прикордонна ФСБ на адмінмежі з Херсонською областю не дозволяла громадянам України провозити необхідні ліки. Росія також обмежила кримчанам вільний виїзд із Криму на підконтрольну Україні територію. Для них встановили обмежений перелік підстав для виїзду.

Парад російських військ і техніки до 75-річчя перемоги у Другій світовій війні 24 червня 2020 року в Керчі

Мілітаризація

Торік Росія продовжила незаконно призивати громадян України до своїх збройних сил і переслідувати кримчан, які відмовлялися від цього.

Загалом, у результаті останніх двох кампаній до армії примусово пішли 6 300 кримчан. Якщо до 2019 року в «суди» передали 82 кримінальні справи за ухиляння від служби в російській армії, то тільки за минулий рік таких справ було 81.

За словами аналітика КПГ Олександра Сєдова, призовна кампанія та переслідування кримчан порушують норми Римського статуту Міжнародного кримінального суду та інші положення міжнародного гуманітарного права.

Росія також продовжила масштабну й систематичну пропаганду служби у своїх збройних силах серед українських дітей молодшого та середнього шкільного віку. РФ називає таку пропаганду «військово-патріотичним вихованням», тоді як українські правозахисники — «мілітаризацією кримської освіти».

Дітей навчають поводитися з вогнепальною зброєю — пістолетами, рушницями й автоматичною зброєю. Такі тренінги відбуваються як під час масових заходів у школах та громадських місцях, так і в умовах спеціальних зборів і дитячих таборів для проходження військової допризовної підготовки.

Програма «військово-патріотичного виховання» фінансується з федерального бюджету РФ. Її координують також «Кримпатріотцентр», ДТСААФ (Добровольче товариство сприянню армії, авіації і флоту Росії), «Юнармія» та інші організації.

КПГ відзначає мілітарі-пропаганду таких установ як «Муніципальний бюджетний загальноосвітній заклад «Середня загальноосвітня школа, дитячий садок №36», «Державний бюджетний загальноосвітній заклад Республіки Крим «Кримський навчальний виховний комплекс інтернат-ліцей мистецтв», «Державну бюджетну освітню установу додаткової освіти м. Севастополя «Центр військово-патріотичного виховання учнівської молоді». На тамтешніх курсах дітям дають базову підготовку з тактики ведення бою, володіння стрілецькою зброєю, викладають прикладні спортивні дисципліни, які в майбутньому допоможуть легше проходити службу в Збройних силах РФ.

Як відомо, Генасамблея ООН у своїй резолюції №75/29 висловила занепокоєння мілітаризацією українських дітей у Криму і закликала РФ утриматися від створення освітніх установ на півострові.

Інформаційна ізоляція Криму

Весь минулий рік Росія продовжувала політику наступу на свободу слова на півострові. Правозахисники зафіксували незаконні затримання блогерів та журналістів, заборони затриманим доступу до адвокатів, безпідставні блокування українських медіа, а також заборону журналістам на в’їзд до Криму.

Окупаційна влада продовжувала штрафувати й ув’язнювати людей за висловлювання своїх думок. Так, до прикладу, 19 вересня російські силовики заарештували жителя Євпаторії і 22-річного одесита Олександра Долженка. Молодики розповсюджували листівки, в яких містилися заклики повернути Крим під контроль України. Тепер їм загрожує до чотирьох років позбавлення волі.

Росія продовжувала використовувати «терористичні статті», щодо громадських журналістів «Кримської солідарності» та блогерів, які висвітлюють політичні переслідування і порушення прав людини на півострові. Російські силовики затримують їх начебто за участь у забороненій у Росії та Криму, але легальній в Україні організації «Хізб ут-Тахрір».

Серед іншого, поруч із КПВВ «Чаплинка» на окупованій території Росія встановила нову телерадіовежу.

Експерти КПГ припускають, що окупаційна влада, ймовірно, використовує її для блокування українського радіосигналу на півночі Криму. Адже прийом сигналу погіршилося після встановлення цієї вежі. Якщо раніше українські радіостанції можна було приймати у 12 населених пунктах, то тепер лише у семи. Зменшилася й кількість мовників.

Водночас 11 кримських провайдерів блокують щонайменше 25 українських сайтів і сторінки Меджлісу кримськотатарського народу, «Свідків Єгови» та Мінреінтеграції.

Крім того, 2020 року РФ ухвалила низку законів, спрямованих на обмеження свободи слова, дію яких також незаконно поширюють на територію тимчасово окупованого Криму.