Сьогодні уявлення про повноцінність нації доповнилося новим штрихом. На черговому конгресі СФУЛТ (Світова федерація українських лікарських товариств), що пройшов нещодавно в нашому місті, один шановний професор із жалем заявив, що ми є свідками знищення «наступної складової українськості» — національної злочинності... Під фактом деукраїнізації злочинного світу вчений мав на увазі вбивство львівського авторитета «Сухумського» («у миру» — Володимира Зінченка), що сталося 14 серпня. Як випливало з повідомлення авторитетного медика, місце наших молодих хлопців захоплюють російськомовні бандити з Києва.
Львовом навіть прокотилася чутка, мовляв, на 27 серпня запланована «стрілка» між представниками осиротілих місцевих злочинців та київськими авторитетами. На черзі дня нібито повинно було стояти питання переходу львівських «під юрисдикцію» столичних. І нібито незговірливість «наших» може обернутися цілою гангстерською війною. Кореспондент «ДТ» витримав паузу в кілька тижнів, очікуючи почути в ній постріли. Дотепер про нові вбивства з метою переділу сфер впливу повідомлень не надходило. Отже, чи місцеві ка-пітулювали, чи «базару» не було.
З даних, які вдалося зібрати з цього приводу, можна припустити, що версія про втрату нашою злочинністю українських національних ознак не досить аргументована. Насамперед, спірним є, так би мовити, українськість пана Зінченка. Попри характерне за-кінчення цього прізвища, про його носія кажуть як про росіянина за національністю. Народився він і став особистістю в Сухумі. Ті, хто тут з обов’язку служби відстежував його кар’єру, стверджують, що «Вова Сухумський» спілкувався переважно російською мовою, хоча з великим задоволенням переходив на місцевий жаргон.
Теза, що Володимир Зінченко представляє «українські інтереси» у злочинному світі, не єдина, яка потребує доказів. Кажуть, що «Сухумський» начебто «тримав дах» на одному з основних львівських ринків (а це вже функція рекету), і взагалі його соціальний статус у злочинній ієрархії краю перед убивством нібито значно знизився. Представники МВС, що добре знали вбитого, сказали, що угруповань він під собою не мав. Самих рекетирів називав «махновцями». Був серйозним авторитетом, злодієм у законі, коронованим у Москві, людиною, шанованою на рівні СНД. Утримував місцеву «касу взаємодопомоги» — общак. Вирішував спірні питання. Його повноваження поширювалися на всю область.
Компетентні органи вважають, що київські «колеги» сюди не полізуть. Тому що в західному регіоні «складна специфіка», із якою не так легко впоратися. Існує думка, що львівський злочинний світ ще має у своєму розпорядженні досить потенції, щоб змогти за себе постояти. Незадовго перед тим у Львові намагалися укріпитися чеченці. Але тут їх приструнили. Трагедії в тому, що трапилося, міліція не бачить: не стало старого авторитета — оберуть нового лідера й представлять до коронації.
На що не потрібна відповідь, то це на те, чи буде розкритий цей злочин офіційними органами. Її всі знають наперед. Навіть якщо зловлять виконавця, без доказової бази нічого не можна буде зробити. А свідків немає, знаряддя злочину немає. Якого типу була «пушка», невідомо. У наших каталогах відсутні зразки такої насічки, яку виявили на гільзах поруч з убитим. Експертиза безсила. Продуктивнішим може стати «внутрішнє розслідування», яке проведуть соратники «Сухумського». Але широку громадськість із його результатами навряд чи ознайомлять.