Будинок для прокурора

Цей будинок в Олександрівці на вул. Комсомольській, 21 - як фортеця. З усіх боків - висока огорожа, ворота практично завжди міцно замкнені. Тут кілька років жив тепер уже колишній прокурор району Віктор Апостолов. Саме тому сюди навідувалась комісія Олександрівської селищної ради: адже Віктор Сергійович останнім часом працював у Петрівському районі, а будинок, якому рішенням виконкому селищної ради надано статус службового житла, звільняти не поспішав.

Ще 29 листопада минулого року селищна рада прийняла рішення про надання службового житла за цією адресою старшому прокурору Олександрівської районної прокуратури Вікторії Буданцевій, але вона довго вселитися туди не могла. І тільки внаслідок втручання обласної прокуратури, після перевірки, проведеної у відповідь на скаргу селищного голови Василя Захарова, прокурор звільнив будинок для своєї колеги. Але це вже завершення історії. А початок її був трагічним.

…Леся Козаченко померла у травні. Дівчина народилася й виросла в Олександрівці. Зустріла гарного роботящого хлопця Івана, вийшла заміж. Подружжя чекало первістка. Вагітність проходила без ускладнень, перейми в Олесі почалися вчасно, на 36-му тижні. Сталося це, як часто трапляється, серед ночі, рідні негайно доправили жінку в райлікарню. Через кілька годин Леся зателефонувала чоловікові і з тривогою повідомила, що в неї сильна кровотеча, а лікарів поряд немає. Іван кинувся по містечку шукати лікарів. Ця біда привела його й на вулицю Комсомольську, 21, де в добротному будинку мешкала родина лікарів Прасолів.

О 7-й ранку завідуюча пологовим відділенням Світлана Прасол та заступник головного лікаря Алла Гресь нібито почали готуватись до операції. Потрібна була велика кількість різних ліків, кров, - усе це забезпечили батьки, брат і чоловік Лесі. Близько 11-ї ранку їм повідомили, що дитина мертва, а породілля в реанімації, проте її стан стабільний. Конкретніших даних не говорили, тільки вимагали все нових і нових ліків. Під вечір рідним вдалося дізнатися, що Олеся потребує повторної операції, а її можуть зробити лише висококваліфіковані спеціалісти з області. Вони благали викликати таку бригаду, і їм обіцяли, але ввечері лікарі розійшлися по домівках, а медсестра, котра заступила на зміну, повідомила, що Леся вже мертва…

Прокурор Олександрівського району Віктор Апостолов порушив кримінальну справу 5 червня, рівно через три тижні після смерті Олесі та її дитини. Справу порушено не проти конкретних осіб, а за фактом неналежного виконання медичними працівниками Олександрівської ЦРЛ професійних обов'язків та використання завідомо підроблених документів. Важко сказати, як проводилося розслідування справи (сліди її згубилися в міліцейських кабінетах, хочеться сподіватися, що не назавжди!), але через трохи більш як півроку кримінальне провадження було припинено на підставі ч.3
ст. 206 КПК України у зв'язку з невстановленням осіб, котрі вчинили злочин…

Працівникам правоохоронних органів варто було просто звірити дії відповідальних осіб лікарні з їхніми посадовими інструкціями і відповідними методичними рекомендаціями, по свіжих слідах витребувати всі необхідні документи й чітко визначити де, коли і хто допустив недбалість, що призвела до трагедії та непоправного горя родини. Натомість із лікарні зникла історія хвороби Олесі Козаченко, залишився тільки епікриз її перебування в реанімації. Мати, брат, невістка та чоловік померлої вимагали, щоб розтин робив незалежний експерт, але їм відмовляли. Трохи згодом вони добилися ексгумації й експертизи Міністерства охорони здоров'я, у висновках якої чітко було зазначено, що обрана лікарська тактика необгрунтована, а смерть - попереджувана. Але все це рослідування не зацікавило. Більше того, рідні довго не могли отримати копію експертного висновку, хоча неодноразово намагалися це зробити, і лише через рік змогли витребувати його в департаменті материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ.

Через місяць-два після початку такого "розслідування" завідуюча пологовим відділенням Олександрівської ЦРЛ Світлана Володимирівна Прасол разом із родиною виїздить із райцентру, залишаючи свій добре облаштований просторий (80,5 м) дім на вул. Комсомольсь-кій, 21. Туди оперативно, невідомо на яких підставах, вселяється Віктор Апостолов із сім'єю, бо він, працюючи вже півтора року в Олександрівці, власного житла не мав. Тим часом Світлану Прасол, яка, за логікою речей і за посадовими обов'язками, несла відповідальність за те, що відбувалось у підпорядкованому їй відділенні, у справі загибелі Олесі Козаченко і її дитини не допитано ні як підозрювану, ні як свідка. Але постанову про закриття справи було скасовано, і її нібито продовжували розслідувати.

Тим часом і мати покійної Ольга Іванівна Кузява, і невістка Наталя, і чоловік Іван Козаченко писали скарги в різні інстанції, зокрема в Генеральну прокуратуру. Вони отримала велику кількість відповідей, у яких констатувалося, що у справі виконано значний обсяг слідчих дій. Але, як повідомив заступник прокурора області Олег Іваніщев, у порядку контролю встановлено, що слідство проводилося з грубими порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства щодо забезпечення всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин злочину. Отож, із урахуванням цих порушень щодо слідчого Олександрійського райвідділу УМВС в області Є. Воропая та начальника слідчого відділу О.Кондрашенка відкрито дисциплінарне провадження. З метою активізації слідства кримінальну справу направлено для організації розслідування до слідчого управління УМВС України в Кіровоградській області. Там справа перебуває й досі. На неодноразові звернення родини та кореспондента обласних газет "Нова газета" і "Наш бізнес" Володимира В'юника, який писав про цю ситуацію, жодної конкретної відповіді не надійшло.

Тим часом Віктор Апостолов звернувся до селищної ради з вимогою надати йому (та іншим працівникам районної прокуратури) житло. Першим у списку, певна річ, стояв він. У його листі на ім'я голови селищної ради Василя Захарова також зазначалося, що місцеві ради можуть продавати житлові приміщення працівникам прокуратури зі знижкою - 50% вартості. Тут-таки в районній газеті з'явилося повідомлення про продаж будинку на вул. Комсомольській, 21. За дивним збігом обставин, прокурор мав оселитися в будинку родини Прасолів, колишніх фігурнатів порушеної ним справи. Справи, яку так і не було доведено до кінця.

Селищна рада оперативно відреагувала на запит головного правоохоронця району і виділила 164,5 тис. грн на придбання будинку для прокурора, хоча Апостолов доти не стояв на квартирному обліку. Голова Олександрівської селищної ради Василь Захаров каже про тиск на нього з боку прокурора, але документальних підтверджень цього немає.

Доки тривав цей процес (листування між селищним головою, збір документів), минуло трохи більше півроку. І тут лихий фатум пожартував над зухвалим прокурором. Щойно селищна рада придбала будинок, як над Апостоловим нависла перспектива… переведення на роботу до іншого району. Він ще намагався вскочити у поїзд, який відходив, подавши черговий лист селищному голові. Але Василь Захаров не поспішав і звернувся із запитом до прокурора області, а дізнавшись, що Віктор Апостолов з 9 жовтня призначений прокурором Петрівського району, того ж дня виніс на засідання виконавчого комітету селищної ради проект рішення про надання будинку на вул. Комсомольській, 21 статусу службового житла. Через півтора місяця це житло було надане старшому прокурору Олександрівської райпрокуратури Вікторії Буданцевій, яка, на відміну від Апостолова, перебувала на квартирному обліку і мала право на позачергове одержання житла.

Але рішення на папері - одне, а реальність виявилась іншою. Родина Апостолових уперто не бажала залишати будинок. Ні прохання самої Вікторії Петрівни, ні розпорядження селищного голови Василя Захарова не діяли. Він звернувся в обласну прокуратуру, аби там підказали підлеглому, як має поводитися людина, обтяжена державною посадою та відповідальністю. Прес-секретар обласної прокуратури Наталя Олексієнко повідомила, що службове розслідування показало відсутність порушень із боку Апостолова. ...З будинку він усе-таки виселився. А як же зі смертю Олесі Козаченко? Чи має хтось намір довести цю справу до кінця?