ЗВИНУВАЧУЮТЬСЯ ОСЕЛЕДЕЦЬ, М’ЯКІ КРІСЛА ТА СПЕКА

В Україні хворих із пухлинами прямої і товстої кишки — близько 70 тисяч. Щороку їх стає на 15 тисяч більше. Найчастіше це люди середнього, цілком працездатного, віку. Операції «запущених» хворих загрожують інвалідністю. Тобто проблема з суто медичної перетворюється на соціальну.

— Професія проктолога — одна з найбільш затребуваних у нашій країні, — переконаний член-кореспондент АМН України, керівник Українського проктологічного центру, голова Асоціації колопроктологів України, завідувач кафедри Національного медичного університету ім. О.Богомольця, професор, доктор медичних наук Михайло ЗАХАРАШ. — Є ціла низка причин того. Насамперед характер харчування: в Україні споживають значну кількість сала і м’яса. На жаль, у раціоні наших співвітчизників питома вага цих продуктів переважає над значно кориснішими рослинними. Крім того, у нас, слов’ян, традиційно має бути десерт. Що зовсім нерозумно, оскільки призводить до бродіння в шлунково-кишковому тракті, здуття живота. Солодкий чай, каву, молоко, навіть фрукти краще споживати окремо, хоча б через півгодини після основного прийому їжі. Наступний чинник — слабо контрольована хімізація сільського господарства, а отже, нітрати й нітрити в овочах та фруктах. Позначаються наслідки чорнобильської катастрофи. З водою, їжею, зокрема з лісовими ягодами, в організм людини систематично надходять довгоживучі радіонукліди. І все це негативно позначається насамперед на шлунково-кишковому тракті.

Нарешті аксіома: будь-які збої в організмі необхідно виявляти відразу ж, на початковій стадії. Лише так можна уникнути найсумніших наслідків. Ось тому й важливо, щоб у нашій країні повноцінно функціонувала проктологічна служба.

— Функціонує?

— Швидше — функціонувала. Особливо успішно у 1980—90-х роках. Тоді проктологічні кабінети відкривалися в багатьох поліклініках, у всіх областях було бодай по одному «нашому» відділенню, на базі київської 18-ї лікарні з’явився довгоочікуваний республіканський (зараз — Український) проктологічний центр. Була розроблена й задіяна ефективна система профілактики: проводилася загальна диспансеризація населення, велися наукові розробки...

Останніми роками, у період скорочення ліжкового фонду, все це майже втрачено. В Україні залишилося тільки 75 «наших» кабінетів, різко зменшилася кількість проктологічних відділень у лікарнях, у всій країні працюють усього 182 проктологи. Сьогодні забезпеченість цими лікарями становить не більше 40%, хворі змушені лікуватися у терапевтів або хірургів. На жаль, не завжди це робиться правильно — кожен спеціаліст сильний усе ж таки саме у своїй справі.

— І нічого не можна вдіяти?

— Чому? На Першому установчому з’їзді колопроктологів України, який відбувся недавно в Києві, ми обговорили найактуальніші проблеми і, хочеться вірити, знайшли найсучасніші шляхи їх вирішення. Великі надії покладаємо на виконання наказу по МОЗу, що зобов’язує керівників обласних управлінь охорони здоров’я відновити роботу проктологічних кабінетів, які діяли колись. Мета — щоб на 25 тисяч населення був принаймні один такий лікар.

— Як у вас справи з кадрами?

— Для їх первинної підготовки в країні існує хороша база: Львівський медичний університет, Київська та Харківська академії післядипломної підготовки — цілком досить. І абсолютно всі спеціалісти мають можливість на найсучаснішому рівні підвищувати кваліфікацію в Українському центрі проктології.

— Але ви ж самі нарікали на те, що лікарів бракує. Добре, що зараз з’являється дедалі більше приватних медичних кабінетів...

— З одного боку, добре. А з іншого... За гроші отримати ліцензію може й людина без належної підготовки. А потім досвідченим спеціалістам нерідко доводиться приймати й рятувати хворих із ускладненнями після їхнього некваліфікованого лікування. Тому й порушуємо питання, щоб перевірка знань і видача відповідних ліцензій проводилися виключно через Український проктологічний центр. Вже створено й Асоціацію колопроктологів України. Її статут передбачає контроль за роботою всіх кабінетів «нашого» профілю, незалежно від форми власності.

— Потрапити до досвідченого лікаря, а не до недоучки, мріє кожен хворий. Та абсолютно всі мріють не хворіти. Що потрібно робити, аби хвороби й недуги оминали нас стороною?

— Загальнодоступна профілактика полягає у правильному харчуванні — бажано обмежити кількість м’ясних, жирних, гострих страв, підвищити питому вагу овочів та фруктів, хліб — з висівками чи хоча б їх домішкою. Плюс здоровий спосіб життя: більше рухатися, не «дружити» з м’якими кріслами, надмірним теплом тощо, а також не сідати на холодне, займатися фізкультурою, але пам’ятати, що ходьба краща за біг, особливо в старшому віці.

— Як часто слід звертатися до проктолога з метою профілактики?

— Після 45—50 років бажано хоча б один раз на два роки.

— Реклама закликає нас періодично чистити кишечник. Мовляв, кожен із нас із роками отримує «багаж» у 5—6 (а опасисті люди — і в 20—25) кілограмів шлаків. Звідси — погана засвоюваність їжі, дисбактеріози й інші «принади». Це правда?

— Не зовсім так. Якщо немає непрохідності шлунка чи інших відхилень від норми, організм чудово самоочищається. Механічне ж очищення шлунка — справа непроста: впливати на слизову кишечника слід дуже обережно. А регулювати роботу шлунка найкраще природним чином, тією ж таки дієтою.