Життя триває...

Два страшних слова існують для мене, як, напевно, і для більшості людей, далеких від медицини. Це СНІД і рак. Вони звучать як вирок. Хто не відчував мимовільного тремтіння в колінках, очікуючи результату аналізу на ВІЛ? Ніби й узятися йому нема звідки, а однаково страшно. Ті самі емоції викликає і рак. Воліла б не згадувати цю тему, та, на жаль, так чи інакше вона постійно опиняється поруч...

Найпоширеніше онкологічне захворювання в жінок — рак молочної залози. Щорічно його діагностують у 180 тисяч пацієнток у Європі, 130 тисяч — у США, 16 тисяч — в Україні. Інформація із санбюлетеня, який висить перед одним із кабінетів Інституту онкології, взагалі шокувала: «Кожні 35—37 хвилин в Україні виявляється новий випадок захворювання на рак молочної залози і щогодини вмирає жінка від даної патології. Рівень захворюваності за останні 40 років збільшився більш ніж утричі».

Здавалося б, за такої ситуації щорічна мамографія (рентгенологічне обстеження молочних залоз — основний метод ранньої діагностики в Україні) для жінок після 40 років має стати такою ж обов’язковою процедурою, як і флюорографія для всього населення. І все ж, якщо здати аналізи на ВІЛ/СНІД сьогодні не є особливою проблемою, то пройти мамографію чи зробити УЗД молочної залози — завдання не з легких. Наприклад, у Києві є всього чотири місця, де зробити це можна гарантовано. Для міста з тримільйонним населенням — крапля в морі. Приватні діагностичні центри не беремо до уваги. Про наявність у кожній поліклініці мамологів, а тим паче спеціального обладнання — можна лише мріяти. Не кажучи вже про те, що більшість мамографів у нашій країні застаріли і фізично і морально, що не дозволяє здійснювати широкомасштабні скринінгові програми. Раз-два постукавши в закриті двері, змарнувавши дорогоцінний час, жінки нерідко залишають візит до спеціаліста «на потім». Та коли справді припече, буває вже запізно.

Тим часом рак молочної залози — не вирок, якщо, звичайно, своєчасно звернутися до лікаря. Про те, які фактори ризику цього захворювання, його симптоми, про сучасні методи діагностики та лікування в Україні ми розмовляємо з доктором медичних наук, професором, керівником відділення пухлин молочної залози Інституту онкології, головним онкохірургом МОЗ України Іваном СМОЛАНКОЮ.

— Онкологія — проблема розвинених промислових держав, до яких належить і Україна. Приріст випадків захворювання на рак молочної залози щорічно в різних регіонах становить від одного до трьох відсотків. У деяких регіонах навіть вище, — розповідає Іван Іванович. — У групі ризику насамперед — жінки після 40 років.

Серед причин виникнення захворювання — порушення репродуктивної функції. Ранні місячні (до 12 років), пізній клімакс (після 55 років), пізні перші пологи (після 40 років), велика кількість абортів, характер годування дитини (погано, якщо жінка не годує грудьми), а також різноманітні захворювання генітальної сфери, які негативно відбиваються на здоров’ї молочної залози. До захворювання можуть призвести порушення функцій яєчників, щитовидної залози, надниркових залоз тощо.

Додатковий фактор ризику — фізичні травми. Особливо, коли внаслідок цього з’являються якісь затвердіння. При хронічних запальних процесах у молочній залозі, таких доброякісних захворюваннях, як мастопатія, необхідно консультуватися в спеціаліста-мамолога й вживати якихось заходів. Ця категорія жінок має бути під постійним наглядом лікаря.

Даються взнаки також осо­б­ливості харчування. Несприят­ливим є дефіцит вітамінів А, Е та Д, надлишок тваринних жирів, алкоголю. Вважається, що в 90% випадків паління призводить до виникнення раку легень. Приблизно 30% жінок-курців потрапляють до групи ризику захворювання молочної залози.

Багато чинників відіграють свою роль, зокрема й психічні — стреси.

— Як на захворюваності на рак молочної залози відбилася чорнобильська аварія?

— Особливого збільшення захворюваності в регіонах, близьких до Чорнобиля, не відзначалося. Але в цілому іонізуюча радіація, безумовно, є несприятливим чинником. Насамперед, якщо опромінення відбувалося в жінок віком від 10 до 20 років. Після 35 років згубний вплив іонізуючого опромінення знижується.

— Яку роль у виникненні цього захворювання відіграє спадковість?

— Так, спадковість важить багато. Знайдено ген раку молочної залози, який перебуває в 17-й хромосомі, та ген, який відповідає за схильність до цього захворювання. Якщо рак молочної залози виявлений в близьких родичів, особливо в молодому віці, то ризик занедужати зростає в два-п’ять разів.

— Що має знати кожна жінка, аби вчасно звернутися до лікаря? Як правильно проводити самообстеження?

— У 70—80% випадків жінки самі виявляють пухлину молочної залози. Самообстеження має ввійти у звичку кожної жінки. Проводити його потрібно через два-три дні після закінчення менструального циклу, в менопаузі. Якщо є затвердіння, збільшення пахових лімфатичних вузлів, больові чи дискомфортні відчуття, виділення із соска, слід якомога швидше звернутися до лікаря, котрий зможе оцінити цей стан, призначити план обстеження й виробити правильну тактику лікування. На жаль, дуже часто жінки звертаються в таких випадках до кого завгодно, лише не до лікаря. Вдаються до самолікування, йдуть до фітотерапевтів, екстрасенсів, біоенергетиків і зрештою втрачають найголовніше — час. Близько 30% жінок потрапляють до нас із запущеними формами раку. Причому дивно те, до якого стану нерідко доводять себе жінки з вищою освітою.

Тим часом при невеликому, своєчасно діагностованому новоутворенні є можливість виконати органозберігальну операцію (видалити сегмент молочної залози), а потім, у разі потреби, провести додаткове лікування (променеву терапію). При запущених формах раку молочну залозу в жінки доводиться видаляти цілком і далі довго її лікувати.

— Що можна віднести до заходів профілактики?

— Здоровий спосіб життя й уникнення перелічених факторів ризику. І найголовніше — регулярне самообстеження. Після 35, й особливо після 40 років, жінка обов’язково мусить проходити мамографічне дослідження щороку.

— Зробити УЗД молочної залози, й тим паче мамографію, насправді не так вже просто. У звичайній поліклініці такого обладнання немає.

— Думаю, особливих складностей нема. У поліклініках є онкологи. В усіх лікарів, особливо гінекологів, має бути онконастороженість. Можна звернутися до нас в інститут. Мамографія на сьогодні — найбільш інформативний метод діагностики раку молочної залози.

— Світова медицина стверджує, що кожного другого хворого на рак можна вилікувати. Розкажіть, будь ласка, про нові методи діагностики та лікування раку молочної залози, які практикуються в Україні, і про те, наскільки вони ефективні.

— При підозрі на рак слід зробити мамографію та пункційну біопсію. Матеріал досліджується мікроскопічно, і якщо виявляються злоякісні (ракові) клітини, то потрібно проводити спеціальне лікування — хірургічне, іноді йому передує хіміо- або променева терапія.

Основними методами лікування на сьогодні є: хірургічний і хіміо-, променева, гормоно- та імунотерапія. З допомогою сучасних методик комплексного лікування, вдасться зменшити пухлину навіть на запущених стадіях раку, а іноді, якщо пухлина виявляється чутливою до терапії, навіть зберегти молочну залозу. Для посилення дії хіміо- та променевої терапії використовується їхнє поєднання з гіпертермією.

Наш інститут є одним із розробників методу адаптивної імунотерапії. З лімфатичних вузлів хворого беруть пухлинні клітини, виділяють Т-лімфоцити (імунологічні клітини, які знищують пухлинні), розмножують їх і знову вводять до організму.

— На яких стадіях застосовується цей метод і наскільки він ефективний?

— В принципі має бути ефе­к­тивний на всіх стадіях. Але метод поки перебуває в стадії розробки, його ефективність оцінюється. Віддалених результатів поки не маємо. Сьогодні він ще не входить ані до світових, ані до українських стандартів.

— Чи відповідає нинішній рівень допомоги онкохворим в Україні реальним потребам?

— Щороку на міжнародних конгресах і симпозіумах спеціалісти всього світу обговорюють єдину тактику лікування певних форм і стадій раку молочної залози. Нині в Україні також розроблені стандарти, які відповідають світовим. Немає методів лікування, що практикуються за кордоном і які неможливо застосувати в Україні.

— Який у нас відсоток вилікуваних?

— Коли жінка потрапляє до нас на ранніх стадіях захворювання, то п’ятилітня виживаність (після закінчення п’яти років людина вважається видужалою) при першій стадії та правильному застосуванні всіх методів становить понад 92%. Друга стадія А — понад 80%, Б — близько 65%, третя — близько 45%. І навіть у четвертої, запущеної стадії, коли є віддалені метастази, правильне призначення протипухлинного лікування дозволяє 15% жінок досягти п’ятилітньої виживаності.

— Як довго триває період реабілітації?

— Видужування проходить по-різному. Фізичні вправи після хірургічного втручання можуть допомогти відновити свободу руху й силу руки та плеча. Вони також допомагають зменшити біль і скутість рухів у ділянці спини та шиї.

Після лікування раку молочної залози дуже важливо перебувати під наглядом лікаря (відвідувати раз на три місяці — перший рік, раз на шість місяців — другий), аби переконатися, що немає рецидивів.

Успішне лікування й одужання багато в чому залежать від емоційної підтримки близьких людей, яка допомагає перебороти почуття тривоги чи роздратування. Іноді незначний жест, дотик означають більше, ніж слова. Достатньо просто бути поруч. Адже життя триває...