ЯК САМОПОЧУТТЯ, УКРАЇНО?

У газеті «Дзеркало тижня» нещодавно було опубліковано великий аналітичний матеріал із проблем бідності. Обстеження Держкомстату охоплюють і низку інших аспектів життя наших громадян, з якими цікаво ознайомитися. Слід зазначити, що ці обстеження охоплюють понад 9 тисяч домогосподарств (у звичнішій термінології — сімей), що мешкають в усіх регіонах України, у великих (понад 100 тис. жителів), середніх і невеликих містах та в сільській місцевості, з різними рівнем достатку і складом сім’ї. Розробки грунтуються на добровільних відповідях громадян на запитання анкет, і за більшістю характеристик, насамперед по Україні загалом, цілком репрезентативні.

Матеріали, що наводяться нижче, знайомлять читачів з результатами блоку обстежень, проведених Держкомстатом у жовтні 2000 р., — самооцінкою населенням свого стану здоров’я й звернення по медичну допомогу. Вони цікаві і корисні не тільки широкому загалові та медичним колам. Ці обстеження має аналізувати і враховувати влада, формуючи й реалізуючи нашу соціальну політику.

Отримані при вибірковому обстеженні домогосподарств дані поширені Держкомстатом на все населення, точніше на так зване неінституційне населення. Тобто, за винятком близько 1,5% мешканців України, які не можуть самостійно розпоряджатися своїми прибутками і видатками, — військовослужбовців строкової служби, осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, а також на тривалому лікуванні у шпиталях, мешканців монастирів, будинків для літніх осіб. Тому використовувана тут чисельність жителів (488,43 тис.) трохи менша за чисельність усього населення України (495,70 тис. осіб)

Здоровий регіон — здорові люди

Лише близько чверті населення України оцінює стан свого здоров’я як добрий (табл. 1), близько 60% — як задовільний і близько однієї п’ятої — як поганий. Цілком природно, що самооцінка стану від мажорного до мінорного, тобто від доброго до задовільного і від задовільного до поганого, змінюється зі збільшенням віку. Виняток тут становлять діти молодшого віку, що частіше хворіють і оцінка здоров’я яких визначається зі слів батьків. Цікаво, що чоловіки оптимістичніші щодо оцінки свого здоров’я, ніж жінки. Якщо кожен п’ятий чоловік віком 18 років і старший вважає стан свого здоров’я добрим, то в жінок — тільки 16,3%. «Задовільно» — так характеризують своє здоров’я 57,8% чоловіків і 58,3% жінок, «погано» — 17,3% чоловіків і 25,4% жінок. У самооцінці стану здоров’я майже не виявляються відмінності за трьома основними різновидами поселень: великими містами (з населенням понад 100 тис.), невеликими містами (менше 100 тис.) і селами. Хоча зазвичай соціологічні обстеження свідчать, що сільське населення за більшістю соціальних параметрів, як правило, вище оцінює свій стан, ніж міські жителі.

Досить істотні відмінності простежуються в самооцінці стану здоров’я за регіонами України. «Добре» — так оцінює своє здоров’я половина жителів Львівської, 46,5% — Закарпатської, 41,9% — Івано-Франківської, 40,9% — Тернопільської областей і 42,6% севастопольців. У Київській, Луганській, Донецькій областях і в Києві ці показники не сягають навіть 15%.

Поганим (Україна загалом — 18,4%) вважає своє здоров’я кожен десятий мешканець Івано-Франківської, 11% — Закарпатської і 12,4% — Львівської областей. Найвищі показники в Черкаської — 27,5%, Чернігівської — 26,3%, Сумської — 25% і Житомирської — 24,9% областях.

Високі показники самооцінки стану здоров’я за регіонами України характерні (якщо не брати до уваги Севастополя) для областей із хорошими природними умовами і середніми для України віковими пропорціями населення (зокрема більшою часткою дітей, трохи меншою часткою старших вікових груп). Тому в цих регіонах і найменша по Україні частка населення, яка вважає своє здоров’я незадовільним. Найнижчі показники хорошого стану здоров’я в Донбасі з високою часткою населення, яке працює на важких і шкідливих роботах, у Києві та Київській області. Щодо цих двох регіонів проявляються, очевидно, дві обставини — вплив чорнобильської катастрофи і характерна для великих міст значна частка населення з вищою освітою та вищий рівень оцінки свого здоров’я. Регіони, де показники поганого стану здоров’я населення вищі, ніж у середньому по Україні, — області з високою часткою сільського населення, з переважанням осіб старших вікових груп (переважно це стосується Чернігівщини та Сумщини), на які значним чином вплинула чорнобильська катастрофа.

Цілком несподівані самооцінки стану здоров’я залежно від розміру грошових витрат у домогосподарствах (обстеження Держкомстату надають і таку комбінаційну інформацію). Апріорі можна було б очікувати, що при нижчих прибутках і видатках значно більшу частину коштів потрібно витрачати на харчування. Тому грошей на підтримку здоров’я залишається набагато менше, ніж у домогосподарствах із високим достатком. Але за самооцінкою виявляється зовсім навпаки. Якщо всі обстежені домогосподарства поділити на десять однакових груп (децилів), починаючи від першої, з найнижчим рівнем життя, до десятої групи — з найвищими показниками, то виходить така картина (табл. 2).

Найвище оцінює стан свого здоров’я найбідніше населення (10% загальної чисельності). Це переважно самотні жінки з дітьми і пенсіонери. А в групі з найбільшими видатками переважають особи віком від 25 до 45 років.

На що ми хворіємо

Протягом року, що передував обстеженню, хворіли 60,2% жителів України. Як і слід було припустити, найвища захворюваність у дітей до 7 років — 63,3%. У підлітків частка тих, що хворіли, становить майже 53%. Найменше перебували на лікарняному чоловіки та жінки 18 — 29 років — 48,7%. Зі збільшенням віку захворюваність зростає. Чоловіки всіх вікових груп слабують менше, ніж жінки: у представників сильної статі цей показник становить 53,7%, у жінок — 66,1%.

Істотні відмінності у захворюваності за регіонами України. Найнижча вона в Закарпатській та Івано-Франківській областях (близько 36%), найвища в м.Києві — понад 77%, Київській області — майже 75%, Автономній Республіці Крим — 71,5% і Донецькій області — 70%.

Серед недуг, за відповідями опитаних, найпоширеніші хвороби органів дихання — від них потерпає половина (!) жителів України, потім ідуть травми й отруєння — 22,4%, хвороби кістково-м’язової системи — 14,7%, органів травлення — 13,1%, інфекційні захворювання — 12% і захворювання серцево-судинної системи — 7,8%. Частота захворювань за різновидами дуже залежить від віку. Так у дітей захворювання органів дихання становлять 73% загальної кількості недуг, у підлітків — 68,8%, а в чоловіків і жінок старших вікових груп — менше третини. Трохи несподівано, що в старших вікових групах основні причини захворювань пов’язані з травмами й отруєннями, — у чоловіків 60 років і старших —38,2% і в жінок 55 років і старших — 51,4%.

З-поміж загальної кількості осіб, що слабували протягом року до проведення обстеження, майже половина вважає, що ці захворювання негативно вплинули на їхню повсякденну діяльність (окрім дітей у віці до семи років) і на їхню життєву активність.

Чорнобильський слід

Для жителів України дуже важливо, що Держкомстат включив до обстеження і питання про вплив на стан здоров’я наслідків чорнобильської катастрофи. З огляду на її значущість для нашої країни, доцільно подати ці дані за статевовіковими групами та регіонами (табл. 3).

Лише менше половини громадян вважають, що наслідки чорнобильської катастрофи не вплинули на стан їхнього здоров’я. Половина впевнена, що вони частково, і майже 7%— що вони серйозно вплинули на стан їхнього здоров’я. З останньої категорії найвищі показники в чоловіків (8,2%) і жінок (10,8%) старших вікових груп. У інших статевовікових групах ці показники розподіляються досить рівномірно стосовно середніх характеристик.

Наслідки чорнобильської катастрофи насамперед торкнулися північно-східних регіонів України (табл.4). Найвищі показники в Київській області — 17,4%, Чернігівській — 16,5%, Житомирській та Черкаській — по 16,4%, Сумській — 13%, Рівненській області — 10,9% і в Києві — 10,8%. Найнижчі в АР Крим — 0,5%, у Севастополі — 0,8%, Закарпатській та Львівській областях — відповідно 1,2 і 1,9%. Офіційні критерії, напевно, набагато нижчі: серед тих, хто вважає, що наслідки катастрофи на ЧАЕС серйозно впливають на їхнє здоров’я, отримують чорнобильські виплати лише 14,1% жителів. Щоправда, серед тих, хто вважає себе частково постраждалими, «чорнобильські» отримують 4% і, як у нас зазвичай буває, серед тих, хто не вважає себе постраждалими, один зі ста також отримує ці виплати.

Один з тридцяти

До програми обстеження, крім самооцінки стану здоров’я, входило кілька дуже повчальних і цікавих запитань про якість і доступність медичного обслуговування. Показово, що, за відповідями опитаних, майже всі з тих, хто в останні 12 місяців лікувався у лікарнях, брали з собою туди медикаменти, 62% — постільну білизну, 82,3% — їжу і тільки один пацієнт із тридцяти не брав нічого з перерахованого вище. Ці показники практично мало різняться за статевовіковими групами та регіонами України. Так, найнижчий серед регіонів України показник осіб, які брали в лікарню медикаменти, становить 87,1% (Житомирська область і м. Севастополь), а найвищий — 99,2% (Хмельницька область). За продуктами харчування він варіює від 62,1% у Києві і 62,3% у Тернопільській області до 94,5% у Луганській і 94% у Кіровоградській областях. А по тих, хто нічого не брав, він коливається від 9,5% у м.Києві до нуля у Хмельницькій області.

А ціни, либонь, кусаються...

Ще один блок запитань, що стосуються медичного обслуговування, пов’язаний з оцінкою доступності жителям послуг охорони здоров’я та можливостей придбання ліків. Ці запитання було поставлено не окремим особам, а домогосподарствам (сім’ям) загалом.

З 176,80 тис. українських домогосподарств (для орієнтиру, середня величина домогосподарств, включно з тими, що складаються з одинаків, — 2,76 особи) у 78,4% бодай один з їх членів протягом 12 місяців, що передували обстеженню, потребував медичної допомоги або ліків. У 3825 тис. домогосподарств такої потреби не було. Понад чверть усіх домогосподарств, що потребували медичного обслуговування, і понад третина сімей, яким були необхідні ліки, не змогли скористатися ними. Якщо у радянські часи труднощі в отриманні медичних послуг були головно пов’язані з традиційними чергами і відсутністю в продажу багатьох ліків, то тепер домінуюча і практично єдина причина — їх висока вартість (табл. 5).

Причому на високу вартість ліків, медичних послуг як причину неможливості їх використання вказують домогосподарства не тільки з низькими, а й з високими середньодушовими видатками на одного члена сім’ї. Так, якщо загалом по Україні через високу вартість ліків їх не змогли придбати 28,3% домогосподарства, то в кожному п’ятому домогосподарстві з найнижчими грошовими видатками цього не могли собі дозволити 31%, а в 20% найзаможніших домогосподарств — 20,5%.

Таким чином, положення Конституції України (стаття 49) про те, що «держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування» залишається досі нереалізованим для значної частини населення України.