ВИРВИ Й МІЛИНИ РІЧКОВОЇ КУПЕЛІ

Спекотного літнього дня молодий дужий хлопець, спортсмен, відпочиваючи з друзями на березі Дніпра, вирішив переплисти річку. Йому й на думку не могло спасти, що це плавання стане для нього останнім. Десь на середині річки плавець раптом зник із поля зору. Друзів це не відразу насторожило (плавав він чудово, до того ж, полюбляв відпочивати на воді, лежачи на спині), а коли спохопилися, було вже пізно. Причин трагедії може бути багато: переоцінка власних сил, судома, паніка тощо. Це змушує замислитися: якщо тонуть фізично здорові й підготовлені люди, то що вже говорити про інших?

— З початку року в Києві, — розповідає начальник ДКП «Плесо» Микола Щепець, — постраждало 154 чоловіки. 110 врятовано, але 44, на жаль, загинули. Практично всі трагедії сталися в місцях, не підготовлених для купання. Особливо небезпечний початок пляжного сезону. У цей час вода ще не досить прогрілася й дуже великий ризик судом. Ми намагаємося максимально убезпечити відпочинок киян і гостей столиці. Стаціонарні рятувальні пости є на всіх небезпечних зонах. На кожній станції є фельдшер, на пляжах чергують медсестри. Проте вночі ми не можемо працювати. А, за статистикою, понад 50% нещасних випадків на воді трапляються в несвітловий час доби. Утім, відсоток потерпілих від загальної кількості відпочиваючих, порівняно з минулим роком, зменшився. Це не може не радувати.

— Як правило, людей підводить переоцінка своїх сил, — переконаний начальник водолазно-рятувальної служби ДКП «Плесо» Володимир Баканов. Людині здається, що затока вузька, але відстані на воді дуже оманливі. Пливе, стомлюється, починає панікувати й тоне. Спричинити загибель можуть і густі водорості в не підготовлених для відпочинку місцях. (На пляжах, обладнаних для масового відпочинку, дно регулярно чистять. До речі, на сьогоднішній день очищено 47,3 гектара дна. Чого тільки там не знаходять! В озерах, приміром, виявляють навіть ванни та пральні машини.) Ну і, ясна річ, зелений змій. Випили, закусили, посиділи, поки не посутеніло, і пішли купатися. А на берег повернулися не всі. Ми ж уночі не можемо проводити рятувальні роботи. Для цього потрібна дуже складна система освітлення, інакше через відблиски на воді взагалі нічого не видно. Скоріше налетиш катером на купальника, ніж відведеш біду.

Діти наражаються на небезпеку через безтурботність їхніх батьків. На моїх очах ледь не потонув малюк, тоді як його батьки розважалися грою в карти. Важливо знати: на дитячому пляжі в Гідропарку дно положисте тільки до буїв. За ними — різкий спуск. Ось на нього дитина й потрапила. Добре, що відбулася лише переляком.

Але повернімося до безпеки. Як поводитися, якщо відчуваєш, що сили залишають і починаєш тонути? Найголовніше — не панікувати. Потрібно спробувати розслабитися, змінити стиль плавання: бажано перевернутися на спину й лягти на воду. Розслаблене людське тіло має позитивну плавучість. Тільки заспокоївшись, трішки відпочивши, можна починати повільно та спокійно підгрібати до берега.

Відпочиваючі, побачивши, що людина тоне, можуть їй допомогти підручними засобами. Не обов’язково кидатись у воду (багато хто побоюється, що той, хто топиться, потягне на дно і їх) — треба просто кинути людині плавучий предмет. Порожньої пластикової дволітрової пляшки вистачить, щоб утримати голову над водою. Це дозволить протриматися до прибуття рятувальників. На місце події патруль примчить за 3—4 хвилини. Але навіть за такої оперативності, якщо рятувальникам показали неправильне місце, не завжди вдається допомогти. Адже утопленика можна реанімувати тільки протягом шести хвилин. Площа, яку водолази в змозі обстежити за цей час — 7 на 8 метрів.

Часто люди гинуть, стрибаючи з мосту. Можливо, секунди вільного польоту й дарують незабутні відчуття, але слід пам’ятати: під мостами у воді буває дуже багато сміття, кам’яних брил, шматків металу... Хоч як дивно, але стрибунів не відлякують навіть щити-застереження про те, скільки чоловік загинуло й було травмовано на цьому місці. Більше того, розповідають рятувальники, ці таблички вночі просто зривають і кидають у воду. Та про що говорити, якщо в популярній TV-передачі людям якось пропонували за гроші стрибнути з моста в Гідропарку! Про яку профілактику нещасних випадків на воді може йтися?

Надзвичайно небезпечно стрибати з пішохідного моста, що веде на Труханів острів. Шансів вижити після такого горе-героїзму практично немає. Більше того, тіло потерпілого навряд чи вдасться знайти (у цій частині Дніпра дуже швидка течія і безліч підводних каменів), і рідні навіть не зможуть попрощатися з загиблим.

Небезпечні не тільки «польоти» з мосту. Молодь, особливо підлітки, полюбляє розважатися на воді, влаштовуючи стрибки (двоє підкидають третього). Якщо добре не знати дна, то горе-акробат ризикує зламати собі шию навіть об невеличкий горбок під водою. Також дуже небезпечно різко кидатись у воду. Річ у тому, що на сонці тіло розігрівається й судини розширюються. Якщо при цьому швидко ввійти в холодну воду (різниця температур іноді сягає 30 градусів), то можлива захисна реакція організму — рефлекторна зупинка дихання. Така реакція аж ніяк не рідкість. А багато хто навіть не підозрює, наскільки небезпечне для них різке охолодження.

На жаль, водолазно-рятувальним станціям сьогодні бракує кадрів. Воно й не дивно: це дуже важка робота як фізично, так і морально. Існує навчальний центр, де готують зміну. Там же проходять тренінги діючі рятувальники. Але в більшості випадків порятунок потопаючих був і залишається справою рук самих потопаючих. Точніше, не стати потопельником — справа рук самих плаваючих.