Видаляти чи не видаляти?

09 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 22, 9 червня-16 червня 2006р.
Відправити
Відправити

Часто лікарі-ларингологи, роздивляючись запалені мигдалини, розмірковують: чи то видалити пацієнту гланди, чи то ще полікувати...

Часто лікарі-ларингологи, роздивляючись запалені мигдалини, розмірковують: чи то видалити пацієнту гланди, чи то ще полікувати. Російські дослідники мають намір полегшити вибір практикуючим лікарям.

У відділенні патологічної анатомії Інституту хірургії ім. О.Вишневського РАМН розробили метод, який дозволяє об’єктивно відповісти на актуальне запитання: коли піднебінні мигдалини з органа, що виконує корисні функції, перетворюються на осередок інфекції. Для вирішення цієї проблеми медики використали метод радіоавтографії.

Піднебінні мигдалини стають на шляху бактерій, які потрапляють у порожнину рота. Незваних прибульців на поверхні мигдалин заковтують лейкоцити, але в результаті цієї битви клітини епітелію часто руйнуються. У нормі вони відновляються, але за хронічного захворювання мигдалин їхні клітини поступово відмирають. Хронічний тонзиліт зустрічається в Росії у 22—40% населення. Практикуючі лікарі гостро потребують діагностичного теста, який дозволив би їм визначити, потрібно видаляти мигдалини чи є сенс їх полікувати.

Радіоавтографічне дослідження мигдалин російські медики провели вперше. Матеріалом для дослідження послужили тканини піднебінних мигдалин, видалених у двох дітей і чотирьох дорослих пацієнтів із діагнозами «гіпертрофія піднебінних мигдалин» і «хронічний тонзиліт». Зразки тканини витримували в поживному середовищі, котре містить уридин — попередник РНК, або тимідин — попередник ДНК, мічені радіактивними ізотопами. При вивченні у світловий мікроскоп із використанням спеціальної чутливої плівки видно клітини, в які включилися радіактивні ізотопи.

Тимідин включається до складу лише тих клітин, які готуються до поділу й у них іде синтез ДНК. В обстежених тканинах піднебінних мигдалин, як виявилося, до поділу готувалися клітини епітелію, сполучної тканини і капілярних стінок. Уридин помічає клітини, в яких іде білковий синтез, навіть якщо ці клітини не діляться. Включення уридину — ознака життєздатності клітини, причому уридинова мітка дозволяє розрізняти живі і мертві клітини точніше, ніж традиційна світлова мікроскопія.

Таким чином, аналіз тимідинової мітки дозволяє об’єктивно оцінити динаміку відновлення основних типів клітин у піднебінних мигдалинах за різних патологічних станів, а уридинова мітка свідчить про життєздатність клітин і показує, наскільки піднебінні мигдалини зачеплені руйнацією.

Можливо, незабаром лікарі-ларингологи відправлятимуть своїх пацієнтів на радіоавтографічний аналіз піднебінних мигдалин. Доведеться, звісно, відщипнути від них шматочок, але це краще, ніж видалити ще життєздатний орган.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК