ВАЖКА ЛИХОМАНКА, АБО ПРО ТЕ, ЯК В ОДЕСІ ДІЛИЛИ «ФАРМАЦІЮ»

Ця довга історія про те, як власті протягом останніх шести років намагаються керувати аптечним бізнесом «на благо» городян. При цьому бізнес, який скрізь у світі процвітає без додаткового підживлення, рік у рік занепадає. Але все відбувається відповідно до закону. До закону збереження енергії: коли в одному місці убуває, то неодмінно додається в іншому. У якому? Думаю, читачам давно відомо.

Ця сумна історія про те, як власті нескінченно перекроюють величезну аптечну мережу на свій смак і лад. І ніяк не можуть зупинитися. Але найстрашніше в тому, що йдеться не про підприємство, що торгує якимись дрібничками, а про забезпечення населення й медичних закладів ліками. Історія вельми показова, бо демонструє справжнє обличчя влади. Її запевнення про те, що реорганізація аптечної мережі проводилася та проводиться заради блага городян і аптечних працівників, заради того, щоб захистити малозабезпечених і беззахисних, як ясно тепер і було ясно тоді, є не що інше, як лукавство. Давно відомо: коли влада береться за діло, де шелест грошей, нехай навіть дрібних, забиває слабкий голос розуму і тихий шепіт совісті, то всі методи хороші.

Тихе болото

Про те, що відбувалося й відбувається в надрах величезної аптечної мережі ВАТ «Фармація», і як її при цьому протягом останніх років лихоманило та продовжує лихоманити, ніхто не знав. Крім влади й аптечних працівників. І раптом тихе болото сколихнулося і почало розтікатися всюди. Цю неприємну рідину черпав трудовий колектив, упаковував у конверти і розсилав по всіх інстанціях: у Верховну Раду, у Міністерство охорони здоров’я, у ЦК профспілки працівників охорони здоров’я, у різноманітні комітети: з підприємництва, з прав людини...

«На жаль, лише тепер нам стало ясно, — говорилося в листі на ім’я Президента країни, — що розвал «Фармації» — це не випадок, а заздалегідь спланована й санкціонована міською владою акція. Спочатку були спроби довести «Фармацію» до банкрутства. Володіючи контрольним пакетом акцій у розмірі 51%, Одеські міська та обласна ради призначали керівників, котрі створювали самостійні підприємства, які паразитували за рахунок «Фармації», викачували із неї оборотні кошти, залишаючи на рахунках цих підприємств усі заводські знижки, призначені для ВАТ «Фармація». Тепер колишні керівники разом із міською владою намагаються розвалити аптечну мережу та скупити через ті самі підприємства за вкрадені свого часу в «Фармації» гроші приміщення, де містяться найбільш прибуткові та рентабельні аптеки...»

Водночас аптечна мережа «Фармації», говорилося в листі, єдина в місті структура, що виготовляє лікарські засоби на замовлення населення й медичних закладів. У неї найбільший асортимент препаратів вітчизняного виробництва, які не поступаються за ефективністю зарубіжним аналогам, але дешевші. Вона має у своєму складі аптеки, що відпускають за пільговими цінами ліки інвалідам, ветеранам війни, пенсіонерам, чорнобильцям. Вона поставляє препарати медичним закладам у кредит. І попри все це «Фармацію» намагаються розвалити. «Але ми, — писав колектив, — не збираємося здаватися. — І будемо боротися до кінця за збереження цілісності «Фармації» та кожної аптеки... Ми будемо страйкувати, голодувати, вимагати проведення референдуму й порушувати питання про дострокове припинення повноважень міського голови Р.Боделана».

Правда, піти на крайні заходи трудовий колектив не зважився.

Продати з молотка — та й край

Що ж послужило поштовхом для обурення колективу? Торік наприкінці жовтня сесія міськради ухвалила продати з аукціону 59 приміщень, у яких працюють аптеки «Фармації». Це була пропозиція керівництва міста, яку депутати з легкістю затвердили й невдовзі в газеті з’явилося повідомлення про аукціон: 59 приміщень аптек продаються єдиним пакетом, за стартовою ціною 55 млн. гривень, зі збереженням профілю та трудового колективу. Іншими словами, продавали приміщення, а по суті самі аптеки разом із колективом. Як кріпаків разом із селом. Але біда навіть не в цьому. Аптекарі цей казус проковтнули, не помітивши. Вони були занепокоєні тим, що ніхто цю умову згодом не виконуватиме, і вони опиняться на вулиці.

Треба сказати, рішення продати приміщення аптек викликало не лише протест, а й багато запитань. Навіщо керівництву міста, яке знало, що сама «Фармація» купити їх не зможе, забирати аптеки. Адже місту належить 41,5% акцій ВАТ «Фармація», і скорочення аптечної мережі неминуче призвело б до знецінювання цього пакету. Навіщо, скажіть на милість, рубати гілку, на якій сидиш?

Свою позицію власті пояснили тим, що «Фармація» не сплачувала орендну плату, тож місто було змушене розірвати з нею договори оренди. Так, та не зовсім. «Фармація» справді за три роки заборгувала місту понад 570 тисяч гривень. Але, як пояснили керівники ВАТ, вони не платили тому, що місто в особі управління охорони здоров’я відмовлялося погасити борги медичних закладів за отримані ліки. А це понад
1 млн. гривень. І замість того, щоб провести взаємозалік, місто в особі представництва з питань управління комунальною власністю вирішило діяти інакше. Власті звернулися в прокуратуру, і прокуратура від імені держави (в особі представництва) подала позов в арбітражний суд із проханням розірвати договори оренди з «Фармацією» та виселити аптеки з приміщень. Суд прохання задовольнив. Але ось що цікаво, щойно було винесено вирок, місто провело взаємозалік і всі боргові непорозуміння було ліквідовано.

Чому ж це не зробили раніше? Адже колектив постійно звертався до міської влади з проханням вирішити питання полюбовно. Річ у тім, що протистояння між містом і «Фармацією» не було господарським спором, який за бажання можна запросто владнати. Розбіжності мали цілком інше коріння. Рішення влади продати аптеки з молотка, аби поповнити скарбницю, чи, за словами міських чиновників, розплатитися за газ, — це не що інше, як пояснення на всі випадки життя. Адже слідом за розірванням договорів оренди почалися перевірки, зокрема фінансово-господарської діяльності. І не тільки. Сам міський голова звернувся в прокуратуру з проханням з’ясувати, чи відповідає діяльність «Фармації» вимогам законодавства, і чим насправді є ВАТ: у скільки оцінюється майно, скільки коштує акція, скільки кожен з акціонерів вніс у статутний фонд, як розповсюджуються акції, як, нарешті, нараховуються й виплачуються дивіденди. Словом, увесь підспідок.

Проте щоб зрозуміти всі тонкощі моменту, слід почати з історії акціонування «Фармації».

Викручування рук

Усе почалося ще 1993 року, коли сесія облради під керівництвом Руслана Боделана, нинішнього міського голови, вирішила ліквідувати ВО «Фармація», створене свого часу на базі обласного аптечного управління. Тоді аптечний бізнес уже вирвався на волю, і, ясна річ, почалася боротьба за велику, розгалужену мережу, якою була «Фармація». У неї входили всі державні аптеки, розташовані в самій Одесі та в області. Обласні власті (а майно ВО було обласною комунальною власністю), керуючись державними інтересами, як вони тоді пояснювали, вирішили будь-що зберегти її цілісність, щоб, не приведи Господи, не розтягнули аптеки «по кутках». Для здійснення поставленої мети вони й вирішили її акціонувати. Аби поліпшити забезпечення області ліками за низькими цінами. Забігаючи наперед, скажу, що не минуло і трьох років, як власті почали створювати державну аптечну структуру, яка тепер орендує в «Фармації» склади, передані їй у безкоштовне користування на 25 років.

Але повернемося до акціонування. Проти варіанта, запропонованого владою, піднявся багатотисячний колектив. Він волів узяти майно в оренду з правом викупу. Однак обласні власті ніяк не хотіли віддавати віжки управління «Фармацією», тож прагнули створити акціонерне товариство, залишивши за собою контрольний пакет. Розгорілася запекла боротьба, що розтягнулася на два роки. За цей час колектив ВО «Фармація» таки створив в Одесі організацію орендарів. Облрада як власник подала на них у суд, але справу програла. Усе вщухло, але ненадовго. Певний час потому власті знову пішли в наступ. Тоді керівництво «Фармації», бачачи, що події розгортаються не на користь колективу, хутенько зареєструвало орендне підприємство «Фармація» на базі аптечної мережі Одеси. Облвиконком на цій же базі, включаючи всю аптечну мережу області, створив акціонерну фірму «Фармація». У відповідь керівництво ВО «Фармація» зібрало колектив і з його згоди на базі всієї цієї ж аптечної мережі області створило організацію орендарів із тим, аби взяти в оренду все майно з правом викупу.

Тому на кінець 1994 року в Одесі було чотири «Фармації», і всіх їх було зареєстровано на законних підставах. Обидві сторони, вважаючи себе правими, подали одна на одну в суд. Справа дійшла до Вищого арбітражу. У результаті з’ясування відносин закінчилося перемогою облвиконкому. Фармацевти, обурені таким станом справ, улаштували пікети біля будинку облвиконкому, написали скарги до Верховної Ради, Кабміну, Президента країни. Словом, відстояти свої права колективу не вдалося. Тягатися з владою, як виявилося, справа безнадійна.

Найбільше колектив обурив той факт, що влада, створюючи на базі їхньої «Фармації» нове підприємство у вигляді закритого акціонерного товариства, обійшла трудовий колектив стороною. Вона запросила до складу фундаторів організації, які не мають найменшого стосунку до виробництва та продажу ліків: обласне управління Пенсійного фонду, обласне управління Фонду соціального захисту інвалідів й акціонерне фінансово-інвестиційне товариство «Фонд», яким дісталося по 5% акцій фірми «Фармація». Власті тоді запевняли, що їхня присутність дозволить забезпечувати пенсіонерів й інвалідів дешевими й навіть безкоштовними ліками. Але при чому тут, приміром, Пенсійний фонд, у якого цілком інакші цілі й завдання, колективу було незрозуміло?

Правда, протести безслідно не пройшли. Власті були змушені пообіцяти, що облвиконком, який володіє 85% акцій АФ «Фармація», продасть усім охочим членам трудового колективу 34%. Але як? Колективу було не ясно. Адже фірму зареєстровано як закрите акціонерне товариство, тож за законом акції можна розподіляти лише між засновниками. Та що закон! Коли влада вирішила, так тому й бути. І справді, невдовзі фармацевтам запропонували купити акції — по 500 тисяч карбованців за штуку. Ця сума в еквіваленті відповідала 5 доларам США. Гроші чималі, тож колектив зміг викупити лише 17,2%. Але фармацевти заспокоїлися, і життя пішло своїм плином, прихованим від очей городян. І так тривало доти, поки колектив знову не обурився й не почав бити в усі дзвони.

Новий перерозподіл

Чому ж влада, яка так боролася за цілісність «Фармації», через п’ять років заходилася її руйнувати? Як сказала одна знаюча людина, «Фармація» вже давно перетворилася на клуб за інтересами. І цим інтересам стало разом тісно. Сьогодні в «Фармації» фактично двоє великих акціонерів, котрі не можуть дійти згоди. Це міськрада (41,5%), що разом з облрадою (9,5%) володіє контрольним пакетом акцій, і група підприємств (понад 31%), яку донедавна представляв Олександр Жовтіс (тепер народний депутат України), а сьогодні його дружина Ірина Жовтіс. Акції почали перекочовувати в їхні руки починаючи з 1997 року. Як і слід було чекати, від фондів, що виступали в ролі засновників, не лишилося й сліду. Нову, третю, редакцію статуту ВАТ «Фармація» підписали представник міськради, облради й від імені юридичних осіб О.Жовтіс.

Господарі «Фармації» чудово уживалися одне з одним, поки між ними не пробігла чорна кішка. 1998 року в боротьбу за крісло мера Одеси разом із Русланом Боделаном вплуталася й Ірина Жовтіс. Відтоді, як відзначають поінформовані люди, порозуміння між ними зникло, й це не могло не відбитися на політиці управління «Фармацією». Саме розбіжності між Боделаном і Жовтісами призвели до нинішнього конфлікту. І тепер, аби вирвати аптечну мережу з їхніх рук, у кого сьогодні блокуючий пакет і хто практично керує аптечною мережею, міська влада й вирішила відібрати в «Фармації» приміщення, виставивши їх на аукціон.

До речі, про аукціон. Він не відбувся. Як було оголошено, через відсутність заявок. Ще б пак, при такій ціні — 55 млн. гривень за 59 приміщень, розташованих не лише в центрі, а по всьому місту. Проте покупець, подейкують, був, та не підійшов. Та що там не було б, а аукціон власті відмінили. Міський голова, виступаючи на сесії міськради, пояснив: надійшло багато звернень від аптекарів, громадян, громадських організацій із проханням не продавати аптеки. (Влада ніяк не чекала, що на знак протесту буде зібрано близько 8 тисяч підписів городян. Листи на ім’я міського голови надійшли від Комітету ветеранів війни в Афганістані, від навчально-виробничого об’єднання Українського товариства сліпих, від ради ветеранів на захист аптек «Фармації».) «Тому я пропоную скасувати наше попереднє рішення про продаж приміщень аптек, — сказав Боделан депутатам. — Ми розберемося глибше та проінформуємо вас, що робитимемо далі». Слухняна депутатська маса, не вникаючи в суть питання, як і першого разу, проголосувала «за».

То що ж влада збирається робити далі? Адже договори оренди з аптеками розірвано. Але 15 квітня в них закінчується термін ліцензії, і якщо аптеки їх не отримають, то втратять право торгувати медикаментами. Слід відзначити, поки чиновники сушили голови (та продовжують сушити), міський голова наказав повторно перевірити діяльність «Фармації» на предмет дотримання законодавства про господарські товариства й цінні папери. Результатами першої перевірки влада залишилася невдоволена. Обласне КРУ й Одеське територіальне управління державної комісії з цінних паперів і фондового ринку не змогли дати повний звіт. Їм не було надано всі необхідні документи. Зокрема ті, які могли б підтвердити вклади засновників АТ у статутний фонд і, ясна річ, вклад облради у вигляді цілісного майнового комплексу і чим загалом є цей комплекс. Але перелік майна, акт оцінки їм не показали.

Тим часом, із того, що все-таки вдалося потримати в руках, перевіряючі встановили, що сума статутного фонду не відповідає сумі емісії, статут ВАТ рясніє різноманітними порушеннями. Перевищено повноваження ради (спостережної). Її сформовано не з акціонерів, а з їхніх представників. До речі, від міськради в нього входить відомий адвокат, радник міського голови Марко Авруцький, котрий допомагав Боделану виграти справу в кіровоградському суді. Від юридичних осіб — Ірина Жовтіс. Обоє — співголови ради. Крім усього іншого, не визначено, що входить у компетенцію правління, термін, на який його призначають, і порядок ухвалення цим органом рішень. За результатами діяльності двох попередніх років не було проведено жодних зборів акціонерів. Ясна річ, дивіденди не нараховувалися й не виплачувалися. Правда, за підсумками 1997 року дивіденди було нараховано, але так до кінця й не виплачено. Влітку минулого року вирішили провести збори, і частина акціонерів із числа фізичних осіб подала в суд скаргу на бездіяльність правління, яке відмовилося включити до порядку денного запропоновані ними питання. До речі, серед них були вельми примітні. Зокрема про законність створення АТ «Фармація».

Безнадійно хворий

Визнання незаконними установчих документів і скасування реєстрації АТ розв’язало б, як вважає дехто, нинішній конфлікт. Адже тоді було б визнано, що частину майна ВО «Фармація» передано іншим особам необгрунтовано. Сьогодні це питання піднімається багатьма, але дуже обережно. Річ у тому, що під установчими документами стоїть підпис Руслана Боделана. Делікатне становище. Тому практично всі контролюючі органи вважають, що їх хочуть втягнути в неприємні розбірки. Сьогодні багато хто саме слово «Фармація» сприймає як червону ганчірку бик, з тією лише різницею, що цей подразник змушує людей не нападати, а навпаки — втікати. Але, попри всю пікантність ситуації, процес, як то кажуть, пішов. Про нього заговорили. Хоча й напівголосом.

У співголови ради ВАТ «Фармація» Марка Авруцького (він же радник міського голови та президент адвокатської фірми «Континент») стосовно цього є підготовлений правовий висновок, із якого випливає, що необхідно відновити пропущений термін позовної давнини про визнання недійсними установчих документів і скасування державної реєстрації АФ «Фармація». Підстав для цього хоч греблю гати. По-перше, фірму з самого початку було зареєстровано як ЗАТ, де акції, відповідно до законодавства, розподіляються тільки між фундаторами. Водночас, в установчому договорі сказано: 34% акцій, що належать облвиконкому, слід продати трудовому колективу, і після пільгового продажу іншим особам, що й було зроблено. По-друге, попри перереєстрацію фірми з закритого товариства у відкрите влітку 1996 року, вона, по суті, однаково залишалася ЗАТ, позаяк усі акції перебували в руках фундаторів. Природно, не було оголошено відкриту передплату на акції, не було самої передплати. Немає установчого договору ВАТ і багато чого іншого. По-третє, при реєстрації у вересні 1997 року нової редакції статуту (нині чинної) докорінно змінилися засновники, проте даних про них у статуті немає. Відсутній і установчий договір. Знов-таки не було публікації про відкриту передплату на акції, не було самої передплати. Словом, порушень стільки, що Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку відмовила «Фармації» у реєстрації випуску акцій.

Загалом, із правового висновку випливає, що творці АТ гуляли як хотіли. А коли до цього додати ще й дані про те, як бралися кредити під 80% річних про розкрадання, недостачі, зловживання службовим становищем, про які пишуть одне на одного колишні керівники «Фармації» (а точніше в.о., оскільки господарі їх міняли як рукавички), то вийде повний «букет» хвороб. Чи мали ці факти місце, можна сподіватися, розберуться правоохоронні органи. Проте ясно одне: «бурхлива» діяльність «Фармації» відбувалася під невсипущим контролем властей, які входять у раду АТ — вищий орган влади в період між зборами. І це гола правда, від якої прикритися нічим.

Розмова про «Фармацію» — це не лише сумна історія акціонування. У своєму листі на ім’я Президента країни колектив піднімає цілий пласт проблем, пов’язаних із придбанням і реалізацією медикаментів. Це ціни. Це пільгове обслуговування ветеранів, інвалідів і малозабезпечених. Це забезпечення не тільки населення, а й лікарень медичними препаратами. Даної теми чиновники бояться. Вони намагаються її не торкатися, оскільки мимоволі можна втрапити у святая святих — у бізнес, який годує багатьох.