Столичні пляжі — місце відпочинку киян і тусовки бомжів

Бог не обділив Київ водою — є в нас і Дніпро, і озера, і маленькі річки. Багато киян, напевно, з теплою усмішкою пригадують ті часи, коли вихідні дні, а то й відпустку проводили на київських пляжах — із задоволенням та чималою користю для здоров’я. Не одне покоління столичних школярів і студентів готувалося до іспитів у Гідропарку або на берегах численних київських озер. А тепер навіть найневибагливіші студенти, загартовані побутом у переповнених гуртожитках, тікають із пляжів Гідропарку. Чому? Це місце облюбували для себе бомжі. Подобається їм тут тусуватися! Окуповують місцину, де чистіше, щоб лавочки чи кущики поруч, — а де ж їм торби складати й одяг сушити? Тут кому пляж, а кому і безплатна лазня, — у теплій дніпровській воді можна бруд, накопичений за рік, змити, штани і шкарпетки (у кого вони є) випрати, похлюпатися, висловлюючи своє захоплення міцними словечками. Чи варто після цього дивуватися, що кияни, і насамперед ті, хто прийшов відпочити зі своїми дітьми, оминають такі місця десятою дорогою?

Мер Києва із християнською смиренністю неодноразово закликав любити бомжів так, як любить їх він. До нього ніколи раніше столиця так не жалувала людей, котрим подобається бути на самому дні: їх не тільки годували гарячою їжею, а й виділили чималі суми з міського бюджету на їхнє лікування та госпіталізацію. Мало того, що ніхто не запитав думки самих платників податків, на що слід витрачати міський бюджет, — людей ще й примусили терпіти таке неспокійне сусідство в лікарнях. Наша колега Наталія І., яка була госпіталізована із запаленням легенів, написала розписку, що бере відповідальність за своє життя на себе, і втекла додому. Бомжі, яких розмістили не тільки в палатах, а й у коридорах, поводилися, м’яко кажучи, нахабно: день розпочинався й закінчувався випивкою, яку приносили дружки, котрі залишилися «на волі». Головлікар медустанови і завідувач терапевтичного відділення, виконуючи наказ милосердного мера, проклинали все на світі, — пацієнти обурювалися, медсестри плакали, бо боялися підходити до бомжів, які після випивки ставали агресивними і розв’язними, СЕС замучила перевірками, мало того — довелося спалити не тільки постільну білизну, а й матраци, тому що жодними деззасобами, жодною хімією не вдалося знищити вошей, які туди емігрували з тіл «спецпацієнтів».

Безумовно, медичну допомогу лікар зобов’язаний надати будь-якій людині, хоч би ким вона була. Але чи має він право ризикувати здоров’ям та спокоєм хворих, які в цей час перебувають у медустанові? Поза сумнівом, бомж, як і кожна людина, має право їхати в міському транспорті, відпочивати в парку та купатися в річці. А що робити іншим, хто теж має на це право, але боїться чи просто не хоче такого сусідства?!

Цікаво, що днями цією проблемою зацікавилася Феміда. Але, виявляється, в законодавстві немає норм, які б допомогли врегулювати відносини між бомжами та іншими громадянами, визначити, хто, що й кому винен. Причина проста: у радянський час такого явища не було, тому й не відбите воно в законах. У хвацькі 90-ті, коли людей запросто викидали на вулицю, забираючи в шахрайський спосіб їхнє житло, це, звісно, викликало співчуття. Ситуація вже давно змінилася: кількість потерпілих від таких афер значно зменшилася, тим часом армія бомжів значно зросла. Особливо в Києві. Напевно, є державні уми, які можуть і зобов’язані придумати, як допомогти цим людям. Поки що ми спостерігали за тим, як їх намагалися використовувати. Торік, коли профспілки організували акції протесту на Хрещатику, виступи та пісні мера приходили слухати колони бомжів, відтісняючи мітингувальників. Непогано придумали, правда?

Любов і лояльність мера та його молодої команди до бомжів зробили свою справу, — вони з’їжджаються до столиці з усієї України. Гарячі обіди та гречка, схоже, вже закінчилися, а з ними — і патерналістська політика мера. А що буде далі? Кілька днів тому міська міліція бадьоро повідомила, що нарешті закрито розподільник, — звідти виселили останнього бомжа. Раніше намагалися вияснити особу, готували документи на видачу паспорта, примушували безхатьків привести себе до божеського вигляду, а тепер відчинили двері — вільний! Угодований кошлатий бомж, років 30—35, радісно позував перед телекамерами: нехай міліція бандитів ловить, а нас не чіпає, — не має права. І ніхто йому не зміг заперечити. Останні клієнти розподільника тепер миються не в душі, а в Дніпрі та озерах.

Хотілося б знати, чи має хтось право й реальну можливість — не заборонити, але все-таки обмежити надто активний відпочинок бомжів там, де купаються і загоряють батьки з дітьми, підлітки, та, власне, всі, хто не бажає слухати нецензурну лайку і терпіти відверте хамство? Можна, звісно, відійти вбік, знайти інше місце. Та біда в тому, що величезна територія того ж таки Гідропарку, на жаль, не підготовлена до літа і до масового відпочинку киян. Непросто тут знайти чисте місце для того, щоб полежати на сонечку чи побудувати з дітьми замки з піску.

Не вперше міська влада провалює підготовку пляжів до сезону.

Торік обіцяли впорядкувати майже три десятки улюблених пляжів киян, а також відкрити 12 нових пляжів і зон відпочинку, на що планувалося витратити 5 млн. грн. із міської скарбниці та понад 10 млн. грн. із гаманців інвесторів. Історія, а точніше — фінансисти й податківці замовчують, скільки, чиїх грошей і на що було витрачено. Пляжний сезон провалили. Мало того, представники бізнесу, які працюють у Гідропарку та в інших місцях відпочинку, не приховували свого розчарування, скаржачись на те, що «добровільні» інвестиції канули як вода в пісок.

Не можна сказати, що чиновники сиділи склавши руки. Навпаки, велася активна робота: змінили начальство в КП «Плесо», навіть запровадили посаду «комерційного директора з питань розвитку рекламного комплексу та зв’язків із громадськістю», потім затвердили «перелік пляжів, дозволених для відвідування під час пляжного сезону 2010 року, що становить 12 пляжів у чотирьох районах столиці». Дивно, але чомусь не допомогло. Навіть через місяць після офіційного відкриття пляжного сезону жоден(!) міський пляж не був готовий до прийому відпочивальників. А щоб не виникало зайвих запитань, чиновники КМДА підготували рішення про заборону купатися у 50 ставках, каналах та озерах, яких не встигли (чи не хотіли) впорядкувати до початку літа.

Коли настав час хоч якось відзвітувати про ті 2,5 млн. гривень, які, за словами керівництва КП «Плесо», нинішнього року витрачено на підготовку пляжів, ми довідалися, що «було проведено дератизацію, встановлено біотуалети, урни для сміття, організовано роботу боніфікаторів і чергування рятувальників. На окремих пляжах обладнано дитячі, футбольні та баскетбольні майданчики». Але на міську СЕС бадьорі звіти не справили враження, і пляжі на тривалий час залишилися без паспортів. Видачу першого паспорта мерія перетворила ледь не на національне свято: ще б пак, це ж справжній прорив, торік не отримали взагалі жодного!

Приватні підприємці, які працюють у пляжному бізнесі, скаржаться, що з них беруть «добровільні» внески на благоустрій, а користі — жодної. Багато хто сподівався, що займатиметься прокатом шезлонгів, парасоль та спортивного інвентарю, влаштовуватиме атракціони, у міру сил впорядковуватиме свої майданчики, стежитиме за порядком, — але мало того, що територія пляжів не приведена до належного вигляду, то ще обласкані мером бомжі залишають за собою сміття, відлякуючи охочих відпочити біля води. А може, вони не самі вибирають місце відпочинку, а за чиєюсь рекомендацією?

Екологи попереджають, що столична влада взагалі має намір київські пляжі знищити, а береги, які звільняться, віддати під забудову. (Зміна русла в районі Кончі-Заспи та приватні причали з пляжами раніше теж видавалися фантастикою.) За їхніми словами, території пляжів засмічені, дно не обстежене, нескошений бур’ян слугує прихистком для комарів та кліщів, далеко не в повному обсязі проведено дератизацію, через що виникає загроза зараження лептоспірозом. Для повноти картини тільки й бракувало кошлатих бомжів, які перуть свій одяг у воді, де хлюпаються діти.

Щоб міська влада могла віддати пляжі в міцні руки забудовників, насамперед потрібно вигнати звідти киян. Схоже, така робота вже ведеться. Бог не обділив Київ водою, схоже, він покарав нас інакше.