Сто тисяч кілометрів без тромбів і пробок

…Діагноз був як вирок — пухлина злоякісна, операція потрібна негайно. Пацієнтка, приголомшена звісткою, сиділа мовчки. Професор намагався її заспокоїти: «Сподіваюся, вдасться уникнути метастазування, зараз прогноз сприятливий, готуйтеся до операції».

І їй довелося пережити те, що переживають тисячі онкохворих жінок. Вона впоралася. Але відновлення проходило тяжко, почався лімфостаз, кожен крок давався важко. Лікарі різних клінік дивилися на результати обстеження й в один голос твердили, що таке лікується тільки оперативним шляхом. З Інституту онкології вона вирушила до клініки Інституту експериментальної і судинної хірургії (тепер — Інститут хірургії і трансплантології), де їй запропонували пройти курс лікування «чобітком». Правду кажучи, ніхто особливих надій на цю установку і не покладав — на ногу одягалась пневмоманжета, у неї нагніталося повітря, яке легенько масажувало хвору кінцівку. Чоловік, котрий супроводжував Людмилу на лікування, трохи скептично, але з інтересом подивився на апарат: «Я для тебе ще кращий зроблю!»

Відтоді минуло майже п’ятнадцять років. Ігор Таршинов, доктор технічних наук, дотримав слова, якого дав своїй дружині, — сьогодні в різних клініках і санаторіях працює понад сто апаратів «Біорегулятор». Перший із них, створений, можна сказати, вручну, довго не мав своєї назви, але швидко довів свою корисність — Людмила Олександрівна стала на ноги без операції.

З цього, власне, усе і почалося — вивчення можливостей апарата, його удосконалення й випробування. Роботи було багато, цікавих ідей — ще більше, і в результаті з’явився Інститут технологій оздоровлення (ІТО) «Нове в медицині». Сьогодні його знають і в Україні, і за рубежем як розробника унікальної медичної техніки, хоча шлях до визнання, як ведеться, був дуже тернистим.

— Найсерйозніший іспит апарат складав у Москві — у госпіталі імені Бурденка, де проводилися тривалі дослідження. Власне кажучи, цей метод придумали давно, він відомий ще з 1803 року, — розповідає Людмила Таршинова, генеральний директор ІТО «Нове в медицині». — У нас проходять переддипломну практику і захищають дипломи студенти кафедри створення медичної апаратури НТУУ «КПІ», а також студенти кафедри біокібернетики і космічної медицини НАУ. Одна зі студенток готувала з цієї теми курсову роботу і «розкопала», що перша публікація про метод пневмопресингу датована ще 1834 роком. У той час у Європі так намагалися лікувати облітеруючий ендартеріїт. А коли Ігор Вікторович шукав, як мені допомогти, він десь вичитав, що в 1913 році німці застосували саме цей метод для боротьби з лімфостазом нижніх кінцівок. (До речі, потім одна німецька фірма налагодила випуск так званих чобітків). Але нам здалося, що функціональні можливості можуть бути ширшими, і в результаті «Біорегулятор» вийшов більш універсальним. З його допомогою можна лікувати досить-таки широкий спектр захворювань, навіть таких, які у світі поки що не лікуються. Приміром, пневмоманжети на голову, ми її називаємо «шапочка», більше немає ніде.

Цікаво, що пневмоманжета, яку ми одягаємо на пацієнта, — родичка космічного скафандра. Мій чоловік свого часу працював на космос, він — заслужений винахідник СРСР, тематика робіт була абсолютно далекою від хвороб і операцій. Та коли знадобилося, на щастя, зумів застосувати космічні знання в земних умовах.

Уже перші дослідження «Біорегулятора» у госпіталі ім. Бурденка дали дуже обнадійливі результати: відповідно до висновку фахівців, «Біорегулятор» дозволяє прискорити венозний потік крові на 50—100%, залежно від програми. Позитивних результатів було досягнуто також під час використання апарата після мастоектомії (видалення молочної залози) — лікарі зазначали, що на краще змінювався не тільки соматичний стан жінок після онкооперацій, але й психологічний — зникала депресія. За державною темою в клініці інституту Шалімова апарат досліджували під час лікування тромбозу глибоких вен, облітеруючого ендартеріїту, варикозного розширення вен та інших судинних патологій. Фахівці підтвердили ефективність «Біорегулятора», який у багатьох випадках дозволяв уникнути оперативного втручання. Розроблена у нас програма дозволяє лікувати венозну недостатність, зумовлену недостатністю клапанного апарата вен терапевтичним шляхом, без оперативного втручання.

— А якщо використовувати «Біорегулятор» не лише в спеціалізованих інститутських клініках, але й у звичайних районних — у яких ще випадках допоможе цей розумний апарат?

— У багатьох. Помітне полегшення відчувають хворі на остеохондроз, ті, у кого проблеми з опорно-руховим апаратом. Корисне таке лікування пацієнтам у постінсультному і постінфарктному станах. У нас багато даних про позитивний вплив сеансів «Біорегулятора» на хворих цукровим діабетом. Результати дуже втішні, очевидно, потрібно продовжувати роботу в цьому напрямі. За даними ендокринологів, уже зареєстровано кілька людей, які позбулися від інсулінової залежності. Я не беруся стверджувати, що вони цілком вилікувалися цукрового діабету завдяки методу пневмопресингу. Може, просто спостерігається така тривала ремісія — п’ять-сім років, і, якщо ці люди не дотримуватимуться дієти, потраплять у стресові ситуації, можливо, проблеми повернуться. Але цих пацієнтів лікарі спостерігають уже кілька років і фіксують позитивну динаміку. Результати досліджень, проведених ученими-медиками КМАПО, показали: після двотижневого лікування з допомогою «Біорегулятора» у пацієнтів помітно поліпшувалося самопочуття, відбувалося загоєння трофічних виразок, а зниження рівня глікемії навіть дозволяло зменшити добову дозу інсуліну на 6—10 ОД. У санаторії «Сосновий бір» уже працює п’ять наших апаратів. Їх застосовують і під час лікування хворих на діабет II типу. За даними медиків, результати позитивні — за курс лікування відзначене зниження цукру в крові хворих на 15—33% . До речі, аналогічні дані надіслали нам і медики, котрі працюють із чорнобильцями.

— Цукровий діабет приносить дуже багато проблем. Страждають нирки, зір, часто з’являються трофічні виразки і так звана діабетична стопа.

— Аналізуючи матеріали про результати лікування в різних клініках, ми бачимо, як змінюються задавнені, страшні виразки і рани — уже після одного-двох курсів відбувається рубцювання і часткове їхнє загоєння. Чи варто говорити, як після цього змінюється якість життя таких людей! Мене ця тема так зацікавила, що я засіла за розрахунки. Відповідно до офіційної статистики, в Україні в 2006 році зареєстровано близько
1 мільйона 665 тисяч хворих на цукровий діабет. З них п’ять відсотків мають діабетичну стопу — це інваліди з ампутованою кінцівкою, які не можуть обійтися без сторонньої допомоги, до того ж хворобливий процес не зупинений, страждання тривають. А, проте, багатьом із них можна було б допомогти, врятувати від ампутації. До того ж сеанс лікування з допомогою «Біорегулятора» — безболісний, можна сказати, навіть приємний, та й вартість його невисока.

— Може, у вас є хороша інформація для гіпертоніків і гіпотоніків, для тих, кого мучить головний біль через погану погоду, магнітні бурі, стреси?

— Є багато доказів того, що «Біорегулятор» ефективно допомагає в таких випадках. Для полегшення страждань достатньо пройти курс лікування — 8—15 сеансів пневмопресингу, зрозуміло, для кожного пацієнта розробляється індивідуальна програма. Медики стверджують, що цей метод також допомагає подолати метеозалежність, полегшує стан при неоперабельному гаймориті і запаленні трійчастого нерва.

— Відомо, що «Біорегулятор» внесений до Державного реєстру медичних виробів, він дозволений до серійного виробництва і застосування в медичній практиці в Україні. Скільки апаратних комплексів уже працює в системі охорони здоров’я?

— Понад сотню. Вико­ристовується «Біорегу­лятор» у багатьох відомчих клініках, урядових санаторіях. Проте наш апарат насамперед потрібний районним і міським лікарням, щоб люди похилого віку, інваліди, хронічні хворі, саме ті, у кого серйозні проблеми із судинами, могли пройти курс лікування бодай раз на рік. Але бюджетні медичні установи, як завжди, не мають грошей, а якщо і замовляють, то переважно дороге імпортне обладнання. У нашому невеличкому медичному центрі ми змогли встановити кілька «Біорегуляторів» — вони працюють безперервно, у нас запис на місяць уперед. Хто звертається? І чиновники, і депутати, і звичайні люди, яким потрібна допомога. Наприклад, наша філія в Івано-Франківську з’явилася після того, як вісім років тому молодий хлопець приніс до нас на руках свою сестру, поклав її на кушетку: «Заради Бога, зробіть для неї хоч щось!» Галина М. живе в Рогатинському районі Івано-Франківської області, ще в дитинстві вона занедужала на інфекційний деформуючий поліартрит, унаслідок чого стала інвалідом — спина була схожа на знак питання, руки-ноги не розгиналися. Коли її готували до першого сеансу, довелося під коліна валики з ковдри підкладати — інакше манжету неможливо було надіти. За перший рік Галина пройшла три курси лікування по 12 сеансів. Розпрямилася трошки, зменшилися болі, з’явився сон. Але потім цілий рік вона пропустила — не могла до нас приїхати, настало погіршення. Лікарі рекомендують їй принаймні один курс — десять сеансів — у рік проходити. От заради неї ми і затіяли створення в Івано-Франківську свого центру.

— Вона тепер хоч якось може пересуватися?

— Галина тепер навіть на скакалці стрибає! І вірші пише. І такі, що їх на музику кладуть професіонали, а народний дитячий хор виконує — вона з ним на концерти по області їздить. І знаєте, у цьому немає нічого надзвичайного. Відомо, що людина використовує потенційні можливості свого мозку усього лише на кілька відсотків. Коли ми працювали над створенням «шапочки», головним консультантом був дуже досвідчений лікар, котрий очолював психіатричну лікарню. На гумовій шапочці він показав нам, які відділи мозку за що відповідають. Тепер ми можемо за програмами працювати із судинами мозку. Нас спочатку дивувало, що після сеансів люди з хронічними захворюваннями раптом починають складати вірші — як наша Галина. Або писати картини, хоча ніколи раніше у руки пензля не брали. Одна наша пацієнтка влітку улаштувала свою художню виставку в Києві, а ще раніше — у Лондоні, звідки надіслала нам диск із словами: «Спасибі «шапочці!». До речі, вона теж почала писати вірші. Напевно, унаслідок поліпшення мікроциркуляції крові прокидаються і стають активними якісь ділянки головного мозку, що саме і допомагають реалізувати творчий потенціал.

— А кому відмовляєте в лікуванні? Напевно ж не візьмете онкохворих і вагітних.

— Лікування починається з консультації у лікаря. Для цього потрібно попередньо записатися за телефоном: (044) 235-83-77 або 537-23-32. Бажано, щоб пацієнт приніс свою медичну картку, виписки, результати аналізів за минулі роки — чим більше інформації матиме лікар, тим точніше буде підібрана програма. Коли пацієнт спостерігається в онколога, обов’язково потрібна його консультація. Звичайно, якщо хвороба розвивається, є метастази, то потрібно йти в операційну, а не на сеанс пневмопресингу. Але після операції, особливо після мастектомії, після опромінення і хіміотерапії, звичайно приходять до нас, лікування дає гарні результати.

Не беремо пацієнтів з інфекційними захворюваннями — насамперед, щоб не порушувати санепідрежим. Але з лікарень ми одержуємо інформацію, що наш апарат дуже успішно допомагає під час лікування герпесів, бешихового запалення й інших патологій. Просто потрібно мати для лікування відповідні умови. Природно, ми не приймемо хворого з інфарктом або інсультом, але в стадії ремісії, навіть із спастикою — ласкаво просимо. Дуже прискіпливо лікар дивиться на тих, у кого камені в нирках або в жовчному міхурі. Тут потрібний індивідуальний підхід: якщо є пісок і невеличкі, до семи міліметрів, камінці, лікування допоможе їх вивести. Але якщо вони більші, то сеанси скасовуються, адже камені можуть рушити з місця. Тому і просимо пройти ультразвукове дослідження і принести результати. (Більш докладну інформацію можете знайти на нашому сайті: www.itohealth.com.ua) На підставі всіх документів лікар робить міні-прогноз, визначає, може метод допомогти чи ні. Якщо це «наш» пацієнт, проводиться додаткова діагностика, і створюється індивідуальна програма для лікування.

***

На столі Л.Таршинової телефон не замовкає — відбою від пацієнтів немає, народне радіо розносить поголос про надзвичайний метод лікування: безболісний, приємний, який допомагає в багатьох випадках. Серед відгуків є документ, що свідчить — «Біорегулятор» дуже ефективний навіть при таких поширених діагнозах, як депресія, вегето-судинна дистонія, синдром хронічної втоми, стресові перевантаження. Напевно, кожний другий знайомий із такими проблемами, але при цьому далеко не кожний знає, чим і як можна допомогти в такій ситуації. Декілька апаратів у кабінетах ІТО «Нове в медицині», звісно ж, усіх не врятують. Багато «Біорегуляторів» використовуються в закритих клініках і санаторіях, тож доступ туди дуже обмежений. Кілька років тому після виконаної держтеми Міністерство освіти і науки підготувало пропозицію Кабміну про внесення апаратного комплексу «Біорегулятор» у держзамовлення — для подальшого його впровадження в медичну практику. Але віз, тобто апарат, і нині там. Про нього говорять на вітчизняних конференціях і міжнародних симпозіумах, він викликає інтерес наших і зарубіжних медиків, він захищений 35 патентами на винахід в Україні і Росії. Його автори по праву пишаються тим, що «Біорегулятор» був визнаний гідним золотої медалі Всесвітньої організації інтелектуальної власності при ЮНЕСКО. (Це єдина золота медаль України в номінації «Медицина».) До слова, апарат внесений до Реєстру нововведень МООЗ України, про його роботу студенти-медики дізнаються з навчального посібника «Рефлексотерапія».

Проте апарат як був, так і залишається недоступним для стражденних, серійне виробництво хоч і дозволене, але без держзамовлення воно не розпочнеться. Збиралися розширити лікувальний центр, але, на жаль, у Києві неможливо вирішити питання оренди приміщення — наукова організація ніяк не може конкурувати з гральним бізнесом або торговими центрами, які диктують рівень цін на оренду в столиці.

Вчені стверджують, що людина «ховає» у собі майже 100 тисяч кілометрів судин. Якщо в якійсь із них утворяться тромби, страждає весь організм. Цікаво, скільки кілометрів мають подолати українські винахідники, щоб досягти мети, зважаючи на те, що наша дійсність — суцільні тромби, пробки і затори?..