Сон — це зустріч із самим собою

Щонайменше третину життя ми проводимо уві сні. Відомий французький письменник Гі де Мопассан стверджував, що «ліжко — це все наше життя: тут ми народжуємося, тут ми кохаємо, тут ми вмираємо». Люди, які через певні обставини були позбавлені сну, потерпали від цього значно більше, ніж, припустімо, від голоду: вони невдовзі втрачали здатність вирішувати найпростіші розумові завдання та божеволіли. Насильницьке позбавлення сну використовували в різні часи як метод знущання і тортур над людиною.

Не секрет, що порушення сну будь-якого характеру є сигналом наявності фізичної або психічної патології і вимагає лікарського втручання. «Але й різні особливості сну (наприклад, поза, в якій людина спить), сновидіння, їхній зміст можуть вказати на певні психологічні проблеми, що виникають у житті людини», — вважає Борис ДАЦИШИН, психотерапевт, лікар вищої категорії сертифікований Європейською асоціацією, голова етичної комісії Української спілки психотерапевтів.

Сон без сновидінь — неповноцінний

— Спілкуючись із пацієнтами, які приходять до мене по допомогу чи пораду, я обов’язково цікавлюся, як вони сплять, — розповідає Борис Якович. — І коли у відповідь чую, що претензій до сну нема, то ставлю наступне запитання: чи є в них сновидіння? І часто у відповідь чую, що їх нема. Я абсолютно чітко стверджую, що сон без сновидінь — це неповноцінний сон.

— Існує така думка, що все залежить від того, як міцно спить людина: якщо спить «як мертва» — сни є, але вони просто не запам’ятовуються; якщо ж сон поверховий, тобто неглибокий, — то й сни «на поверхні».

— Може, частково так воно і є. Однак є люди, які таки сплять без сновидінь. І це погано, бо не здорово.

— ?

— Існує така китайська приказка: що накопичилося у серці — розпчихав уві сні. А відомий грецький філософ Платон сказав: «Добрі люди — це такі, які задовольняються снами в той час, як інші діють». Отож сновидіння аж ніяк не перешкоджають повноцінному сну. Вони ніби вартові. Сновидіння — це посередники між світом наших таємних почуттів та світом почуттів, підпорядкованих нашій свідомості. Завдяки сну ми можемо дізнатися про себе багато такого, чого не хочемо знати, перебуваючи за межами сну (у повній притомності). Жоден сон, як стверджує Зиґмунд Фрейд, не є до кінця беззмістовним — у кожному проявляється потаємна воля людини. Але сновидіння мають свою мову, що не подібна до тієї, котрою користуємося в повсякденному житті. Саме тому ми не відразу розуміємо зміст сну і його призначення. Оскільки часу уві сні не існує, то в сновидінні бачимо сукупність усього, чим були колись і чим є тепер. Тому, аналізуючи сновидіння, що відвідують нас, ми ніби знайомимося зі своєю сутністю.

— Чи залежить зміст сну від віку людини?

— Без сумніву. У ранньому віці ми бачимо простіші за змістом сни. Припустимо, дитині сподобалась іграшка, і вона, зрозуміло, просить батьків придбати її, а батьки відмовляють — оце і буде сюжетом сну. Доросла людина, спроможна завуальовувати свої почуття різними символами або й навіть придушувати. Отож за символічними образами сновидінь дорослого ховаються нереалізовані (придушені) бажання, що не знайшли свого виходу вдень. Те, що з якихось причин не справдилося вдень, з’являється вночі у фантазіях сновидінь.

Прислухайтеся
до себе!

— Ви підводите до того, що треба навчитися розгадувати свої сни? То, може, ліпше, не завдаючи собі клопоту, придбати тлумачник снів?

— Я категорично проти будь-яких «сонників», котрі тлумачать сни узагальнено: м’ясо — до хвороби, риба — до вагітності, брудна вода — до пліток, обрізати волосся — позбавити себе мандрів тощо. Сни кожної людини — індивідуальні, і тлумачити їх треба стосовно себе самого. У сновидінні приховані побажання і почуття людини ніби хочуть заявити про себе. Як? Це вже інша справа. Думайте, тлумачте, прислухайтеся до себе! Сни бувають реальні — наприклад, відбивають те, що з вами сталося вчора. Такі сни не мають жодного значення. Це не зустріч свідомого з підсвідомим. У християнському вченні говориться: «Полюби ворога свого, як самого себе». Ми не любимо інших людей за те, що є і в нас, але пригнічене і придушене нашою свідомістю. Зміна ставлення до таких людей допомагає нам визнати свідомо свої негативні риси, змінити себе і свої стосунки з оточенням. Велика кількість персонажів сновидінь відбиває плюралізм (множинність) нашого внутрішнього «Я». Всі ми складаємося з кількох особистостей, які співіснують в одному тілі і в одному мозку. Водночас ми є ніжні й агресивні, егоїсти й альтруїсти, сміливці й боягузи, сильні і слабкі. У кожному з нас є чоловіче й жіноче начало. Тому кожне сновидіння, якщо воно не віддзеркалює звичайних переживань, що відбувалися недавно і мають цілком реальний характер, несе в собі великий потенціал для вивчення та ознайомлення зі своїм справжнім внутрішнім «Я». Найчастіше в таких складних снах реальні люди і події переплітаються з образами і подіями, які ми бачимо вперше і ні з чим не можемо ідентифікувати. Ці образи — і є наше друге, підсвідоме «Я». Дуже часто це може бути тінь або невідома людина, наділена як позитивними, так і негативними рисами. Тому аналіз таких сновидінь може стати початком зміни своєї особистості. Отож, якщо людина хоче бути повноцінною, вона має знаходити час для зустрічі з собою. Де його взяти? Уві сні! Особливо треба звернути увагу та обов’язково запам’ятати (навіть записати) ті сновидіння, які подібні один до одного — бо вони відбивають якусь твою нагальну проблему. До речі, у цьому зв’язку хочу звернутися до твору свого улюбленого бразильського письменника Пауло Коельо «Алхімік». Головний герой, юнак Сантьяго, бачив кілька разів один і той самий сон, який його тривожив і якого він не міг витлумачити, тому й звернувся до жінки, що розгадувала сни. У відповідь почув таке: «Ти прийшов, щоб збагнути сни. А сни — це мова Бога. Коли Бог говорить мовою світу, я можу це витлумачити, а коли він говорить мовою душі, збагнути це можеш тільки ти сам».

Минула ніч, а з нею — й сон?..

— Отож ви наполягаєте на тому, що сни не треба забувати. А мене бабця вчила, що їх треба викидати з пам’яті, ніколи не брати до уваги: мовляв, спиться — і сниться, минула ніч, а з нею — й сон… І це, до речі, дуже поширена думка.

— У жодному разі цього не варто робити — сни треба запам’ятовувати. І, розгадуючи їх, думаючи над ними, ми повинні дійти до істинного (хай прихованого) їхнього змісту. Кожній людині треба знати свої сни (вірніше, їхню символіку), як ключі від дверей власної квартири.

— Колись говорили так: якщо сняться чорно-білі сни — це нормально, якщо ж кольорові — у людини проблеми з психікою (наприклад, шизофренія). Що можете сказати з цього приводу?

— Я не пов’язую стан психіки з «кольороподілом» сну.

— Чи може людина уві сні ніби передбачити, що з нею станеться (я маю на увазі сни-віщуни)?

— Наша свідомість, як і наше несвідоме, є частинкою загальнолюдського несвідомого. Тобто нам можуть снитися речі, які мали місце не 30, а 300 років тому...

— І ще таке запитання. Я, наприклад, маю один певний символ, який, з’являючись у моєму сні, віщує лихо, пов’язане зі смертю близької людини. Чому він формується?

— У кожної людини є свої символи, є свої відчуття, вони можуть бути тілесними, можуть бути фантазійними. От, власне, тому ми й повинні прислухатися до своїх снів, до свого внутрішнього світу, бо він нам багато чого може сказати, багато в чому може зарадити, навіть застерегти від біди.

Ембріон чи король?

— Чула, що за позою, у якій ми спимо, можна визначити спосіб життя і характер людини. До речі, ми час від часу змінюємо позу, в якій спимо. Від чого це залежить?

— Це залежить від ситуацій і проблем, з якими стикаємося. Зміна традиційної нічної пози може бути раннім попередженням про погіршення стану здоров’я. А для лікаря зміна нічної пози сну засвідчує ефективність лікування. Американський психіатр-психотерапевт Данкелл вивчив та описав цілу низку нічних поз, які специфічні для різних людей залежно від їхнього темпераменту, характеру і котрі змінюються від різних захворювань або стресових ситуацій. Він виділяє чотири основні (так звані базові) пози.

Перша поза — поза ембріону (зародку). Це сон, лежачи на боці, згорнувшись бубличком, коли ноги зігнуті в колінах, а коліна підтягнуті до підборіддя. Люди, що сплять у такій позі, потребують захисту, дотримуються залежної поведінки, а своєю позою сну ніби чинять опір можливості відкрити себе зовнішньому світу.

Друга поза — простягнена, коли людина лежить на животі, руки закинуті вище голови, ноги витягнені, ступні злегка розведені. Коли люди сплять у такій позі, вони ніби захищають себе від неприємних сюрпризів сну, натомість удень вони точні й акуратні, не люблять несподіванок.

Третя основна поза — сон на спині або королівська поза. Такі люди почувають себе королями чи королевами — як уві сні, так і житті, вони впевнені в собі, у своїй безпеці, сприймають оточуючий світ таким, яким він є, полюбляють перебувати в центрі уваги. Це, до речі, поза немовляти — безтурботна, відкрита світові.

Четверта основна поза — поза пів-ембріона (пів-зародка): людина спить на правому або лівому боці з легко підтягнутими колінами. Це найпоширеніша поза. Люди, які вибирають цю позу, врівноважені, надійні, легко пристосовуються до умов існування.

Окрім того, Данкелл вирізняє ще багато різновидів нічних поз, а також закономірності їхніх змін. Мають значення також пози двох близьких людей. Одночасне засинання і пробудження подружжя сприяє тривалому шлюбу. Зміна пози відносно один одного може засвідчувати зміну почуттів, їхнє охолодження, навіть зраду.

— Принагідне запитання. Припустимо, людина спить у позі ембріона. Прочитала наше інтерв’ю, охарактеризувала себе через позу певним чином, їй ця характеристика не сподобалась, і вона вирішила позу змінити. Отож, і характер зміниться?

— У жодному разі. Річ у тім, що позу для сну людина вибирає підсвідомо, і навіть якщо вона вляглася спати у королівській позі, все одно під час сну вона прийме властиву їй (правильніше — її психіці) позу.

Поведінка уві сні виявляє наше справжнє ставлення до життя і до зв’язку з партнером ще до того, як ми починаємо усвідомлювати це ставлення при «денному світлі». У наш час психотерапія все активніше використовує інформацію про сон і сновидіння для зміцнення здоров’я і для надання допомоги в особистому вдосконаленні пацієнтів, а також для лікування неврозів. Саме тому (ще раз на цьому наголошую), коли прокидаєтеся, намагайтесь відразу ж пригадати і запам’ятати зміст сну, почуття, з яким ви прокинулися, зафіксуйте свою улюблену нічну позу. Проаналізуйте свої денні переживання і пов’яжіть їх із нічними. Якщо є підстави для тривоги, обов’язково зверніться до психотерапевта.

Поради від лікаря Дацишина

Лягаючи спати, не прагніть будь-що заснути. Неспокій із приводу безсоння шкодить більше, ніж саме безсоння.

Сон неможливо «закликати» силою, тому годинами «рахувати» слоненят не варто. Доцільніше почитати або переглянути касету з улюбленим фільмом, послухати спокійну музику, і сон не забариться.

Безсоння може спровокувати конфлікт, стрес або відчуття тривоги. Найліпший спосіб розслабитися і «відрубатися» вже через кілька годин — це фізичні вправи. Але в жодному разі не вправляйтеся фізично перед сном — організм тільки «розгуляється». Ще допомагає склянка теплого молока і комфортна ванна.

Не можна відкидати такий перевірений тисячоліттями «народний засіб», як секс. Стовідсотковий результат (особливо у чоловіків): м’язи розслаблюються, кров наповнюється гормонами, і безпробудний сон гарантовано.

Можна вжити і природні снодійні засоби, якщо безсоння має випадковий характер (не зумовлене якимось захворюванням). У будь-якій аптеці вам запропонують заспокійливий збір або настоянку. Найголовніше в боротьбі за міцний сон — завжди лягати в один і той же час.

А ось старовинний слов’янський спосіб. Якщо не спиться, спробуйте встати і… замерзнути (але не застудитися!). За цей час підготуйте теплу грілку, покладіть її під ковдру, і через деякий час туліться до неї.

Зазвичай, ми спимо 7 — 8 годин і вважаємо, що цього достатньо. Вчені ж переконують, що спати треба більше. Річ у тім, що винахід електрики позбавив людину 2 — 3 годин сну, а саме вони, вкрадені цивілізацією години, підвищують швидкість реакції, точність рухів і якість уваги.

Історичні анекдоти про великих людей, м’яко кажучи, не зовсім коректні. Наприклад, історики стверджують, що Наполеон лягав спати о 10-й вечора, спав до 2-ї ночі, після чого якийсь час працював, а потім знову відпочивав до 7-ї ранку. Тобто, згідно з теорією біоритмів, спав у найважчі для фізичної активності години. Вінстон Черчілль працював до 4-ї ранку, але знаходив час подрімати вдень. Едісон віддавав традиційному сну 4 — 6 годин, але нещодавно дослідники зауважили, що на всіх сімейних фото, де він не працював, Едісон… спав! Геній просто спромігся добирати сон у будь-який спокійний момент свого буття.

Пам’ятайте про ще одну важливу функцію сну, відкриту американськими медиками. Імунні клітини створюються саме під час сну, тобто що більше недосипання, то нижчий імунітет — а це вже шлях до хвороби.